Рішення

від 06.07.2015 по справі 409/576/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 409/576/15-ц

Провадження № 22ц/782/241/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2015 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - Єрмакова Ю.В.,

суддів - Коновалової В.А, ОСОБА_1,

за участю секретаря - Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 9 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Білокуракинської центральної районної лікарні про стягнення заробітної плати, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 9 квітня 2015 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Білокуракинської центральної районної лікарні, код ЄДРПОУ 01983559. місцезнаходження зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ГУДКСУ м.Луганськ р/р 354100040089. МФО 804013) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по оплаті витрат на службові відрядження в сумі 2640 (дві тисячі шістсот сорок) гривень 00 копійок.

В частині задоволення інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Білокуракинської центральної районної лікарні, код ЄДРПОУ 01983559, місцезнаходження зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ГУДКСУ м.Луганськ р/р 354100040089,МФО 804013) судовий збір на користь держави у сумі 75 грн. 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 судовий збір на користь держави у сумі 168 грн. 10 коп.

В апеляційній скарзі, позивач не згоден з рішенням суду першої інстанції в

частині відмови в задоволенні позову щодо моральної шкоди, а також суми, стягнутої за відрядження, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону та обставинам справи, просить змінити рішення суду. В іншій частині рішення не оскаржується.

Відповідачем по справі рішення суду не оскаржується.

Заслухавши доповідача, позивача, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія приходить до наступного.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст.214 ЦПК України Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Такі вимоги судом першої інстанції в оскаржувальній частині рішення були виконані частково.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції керувався ст.257 ЦК України та виходив з того, що стягненню підлягає сума заборгованості за відрядження в межах строку позовної давності, а тому дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів моральні страждання та втрату нормальних життєвих зв'язків, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду, виходячи з наступного:

Положення ст. 121 КЗпП України встановлює, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Відповідно до ч.5 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон №59 від 13.03.1998 р. підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.2 вказаного Закону, а також Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України №5 від 13.01.2004р. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати ; фонду додаткової заробітної плати;

інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). До його складу належать, крім іншого, оплата праці за час перебування у відрядженні (не включає відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення). П. 2.1.6.вказаної Інструкції.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 25.06.1991 р. по теперішній час працює водієм у Білокуракинській центральній районній лікарні, тобто знаходиться з відповідачем у трудових відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості за відрядження складає: 2009 рік -25грн., 2010 р.-90грн., 2011 р. -2220грн., 2012 -1560грн., 2013 р.- 1350грн., 2014 -120грн., а всього 5365грн. Зазначена сума підтверджується документально, відповідно до реєстрів службових відряджень по Білокуракинській ЦРЛ, розрахунків витрат, пов'язаних з відрядженням, звітів про використання коштів виданих на відрядження або під звіт.

Відповідачем не було надано підтверджуючих документів з приводу того, позивачу відшкодовувалися добові витрати на відрядження, а тому саме вказана вище сума повинна бути стягнута з відповідача.

Згідно акту ревізії фінансово-господарської діяльності БЦРЛ за період з 01.01.2007р. по 1.05.2009 р. №332-21/005 від 30.06.2009 р. виявлено порушення, що призвели до втрат фінансових ресурсів, недоотримання фінансових ресурсів, незаконні витрати бюджетних коштів та інших порушень фінансової дисципліни.

З акту ревізії фінансово-господарської діяльності БЦРЛ за період з 1.05.2009 р. по 1.07.2011 р. №041-21/021 від 1.09.2011р. вбачається, що було встановлено, що працівникам при наявності документів не відшкодовувалися добові витрати на відрядження.

Відповідно до витягу з акту ревізії фінансово-господарської діяльності БЦРЛ за період з 1.07.2011 р. по 31.07.2013 р. №710-21/012 від 17.09.2013 р., в тому числі розрахунків з підзвітними особами, видатків на відрядження, встановлено, що протягом періоду з 1.07.2011 р. по 31.07.2013 р. працівникам лікарні при направленні у відрядження та наявності підтверджуючих документів не відшкодовувалися добові витрати на відрядження та інші порушення.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що у суду першої інстанції не було підстав для застосування строку позовної давності щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки строк позовної давності відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. щодо відносин у сфері порушення законодавства про оплату праці, не застосовується.

Судова колегія вважає, що вимоги в частині стягнення компенсаційної суми за служ бове відрядження підлягають задоволенню в повному обсязі, тобто в тому обсязі, який підтверджено відповідними доказами, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідач не розрахувався зі своїм працівником, таких доказів не було надано, сума за відрядження, яка підтверджена наявними у справі доказами, становить 5365 гривень і саме вона підлягає стягненню, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, як що порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати но рмальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організа ції свого життя.

Проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку, що в результаті того, що відповідач не виплатив на протязі тривалого часу належну позивачу грошову суму по заробітній платі, це привезло до моральних страждань позивача, ним були втра чені нормальні життєві зв'язки, це вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає, що з вини відповідача, позивач опинився в скрутному матеріальному стані, тому суд вважає, що діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду, в грошовому еквіваленті у сумі 500 гривень, і ця су ма підлягає стягненню, а рішення суду в цій частині скасуванню.

Крім цього, з відповідача слід достягнути судовий збір, який складає 168грн.10 коп.(243грн.60 коп. - 75грн.50 коп.), а також судовий збір в сумі 121 грн.80 коп. (апеляційне провадження), а всього 289грн.90 коп., оскільки позивач відповідно до ч.1п.1 ст.5 ЗУ « Про судовий збір» звільняється від його сплати, у зв'язку з чим рішення суду в частині стягнення з позивача судового збору в сумі 168грн.10 коп. підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 9 квітня 2015 року змінити, збільшивши суму стягнутої з Білокуракинської центральної районної лікарні, код ЄДРПОУ 01983559 місцезнаходження зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ГУДКСУ м.Луганськ р/р 354100040089. МФО 804013) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по оплаті витрат на службові відрядження з 2640грн. до 5 365грн.

Cкасувати рішення суду в частині відмови у стягненні моральної шкоди, а також в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору в сумі 168грн.10 коп., ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Білокуракінської центральної районної лікарні, код ЄДРПОУ 01983559 місцезнаходження зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ГУДКСУ м.Луганськ р/р 354100040089. МФО 804013) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду в сумі 500грн., а також судовий збір на користь держави у сумі 289грн. 90 коп.

Рішення апеляційного суду Луганської області набирає чинності негайно та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий : Судді: