Рішення

від 21.05.2015 по справі 367/4499/14-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 367/4499/14-ц

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

при секретарі - Озерчук Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ГО «Інститут Свободи слова» про спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду м.Києва за підсудністю з Ірпінського міського суду Київської області надійшла справа за позовом ОСОБА_1, в якому він просить суд визнати недостовірною та спростувати недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, викладену в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1» , опубліковану на веб-сайті з доменним ім»ям http://uainfo.org за адресою

http: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно листа Національного реєстратора доменних імен ТОВ «Інтернет Інвест» № 425 від 05.11.2014р. власником доменного імені http://uainfo.org на момент публікації статті є ГО «Інститут свободи слова».

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні зменшила розмір позовних вимог, просила визнати недостовірною інформацію не у всій статті, а у декількох її фразах та твердженнях стосовно позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належно, просив справу розглянути за його відсутності, надав свої письмові заперечення за підписом голови правління ОСОБА_4 ( а.с.110-112), в яких просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що сайт не є першоджерелом розповсюдження вказаної статті, не є автором інформації, вони не несуть відповідальності за передрук матеріалів, раніше опублікованих в Інтернеті, інформація, яку просить позивач спростувати, не є твердженням про факти, а є оціночними судженнями.

Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Інтернет на веб-сайті uainfo.org, розташованому за адресою в мережі Інтернет http://uainfo.org , опублікована стаття « ІНФОРМАЦІЯ_1»

Даний факт не заперечується представником відповідача, який є власником веб-сайта.

Факт розповсюдження доводиться тим, що стаття була перепублікована іншим джерелам в мережі Інтернет з посиланням на сайт відповідача, тобто розповсюджена та доведена більше, ніж одній особі, що підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні вважає інформацію, викладену в статті такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача як редактора газети «Вечірній Київ».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї, недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Статтею 297 ЦК України закріплено право фізичної особи на повагу до її гідності та честі. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

У відповідності до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист честі, гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Пп.6 п.15 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного

(презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію , в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Обов»язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача.

Представник відповідача ( голова правління ОСОБА_4) в своїх запереченнях зазначає, що на момент розміщення статті на сайті , який насамперед був розрахований на інформацію з блогосфери, працювала програма реєстрації нових користувачів, блогерів, що давало їм можливість самостійно розміщувати свої матеріали. На даний момент вказана програма деактивована, що виключає можливість блогерам розміщувати свої матеріали без узгодження з адміністратором сайту.А тому позивач повинен був встановити автора інформаційного матеріалу та зазначити його в позовній заяві.

З такою позицією відповідача суд не погоджується. Так, згідно Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009р. №1 , якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації». А тому ГО «Інститут Свободи слова» є належний відповідач, до якого пред»явлено позов.

Представник відповідача також зазначає, що на підставі ст.42 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», інтернет-видання не повинно нести відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, якщо вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього. Тобто вони передрукували матеріал з іншого джерела із посиланням на вказане джерело попереднього розміщення - автора «ОСОБА_12».

Разом з тим, застосовуючи аналогію закону, в зв»язку з тим, що законодавство не визначає окремо порядок діяльності суб»єктів інформаційних відносин, які поширюють інформацію через мережу Інтернет, то згідно ч.2 ст.37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації(пресу) в Україні», якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов»язана на вимогу заявника опублікувати спростування. А тому посилання відповідача на те, що блогери самостійно на їх сайті друкувались, а в подальшому ця програма була деактивована ( вже після чисельного розповсюдження), не знімає відповідальності з відповідача.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з»ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Посилаючись на зазначену Постанову Пленуму ВСУ, голова правління відповідача вважає, що вся інформація в статті, не є твердженням про факти, а є виключно оціночним судженням, які не є предметом судового захисту. Це є висловлювання, які не можуть бути витлумачені як такі, що містять фіктичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилічних засобів ( вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню.

Разом з тим, суд не може погодитись з тим, що у наведеній статті всі висловлювання є лише оціночними судженнями.

В запереченнях відповідача зазначається, що з відкритих джерел в мережі Інтернет вбачається, що позивач є редактором газети «Вечірній Київ», тобто можна зробити висновок, що є відомим київським журналістом, однак цю інформацію він просить спростувати. Однак це є перекручуванням позовних вимог. Навпаки, позивач, саме тому і звернувся в суд , що він як журналіст вважає, що, маючи певні обов»язки і як в.о.головного редактора «Редакція газети «Вечірній Київ», добросовісно виконує свою журналістську діяльність, не створював веб-сайту «Украинская Кривда» ( що підтверджується також рішенням Печерського районного суду м.Києва від 21.10.2013р.,яке набрало законної сили), не відкривав новий аккаунт в Інтернет-мережі, не замовляв злам ніяких поштових скриньок і не фальсифікував їх зміст на сайті «Украинская Кривда».

Так, у висловлюванні :

- «… Кто пишет и редактирует тексты, где обливают грязью ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_17? Кто организовал кампанию против ОСОБА_6? Кто выкладывает в интернет и фальсифицирует материалы взломанных почтовых ящиков и перехваченных телефонных разговоров журналистов и рекламщиков? Кто сочиняет пасквили против Евромайдана? Кто финансирует армию интернет-троллей, дружно обсевших за последнее время социальные сети? Давно пора вынести на суд публике это тело, не отягощенное совестью и моральными предрассудками. Знакомьтесь - ОСОБА_1.» відомості стосуються конкретно позивача із зазначенням його прізвища та імені, та його журналістської діяльності, і це не є оціночним судженням , а твердження про недобросовісну журналістську діяльність позивача та його участь у написанні агітаційних текстів відносно вищезазначених осіб.

Крім того, щодо функціональних обов»язків позивача наводиться у формі твердження : -«Его функциональные обязанности: подготовка «темников» по заданию ОСОБА_15 для рассылки во все подконтрольные и государственные СМИ; кураторство пресс-службы ОСОБА_7 - он отвечает за всю публичную активность ОСОБА_7; руководство пиар-группы, которая и кропает «креатив» и «чернуху» для медиа-холдинга, тексты и тезисы информационных войн (…); кураторство «смотрящих» редакторов всех СМИ медиа-холдинга «Семьи»; руководство рекламной группой (…); кураторство спецпроекта по борьбе с врагами «Семьи» - «сливного» сайта «Украинская кривда», куда ОСОБА_1 сам с большим удовольствием пишет статьи.

Аналізуючи зміст інформації, яка міститься у цих висловлюваннях,вони стосуються безпосередньо позивача і його діяльності як самостійного учасника правових відносин.Якщо критика дій, то не доведено існування таких дій, а тому і критика безпідставна.

Висловлювання про те, що позивач створив веб-сайт «Украинская Кривда» , замовлював взлом поштових скриньок, відкрив другий аккаунт під псевдонімом негативного героя ( який є зрадником свого друга) , наводиться в статті в таких словах:

-«ОСОБА_1 с этой целью срочно создал сайт «Украинская Кривда».

-« Причем большую часть материалов переписки из взломанных по заказу ОСОБА_1 почтовых ящиков его коллег он творчески дополнял с помощью фотошопа».

- «г-н ОСОБА_1 открыл себе второй аккаунт, на котором и изливает душу. Здесь он -ОСОБА_1» . Дані висловлювання підлягають кваліфікації як повідомлення про факт причетності позивача до сайту «Украинская Кривда» та до вищезазначених незаконних дій щодо взлому поштових скриньок, і це не є оціночним судженням, а твердженнями, які не відповідають дійсності.

Слід зазначити, що обставини щодо причетності позивача до «Української Кривди» вже перевірялись судом. Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 21.10.2013р. визнано недостовірною інформацію про те, що в.о.головного редактора газети «Вечірній Київ» ОСОБА_1 займається веб-сайтом «Українська Кривда» і має пряме відношення до ресурсу «Українська Кривда». Дані обставини були встановлені судом. Враховуючи, що відповідачем по справі є інша особа - ГО «Інститут Свободи слова» , тому обов»язок доказування покладається на неї.

Висловлювання «Парочка собутыльников ОСОБА_1 и (…) искренне думают, что для кого-то из уважающих себя людей работать под руководством этой шайки алкашей - большая честь. Наверное, им не стоит обольщаться на свой счет.» та «Это «мертвые» души. Такие же «мертвые», как продажная и пропитая душа самого ОСОБА_1» суд вважає образливими на адресу позивача і зроблені на підставі недоведеної та не перевіреної інформації. Ці висловлювання зроблені без застосування алегорій, гіпербол, сатири, а є негативною інформацією, що порочить честь, гідності, вираженої у непристойній формі.

Статтею 30 Закону України "Про інформацію" визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Також в уточнених позовних вимогах представник позивача просила визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача і наступні висловлювання , опубліковані в статті, які, на думку суду, не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, а тому в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Так, висловлювання:

« Главным оружием інформациионной войны против Евромайдана является медиа-холдинг сына президента ОСОБА_11. А руководят этой войной (…) ОСОБА_1.»

«досье на главного пиарщика ОСОБА_7, хозяина «Украинской Кривды» ОСОБА_1»

« ОСОБА_1 - главный идеолог и пиар-менеджер первого вице-премьер-министра ОСОБА_7 и медиа-холдинга ОСОБА_11»

« ОСОБА_1 и (…) взял в свои руки формирование идеологии политической силы. И большинство всего пиара для услаждения «бабушек ОСОБА_16» - дело рук этих господ»

«ОСОБА_1 пришел к ОСОБА_4, и легко отрекся от свого бывшего шефа, пообещав «сдать» все схемы работы, и (…) «замочить» ОСОБА_16»

«ОСОБА_1 предложил «сдать» ОСОБА_7 все схемы работы команды ОСОБА_4, и (…)

«замочить» олигарха ОСОБА_5».

«ОСОБА_1 превратил «Кривду» в основной рупор пропаганды»

«В «Кривде» он же писал о том как ОСОБА_4 «джинсует», врет и т.п.»

«доверие ОСОБА_7 ОСОБА_1 завоевал» и «обслуживает нового патрона».

Наприклад, хоча і не відповідають дійсності зазначення в цій статті щодо піар-менеджера першого віце-прем»єр-міністра ОСОБА_7, не наведено з яких джерел взято цю інформацію, але не можна її вважати негативною , а тому вона і не підлягає спростуванню.

Крім того, оціночними судження є інформація:

« лозунг «вовремя предать, это не предать, а предвидеть» ОСОБА_1 воплощает в жизнь последовательно и уверенно»

« содержание аккаунта…- это по сути дневник алкоголіка»

Наприклад, хоча і міститься слово «алкоголік» , але автор дає цьому свою власну оцінку, що підтверджується його словами «по суті»

Отже, в цій частині в позові слід відмовити, в зв»язку з тим, що висловлювання не підлягають спростуванню, оскільки є оціночними судженнями і їх не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані.

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Під поняттям «спростування» розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення.

Задовольняючи вимоги частково, як спосіб захисту немайного права позивача на підставі ч.7 ст.277 ЦК України спростування поширеної недостовірної інформації повинно бути здійснено у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом публікації резолютивної частини даного рішення на веб-сайті http://uainfo.org

Керуючись ст.ст.3,28,68 Конституції України, ст.30 Закону України «Про інформацію», ст.37, 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації(пресу) в Україні», ст.ст.8, 277, 297 ЦК України, ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ГО «Інститут Свободи слова» про спростування недостовірної інформації - задовольнити частково.

Визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, а також порочать честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 твердження в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», поширену на інтернет-сайті з доменним ім'ям uainfo.org, розташованому за адресою в мережі Інтернет http://uainfo.org,:

- твердження про недобросовісну журналістську діяльність позивача та його участь у написанні агітаційних текстів відносно зазначених осіб : «… Кто пишет и редактирует тексты, где обливают грязью ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_17? Кто организовал кампанию против ОСОБА_6? Кто выкладывает в интернет и фальсифицирует материалы взломанных почтовых ящиков и перехваченных телефонных разговоров журналистов и рекламщиков? Кто сочиняет пасквили против Евромайдана? Кто финансирует армию интернет-троллей, дружно обсевших за последнее время социальные сети? Давно пора вынести на суд публике это тело, не отягощенное совестью и моральными предрассудками. Знакомьтесь - ОСОБА_1.»

- твердження щодо функціональних обов»язків позивача «Его функциональные обязанности: подготовка «темников» по заданию ОСОБА_15 для рассылки во все подконтрольные и государственные СМИ; кураторство пресс-службы ОСОБА_7 - он отвечает за всю публичную активность ОСОБА_7; руководство пиар-группы, которая и кропает «креатив» и «чернуху» для медиа-холдинга, тексты и тезисы информационных войн (…); кураторство «смотрящих» редакторов всех СМИ медиа-холдинга «Семьи»; руководство рекламной группой (…); кураторство спецпроекта по борьбе с врагами «Семьи» - «сливного» сайта «Украинская кривда», куда ОСОБА_1 сам с большим удовольствием пишет статьи.

-Твердження про те, що позивач створив веб-сайт «Украинская Кривда» у висловлюванні : «ОСОБА_1 с этой целью срочно создал сайт «Украинская Кривда».

-Твердження про те, що ОСОБА_1 замовляв злам поштових скриньок і фальсифікував їх зміст на веб-сайті «Украинска Кривда» у вислові: « Причем большую часть материалов переписки из взломанных по заказу ОСОБА_1 почтовых ящиков его коллег он творчески дополнял с помощью фотошопа».

-Твердження щодо відкриття позивачем аккаунту у вислові «г-н ОСОБА_1 открыл себе второй аккаунт, на котором и изливает душу. Здесь он -ОСОБА_1».

- висловлювання, які порочать честь , гідність і ділову репутацію позивача: «Парочка собутыльников ОСОБА_1 и (…) искренне думают, что для кого-то из уважающих себя людей работать под руководством этой шайки алкашей - большая честь. Наверное, им не стоит обольщаться на свой счет.»

«Это «мертвые» души. Такие же «мертвые», как продажная и пропитая душа самого ОСОБА_1».

Зобов»язати ГО «Інститут свободи слова» (ЄДРПОУ - 37825685) спростувати вищезазначену недостовірну інформацію, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 шляхом публікації резолютивної частини рішення на веб-сайті з доменним ім'ям uainfo.org, розташованому за адресою в мережі Інтернет http://uainfo.org

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Суддя Г. Б. Супрун