Ухвала

від 23.06.2015 по справі 2а-498/12/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

23.06.2015 № К/800/11180/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постановуМиколаївського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 та постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2014 у справі №2а-498/12/1470 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристична база «Південний Буг» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому з урахуванням зміни позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 16.01.2012 №0000710700 та №0000700700.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2014 у даній справі, скасована постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 16.01.2012 №0000710700 та №0000700700.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за ІІІ квартал 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №5/07-000/32655899 від 04.01.2012.

У висновках акту перевірки, зазначено порушення позивачем:

- п.п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ всього на 737963 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року на суму 668608 грн. та за ІІ квартал 2011 року на суму 69355 грн.;

- п.п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4, 200.6, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за ІІІ квартал 2011 року на суму 737963 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що сума бюджетного відшкодування ПДВ, на яку у позивача виникло право за І кВ. 2011 р. склала 668608 грн. (за рахунок фактично сплачених залишків від'ємних значень за квітень 2010 р. у сумі 4811 грн., за червень 2010 року у сумі 13179 грн., за серпень 2010 року у сумі 83 грн., за вересень 2010 року у сумі 383367 грн., за жовтень 2010 року у сумі 17 грн., за листопад 2010 року у сумі 266826 грн., за грудень 2010 року у сумі 325 грн.), за ІІ квартал 2011 року склала 69335грн. (за рахунок фактично сплаченого залишку від'ємного значення за І квартал 2011 року у сумі 69335 грн.), всього сума бюджетного відшкодування ПДВ за І, ІІ квартали 2011 року склала 737963 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000700700, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 737963 грн. (за І кВ. 2011 року в розмірі 668608 грн., за ІІ кВ. 2011р. в розмірі 69355 грн.) та якому також, з посиланням на п. «а» 200.14 ст.200 Податкового кодексу України вказано про те, що вважається, що ТОВ «Туристична база «Південний Буг» добровільно відмовляється від отримання суми заниження в розмірі 737963 грн. як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Також, прийнято податкове повідомлення-рішення №00007107700, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ за ІІІ кв. 2011 р. в сумі 737963 грн.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач самостійно не визначив (занизив) за І, ІІ квартали 2010 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 737963 грн., то відповідач правомірно застосував п. «а» 200.14 ст.200 ПК України, та прийняв законне рішення щодо відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 737963 грн. за ІІІ квартал 2010 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з необґрунтованості прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 200 Податкового кодексу України регламентовано порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до положень пунктів 200.2 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі пункту 200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відтак, враховуючи вимоги вищенаведених норм, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань, що виникли протягом наступних звітних періодів, проте, за умови дотримання встановленого законодавцем застереження про те, що передумовою цього є обов'язкове декларування суми бюджетного відшкодування, фактично сплаченої у попередніх податкових періодах.

По-друге, від'ємне значення попередніх періодів може бути заявлено платником у складі сум бюджетного відшкодування або включене до податкового кредиту наступного податкового періоду. Чинне податкове законодавство не містить обов'язку платника податку, який має від'ємне значення податку на додану вартість, заявляти таку суму до бюджетного відшкодування, і, одночасно, не містить заборону на включення в повному обсязі такого від'ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді.

Податковий кодекс України не встановлює жодних обмежень щодо періоду, протягом якого платник податку має право включати таке від'ємне значення до податкового кредиту.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач не приймав рішення про отримання бюджетного відшкодування, а відповідачем не встановлено жодних розбіжностей в сумах податкових зобов'язань чи податкового кредиту, тому у останнього були відсутні законні підстави відмовляти у бюджетному відшкодуванні та позбавляти позивача права в подальшому, протягом передбаченого чинного законодавством строку, заявляти до відшкодування суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 737963 грн. та, відповідно, були відсутні підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош