Рішення

від 08.07.2015 по справі 904/5070/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.07.15р. Справа № 904/5070/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (м.Дніпропетровськ)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТЛ-Груп" (м.Дніпропетровськ);

відповідача-2: Державного підприємства "Завод порошкової металургії" (м. Бровари, Київської області)

про стягнення заборгованості за договором № 01-631-С на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.09.2013 у загальному розмірі 402 950 грн. 01 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність б/№ від 22.05.2014)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд:

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТЛ-Груп" (далі - відповідач-1) та Державного підприємства "Завод порошкової металургії" (далі - відповідач-2) заборгованість за договором № 01-631-С на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.09.2013 у розмірі 500 грн. 00 коп.;

- стягнути з Державного підприємства "Завод порошкової металургії" заборгованість за договором № 01-631-С на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.09.2013 у загальному розмірі 402 450 грн. 01 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 271 000 грн. 00 коп. - основний борг;

- 27 100 грн. 00 коп. - пеня;

- 101 278 грн. 75 коп. - інфляційні втрати;

- 3 571 грн. 26 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-2 зобов'язань за договором № 01-631-С на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.09.2013 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані в період з 26.09.2014 по 20.02.2015 послуги з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 271 000 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 6.12. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.10.2014 по 01.06.2015 в сумі 27 100 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 у сумі 101 278 грн. 75 коп., а також 3% річних за період прострочення з 15.10.2014 по 01.06.2015 у сумі 3 571 грн. 26 коп. Крім того, відповідно до умов договору поруки № 15/02/2015/1 від 15.02.2015, укладеним між позивачем (кредитор) та відповідачем-1 (поручитель), останній поручився перед позивачем за виконання обов'язку відповідача-2 щодо оплати послуг, які надаються позивачем відповідачу-2 за договором № 01-631-С на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.09.2013.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2015 порушено провадження у справі та призначено її розгляд в засіданні на 06.07.2015.

У судове засідання 06.07.2015 з'явився представник позивача.

У судовому засіданні 06.07.2015 представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судове засідання 06.07.2015 представники відповідачів-1,2 не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надали, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача-1 судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.06.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Пушкіна, 26/141, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача-1.

При цьому, конверт з ухвалою суду від 12.06.2015 було повернуто за зворотною адресою з довідкою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 23.06.2015 "про повернення за закінченням терміну зберігання".

Так, слід зазначити, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача-1 за його юридичною адресою, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем-1 відбулося саме з його вини. Відповідач-1, у разі незнаходження за його юридичною адресою, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за своєю юридичною адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем-1 у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач-1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 12.06.2015 була надіслана на адресу відповідача яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не отримана відповідачем, внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою.

Крім того, на підтвердження адреси відповідача-2 судом також долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.06.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 07400, Київська область, м. Бровари, Промвузол, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача-2.

При цьому, поштове відправлення на адресу відповідача-2, в якому містилася ухвала суду від 12.06.2015, було отримано відповідачем 26.06.2015, що підтверджується поштовим повідомленням № 4994526459237 (№ 0740016407449), яке повернулося з відповідною відміткою про отримання ухвали суду відповідачем-2.

Також, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 12.06.2015 була надіслана сторонам у справі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень , затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачі-1,2 не скористалися своїм правом на участь їх представників у судовому засіданні.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні 06.07.2015 повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представників відповідачів-1,2 не є перешкодою для розгляду справи.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представників відповідачів-1,2.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.07.2015 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 12.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (далі - експедитор, позивач) та Державним підприємством "Завод порошкової металургії" (далі - замовник, відповідач-2) було укладено договір № 01-631-С на транспортно-експедиційне обслуговування (далі - договір) (а.с.17-19), який регулює взаємовідносини між експедитором та замовником, які пов'язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) по організації перевезень по території України, експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом, з наданням інших послуг, узгоджених в замовленнях/доповненнях до договору, і які є його невід'ємною частиною договору (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 2.1. договору міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до положень діючих Конвенцій про міжнародні перевезення (Конвенція КДПВ зі змінами внесеними Протоколом від 05.07.1978, Конвенція МДП, Конвенція ДППНВ (АDR), діючих на території України нормативних актів, а також відповідно до даного договору.

Так, відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5., 3.12, 3.14 договору серед прав та обов'язків експедитора, зокрема:

- представляти інтереси замовника у взаємовідносинах з перевізниками під час перевезень і ТЕО вантажів замовника;

- організовувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до замовлень замовника;

- за вимогою та за рахунок замовника отримувати всі необхідні дозволи, ліцензії, необхідні для вчасного виконання замовлень замовника;

- виконувати ТЕО вантажів замовника відповідно до міжнародних вимог та вимог законодавства України з моменту прийняття вантажу від вантажовідправника і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу. Вантаж приймається відповідно до товарно-транспортних документів відправника.

- організовувати своєчасну подачу автомобільного транспорту на місце завантаження в строки, вказані в замовленнях замовника, які є невід'ємною частиною договору;

- вживати всі необхідні заходи для доставки вантажів замовника без пошкоджень;

- у термін обумовлений із замовником, доставляти вантаж для виконання митного оформлення згідно до заявок замовника, які є невід'ємною частиною даного договору.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.13. договору замовник зобов'язаний виконати всі розрахунки з експедитором у повному обсязі і у термін, який передбачений умовами даного договору.

У пункті 10.4 сторони узгодили, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013. У випадку, якщо за 10 днів до завершення дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, то термін дії договору автоматично продовжується на один календарний рік. Аналогічний механізм пролонгації діє на всі подальші роки.

Доказів зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини 1 статті 930 Цивільного кодексу України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

При цьому, відповідно до пунктів 10.1. та 10.5. договору замовник отримує оригінали договору та акти наданих послуг по кожному окремому перевезенню, завірені круглою печаткою експедитора, поштовим зв'язком. Екземпляр договору експедитора та актів наданих послуг замовник повинен підтвердити круглою печаткою і надіслати експедитору поштовим зв'язком протягом 30 днів з моменту отримання. Екземпляр договору, заявки та доповнення до нього, а також акти наданих послуг, що передані/отримані факсимільним зв'язком, мають юридичну силу та є невід'ємною частиною договору.

Так, на виконання взятих на себе зобов'язань позивачем в період з 26.09.2014 по 20.02.2015 було надано відповідачу-2 послуги , обумовлені умовами договору, на загальну суму 271 000 грн. 00 коп. , що підтверджується наступними доказами:

- заявка-договір № 11-140949 від 26.09.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп. (а.с.23), міжнародна товарно-транспортна накладна № 154548 про її виконання (а.с.24);

- заявка-договір № 07-141018 від 08.10.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп. (а.с.25), міжнародна товарно-транспортна накладна № 0002304 про її виконання (долучена до матеріалів справи разом з поясненнями від 06.07.2015);

- заявка-договір № 10-141011 від 07.10.2014 із сумою фрахту 16 000 грн. 00 коп. (а.с.26), міжнародна товарно-транспортна накладна № б/№ про її виконання (а.с.27);

- заявка-договір № 09-141112 від 22.10.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп. (а.с.28), міжнародна товарно-транспортна накладна № 0684240 про її виконання (а.с.28);

- заявка-договір № 05-141232 від 04.11.2014 із сумою фрахту 19 500 грн. 00 коп. (а.с.30), міжнародна товарно-транспортна накладна № 005202 про її виконання (а.с.31);

- заявка-договір № 09-141176 від 28.10.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп. (а.с.32), міжнародна товарно-транспортна накладна № 283724 про її виконання (а.с.33);

- заявка-договір № 09-141248 від 05.11.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп. (а.с.34), міжнародна товарно-транспортна накладна № 0000993 про її виконання (а.с.35);

- заявка-договір № 11-141296 від 12.11.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп. (а.с.36), міжнародна товарно-транспортна накладна № 0002325 про її виконання (а.с.37);

- заявка-договір № 05-141354 від 19.11.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп. (а.с.38), міжнародна товарно-транспортна накладна № 074156 про її виконання (а.с.39);

- заявка-договір № 06-141487 від 03.12.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп. (а.с.40), міжнародна товарно-транспортна накладна № 186408 про її виконання (а.с.41);

- заявка-договір № 18-150094 від 20.01.2015 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп. (а.с.42), міжнародна товарно-транспортна накладна № 077045 про її виконання (а.с.43);

- заявка-договір № 09-150077 від 19.01.2015 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., міжнародна товарно-транспортна накладна б/№ про її виконання (долучені до матеріалів справи разом з поясненнями від 06.07.2015);

- заявка-договір № 19-150141 від 28.01.2015 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп. (а.с.44), міжнародна товарно-транспортна накладна № 0000965 про її виконання (а.с.45);

- заявка-договір № 19-150288 від 18.02.2015 із сумою фрахту 18 000 грн. 00 коп. (а.с.46), міжнародна товарно-транспортна накладна № 366627 про її виконання (а.с.47);

- заявка-договір № 09-150303 від 20.02.2015 із сумою фрахту 18 000 грн. 00 коп. (а.с.48), міжнародна товарно-транспортна накладна № 105265 про її виконання (а.с.49);

- заявка-договір № 01-150304 від 20.02.2015 із сумою фрахту 18 000 грн. 00 коп. (а.с.50), міжнародна товарно-транспортна накладна № 186422 про її виконання (а.с.51).

Крім того, в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт за всіма вище переліченими перевезеннями, в кожному з яких сторонами зазначено, що транспортно-експедиційні послуги згідно з договором та транспортно-експедиційне обслуговування № 01-631-С від 12.09.2013 виконані у повному обсязі. Також у вказаному акті містять дані про маршрут перевезення, ідентифікаційні дані автомобілю, дати завантаження та вивантаження, найменування послуг та їх загальна вартість. Крім того, у кожному з актів зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають (а.с.52-67).

Так, матеріали справи не містять жодних заперечень чи претензій відповідача-2 щодо якості, обсягів та вартості наданих послуг.

Таким чином, послуги з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 254 500 грн. 00 коп. є такими, що прийняті відповідачем-2 в повному обсязі.

За приписами статті 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Крім того, у пунктах 5.1. та 5.2. договору визначено, що вартість фрахту та інших послуг підтверджується у окремих заявках замовника, які є невід'ємною частиною договору і мають пріоритетну силу над ним. Фактом отримання вантажу є прибуття вантажу у пункт призначення відповідно до підписаних замовлень та ТТН.

При цьому, у пункті 5.4. договору сторони погодили, що оплата вартості кожного автомобільного перевезення проводиться замовником в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі. Термін сплати становить 3 банківські дні по факту доставки вантажу, якщо інше не зазначено в замовленні.

При цьому, судом встановлено, що в кожній із заявок містилися умови та строк оплати послуг, а саме:

- заявка-договір № 11-140949 від 26.09.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу;

- заявка-договір № 07-141018 від 08.10.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок до 7 днів з дати вивантаження;

- заявка-договір № 10-141011 від 07.10.2014 із сумою фрахту 16 000 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок до 7 днів після вивантаження;

- заявка-договір № 09-141112 від 22.10.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу;

- заявка-договір № 05-141232 від 04.11.2014 із сумою фрахту 19 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу;

- заявка-договір № 09-141176 від 28.10.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу;

- заявка-договір № 09-141248 від 05.11.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу;

- заявка-договір № 11-141296 від 12.11.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу;

- заявка-договір № 05-141354 від 19.11.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок після вивантаження 7 банківських днів;

- заявка-договір № 06-141487 від 03.12.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок по оригіналам документів 10 банківських днів;

- заявка-договір № 18-150094 від 20.01.2015 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу;

- заявка-договір № 09-150077 від 19.01.2015 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу;

- заявка-договір № 19-150141 від 28.01.2015 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу;

- заявка-договір № 19-150288 від 18.02.2015 із сумою фрахту 18 000 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу;

- заявка-договір № 09-150303 від 20.02.2015 із сумою фрахту 18 000 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу;

- заявка-договір № 01-150304 від 20.02.2015 із сумою фрахту 18 000 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу.

При цьому, в установлений договором (визначений у заявках) строк зобов'язання щодо оплати наданих в спірний період послуг відповідачем-2 не виконано, надані позивачем послуги відповідачем-2 не оплачені.

В матеріалах справи міститься претензія (№ 775 від 10.04.2015), в якій позивач просив відповідача-2 перерахувати заборгованість в сумі 271 000 грн. 00 коп. до 30.04.2015.

У відповіді на претензію (№ 12-581 від 28.04.2015) відповідач-2 визнає наявність заборгованості за спірним договором, але повідомляє про неможливість виконання вимог претензії, в зв'язку з дефіцитом коштів (а.с.70).

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків (копія), який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача-2, в якому також визначено, що заборгованість відповідача-2 перед позивачем станом на 31.03.2015 складає 271 000 грн. 00 коп. (а.с.68).

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність основного боргу відповідача-2 перед позивачем за договором № 01-631-С на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.09.2013 у розмірі 271 000 грн. 00 коп.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить також з наступного.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, у кожній із заявок було визначено умови та строк оплати наданих за ними послуг.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати наданих послуг, приймаючи до уваги прийняття відповідачем наданих послуг в рамках спірного правочину, господарський суд встановив, що строк оплати наданих послуг є таким, що настав, у зв'язку з чим суд вважає наявність заборгованості відповідача-2 перед позивачем в сумі 271 000 грн. 00 коп. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Крім того, за частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати наданих послуг відповідач-2 не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний періоду сумі 271 000 грн. 00 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив також із наступного.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частини другої статті 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Отже, 15.02.2015 між позивачем (кредитор) та відповідачем-1 (поручитель) було укладено договір поруки № 15/02/2015/1 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку відповідача-2 щодо оплати послуг, які надаються кредитором боржнику (відповідачу-2) за договором № 01-631-С на транспортно-експедиційне обслуговування від 12.09.2013, укладеного між кредитором та боржником (відповідачем-2) (далі - основний договір), а також за сплату боржником штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг за основним договором на загальну суму 500 грн. 00 коп. (пункт 1.1. договору поруки).

Відповідно до умов пункту 1.2. договору поруки у випадку порушення боржником обов'язку з оплати послуг, зазначеного в пункті 1.1. договору, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, кожен в обсязі, визначеному цим договором та основним договором.

У пункті 2.1. договору поруки визначено, що поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку з оплати послуг за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк протягом 10 робочих днів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора.

Згідно з пунктом 3.1. договору поруки він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 15.02.2016.

Так, на виконання умов вказаного договору, позивачем було надіслано відповідачу-1 вимогу щодо сплати боргу відповідача-2 у розмірі 500 грн. 00 коп. Вказана вимога була отримана відповідачем-1 15.04.2015, що підтверджується надписом на самій вимозі про її отримання (долучена до матеріалів справи разом з поясненнями від 06.07.2015).

При цьому, вказана вимога була залишена відповідачем-1 без відповіді та задоволення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З приводу наявності правовідносин між сторонами, внаслідок укладення договору поруки, суд зазначає наступне.

Виходячи із положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Крім того, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до частини другої статті 556, пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, волевиявлення боржника під час укладання договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Аналогічна позиція міститься і в пункті 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", зокрема, при вирішенні спорів про визнання недійсними договорів поруки на підставі того, що відповідний договір укладено без згоди боржника, Вищим господарським судом зазначено, що, згідно з приписами статей 553, 554 Цивільного кодексу України, договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов'язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладання такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним.

Отже, договір поруки не створює нові права та обов'язки для боржника, такий договір жодним чином не може порушувати права боржника (відповідача-2 у даній справі), оскільки на зобов'язання боржника - відповідача-2, не впливає.

З урахуванням відсутності змін у структурі прав та обов'язків боржника перед кредитором, пов'язаних із укладенням договору поруки, суд виходить із того, що згода відповідача-2 на укладення договору поруки не потрібна.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що факт наявності у відповідача-2 перед позивачем заборгованості за договором встановлений судом, крім того, відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-2 зобов'язань за спірним договором в обсязі 500 грн. 00 коп., суд вважає позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 основного боргу в сумі 500 грн. 00 коп. та стягнення з відповідача-2 основного боргу в сумі 270 500 грн. 00 коп. обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно, у пункті 6.12. договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати передбаченої пунктом 5 договору, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день затримки оплати, але не більше 10% від вартості фрахту.

Так, на підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем-2 порушені, була нарахована пеня за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем-2 з 15.10.2014 по 01.06.2015 в сумі 27 100 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок, що доданий до позовної заяви, судом встановлено, що він містить порушення у визначенні періодів прострочення, оскільки за заявками-договорами від 20.02.2015 позивачем невірно визначено початок періоду прострочення. Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем, та доданий до позовної заяви, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Згідно пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем-2 грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, а також положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, здійснивши власний розрахунок пені за вказаними періодами, судом визначена сума пені, яка значно перевищує обмеження, встановлене в пункті 6.12. договору, а саме: 10% від вартості фрахту, а отже підсумковий розмір пені, що визначений позивачем у розрахунку, та складає 10% від вартості фрахту, а саме: 27 100 грн. 00 коп. розрахований позивачем вірно, є обґрунтованим, а вимоги в цій частині, відповідно, правомірними.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення пені є правомірними та підлягають задоволенню в сумі 27 100 грн. 00 коп.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг у строк, визначений умовами договору (зазначеними в заявках), позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані інфляційні втрати за період прострочення з жовтня 2014 року по квітень 2015 року в сумі 101 278 грн. 75 коп., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

При цьому, суд звертає увагу, що за змістом частини 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що він не відповідає вищевказаним вимогам та фактичним обставинам справи, оскільки позивачем не були враховані положення вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, а отже розрахунок позивача визнається судом необґрунтованим.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, враховуючи положення частини 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за вказаними періодами, судом встановлено наступне:

- за заявкою-договором № 11-140949 від 26.09.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 14.10.2014, а інфляційні втрати з листопада 2014 року по квітень 2015 року складають 7 248 грн. 00 коп. ;

- за заявкою-договором № 07-141018 від 08.10.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок до 7 днів з дати вивантаження, отже, граничний строк оплати - 21.10.2014, але позивачем визначено - 23.10.2014, а інфляційні втрати з листопада 2014 року по квітень 2015 року складають 7 248 грн. 00 коп. ;

- за заявкою-договором № 10-141011 від 07.10.2014 із сумою фрахту 16 000 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок до 7 днів після вивантаження, отже, граничний строк оплати - 21.10.2014, але позивачем визначено - 23.10.2014, а інфляційні втрати з листопада 2014 року по квітень 2015 року складають 7 028 грн. 36 коп. ;

- за заявкою-договором № 09-141112 від 22.10.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 06.11.2014, а інфляційні втрати з грудня 2014 року по квітень 2015 року складають 6 805 грн. 20 коп. ;

- за заявкою-договором № 05-141232 від 04.11.2014 із сумою фрахту 19 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 21.11.2014, але позивачем визначено - 24.11.2014, а інфляційні втрати з грудня 2014 року по квітень 2015 року складають 8 042 грн. 51 коп. ;

- за заявкою-договором № 09-141176 від 28.10.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 17.11.2014, а інфляційні втрати з грудня 2014 року по квітень 2015 року складають 6 805 грн. 20 коп. ;

- за заявкою-договором № 09-141248 від 05.11.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 20.11.2014, а інфляційні втрати з грудня 2014 року по квітень 2015 року складають 6 805 грн. 20 коп. ;

- за заявкою-договором № 11-141296 від 12.11.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 26.11.2014, а інфляційні втрати з грудня 2014 року по квітень 2015 року складають 6 805 грн. 20 коп. ;

- за заявкою-договором № 05-141354 від 19.11.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок після вивантаження 7 банківських днів, отже, граничний строк оплати - 04.12.2014, а інфляційні втрати з січня 2015 року по квітень 2015 року складають 6 126 грн. 41 коп. ;

- за заявкою-договором № 06-141487 від 03.12.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок по оригіналам документів 10 банківських днів, отже, граничний строк оплати - 23.12.2014, а інфляційні втрати з січня 2015 року по квітень 2015 року складають 6 126 грн. 41 коп. ;

- за заявкою-договором № 18-150094 від 20.01.2015 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 05.02.2014, а інфляційні втрати з березня 2015 року по квітень 2015 року складають 4 341 грн. 48 коп. ;

- за заявкою-договором № 09-150077 від 19.01.2015 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 03.02.2015, а інфляційні втрати з березня 2015 року по квітень 2015 року складають 4 341 грн. 48 коп. ;

- за заявкою-договором № 19-150141 від 28.01.2015 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 12.02.2014, а інфляційні втрати з березня 2015 року по квітень 2015 року складають 4 341 грн. 48 коп. ;

- за заявкою-договором № 19-150288 від 18.02.2015 із сумою фрахту 18 000 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 06.03.2015, але позивачем визначено - 08.03.2015, а інфляційні втрати за квітень 2015 року складають 2 520 грн. 00 коп. ;

- за заявкою-договором № 09-150303 від 20.02.2015 із сумою фрахту 18 000 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 06.03.2015, а інфляційні втрати за квітень 2015 року складають 2 520 грн. 00 коп. ;

- за заявкою-договором № 01-150304 від 20.02.2015 із сумою фрахту 18 000 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 11.03.2015, а інфляційні втрати за квітень 2015 року складають 2 520 грн. 00 коп.

Отже, за результатами вказаного розрахунку, судом визначено, що інфляційні втрат за загальний період прострочення з листопада 2014 року по квітень 2015 року складають 89 624 грн. 93 коп., а позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 89 624 грн. 93 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 15.10.2014 по 01.06.2015 в сумі 3 571 грн. 26 коп.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, що доданий до позовної заяви, судом встановлено, що під час його здійснення позивачем були допущені ті ж помилки, що і в розрахунку пені, крім того, частково розрахунок проведений арифметично невірно.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаними періодами, судом встановлено наступне.

- за заявкою-договором № 11-140949 від 26.09.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 14.10.2014, а 3% річних в період прострочення з 15.10.2014 по 01.06.2015 складають 311 грн. 92 коп. ;

- за заявкою-договором № 07-141018 від 08.10.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок до 7 днів з дати вивантаження, отже, граничний строк оплати - 21.10.2014, але позивачем визначено - 23.10.2014, а 3% річних в період прострочення з 24.10.2014 по 01.06.2015 складають 299 грн. 71 коп. ;

- за заявкою-договором № 10-141011 від 07.10.2014 із сумою фрахту 16 000 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок до 7 днів після вивантаження, отже, граничний строк оплати - 21.10.2014, але позивачем визначено - 23.10.2014, а 3% річних в період прострочення з 24.10.2014 по 01.06.2015 складають 290 грн. 63 коп. ;

- за заявкою-договором № 09-141112 від 22.10.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 06.11.2014, а 3% річних в період прострочення з 07.11.2014 по 01.06.2015 складають 280 грн. 73 коп. ;

- за заявкою-договором № 05-141232 від 04.11.2014 із сумою фрахту 19 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 21.11.2014, але позивачем визначено - 24.11.2014, а 3% річних в період прострочення з 25.11.2014 по 01.06.2015 складають 302 грн. 92 коп. ;

- за заявкою-договором № 09-141176 від 28.10.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 17.11.2014, а 3% річних в період прострочення з 18.11.2014 по 01.06.2015 складають 265 грн. 81 коп. ;

- за заявкою-договором № 09-141248 від 05.11.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 20.11.2014, а 3% річних в період прострочення з 21.11.2014 по 01.06.2015 складають 261 грн. 74 коп. ;

- за заявкою-договором № 11-141296 від 12.11.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 26.11.2014, а 3% річних в період прострочення з 27.11.2014 по 01.06.2015 складають 253 грн. 60 коп. ;

- за заявкою-договором № 05-141354 від 19.11.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок після вивантаження 7 банківських днів, отже, граничний строк оплати - 04.12.2014, а 3% річних в період прострочення з 05.12.2014 по 01.06.2015 складають 242 грн. 75 коп. ;

- за заявкою-договором № 06-141487 від 03.12.2014 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок по оригіналам документів 10 банківських днів, отже, граничний строк оплати - 23.12.2014, а 3% річних в період прострочення з 24.12.2014 по 01.06.2015 складають 216 грн. 99 коп. ;

- за заявкою-договором № 18-150094 від 20.01.2015 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 03.02.2014, а 3% річних в період прострочення з 04.02.2015 по 01.06.2015 складають 157 грн. 32 коп. ;

- за заявкою-договором № 09-150077 від 19.01.2015 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 04.02.2015, а інфляційні втрати з березня 2015 року по квітень 2015 року складають 4 341 грн. 48 коп. ;

- за заявкою-договором № 09-150077 від 19.01.2015 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 03.02.2014, а 3% річних в період прострочення з 04.02.2015 по 01.06.2015 складають 158 грн. 67 коп. ;

- за заявкою-договором № 19-150141 від 28.01.2015 із сумою фрахту 16 500 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 12.02.2014, а 3% річних в період прострочення з 13.02.2015 по 01.06.2015 складають 147 грн. 82 коп. ;

- за заявкою-договором № 19-150288 від 18.02.2015 із сумою фрахту 18 000 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 06.03.2015, але позивачем визначено - 08.03.2015, а 3% річних в період прострочення з 09.03.2015 по 01.06.2015 складають 125 грн. 75 коп. ;

- за заявкою-договором № 09-150303 від 20.02.2015 із сумою фрахту 18 000 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 06.03.2015, а 3% річних в період прострочення з 07.03.2015 по 01.06.2015 складають 128 грн. 71 коп. ;

- за заявкою-договором № 01-150304 від 20.02.2015 із сумою фрахту 18 000 грн. 00 коп., умови оплати - безготівковий розрахунок протягом 7 банківських днів з дати доставки вантажу, отже, граничний строк оплати - 11.03.2015, а 3% річних в період прострочення з 12.03.2015 по 01.06.2015 складають 121 грн. 32 коп.

Отже, за результатами вказаного розрахунку, судом визначено, що 3% річних за загальний період прострочення з 15.10.2014 по 01.06.2015 складають 3 566 грн. 39 коп. , а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 3 566 грн. 39 коп.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цілому підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи вину відповідачів-1,2 у відповідних частинах.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТЛ-Груп" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Пушкіна, 26/141; ідентифікаційний код 39616967) та Державного підприємства "Завод порошкової металургії" (07400, Київська область, м.Бровари, Промвузол, ідентифікаційний код 00186192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (49040, м. Дніпропетровськ, вул. Тополина, 10/75; ідентифікаційний код 36365560) - 500 грн. 00 коп. основного боргу.

Стягнути з Державного підприємства "Завод порошкової металургії" (07400, Київська область, м. Бровари, Промвузол, ідентифікаційний код 00186192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (49040, м. Дніпропетровськ, вул.Тополина, 10/75; ідентифікаційний код 36365560) - 270 500 грн. 00 коп. - основного боргу, 27 100 грн. 00 коп. - пені, 89 624 грн. 93 коп. - інфляційних втрат, 3 566 грн. 39 коп. - 3% річних, 7 815 грн. 83 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТЛ-Груп" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Генерала Пушкіна, 26/141; ідентифікаційний код 39616967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вебтранс-Логістик" (49040, м.Дніпропетровськ, вул. Тополина, 10/75; ідентифікаційний код 36365560) - 10 грн. 00 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено - 08.07.2015.

Суддя ОСОБА_2