Постанова

від 30.06.2015 по справі 910/25263/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 910/25263/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового

засідання: Грабовському Д.А.

за участі представників сторін:

позивача не з'явився, про дату, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином;

відповідача Григор'євій К.Є. - дов. від 16.04.2015 № 16

розглянувши матеріали

апеляційних скарг

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торгова група "Полімерконсалтінг"

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Аверс ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2015

у справі № 910/25263/14 (Головуючий суддя Полякова К.В.,

судді: Картавцева Ю.В., Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торгова група "Полімерконсалтінг"

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

"Аверс ЛТД"

про стягнення заборгованості у розмірі 607 205,07 грн.

за Договором поставки № СО-01/11/04К від

01.11.2013 з якої: 198 378,13 грн. основного боргу,

14 838,59 грн. пені, 6 165,35 грн. 3% річних,

150 023,56 грн. 0.2 % за кожень день користування

чужими коштами, 237 799,44 грн. курсова різниця.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача ТОВ "Аверс ЛТД" про стягнення заборгованості за Договором поставки у розмірі 402 536,12 грн.

27.03.2015 позивачем через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва в порядку ст. 22 ГПК України було подано Заяву про збільшення розміру позовних вимог від 25.03.2015 б/н, за якою позивач просив стягнути з відповідача 198 378,13 грн. суми основного боргу, 6 165,35 грн. 3% річних, пеню у розмірі 14 838,59 грн., 150 023,56 грн. - 0,2 % за кожний день користування чужими коштами та 237 799,44 грн. суму курсової різниці. Вказану Заяву про збільшення розміру позовних вимог було прийнято місцевим господарським судом, подальший розгляд даної справи здійснювався з урахуванням цієї Заяви.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 № 910/25263/14 провадження у справі №910/25263/14 у частині стягнення суми основного боргу розміром 39 875,08 грн. припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України; позов ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг до відповідача ТОВ "Аверс ЛТД" про стягнення заборгованості за Договором поставки у розмірі 607 205,07 грн. - задоволено частково, стягнуто з позивача ТОВ "Аверс ЛТД" на користь відповідача ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" 158 503,05 грн. - основного боргу, 14 838, 59 грн. пені, 150 023,56 грн. - 0,2% відсотки за користування чужими грошовими коштами; у іншій частині позову щодо стягнення курсової різниці у розмірі 237 799,44 грн. та 3 % річних у розмірі 6 165,35 грн. відмовлено, як заявлених безпідставно.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, позивач ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 № 910/25263/14 скасувати в частині стягнення суми курсової різниці у розмірі 237 799,44 грн., 3 % річних у розмірі 6 165,35 грн. та прийняти в цій частині нове судове рішення, за яким задовольнити позовні вимоги повністю, в іншій частині судове рішення залишити без змін. Під час останнього судового засідання від 30.06.2015 представником ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" було уточнено апеляційні вимоги, за якими позивач просив колегію суддів задовольнити позов в частині стягнення суми курсової різниці у розмірі 237 799,44 грн., в іншій частині судове рішення залишити без змін.

В свою чергу, відповідач ТОВ "Аверс ЛТД" також звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 № 910/25263/14 скасувати в частині стягнення з відповідача 150 023,56 грн. - 0,2 % за користування чужими грошовими коштами, в іншій частині судове рішення залишити без змін та просив залишити апеляційну скаргу ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" без задоволення, як таку, що необґрунтована на законі.

Ухвалою КАГС від 22.05.2015 № 910/25263/14 порушено апеляційне провадження за скаргами позивача та відповідача, об'єднано їх в одне апеляційне провадження та призначено судове засідання. (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л.).

За Розпорядженням секретаря судової палати КАГС від 30.06.2015, враховуючи перебування судді Яковлєва М.Л. у черговій відпустці склад колегії суддів змінено, для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Авдеєв П.В., Тарасенко К.В..

За Ухвалою КАГС від 30.06.2015 № 910/25263/14 прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження колегії суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Тарасенко К.В..

У судові засідання від 03.06.2015 та від 30.06.2015 представник ТОВ "Аверс ЛТД" не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про його належне повідомлення свідчить залучене до матеріалів справи зворотнє поштове повідомлення № 09-33/21840/15 (а/с 105), яке було отримано представником відповідача 02.06.2015 та №09-33/22755/15 (а/с 137), що було отримано представником відповідача 08.06.2015.

За пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки, Ухвалу про порушення провадження у даній справі від 22.05.2015 та про відкладення розгляду справи від 03.06.2015 було надіслано за належною адресою ТОВ "Аверс ЛТД" та отримано відповідачем, що підтверджується залученими до матеріалів справи зворотніми поштовими повідомленнями № 09-33/21840/15 (а/с 105), № 09-33/22755/15 (а/с 137), він вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, без порушення вимог процесуального закону.

Враховуючи, що присутній представник позивача ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" під час останнього судового засідання від 30.06.2015 не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача ТОВ "Аверс ЛТД", колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу позивача ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" та відповідача ТОВ "Аверс ЛТД" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.11.2013 між ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" (постачальник) та ТОВ "Аверс ЛТД" (покупець) було укладено Договір поставки №СО-01/11/04К (далі - Договір).

Предметом укладеного Договору, відповідно до розділу 1 Договору, визначено, що товар поставляється на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу. Постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, іменовану у подальшому товар у кількості, асортименті та по цінам, вказаним у видаткових накладних постачальника. Кількість, асортимент та ціна товару на кожну окрему партію зазначається у видаткових накладних.

Відповідно до п.3.1. Договору, ціни на товар встановлюються в гривнях, з перерахунком в іноземну валюту, яка вказується в кожній накладній або рахунку, за готівковим курсом продажу цієї валюти в комерційному банку ПАБ ВТБ банк, що приводиться на інтернет-сайті: www.vtb.ua/private/av_currency/cur_operatios+2,5%. Сума Договору складає суму всіх видаткових накладних з урахуванням коригування кількісних та вартісних показників (3.2. Договору).

Товар поставляється на умовах товарного кредиту, оплачується покупцем з відстроченням платежу протягом 21-денного строку з моменту відвантаження, якщо інше не передбачено додатковою угодою, Специфікацією (п.4.1. Договору).

Згідно п.4.2. Договору, оплата товару здійснюється в національній валюті України. У випадку, якщо після відвантаження товару, курс ВТБ іноземної валюти по відношенню до гривні, змінився більш ніж на 2% по відношенню до курсу ВТБ, діючому на дату оплати, вартість товару змінюється і перераховується за формулою, визначеною у Договорі. При цьому постачальник виписує покупцю розрахунок коригування вартісних показників до податкової накладної з урахуванням змін курсу ВТБ. В такому випадку покупець оплачує товар на підставі рахунку, виставленого на дату відвантаження з урахуванням змін курсу ВТБ.

У разі несвоєчасної оплати товару, поставленого на умовах продажу товару в кредит (товарного кредиту) з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму даної заборгованості нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 0,2 відсотки за кожен день прострочення оплати. Передбачені Договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України. Оплата відсотків здійснюється на протязі трьох банківських днів після їх нарахування (п.4.3. Договору).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 507 873,17 грн., на підтвердження чого у матеріалах справи містяться видаткові накладні, підписані, скріплені печатками обох сторін, довіреності на отримання товару та рахунки-фактури для здійснення оплати поставленого товару.

В свою чергу, відповідач, як покупець, в порушення умов укладеного Договору, не здійснив повну оплату поставленого товару, сплативши лише 309 495,02 грн., внаслідок чого за ним рахувалася заборгованість, яка станом на день звернення з даним позовом до господарського суду становила 198 378,13 грн.

Місцевим господарським судом з'ясовано, що 22.09.2014 відповідачу з метою досудового порядку врегулювання господарського спору, була надіслана Претензія №22/09/1 щодо сплати простроченої заборгованості, відсотків за користування чужими грошовими коштами та пені за Договором поставки № СО-01/11/04К від 01.11.2013 на загальну суму 309 776,35 грн., протягом-3-х банківських днів від дати отримання. (т. 1 а/с 243-244)

Суд першої інстанції зазначив, що відповіді на названу Претензію відповідач не направив, суму боргу за Договором поставки на розрахунковий рахунок позивача не перерахував, у зв'язку із чим ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" звернулось із даним позовом до господарського суду, в межах якого просив стягнути з відповідача на свою користь, 198 378,13 грн. - сума основного боргу, 6 165,35 грн. 3% річних, пеню у розмірі 14 838,59 грн., 150 023,56 грн. - 0,2% за кожний день користування чужими коштами та 237 799,44 грн. суму курсової різниці.

ТОВ "Аверс ЛТД", заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував на ту обставину, що ним здійснено перерахування грошових коштів станом на 16.12.2014, які були повернуті установою банку у зв'язку зі зміною розрахункового рахунку отримувача грошових коштів позивача. За ствердженням відповідача, про зміну реквізитів його було повідомлено 28.01.2015, шляхом укладення з ТОВ "ТГ "Полімерконсалтінг" Додаткової угоди №1 від 28.01.2015 року. З огляду на викладене, товариство вважало безпідставним нарахування суми штрафних санкцій. До того ж, ТОВ "Аверс ЛТД" було подано до суду Платіжне доручення №24 від 08.04.2015 на суму 39 875,08 грн., на підтвердження здійснення часткового погашення суми основного боргу.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.11.2013 між сторонами по даній справі було укладено Договір поставки №СО-01/11/04К, який за своєю правовою природою є договором поставки.

З матеріалів даної справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу товар, що підтверджується складеними та підписаними сторонами відповідними видатковими накладними.

Місцевим господарським судом зазначено, що станом на день звернення із даним позовом (14.11.2014), за відповідачем рахувалась сума основного боргу у розмірі 198 378,13 грн.

В свою чергу, відповідачем було надано до місцевому господарському суду Платіжне доручення №24 від 08.04.2015 на підтвердження того, що ним здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 39 875,08 грн. в рахунок погашення основного боргу.

На підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд першої інстанції вбачав за можливе припинити провадження у даній справі в частині стягнення суми основного боргу у сумі 39 875,08 грн. Залишок суми основного боргу у розмірі 158 503,05 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, відповідно до умов даних договорів покупець оплачує Постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.

За оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 ГК України, дійшов цілком вірного висновку, що розмір пені у розмірі 14 838,59 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

З приводу вимог ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" щодо стягнення з відповідача 150 023,56 грн., що є відсотками у розмірі 0,2% за кожний день користування чужими грошовими коштами, місцевий господарський суд відзначив про наступне.

Умовами укладеного між сторонами Договору передбачено, що товар поставляється на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу протягом 21-денного строку з моменту відвантаження.

Способом захисту порушених прав продавця, у випадку прострочення покупцем оплати товару, є стягнення процентів, що нараховуються на прострочену суму відповідно до статті 536 ЦК України (ч.5 ст. 694 ЦК України). Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

За загальним правилом, строк нарахування процентів починається від дня, коли товар мав бути оплачений, і закінчується днем його фактичної оплати. Разом із тим, допускається нарахування процентів починаючи від дня передання товару продавцем, якщо це передбачено договором.

При цьому слід мати на увазі те, що ст. 536 ЦК не встановлює розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, відтак, їх розмір доцільно передбачити у договорі, якщо розмір процентів не встановлений законом або іншим цивільно-правовим актом.

Так, умовами Договору, а саме п.4.3. Договору, сторони погодили розмір відсотків за користування чужими коштами - 0,2% за кожний день прострочення оплати поставленого товару.

Врховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду, що позивачем здійснено нарахування щодо стягнення 0,2 % за користування чужими коштами з дотриманням умов Договору та норм чинного законодавства, а тому заявлена сума розміром 150 023,56 грн. правомірно підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 6 165,35 грн. 3 % річних, місцевий господарський суд встановив наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Разом з тим слід звертати увагу, що одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК, виключає застосування ст. 625 ЦК у тому випадку, коли ст. 536 ЦК застосовується за прямою вказівкою законодавця як спеціальна міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Така вказівка, зокрема, міститься у ч. 3 ст. 693 (нарахування процентів на суму попередньої оплати товару у разі прострочення продавцем передачі товару), ч. 4 ст. 694 (у разі прострочення покупцем оплати товару), ч. 2 ст. 1214 (у разі безпідставно одержання чи збереження грошей) ЦК.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для стягнення 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України, у зв'язку з одночасним стягненням процентів, передбачених ст. 536 ЦК України викладена у Постанові Верховного Суду України від 29 травня 2013 у справі № 6-39цс13, яка є обов'язковою для застосування у розумінні положень статті 111-28 ГПК України.

За оцінкою колегії суддів, з огляду на вищевикладене та, враховуючи, задоволення вимоги про стягнення грошових коштів, нарахованих на підставі положень статті 536 ЦК України, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про відсутність правових підстав для покладення обов'язку на відповідача сплатити компенсаційні витрати - у вигляді 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, а тому вимога про стягнення 6 165,35 грн. 3 % річних є такою, що задоволенню не підлягає.

ТОВ "ТГ "Полімерконсалтінг" при зверненні із позовом до місцевого господарського суду вказувало, що згідно з п. 4.2. Договору оплата товару здійснюється в національній валюті України. У випадку, якщо після відвантаження товару, курс ВТБ іноземної валюти по відношенню до гривні, змінився більш ніж на 2 % по відношенню до курсу ВТБ, діючому на дату оплати, вартість товару змінюється і перераховується. Враховуючи підвищення валюти США та ЄВРО, в якій наданий товар, позивачем було заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача суми курсової різниці, яка по своїй правовій природі є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України та становить 237 799,44 грн.

За умовами Договору (п.3.1., 4.2.) ціни на товар встановлюються в гривнях, з перерахунком в іноземну валюту, яка вказується в кожній накладній або рахунку, за готівковим курсом продажу цієї валюти в комерційному банку ПАБ ВТБ банк, що приводиться на інтернет-сайті: www.vtb.ua/private/av_currency/cur_operatios+2,5%.

Оплата товару здійснюється в національній валюті України. У випадку, якщо після відвантаження товару, курс ВТБ іноземної валюти по відношенню до гривні, змінився більш ніж на 2% по відношенню до курсу ВТБ, діючому на дату оплати, вартість товару змінюється і перераховується за формулою, визначеною у договорі. ПРИ ЦЬОМУ, ПОСТАЧАЛЬНИК ВИПИСУЄ ПОКУПЦЮ РОЗРАХУНОК КОРИГУВАННЯ ВАРТІСНИХ ПОКАЗНИКІВ ДО ПОДАТКОВОЇ НАКЛАДНОЇ З УРАХУВАННЯМ ЗМІН КУРСУ ВТБ. В ТАКОМУ ВИПАДКУ ПОКУПЕЦЬ ОПЛАЧУЄ ТОВАР НА ПІДСТАВІ РАХУНКУ, ВИСТАВЛЕНОГО НА ДАТУ ВІДВАНТАЖЕННЯ З УРАХУВАННЯМ ЗМІН КУРСУ ВТБ.

Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно із ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів.

Так, сторони за пунктом 4.2. Договору погодили можливість нарахування курсової різниці. Однак, судом першої інстанції зауважено, що умовами Договору передбачено можливість нарахування курсової різниці у разі зазначення ціни товару в іноземній валюті, ПРО ЩО МАЄ БУТИ ВКАЗАНО У КОЖНІЙ ОКРЕМІЙ ВИДАТКОВІЙ НАКЛАДНІЙ АБО РАХУНКУ, А ТАКОЖ СТОРОНАМИ ПЕРЕДБАЧЕНО ОБОВ'ЯЗОК ПОСТАЧАЛЬНИКА ЗДІЙСНИТИ ПЕРЕРАХУВАННЯ ЦІНИ ТОВАРУ ІЗ ВИСТАВЛЕННЯМ НОВОГО РАХУНКУ, САМЕ НА ДАТУ ВІДВАНТАЖЕННЯ З УРАХУВАННЯМ ЗМІН КУРСУ ВТБ.

Як вбачається з матеріалів справи, у жодному рахунку постачальником не наведено розрахунок вартості постачання з застосуванням курсової різниці.

Колегія суддів, з огляду на вищевикладене, погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду про відсутність підстав щодо стягнення на користь позивача курсової різниці з відповідача у розмірі 237 799,44 грн. в межах даного позову.

За оцінкою колегії суддів, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що позовні вимоги у даній справі про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню частково, а саме з приводу стягнення з відповідача на користь позивача 158 503,05 грн. - основного боргу, 14 838,59 грн. пені та 150 023,56 грн. 0,2% відсотків за користування чужими грошовими коштами, в іншій частині позову щодо стягнення курсової різниці у розмірі 237 799,44 грн. та 3 % річних у розмірі 6 165,35 грн. відмовлено, як заявлених безпідставно.

Підставою звернення позивача ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" до суду апеляційної інстанції стало питання щодо правомірності відмови в стягненні з відповідача суми курсової різниці у розмірі 237 799,44 грн. В обґрунтування апеляційних вимог позивач, посилаючись на п. 3.1, 4.2 Договору поставки стверджував, що він має всі правові підстави для стягнення грошового еквіваленту в іноземній валюті, що підлягає сплаті у гривнях, з визначенням за офіційним курсом відповідної валюти на день виставлення платежу, зокрема на день оплати товару, що на його думку є датою перерахунку компенсаційної вартості. Під час останнього судового засідання від 30.06.2015 представник ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" наголошував, що всі Видаткові накладні, виставлені відповідачеві в лівому нижньому куті містять вказівку на вид та курс іноземної валюти, згідно чого повинно здійснюватись перерахування суми за товар.

Колегія суддів, дослідивши названі позивачем видаткові накладні, не може прийняти до уваги доводи позивача, оскільки умовами Договору передбачено можливість нарахування курсової різниці у разі зазначення ціни товару в іноземній валюті, про що має бути прямо зазначено у кожній окремій видатковій накладній або рахунку, в даному випадку, "позначення в лівому нижньому куті під видатковою накладною не можуть свідчити про наявність правових підстав для перерахування коштів в іноземній валюті."

Причиною звернення ТОВ "Аверс ЛТД" до суду апеляційної інстанції стало питання щодо правомірності стягнення з відповідача 150 023,56 грн. - 0,2 % за користування чужими грошовими коштами. На думку товариства, судом першої інстанції не досліджено п. 4.3 Договору поставки та не правомірно стягнуто проценти в розумінні ст. 536 ЦК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, вважає за необхідне зазначити, що наведені доводи апеляційного оскарження відповідача базуються на тих же доказах та поясненнях, що надавалися і у суді першої інстанції, яким вже надана належна правова оцінка за оскарженим Рішенням.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржниками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги позивача ТОВ "Торгова група "Полімерконсалтінг" та відповідача ТОВ "Аверс ЛТД" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Полімерконсалтінг" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 № 910/25263/14 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 № 910/25263/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 № 910/25263/14 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/25263/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді П.В. Авдеєв

К.В. Тарасенко