Рішення

від 02.07.2015 по справі 916/1672/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2015 р.Справа № 916/1672/15

Позивач: Приватне підприємство "Олена"

Відповідач: Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс"

про визнання договору продовженим

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників:

від позивача: Нестерова О.В. - довіреність від 28.05.2015р.

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалися перерви з 28.05.2015р. до 12год.20хв. 04.06.2015р.; з 04.06.2015р. до 14год.00хв. 09.06.2015р.; з 09.06.2015р. до 14год.20хв. 18.06.2015р.; з 18.06.2015р. до 09год.40хв. 25.06.2015р. та з 25.06.2015р. по 14год.40хв. 02.07.2015р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач , приватне підприємство "Олена" (далі - ПП "Олена") звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" (далі - КП "Одестранспарксервіс") в якому просить суд визнати договір № 214/п-СЛ-20132/03-01 балансоутримання місць для паркування від 20.05.2013р., укладений між ПП "Олена" та КП "Одестранспарксервіс" поновленим (продовженим) до 12.08.2016р.

Ухвалою суду від 23.04.2015 позовну заяву (вх.. № 1766/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 02.07.2015р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 25.06.2015р. про поважність підстав неявки суд не повідомив, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у другому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

31.03.2011р. між Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області (орендодавець) та ПП "Олена" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: адміністративні приміщення (літ. А), площею 338,4 м 2 , підсобно-складські приміщення (літ. Б, В, Г, Д,И, Е), площею 170,2 м 2 та навіс (літ. Ж, З), площею 36,6 м 2 , загальною площею 545,2 м 2 , розміщених за адресою: м. Одеса, Старосінна площа, 1б, що перебуває на балансі українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", тощо.

Відповідно до п.1.2.2. договору майно передається в оренду з метою: розміщення автостанції (розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів).

Відповідно до умов п.10.1. договору він укладений на два роки одинадцять місяців з моменту його підписання, тобто до 28.02.2014р.

05.03.2014р. між Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області (орендодавець) та ПП "Олена" (орендар) було укладено договір про внесення змін до Договору оренди від 31.03.2011р. (обліковий номер договору №209840910349) нерухомого майна, що належить до Державної власності, відповідно до якого термін дії договору було продовжено до 31.01.2017р.

Як зазначає позивач, з метою паркування автотранспорту його працівників та відвідувачів біля орендованих приміщень, 29.04.2011р. між КП "Парксервіс-Одеса" та ПП "Олена" було укладено Договір № 384/П-дн/2011 про паркування транспортних засобів (надалі - Договір 1).

Відповідно до умов п.1.1. Договору 1 на підставі Постанови КМУ від 03.12.2009р. № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів", ст. 266 Податкового кодексу України, рішення ОМР від 22.01.2008р. № 2153-V "Про затвердження Правил благоустрою території м. Одеси", рішення ОМР від 08.04.2011р. № 520-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси" КП "Парксервіс-Одеса" надає право уповноваженої організації здійснювати обслуговування (експлуатацію) майданчика для паркування загальною площею 850 м 2 , який розташований за адресою: м. Одеса, пл. Старосінна (вздовж залізничного вокзалу), площею 437,50, у тому числі 50, 00 - пільгових; м. Одеса, Привокзальна площа - площею 412,50, у тому числі 50,00 - пільгових.

З метою реалізації статутних завдань, 06.05.2011р. позивачем в Інспекції по благоустрою міста ОМР було отримано ордер № 70 для облаштуванню заїзного карману на 2 автобуси згідно затвердженої схеми, яка була погоджена головою Приморської адміністрації ОМР, Інспекцією по благоустрою міста, Сектором організації дорожнього руху відділу Державтоінспекції ГУ УМВС України в Одеській області та затверджено начальником управління дорожнього господарства м. Одеси).

Відповідно до п.4 Рішення ОМР № від 20.09.2011р. № 1251 -VI "Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі" із наступними змінами було визначено комунальні підприємства "Парксервіс-Одеса" та "Одестранспарксервіс" уповноваженими особами по здійсненню організації та експлуатації майданчиків для платного паркування транспортних засобів та укладання договорів балансоутримання місць для паркування на території м. Одеси.

20.05.2013р. між КП "Одестранспарксервіс" та ПП "Олена" укладено Договір балансоутримання місць паркування № 214/П-СЛ-20132/03-01 (надалі - Договір), за умовами п.1.1. якого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів", статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., рішення Одеської міської ради від 23.12.2011р. № 1631-VI "Про затвердження Правил благоустрою території м. Одеса (текстової частини) у новій редакції", рішення Одеської міської ради від 22.11.2011р. № 1534-VI, рішення Одеської міської ради від 08.04.2011р. № 520-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси", рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. № 1251-VI "Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі" Уповноважена особа на платній основі надала право Оператору організувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (майданчик для паркування) за адресою: м. Одеса, вул. Старосінна,2-35 (302,5 м 2 ).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що оператор здійснює обслуговування (експлуатацію) місць для паркування з метою надання послуг паркування транспортних засобів на місцях для паркування та перерахування збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі та порядку, передбаченому Розділом 3 цього договору.

Згідно п.2.3 договорів Оператор зобов'язаний: забезпечити своєчасне та повне перерахування збору за місця паркування транспортних засобів; здійснювати облаштування місць для паркування дорожніми знаками, наносити розмітку; забезпечити безоплатне паркування транспортних засобів, передбачених ст.30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечувати безпеку дорожнього руху на місцях паркування, дотримання правил екологічної безпеки, санітарних норм та правил; використовувати місця для паркування за цільовим призначенням; забезпечити місця для паркування належними правовстановлюючими документами; забезпечити належний санітарний стан місць для паркування прилеглої території на відстані 10 метрів згідно п.3.2.6 Правил благоустрою м. Одеси.

В п.6.1. Договору термін його дії визначається на період з 01.05.2013 р. по 31.12.2014 р.

Додатком до договору № 1 сторони погодили розмір ставок збору за період з 01.05.2013р. по 31.12.2013р.

Додатком до договору № 2 сторони погодили розмір ставок збору за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р.

25.11.2014р. позивач з листом № 89 звернувся до відповідача із пропозицією про продовження терміну дії договору № 214/П-СЛ-20132/03-01 від 20.05.2013р. надавши для підписання додаткову угоду № 3, в якій термін дії договору було визначено на період з 20.05.2013р. по 12.08.2016р. Зазначений лист було направлено відповідачу цінним листом із описом вкладення, що підтверджено матеріалами справи.

Не отримавши відповідь на зазначений лист, позивач знову звернувся до відповідача із зазначеним листом, який було отримано відповідачем 17.01.2015р.

31.01.2015р. відповідачем із було укладено договір № 06/П-СЛ-2015/03-01 балансоутримання місць для паркування із ТОВ "Одеспассервіс", який за виключенням розміру майданчика для паркування, абсолютно тотожній договору № 214/П-СЛ-20132/03-01 від 20.05.2013р.

16.2.2015р. відповідач листом за № 27 довів до відома позивача про відмову в укладенні договору балансоутримання місць паркування по вул.. Старосінна, 2-35 із посиланням на численні скарги, невиконання позивачем умов договору по дообладнанню майданчика знаками, розміткою, дотримання санітарних норм. При цьому про укладання договору № 06/П-СЛ-2015/03-01 балансоутримання місць для паркування із ТОВ "Одеспассервіс" відповідач позивачу не повідомив.

Відмова відповідача від продовження договору № 214/П-СЛ-20132/03-01 балансоутримання місць для паркування від 20.05.2013р. на новий строк, на думку позивача порушує його права та охоронювані законом інтереси, що й зумовило його звернення із відповідним позовом до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав та іншими способами, передбаченими законом.

Як встановлено судом, предметом дослідження цієї справи, є суперечки між сторонами щодо продовження дії укладеного між ними договору № 214/П-СЛ-20132/03-01 балансоутримання місць для паркування від 20.05.2013р. на новий термін.

З цього приводу суд вважає зазначити наступне.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В силу ч.1 ст. 258 Господарського кодексу України особливості правового регулювання господарських відносин визначаються залежно від сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини, особливостей галузі господарювання, виду господарської діяльності, економічної форми результату господарської діяльності, простору, на якому складаються господарські відносини (внутрішньому чи зовнішньому ринку), особливостей суб'єктів, між якими виникають господарські відносини.

Оскільки оспорюваний договір передбачає передачу у платне користування позивачу місць для паркування транспортних засобів (майданчика для паркування), які не можуть існувати самі по собі без прив'язки до земельної ділянки на якій вони розташовані, суд вважає , що спірний договір містить в собі ознаки декількох договорів, а саме найму (оренди), оренди землі та послуг.

Відповідно до п.7 та п.8 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342 майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з Державтоінспекцією МВС згідно з місцевими правилами забудови.

Вказані положення Правил паркування кореспондуються з приписами ст.35 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", відповідно до якої технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об'єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.

Окрім цього, відповідно до абз.1, 4 абз. 3, 4 Правил паркування транспортних засобів, відведені майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування , позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху.

Таким чином, вищенаведені положення встановлюють вичерпний перелік вимог для ідентифікації майданчиків для паркування, яким передані за договором площадки не відповідають.

З матеріалів справи судом встановлено, що додатком до договору є Схеми розміщення майданчика для паркування транспортних засобів, площею 302,5 м 2 , за адресою вул. Старосінна, 2-35, яка погоджена Департаментом транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху ОМР, Головою Приморської рай адміністрації ОМР, Управлінням дорожнього господарства ОМР, Відділом ДАЇ ОМУ УМВС України в Одеській області та затверджено заступником голови м. Одеси.

Як встановлено судом зі Схеми позивачу було передано місця для паркування (майданчик для паркування), які фактично розташовані за адресою нерухомого майна, належного позивачу, при чому, як вбачається зі Схеми можливо чітко ідентифікувати переданий позивачу майданчик площею 302,5 м 2 , як індивідуально визначене майно, яке у процесі користування ним не втрачає своєї споживчої якості.

Частинами 1-3, 6 ст. 283 ГК України визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 759 ЦК України встановлює, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 760 ЦК України яка повністю кореспондується зі ст. 283 ГК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Стаття 761 ЦК України визначає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Стаття 762 ЦК України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. 2. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. 3. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. 4. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. 5. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. 6. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до п. 1.3. "Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі", затвердженого Рішенням Одеської міської ради №1251-УІ від 20.09.2011р., відведений майданчик для паркування - це площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді м. Одеси.

Пунктами 2.1, 2.2. Положення визначено, організація та розміщення майданчиків для платного паркування та спеціально відведених автостоянок здійснюється на підставі Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 08.04.2011р. №520-VI, і схеми розміщення майданчиків для платного паркування транспортних засобів та спеціально відведених автостоянок (далі - Схема), узгодженої та затвердженої в установленому порядку (п.2.1.);

Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, затверджується рішенням Одеської міської ради, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів (п.2.2).

Рішенням ОМР за № 5286-VI від 27.08.2011р. було затверджено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (місця для паркування) у новій редакції.

Під №№ 540,541 у переліку за адресою: площа Старосінна, 2 та площа Старосінна (вул.. Одеса-Головна, 33, 35) зазначені земельні ділянки площею 112,5 м 2 та 212,5 м 2 відповідно.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено судом, відповідно умов договору № 214/П-СЛ-20132/03-01 балансоутримання місць для паркування від 20.05.2013р. та додатків № 1, 2 до нього позивач отримав від відповідача право організувати та провадити діяльність із забезпечення паркування на майданчику для паркування площею 302,5 м 2 та зобов'язаний перераховувати збір за місця для паркування транспортних засобів у повному обсязі щомісяця, при цьому розмір збору розраховується виходячи із загальної площі майданчика наданого для паркування (гр.. 4, 6 додатків № 1, 2 до договору).

Згідно із ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Абзац 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оскільки, на думку суду, зазначений договір містить в собі складові частини договору найму (оренди) та оренди землі, то для вирішення спірних питань, пов'язаних із цим договором слід застосовувати відповідні приписи закону, що регулюють виникненні між сторонами правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Стаття 764 ЦК України визначає, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Так само, ст.33 ЗК України визначає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 777 ЦК України визначає, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Як встановлено судом, позивач до закінчення строку дії договору звертався до відповідача з пропозицією продовжити термін дії договору, проте, відповідач, у встановлений законом термін відповіді на пропозицію позивача не надав, натомість, всупереч приписам ст. 777 ЦК України, не сповістивши позивача, уклав із іншим суб'єктом господарювання аналогічний договір.

Відповідно до ч. 2, абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, на думку суду, у позивача існує переважне право на укладення договору на новий строк, як то передбачено чинним законодавством.

Окрім того, суд звертає увагу на наступне.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

За висновком Суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила".

Оскільки особу позбавили права на майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", з урахуванням наведеного суд зазначає, що укладаючи договір на балансоутримання місць для паркування на майданчику, який розташований біля приміщення, яке знаходиться у користування позивача, останній розраховував на дію договору на балансоутримання місць для паркування продовж терміну дії договору оренди, проте, протиправні дії відповідача, щодо порушення прав наймача на першочергове право на переукладання договору, привели до порушення прав ПП "Олена".

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В своїх запереченнях на позов відповідач посилається на те, що позивач припинив користуватися місцями для паркування автотранспорту, при цьому належних доказів цього суду не навів.

Також, наявність укладеного із ТОВ "Одеспассервіс" аналогічного договору балансоутримання місць для паркування за адресою вул. Старосінна, 2-35, на думку суду, не є безумовним доказом припинення користування відповідачем майданчиком для паркування за цією ж адресою.

Крім того, доказів порушення умов договору відповідач у встановленому законом порядку суду не навів.

В якості обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на те, що договір балансоутримання місць паркування № 214/П-СЛ-20132/03-01 від 20.05.2013 не містить жодних істотних умов договору найму (оренди держаного та комунального майна, оренди землі). Зокрема, умовами цього договору не передбачається передача у строкове платне користування об'єкта оренди та його повернення, а також сплата орендної плати з урахуванням її індексації, а тому цей договір за своєю правовою природою не є договором оренди, а відтак, до нього не можуть бути застосовані положення частини першої статті 764 Цивільного кодексу України та частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо його продовження на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Також, з тих самих підстав, до цього договору не можуть бути застосовані й норми частини першої статті 777 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий термін після закінчення строку його дії.

Проте, суд не може погодитись із цією позицією, з підстав наведених вище, за виключенням того, що до спірних правовідносин не може бути застосовані норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

При, цьому суд звертає увагу відповідача, що договір, укладений між позивачем та відповідачем містить в собі елементи договорів найму (оренди), оренди землі, а тому для врегулювання спору, суд застосовує приписи Закону, що регулюють правовідносини, що виникають у зв'язку із цим.

Щодо доказів неотримання листа позивача щодо продовження договору, суд не приймає їх в якості належних та припустимих, оскільки наданий суду журнал реєстрації заяв КП "Одестранспраксервіс" вказує лише на відсутність в ньому запису, а не про отримання листа позивача, так саме як і лист 844/12вих від 55.05.2015р. Центру поштового зв'язку № 1 УДППЗ "Укрпошта", оскільки цей лист вказує, що лист позивача було вручено уповноваженої особі Мондовановій помилково, при цьому не зазначаючи чому саме помилково.

Окрім того зазначення відповідача що особа, яка отримала у відділені поштового зв'язку лист позивача ніколи не працювала у відповідача належними та припустимими доказами не підтверджено.

Судом також не приймаються до уваги посилання відповідача в якості обґрунтування своєї позиції на те, що починаючи з 1 лютого 2015 р. експлуатація майданчика для паркування по вул. Старосінній, 2-35, здійснювалась новим оператором, ТОВ "Одеспассервіс" за договором, укладеним з КП "Одестранспарксервіс" згідно виготовленої та затвердженої схеми розміщення місць для паркування, що ТОВ "Одеспассервіс" зареєструвався як платник збору за місця для паркування в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси та сплатив податок за 1 квартал 2015 р. а позивач, взагалі не зареєструвався як платник збору за цією адресою, з моменту закінчення договору № 214/П-СЛ-20132/03-01 від 20.05.2013 р. і до теперішнього часу позивач не сплачував збір за місця для паркування по вул. Старосінній, 2-35, а тому не може вважати себе належним користувачем майданчика, що до моменту звернення до суду Позивачем із позовною заявою 23 квітня 2015 р. ТОВ "Одестпассервіс" використовував спірну ділянку вже понад два з половиною місяці, оскільки підставою заявленого позову є саме факт порушення Відповідачем переважного права Позивача на продовження відповідного договору, а вказані Відповідачем обставини, а саме факт виникнення нового оператора, оплата ним збору, та порядок оплати збору Позивачем, тощо, стали вже наслідком незаконних дій Відповідача, пов'язаних з порушення переважного права Позивача на продовження договору балансоутримання і зазначені доводи відповідача жодним чином не спростовують висновків до яких дійшов суд.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП "Олена" є законними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, а тому такими що підлягають задоволенню в повному обсязі

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства "Олена" - задовольнити повністю.

2. Визнати договір № 214/п-СЛ-20132/03-01 балансоутримання місць для паркування від 20.05.2013р., укладений між приватним підприємством "Олена" та комунальним підприємством "Одестранспарксервіс" поновленим (продовженим) до 12.08.2016р.

3. Стягнути з комунального підприємства "Одестранспарксервіс" (65023, м. Одеса, вул. Канатна, 134, код ЄДРПОУ 38018133) на користь приватного підприємства"Олена" (65031, м. Одеса, вул. С.Ядова, 24а, кв.33, код ЄДРПОУ 25040472) витрати на сплату судового збору у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України..

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07 липня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський