Ухвала

від 16.09.2015 по справі 824/542/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/542/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма" Вілія" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2015 року управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області звернулося в суд з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Вілія" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії призначених на пільгових умовах за березень 2015 року в сумі 6985,88 грн..

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 23 червня 2015 року позов задовольнив частково. Постановив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Вілія" на користь управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі Чернівецької області заборгованість по відшкодуванню витрат на доставку і виплату пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за березень 2015 року у сумі 4014,38 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області, посилаючись на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року в частині відмови щодо стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2 у сумі 2971 грн. 50 коп. та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України щодо надання письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача.

Враховуючи, що в судове засідання призначене на 16 вересня 2015 року сторони не прибули, на підставі пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вілія", зареєстровано в якості юридичної особи і включено до ЄДРПОУ за номером 21417891.

Згідно повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 30 березня 2015 року відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з 21 лютого 2000 року узятий на облік в управлінні Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області.

Дослідженням трудових книжок працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 судом встановлено, що останні працювали у відповідача, що дало їм право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат на доставку та виплату пенсій, призначених на пільгових умовах за березень 2015 року у сумі 4014 грн. 38 коп. з наступних міркувань.

Відповідності до вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини 2 Прикінцевих Положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списками №1 та №2, покриваються підприємствами та організаціями.

Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2, передбачена діючим законодавством.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування страхувальниками та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, а також надходження і витрачання його коштів визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 19.12.2003 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004.

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003. № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV.

Відповідно до пункту 6.2 Інструкції, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особами, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій покриваються підприємством, на якому працювали застраховані особи. Пунктом 6.4 Інструкції № 21-1 визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з приписами пункту 6.8 Інструкції відповідач повинен щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць. Таким чином, підприємства здійснюють сплату витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ще до виплати пільгових пенсій Пенсійним фондом.

Відповідачем доказів погашення заборгованості згідно розрахунку по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій призначених громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на пільгових умовах не надано ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування витрат, пов'язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій за березень 2015 року по гр. ОСОБА_2, яка працювала у відповідача, з огляду на таке.

Призначення 04.07.2005 пільгової пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зумовило виникнення правовідносин між Пенсійним фондом України та Відповідачем щодо відшкодування витрат пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії. Дані правовідносини, на момент їх виникнення були врегульовані законодавством, в редакціях чинних на той час, які передбачали, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу фактичні витрати, пов'язані із виплатою та доставкою пільгових пенсій гр. ОСОБА_2 до досягнення ними 55 річного віку, а саме до 28.11.2013 .

Відповідач, як колишній роботодавець ОСОБА_2, протягом 5 років здійснював відшкодування витрат Управління ПФ на виплату та доставку її пенсії.

Однак, як встановлено судом першої інстанції позивачем на адресу відповідача було надіслано розрахунок за березень 2015 року, в який включено гр.ОСОБА_2 З вказаного розрахунку вбачається, що датою досягнення ОСОБА_2 пенсійного віку є 28.05.2016.

Тобто, позивачем було збільшено пенсійний вік застрахованої особи.

Не можна вважати підставою для збільшення пенсійного віку те, що з 01.10.2011 набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011, яким до наведеної статті було внесено зміни, та, зокрема, було здійснено підвищення пенсійного віку для жінок.

Згідно цього Закону, відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій повинно здійснюватись жінками до досягнення пенсійного віку відповідно:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Таким чином, після набрання чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи", було збільшено строк відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по гр. ОСОБА_2, а саме до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058.

Як зазначалось вище, ОСОБА_2 вийшла на пенсію - 04.07.2005, отже до набрання чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", тобто до 01.10.2011.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_2 до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами та доповненнями, оскільки гр. ОСОБА_2 вийшла на пенсію до прийняття Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та на неї не розповсюджується дія Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та включення її до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за березень 2015 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після внесення змін до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з неузгодженістю її змісту зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період пільгового зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб міг складати більш як 5 років.

Така неузгодженість усунута законодавцем шляхом прийняття Закону України від 2 березня 2015 року № 213-ІІІ, яким зміст статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" приведено у відповідність до положень статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зі змісту нової редакції статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вбачається, що пільгове зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб з 1 квітня 2015 року (дати набрання змінами чинності) не може перевищувати 5 років.

При цьому питання щодо відшкодування пенсій роботодавцями у період існування неузгодженості між положеннями Законів "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавцем не вирішено.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних відносин положення законодавства, чинного на момент виходу гр. ОСОБА_2 на пенсію.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення витрати на виплату пенсії за період після досягнення гр. ОСОБА_2 55 років, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позивних вимог в цій частині.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

За приписами статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

ОСОБА_7