Постанова

від 03.07.2015 по справі 826/10221/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2015 року № 826/10221/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд

"Резерв Рівненщини"

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

Публічного акціонерного товариства ПАТ "Комерційний банк

"Південкомбанк" Шторгіної І.В.

третя особа Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк"

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Рівненщини", звернувся з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач 1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ПАТ "Комерційний банк "Південкомбанк" Шторгіної І.В. (надалі - відповідач 2) та третя особа Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" про визнання протиправною бездіяльність Державної організації (Установа, Заклад) "Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код за ЄДРПОУ 21708016) щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 28 500 (двадцять вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., розміщених у Публічному акціонерному банку "Комерційний банк "Південкомбанк" згідно договору банківського вкладу «Стандартний» № 216Д-11Ю від 15.04.13 р.; зобов'язати Державну організацію (Установа, Заклад) "Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код за ЄДРПОУ 21708016) повернути Позивачу Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Рівненщини" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 12-Л, код за ЄДРПОУ 34355367, п/р № 26501193 у Відділення № 5 ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) пенсійні активи у розмірі 28 500 (двадцять вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., розміщених у Публічному акціонерному банку "Комерційний банк "Південкомбанк" згідно договору банківського вкладу «Стандартний» № 216Д-11Ю від 15.04.13р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в договорі банківського вкладу не ідентифіковано конкретних фізичних осіб, на користь яких цей договір укладено, його стороною є саме позивач, який згідно норм законодавства наділений компетенцією укладати договори лише на користь своїх учасників-фізичних осіб. Отже, відсутності в договорі банківського вкладу прямого посилання на те, що такий правочин вчинений на користь фізичних осіб - учасників Позивача, жодним чином не впливає на правовий режим коштів, що були розміщені Позивачем.

У судових засіданнях позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник Відповідача 1 проти позовних вимог заперечував в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що Пенсійні активи, які бажає повернути Позивач, знаходяться в Банку, а не в Фонді, і саме тому Банк, а не Фонд має виступати відповідачем по справі в межах господарського процесу. Таким чином, Фонд наголошує, що жодним чином не порушив прав та інтересів Позивача, і у даній справі відсутній предмет спору, оскільки між Позивачем та Фондом відсутні публічно-правові відносини.

Представник Відповідача 2 у судове засідання не з'явився, подав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, заперечень проти позовних вимог не надав.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, у судовому засіданні 22 червня 2015 року суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між Позивачем, від імені та за рахунок діє ПАТ "Компанія з управління активами "Національний резерв" (Вкладник), з однієї сторони, та ПАТ "Комерційний банк "Південкомбанк" (Банк), з іншої сторони, укладено Договір №216Д-11Ю від 15.04.2013 року (надалі - Договір №216Д-11Ю).

У відповідності п.1.1 -1.6 Договору №216Д-11Ю, на умовах цього Договору Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №2651.3.028888.003 в Глибочицькому відділенні Київської філії ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК", код Банку 320876 (надалі - Рахунок). Вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на Рахунок, а Банк приймає грошові кошти Вкладника в сумі 28 500,00 гривень (Двадцять вісім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) (далі - Вклад). Банк зобов'язується повернути Вкладнику Вклад "16" жовтня 2013 року. Строк розміщення Вкладу може бути продовжений за взаємною згодою Сторін, що оформлюється додатковими угодами до цього Договору. За користування коштами Банк сплачує Вкладнику проценти з розрахунку 20,5% ( Двадцять цілих 50 сотих) процентів річних. Умовами Вкладу не передбачене його поповнення. Дострокове повне або часткове повернення Вкладу умовами Вкладу не передбачене.

Між сторонами 16.10.2013 року укладено Додаткову угоду №1 до Договору №216Д-11Ю, яким п. 1.3 Договору викладено у наступній редакції: 1.3. Банк зобов'язується повернути Вкладнику Вклад "18" квітня 2014 року».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 року № 598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.09.2014 року № 101 «Про початок процедури ліквідації ПАТ • КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПІВДЕНКОМБАНК» строком на 1 рік.

Позивач листом від 03.03.2015 року (вх..№3955/15 від 05.03.2015 р.) звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з проханням повернення коштів, розміщених Недержавним пенсійним фондом в ПАТ "Комерційний банк "Південкомбанк" за договором банківського вкладу.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб Листом від 08.04.2015 року №21-10217/15 повідомив позивача, що 29 грудня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ "Південкомбанк". Відповідно до статті 49 Закону вимоги кредиторів, що надійшли після закінчення вищезазначеного строку, вважаються погашеними. Кредитори, що подали заяви з кредиторськими вимогами до ПАТ «КБ "Південкомбанк" можуть звертатись за отриманням довідки щодо акцептування їх кредиторських вимог за адресою: м. Київ, просп. Червонозоряний, 82 (5 поверх).

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI), Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Як зазначено у ч. 1 ст. 4 Закону №4452-VI, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно ст. 11 Закону № 4452-VI, управління поточною діяльністю Фонду здійснює Виконавча дирекція Фонду. Виконавча дирекція Фонду складається з п'яти членів. Рішення виконавчої дирекції Фонду приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше ніж чотирьох членів виконавчої дирекції.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону №4452-VI, виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

В силу ч. 1 ст. 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

У відповідності до частин 5 та 6 ст. 27 Закону №4452-VI, протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до Закону №4452-VI розроблено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14).

Згідно пунктів 3, 4 розділу ІІІ Положення № 14, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Згідно п. 6 Положення № 14, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Відповідно до п. 2, 3 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Пунктом 4 розділу IV Положення № 14 передбачено, що Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що Перелік, який складається Уповноваженою особою та Загальний реєстр вкладників, який затверджується Фондом, є різними за суттю, змістом та призначенням документами.

Перелік складається Уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку.

Перелік, який складається Уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом.

Отже, з наведеного вбачається, що Фонд гарантує повернення коштів за банківським вкладом лише фізичним особам. Крім того, обов'язковою передумовою повернення даних коштів є наявність даних фізичної особи у Переліку, який формується Уповноваженою особою Фонду та передається до Фонду для затвердження Загального реєстру вкладників для здійснення виплат.

В той же час, черговість та порядок задоволення вимог до банку визначені в статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як вбачається із позовної заяви, позивач вважає, що пенсійні активи не розміщувалися на депозитному рахунку як власні кошти відкритого недержавного пенсійного фонду "Столичний резерв", оскільки прибуток від такого інвестування завжди зараховувався на користь його учасників, а не на користь фонду, а тому пенсійні активи не є вкладом юридичної особи та підлягають поверненню в силу Закону України "Про недержавне пенсійне страхування".

Суд не погоджується з твердженням позивача, що власниками пенсійних коштів та вкладниками в розумінні статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є саме фізичні особи-учасники позивача, і що на них поширюються встановлені цим Законом гарантії з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифікату.

Згідно з ч. 1 ст. 1063 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

Абзацом 3 ч. 1 ст.1063 ЦК України передбачено, що визначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банківського вкладу.

Проте, Договір банківського вкладу "стандартний" (з виплатою процентів щомісяця) від 15.04.2013р. № 216Д-11Ю, укладений між Банком та позивачем, не містить жодної інформації про те, що він укладений на користь фізичних осіб.

Навіть якщо б договір і був укладений на користь фізичних осіб, то для того щоб набути права вкладника дані фізичні особи мають пред'явити до банку вимогу, або іншим чином виразити свій намір скористатися правами вкладника.

Позивачем не надано жодного доказу звернення фізичних осіб, що є учасниками позивача, до Банку з метою набуття прав вкладників.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до уповноваженої особи щодо визнання його, як кредитора.

Аналіз вказаних правових норм в сукупності із встановленими обставинами дають підстави суду зробити висновок, що учасники позивача не є вкладниками ні в розумінні ЦК України, ні в розумінні Закону.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності, є Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 09.07.2003р. №1057-IV з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (надалі - Закон України №1057-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 2 названого Закону система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

При цьому, суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, є недержавні пенсійні фонди (ч.2 ст. 2).

Приписами ст. 1 Закону №1057-IV передбачено, що недержавний пенсійний фонд - це юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.

Відповідно до положень ст. 48 Закону №1057-IV, пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення. Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону №1057-IV сума пенсійних коштів усіх учасників пенсійного фонду дорівнює чистій вартості активів пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 цього Закону чиста вартість активів пенсійного фонду - різниця між вартістю активів пенсійного фонду на день проведення підрахунку та сумою зобов'язань пенсійного фонду, що підлягають виконанню на день проведення підрахунку.

У ч. 3 ст. 6 Закону №1057-IV зазначено, що активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду.

Отже, обов'язковою умовою для повернення грошових коштів, розміщених в банківській установі недержавним пенсійним фондом, є встановлення факту належності таких коштів до складу пенсійних внесків учасників фонду.

Як зазначено вище, Договір банківського вкладу "стандартний" (з виплатою процентів щомісяця) від 15.04.2013р. № 216Д-11Ю, укладений між Банком та позивачем не містить жодної інформації про те, що він укладений на користь фізичних осіб.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи позивачем не надано суду реєстр учасників Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Рівненщини" станом на 15.04.2013 р. не надано інформації щодо розмірів належних фізичним особам сум вкладів, а відтак, Суд не може встановити факт належності коштів за банківським вкладом до складу пенсійних внесків учасників пенсійного фонду.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи" від 04.07.2014 № 1586-VII, який набрав чинності з 11.07.2014, частину 5 статті 50 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" викладено в наступній редакції, активи недержавного пенсійного фонду (крім депозитів), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку. Повернення цих активів здійснюється відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Отже, Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" зазначено, що до ліквідаційної маси банку не включаються активи недержавного пенсійного фонду, проте норми даного закону не регулюють депозити недержавного пенсійного фонду.

Суд звертає увагу, що підтвердження того, що грошові кошти, які зараховані на депозитний рахунок складають саме активи пенсійного фонду, сформовані за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків), відкритого Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Рівненщини" станом на 15.04.2013 р. відсутні, як відсутня і інформація щодо розмірів сум вкладів, належних фізичним особам, суд позбавлений можливості встановити факт належності таких коштів до складу пенсійних внесків учасників пенсійного фонду, що свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині щодо визнання протиправною бездіяльність Державної організації "Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код за ЄДРПОУ 21708016) щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 28 500 (двадцять вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., розміщених у Публічному акціонерному банку "Комерційний банк "Південкомбанк" згідно договору банківського вкладу «Стандартний» № 216Д-11Ю від 15.04.13 р.

В частині позовних вимог щодо зобов'язати Державну організацію (Установа, Заклад) "Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код за ЄДРПОУ 21708016) повернути Позивачу Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Рівненщини" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 12-Л, код за ЄДРПОУ 34355367, п/р № 26501193 у Відділення № 5 ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) пенсійні активи у розмірі 28 500 (двадцять вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., розміщених у Публічному акціонерному банку "Комерційний банк "Південкомбанк" згідно договору банківського вкладу «Стандартний» № 216Д-11Ю від 15.04.13р., Суд зазначає наступне.

Із системного аналізу положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" слідує висновок, що єдиною підставою для включення даних про особу до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є наявність даної особи в складеному Уповноваженою особою Переліку вкладників (ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI) або в наданій Уповноваженою особою додатковій інформації про вкладників (п. 6 Положення № 14).

При цьому, Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, формує виключно Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Переліку вкладників або додаткової інформації, підготовленого Уповноваженою особою Фонду.

Оскільки позивача не було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача в частині щодо зобов'язати Державну організацію (Установа, Заклад) "Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код за ЄДРПОУ 21708016) повернути Позивачу Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Резерв Рівненщини" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 12-Л, код за ЄДРПОУ 34355367, п/р № 26501193 у Відділення № 5 ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) пенсійні активи у розмірі 28 500 (двадцять вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., розміщених у Публічному акціонерному банку "Комерційний банк "Південкомбанк" згідно договору банківського вкладу «Стандартний» № 216Д-11Ю від 15.04.13р., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найдоцільнішим за даних обставин.

При цьому, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що затвердження Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень, а тому вимоги щодо зобов'язання затвердити реєстр та включити позивача до зазначеного реєстру розцінюється судом, як втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук