Рішення

від 16.06.2015 по справі 910/10030/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015Справа №910/10030/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акумаркет" про стягнення 25 832,63 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивачаКочмарьова Т.С. (дов. б/н від 01.09.2015 року) від відповідачане з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акумаркет" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 25 832,63 грн., в тому числі 22 882,00 грн. основного боргу, 2 704,93 грн. інфляційних втрат, 245,70 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на адресу відповідача, поставлено товар. за який відповідач у повному обсязі не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року порушено провадження у справі № 910/10030/15 та призначено справу до розгляду на 21.05.2015 року.

20.05.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 21.05.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.04.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.05.2015 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.06.2015 року.

В судовому засіданні 16.06.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 16.06.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.05.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 1 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Згідно видаткових накладних № 6649 від 08.12.2012 року на суму 4 438,00 грн., № 6651 від 12.12.2012 року на суму 2 974,00 грн., № 6671 від 21.12.2012 року на суму 15 549,00 грн., № Дн8622 від 07.04.2014 року на суму 2 372,00 грн., № Дн8942 від 01.07.2014 року на суму 2 162,00 грн., № Ки8120 від 09.07.2014 року на суму 499,00 грн., № Ки8144 від 15.07.2014 року на суму 443,00 грн. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 28 437,00 грн.

Вказаний товар був прийнятий відповідачем без зауважень.

Позивач зазнає, що відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково.

Позивачем направлена на адресу відповідача претензію № 485 від 17.11.2014 року з вимогою оплати поставленого товару.

В подальшому між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2014 року становить 22 882,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на адресу відповідача, поставлено товар. за який відповідач у повному обсязі не розрахувався.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт поставки позивачем товару та прийняття його відповідачем, згідно видаткових накладних № 6649 від 08.12.2012 року на суму 4 438,00 грн., № 6651 від 12.12.2012 року на суму 2 974,00 грн., № 6671 від 21.12.2012 року на суму 15 549,00 грн., № Дн8622 від 07.04.2014 року на суму 2 372,00 грн., № Дн8942 від 01.07.2014 року на суму 2 162,00 грн., № Ки8120 від 09.07.2014 року на суму 499,00 грн., № Ки8144 від 15.07.2014 року на суму 443,00 грн. свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 22 882,00 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем грошового зобов'язання на момент розгляду справи настав.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 22 882,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 704,93 грн. інфляційних втрат, 245,70 грн. 3 % річних.

В силу вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем нарахування 2 704,93 грн. інфляційних втрат, 245,70 грн. 3 % річних, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що зазначеними доказами справи підтверджується поставка позивачем на адресу відповідача товару та не оплата його відповідачем, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акумаркет" 22 882,00 грн. основного боргу, 2 704,93 грн. інфляційних втрат, 245,70 грн. 3 % річних є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акумаркет" (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 1, ідентифікаційний код 37993940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" (04208, м. Київ, проспект В. Порика, буд. 17, ідентифікаційний код 36471822) 22 882 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 2 704 (дві тисячі сімсот чотири) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 245 (двісті сорок п'ять) грн. 70 коп. 3 % річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.06.2015

Суддя С.В. Стасюк