Постанова

від 02.07.2015 по справі 826/2178/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2178/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІК" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІК" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 року №0003722201, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 року № 0003722201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.08.2014 року № 0003722201 в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на до додану вартість у сумі 218 856,00 грн. (в тому числі 145 904,00 грн. - за основним платежем, 72 952,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати в частині відмови у задоволенні позову, а та ухвалити постанову, якою позов задовольнити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні позову, з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з наявних у справі матеріалів, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ІВІК" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Торгінвест-Дніпро" (ідентифікаційний код 38944868) за період з 01.03.2014 року по 31.03.20104 року, за результатами якої складений акт від 12.08.2014 року № 382/26-57-22-01-10/19071913, згідно з висновками якого встановлено порушення ТОВ "ІВІК" положень м п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, показника податкового кредиту за місяць березень 2014 року на суму податку на додану вартість 165 614 грн.

Такий висновок податковий орган мотивує неправомірним формуванням позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних на його користь ТОВ "Торгінвест-Дніпро", з огляду на відсутність фактичного здійснення господарських операцій між платником та названим контрагентом, в обґрунтування чого відповідач посилається на акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.07.2014 року № 1785/15-00/38529491. За результатами аналізу документів позивача, зокрема, зафіксовано, наявність в обліку ТОВ "ІВІК" станом на 31.03.2014 року кредиторської заборгованості по розрахункам з ТОВ "Торгінвест-Дніпро" в сумі 843 685,26 грн.

Судом встановлено, що позивач направив на адресу ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві письмові заперечення на акт від 19.08.2014 року, проте податковий орган листом від 26.08.2014 року № 9797/10/26-57-22-01-21 повідомив позивача про залишення висновків акта перевірки без змін.

На підставі висновків вищевказаного акта ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 № 0003722201, яким ТОВ "ІВІК" визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 248 421 грн., в т.ч. 165 614 грн. за основним платежем, 82 807 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, проте за результатами розгляду первинної і повторної скарг платника їх залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення 28.08.2014 № 0003722201 залишено без змін.

Вважаючи зазначене рішення податкового органу незаконним, позивач оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, при цьому виходив з того, що висновки акта перевірки про порушення норм ПК України в частині формування податкового кредиту за березень 2014 року в сумі 145 904 грн. нормативно та документально не підтверджуються, а збільшення позивачу податку на додану вартість є протиправним, у зв'язку із чим скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючого органу в частині визначеного грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 218 856,00 грн. (в тому числі 145 904,00 грн. - за основним платежем, 72 952,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Відмовляючи в решті вимог позивача, суд попередньої інстанції прийшов до висновку, що позивачем ані під час проведення документальної перевірки, ані в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, розрахункові, які б підтверджували факти дійсного понесення ТОВ "ІВІК" витрат на придбання підрядних робіт та реального отримання результатів таких робіт від ТОВ "Торгінвест-Дніпро" за договором від 05.03.2014 року № 320.

Надаючи правову оцінку таким висновкам окружного адміністративного суду, колегія суддів зазначає таке.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що господарські операції, що стали підставою для формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ у період, щодо якого здійснювалася перевірка, обумовлені укладеними між позивачем (замовник) та ТОВ "Торгінвест-Дніпро" (підрядник/виконавець) договорами підряду.

За змістом договору від 05.03.2014 № 320 Підрядник зобов'язувався виконати власними силами, засобами та матеріалами за дорученням Замовника платні роботи з монтажу систем кондиціювання повітря в строки, за ціною (з урахуванням комплектуючих), в асортименті та у кількості, що встановлюється сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами Договору. Загальна вартість Договору визначається виходячи з вартості всіх додаткових угод до цього Договору. Водночас, ціна робіт може змінюватися шляхом укладення сторонами додаткових угод до Договору. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3. Розрахунки за Договором проводяться у безготівковій формі.

Також між цими сторонами укладено договір № 320/1, за яким Виконавець взяв на себе зобов'язання за дорученням Замовника на виконання робіт з технічного обслуговування систем кондиціонування та вентиляції та виконання робіт з кондиціонування та вентиляції за адресами та вартістю, що узгоджується сторонами у відповідних щомісячних кошторисах, що є невід'ємними частинами Договору. Порядок, місце та обсяг технічного обслуговування обладнання визначені в п. 2 цього Договору. Щомісячна вартість робіт за Договором визначається в кошторисі. Виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт. Оплата за послуги Виконавця здійснюється після підписання актів виконаних робіт у безготівковій формі.

На підтвердження реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій при виконанні умов цих договорів, позивач надав копії документів, зокрема по договору № 320 від 05.03.2014: додаткових угод від 05.03.2014 № 1-4, якими визначено об'єкти та види робіт, локальними кошторисами до них із визначенням вартості матеріалів та робіт, актів прийому виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт (типової форми КБ-3), виписаних на користь позивача податкових накладних, а також копії оборотно-сальдових відомостей, та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ "Торгінвест-Дніпро" станом на 30.03.2014 року.

На підтвердження реальності операцій при виконанні умов договору від 05.03.2014 № 320/1 позивач надав копії: калькуляцій на виконану роботу, актів, оформлених за результатами виконання робіт з сервісного обслуговування систем кондиціювання та вентиляції за березень 2014, податкових накладних, виписок ПАТ "Фортуна-банк" (МФО 300904) і ПАТ "Приватбанк" по особовим рахункам ТОВ "ІВІК", оборотно-сальдової відомості.

Щодо використання отриманих робіт у власній господарській діяльності, позивачем надано копії договорів із ТОВ "Джаз клуб", ТОВ "Юта Сервіс", ПП "Фріхост" і ДП "Кнауф Маркетинг" та первинні документи до них, з яких вбачається, що відповідні роботи використані позивачем як субпідрядні роботи при виконанні позивачем своїх договірних зобов'язань перед названими підприємствами-замовниками.

Додатково на обґрунтування використання результатів послуг з технічного обслуговування в своїй господарській діяльності позивач надав суду копії інших документів, зокрема: договорів, укладених між ТОВ "ІВІК" (як Виконавцем) і третіми особами (підприємствами-замовниками) на виконання робіт з технічного обслуговування обладнання (систем кондиціювання та вентиляції) та актів приймання виконаних робіт до таких договорів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Колегія суддів вважає, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, повністю відповідають вимогам до первинних документів, які встановлено наведеними вище положеннями Закону.

При цьому, перевіркою не встановлено і в акті не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям із ТОВ "Торгінвест-Дніпро" за період стосовно якого здійснювалася перевірка позивача, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.

Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Торгінвест-Дніпро" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платник податку на додану вартість.

Поряд з цим, доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

В даному випадку, податковий орган, в основу обґрунтування власних доводів посилався на порушення зазначеним контрагентом позивача - ТОВ "Торгінвест-Дніпро" податкової дисципліни, зокрема зазначив, що фінансово-господарська діяльність вказаного суб'єкта господарювання здійснювалася поза межами правового поля, у зв'язку із цим відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Торгінвест-Дніпро" та його контрагентами (в тому числі позивачем) мають ознаки відсутності реальності здійснення, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 22.10.2010 у справі № 21-3а10, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі 21-47а10.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на імовірні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торгінвест-Дніпро", які, в свою чергу, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не підтверджено факти дійсного понесення ТОВ "ІВІК" витрат на придбання підрядних робіт та реального отримання результатів таких робіт від ТОВ "Торгінвест-Дніпро" за договором від 05.03.2014 року № 320.

Так, зокрема суд попередньої інстанції звернув увагу, що вартісні обсяги господарських операцій зазначені в поданих Позивачем податкових накладних, виданих за наслідками операцій здійснених на підставі Договору підряду №320 від 05.03.2014р. (всього на суму 118 260,00 грн., в т.ч. ПДВ - 19 710 грн.) не відповідають обсягам зазначеним в актах прийому виконаних робіт (всього загальна вартість робіт складає 233 068,52 грн., в т.ч. ПДВ - 41 814,75 грн.»).

З цього приводу, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ за березень 2014 року в частині суми ПДВ у розмірі 19 710 грн., про яку зазначено судом першої інстанції, на підставі податкових накладних, виписаних TOB «Торгінвест-Дніпро» згідно Договору від 05.03.2014 року № 320, а зокрема: податкової накладної №4146 від 28.03.2014 на суму 57 660,00грн. (в т.ч. ПДВ - 9 610,00 грн.); податкової накладної №4148 від 28.03.2014 на суму 14 880,00грн. (в т.ч. ПДВ - 2480,00 грн.); податкової накладної №4150 від 28.03.2014 на суму 17 820,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 970,00 грн.); податкової накладної №4152 від 28.03.2014 на суму 27 900,00 грн. (в т.ч. ПДВ -4 650,00 грн.). Тобто, всього вартісні обсяги по накладних = сумі 118 260,00 грн., в т.ч. ПДВ - 19 710 грн. (том 1 а.с. 127-131).

Вказані суми відображені за фактом понесених позивачем витрат (в т.ч. ПДВ) відповідно до актів прийому виконаних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3).

Так, зокрема, з акту прийому виконаних підрядних робіт №ТІ-0328/47 за березень 2014року з Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) (том 1, а.с. 85-89) вбачається, що всього по Акту виконано робіт з урахуванням затрат на суму 105 023,29грн., (в тому числі ПДВ 17 503,88грн.), поряд з цим і у акті, і у довідці сторонами визначено, що повертаючі суми вартості матеріальних ресурсів замовника (ресурси, що були надані TOB «IBIK» для виконання робіт вищевказаному контрагенту) склали суму 47 363,29грн. (в тому числі ПДВ 7 893,88грн.). Таким чином, вартість монтажних робіт по даному Акту за вирахуванням наданих ресурсів склала 57 660,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 610,00 грн.), що відповідає податковій накладній № 4146 від 28.03.2014 року.

Так само, із врахуванням визначених сторонами повертаючих сум матеріальних ресурсів, апеляційним судом встановлено відповідність понесених позивачем витрат (в т.ч. по сплаті ПДВ) при отриманні від контрагента відповідних робіт за договором від 05.03.2014 року № 320 зазначених в актах прийому виконаних робіт №ТІ-0328/48, №ТІ-0328/49, №ТІ-0328/50 та довідках форми КБ-3 (том 1 а.с. 90-102) даним, що відображені у виписаних TOB «Торгінвест-Дніпро» податкових накладних, відповідно - №4148 від 28.03.2014, №4150 від 28.03.2014, №4152 від 28.03.2014 (том 1 а.с. 128-131).

Отже матеріалами справи підтверджується, що вартісні обсяги по названих актах у сумі 118 260,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 19 710 грн.) відповідають вартісним показникам обсягів по зазначеним накладним. В свою чергу, висновок суду першої інстанції про їх невідповідність не відповідає обставинам справи.

Крім того з довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3) за березень 2014 року, вбачається, що в них сторонами окремо визначено вартість монтажних робіт, вартість матеріалів, що передавалися підряднику для їх виконання. Вартість кожної з укладених сторонами Додаткових угод до договору № 320 відповідає вартості підписаних на їх підставі актів прийому виконаних підрядних робіт за березень 2014року та вартості Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3), а також вартісним обсягам, що зазначені в податкових накладних.

Також спростовується матеріалами справи висновок суду про відсутність платіжних документів на підтвердження перерахування коштів на рахунок ТОВ "Торгінвест-Дніпро" за виконані роботи повністю/частково.

Зокрема, позивачем надавалися суду першої інстанції банківські виписки із двох банківських рахунків Позивача, зокрема з рахунку: відкритого в ПАТ «Фортуна-банк», про сплату датою 09.04.2014р. TOB «ІВІК» на користь TOB «Торгінвест-Дніпро» суми 150 000,00грн., як оплати за роботи по сервісному обслуговуванню систем вентиляції та кондиціонування за березень по Договору №320/1 від 05.03.2014року; відкритого в КБ «Приватбанк», про сплату датою 26.08.2014р. TOB «ІВІК» на користь TOB «Торгінвест-Дніпро» суми 700 000,00грн., як оплати за роботи по сервісному обслуговуванню систем вентиляції та кондиціонування за березень по Договору №320/1 від 05.03.2014року.

В свою чергу, відсутність банківських виписок про оплату монтажних робіт підряднику по Договору №320 від 05.03.2014, обумовлена тим, що на день розгляду справи у TOB «ІВІК» рахується кредиторська заборгованість по Договору №320 від 05.03.2014 перед його контрагентом, про що позивач зазначав у додаткових поясненнях від 02.03.2015 №023-юд (том 1 а.с. 196-199).

На підтвердження обставин наявної кредиторської заборгованості, в матеріалах справи містяться картки рахунку 6851 за період березень 2014-лютий 2015 року. (по Договору підряду №320) та оборотно-сальдова відомість по рахунку 6851 за період березень 2014-лютий 2015 року, які надавалися в тому числі суду першої інстанції, при цьому, як зазначалося вище, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На думку апеляційного суду, позивачем у повній мірі підтверджено належними та допустимими доказами обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із TOB «Торгінвест-Дніпро», в тому числі при виконанні умов договору від 05.03.2014 № 320.

Посилання суду на ненадання позивачем інших додаткових документів колегія суддів не може визнати обґрунтованим, оскільки надані сторонами докази оцінюються судом у їх сукупності, відсутність певного документа або формальні недоліки його оформлення не можуть бути єдиною і беззаперечною підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, позаяк у матеріалах справи містяться у необхідному обсязі інші, досліджені вище докази, які підтверджують правомірність формування позивачем сум податкової вигоди. Крім того, судова колегія відзначає, що суд попередньої інстанції, вказуючи на ненадання позивачем певних документів, безпосередньо їх не витребовував.

За таких обставин, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції що позивачем не підтверджено факти дійсного понесення ТОВ "ІВІК" витрат на придбання підрядних робіт та реального отримання результатів таких робіт від ТОВ "Торгінвест-Дніпро" за договором від 05.03.2014 року № 320, оскільки матеріалами справи підтверджується реальність здійснених господарських операцій по Договору №320 від 05.03.2014 та правомірність формування податкового кредиту за березень місяць 2014року в частині суми ПДВ 19 710,00 грн. по контрагенту TOB «Торгінвест-Дніпро».

Доводи апеляційної скарги у цій частині спростовують висновки суду першої інстанції, який неповно з'ясував обставини у справі.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача у повному обсязі.

За таких обставин, апеляційна скарга у частині відмови у задоволенні позову, підлягає задоволенню, а рішення окружного адміністративного суду - скасуванню у цій частині.

В решті, на думку колегії суддів, судове рішення відповідає вимогам статті 159 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При цьому, приписи ч. 1 ст. 94 КАС України визначають, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВІК" сплачено за подання позову до Окружного адміністративного суду міста Києва судовий збір згідно із платіжним дорученням № 1703 від 11.02.2015 у розмірі 487,20 грн., водночас, суд першої інстанції пунктом 4 резолютивної частини постанови ухвалив повернути позивачеві судові витрати у розмірі 428,74 грн. Таким чином, неповернутою залишається сума у розмірі 58,46 грн.

Поряд з цим, за подання апеляційної скарги до Київського ААС, ТОВ «ІВІК» сплачено судовий збір у розмірі 2436,00 грн., про що свідчить платіжне доручення від 03.06.2015 № 2436,00.

Отже, загальна сума понесених позивачем судових витрат, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь останнього, становить 2494,46 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, прийняте за неповного з'ясування обставин справи, а щодо решти вимог позивача є законним і обґрунтованим, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова скасуванню в цій частині.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІК" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІК" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 року №0003722201 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2015 року - скасувати у частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІК" щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 року №0003722201 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 29 565 грн. (в т.ч. 19 710 грн. за основним платежем та 9 855грн. - штрафні санкції).

Ухвалити постанову, якою позов у цій частині задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 року №0003722201 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві також в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 29 565 грн. (в т.ч. 19 710 грн. за основним платежем та 9 855грн. - штрафні санкції).

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВІК" (ідентифікаційний код 19071913, адреса: 03115, м. Київ, вул. Крамського Івана/Котельникова, буд. 14/34) судові витрати у розмірі 2494,46 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто чотири грн. 46 копійок) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді

Повний текст постанови виготовлено 6 липня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.