Рішення

від 08.07.2015 по справі 908/2798/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2015 р.Справа № 908/2798/15

За позовом: Кооперативу „Наш дім" (69123, м. Запоріжжя, бульвар Будівельників, 23, код ЄДРПОУ 26573696)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Імексбанк" (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-а, код ЄДРПОУ 20971504)

про стягнення 39 381,55 грн.

Суддя Шаратов Ю.А.

Представники:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Кооператив „Наш дім" (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Імексбанк" (далі - Відповідач) в особі Відділення № 310 АТ „Імексбанк" у м. Запоріжжя про стягнення 39 381,55 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 замінено неналежного відповідача - Публічне акціонерне товариство „Імексбанк" в особі Відділення № 310 АТ „Імексбанк" у м. Запоріжжя на належного - Публічне акціонерне товариство „Імексбанк" та направлено матеріали справи № 908/2798/15 за встановленою підсудністю до господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 23.06.2015 справу № 908/2798/15 призначено судді-доповідачу Шаратову Ю.А.

Ухвалою від 24.06.2015 суддею Шаратовим Ю.А. прийнято до свого провадження справу № 914/369/15 та призначено її до розгляду на 08.07.2015.

Позивач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання. Надав заяву від 02.07.2015 № 156 (вх. №17185/15 від 07.07.2015), в якій повідомив суд про те, що позов підтримує у повному обсязі, просить його задовольнити та розглядати справу за відсутності його уповноваженого представника /а.с.63/.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 1066, 1068, 1074 Цивільного кодексу України, статті 2, 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов'язань за Договором банківського рахунку від 10.06.2011 № 25. щодо повернення грошових коштів належних Позивачу.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення від 07.07.2015 №29292/15 (а.с. 60).

Справа розглядалась за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

встановив:

10.08.2011 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір банківського рахунку (у національній валюті) №25 (далі - Договір від 10.08.2011) /а.с. 17-19/.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1.10, 2.2.1 Договору від 10.08.2011 банк (Відповідач) відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 (зі змінами та доповненнями), відкриває клієнту (Позивачу) поточний рахунок (рахунки) у національній валюті № 26009103187001, та зобов'язався приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування і видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком у межах, встановлених операційним часом банку, а саме: понеділок-четвер з 09:00 до 13:00 та з 14:00 по 16:00, п'ятниця та передсвяткові дні з 09:00 до 13:00 та з 14:00 по 15:00. Банк має право виконувати розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунок клієнта. Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку, керуючись вимогами чинного законодавства. Обмеження права клієнта розпорядження рахунком можливо за рішенням суду, а також у інших випадках, встановлених законом.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (частини перша, друга та третя статті 1066 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що станом на 08.01.2015 на рахунку № 26009103187001 Кооперативу „Наш дім" відкритому у ПАТ „ІМЕКСБАНК", знаходились грошові кошти у сумі 39 381,55 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку Позивача /а.с. 22/.

12.02.2015 Позивачем направлено заяву на адресу Відповідача з вимогою повернути гроші, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення (а.с. 30,31). Вказана заява Позивача залишена без відповіді.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно із пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI під час тимчасової адміністрації банку не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. При цьому, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 вказаного Закону, це обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI у цьому Законі термін вкладник означає - фізичну особу (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Тобто, Позивач, який є юридичною особою, не є вкладником з яким укладено договір банківського рахунку у розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI. А відтак, на нього не поширюється виключення з обмеження на задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, встановлене пунктом 1 частини шостої статті 36 вказаного Закону.

Згідно із частиною третьою статті 82 Господарського процесуального кодексу України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу. Частиною першою статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Верховний Суд України в постанові від 01.04.2015 у справі № 910/9231/14 зробив висновок про те, що оскільки між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, виконання банком операції з переказу грошових коштів за договором банківського рахунка в період запровадження у банку тимчасової адміністрації обмежується пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" від 26.01.2015 № 16, прийнятого на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІМЕКСБАНК" до категорії неплатоспроможних" від 26.01.2015 № 50, було розпочато з 27.01.2015 процедуру виведення АТ "ІМЕКСБАНК" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 27.01.2015 по 26.04.2015 включно. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 № 84 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ІМЕКСБАНК" по 26.05.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 21.05.2015 № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІМЕКСБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» від 27.05.2015 № 105, та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Юрія Петровича строком на 1 рік з 27.05.2015 до 26.05.2016 включно.

Відомості про запровадження тимчасової адміністрації та про розпочату процедуру ліквідації в АТ "ІМЕКСБАНК" знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://www.fg.gov.ua.

Отже, з огляду на запровадження тимчасової адміністрації, та розпочату процедуру ліквідації в АТ "ІМЕКСБАНК", задоволення вимог вкладників та інших кредиторів цього банку, зокрема й Позивача, не здійснюється відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що не обґрунтовані та не підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про стягнення з Відповідача залишку коштів за Договором банківського рахунку від 10.08.2011 № 25 у розмірі 39 381,55 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові покладаються на Позивача.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 09 липня 2015 р.

Керуючись частиною першою статті 11, статтями 525, 526, 629, частинами першою, другою, третьою статті 1066, статтею 1074 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, пунктом 4 частини першої статті 2, пунктом 1 частини п'ятої, пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статтею 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність", постановою Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 910/9231/14, статтями 32, 33, 34, 36, 49, 75, 82, 84, 85, 111-28, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суддя Ю.А. Шаратов