Постанова

від 08.06.2015 по справі 808/10324/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року о/об 15 год. 53 хв.Справа № 808/10324/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,

за участю представників:

від позивача: - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілтек»

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілтек» (далі - позивач або ТОВ «Вілтек») до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або Токмацької ОДПІ ГУ ДФС України в Запорізькій області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» з податку на додану вартість №0000552201-620 від 19.08.2013 на загальну суму 161 005,00грн., №0000562201-621 від 19.08.2013 по податку на прибуток на загальну суму 688 903,00грн., №0002171702/569/10/172-16 від 19.08.2013 по податку на доходи фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в акті перевірки контролюючим органом не наведено жодних фактів узгодженості дій посадових осіб позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди чи його обізнаністю з такими діями. На думку позивача на підставі наявних документів можливо встановити належність витрат на придбання товарів та отримання послуг до пов'язаних з веденням господарської діяльності, оскільки вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що до перевірки не надано документів та матеріалів, які фактично підтверджують надання рекламних послуг контрагентом - постачальником. Так, позивачем не надані до перевірки отримані постачальником послуг дозволи або укладені договори на розміщення бігбордів, сітілайтів, договори на розміщення відеороликів на телеканалах, що підтверджують фактичне виконання наданих рекламних послуг. Щодо взаємовідносин з ТОВ «ОСОБА_5Монтаж» відповідач зазначає про відсутність у останнього в штаті технічних спеціалістів для надання послуг, у яких наявні спеціальні дипломи, сертифікати, та інші документи, які б підтверджували їх професійний рівень та можливість надання таких послуг.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2014 відкрито провадження у справі ти призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засідання заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 08 червня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №670853 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілтек» зареєстроване Токмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області як юридичну особу за адресою: 71716, Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Лугова, буд. 42, ідентифікаційний код 31334606.

На підставі направлень виданих Токмацькою ОДПІ (відповідно до наказу від 07.06.2013 №14) від 17.06.2013 №1, від 17.06.2013 №2, від 17.06.2013 №3, від 17.06.2013 №3, від 17.06.2013 №4, від 17.06.2013 №5, від 17.06.2013 №6, згідно п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілтек» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складно Акт №217/22/31334606 від 06.08.2013 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000552201-620 від 19.08.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 128 804грн., за штрафними санкціями 32 201грн.; №0000562201-621 від 19.08.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 580 239грн., за штрафними санкціями 108 664грн.; №0002171702/569/10/17216 від 19.08.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за основним платежем 0грн., за штрафними санкціями 510грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Вілтек» ( замовник) та ТОВ «ТЕФЕЯ» укладено Договір №14/06 на комплексне рекламне обслуговування від 07.06.2010 згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надати замовникові рекламні послуги, які визначені у завданні замовника, що є додатком №1 до цього Договору (надалі іменуються «послуги»), в обсягах та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.2.1.2 виконавець бере на себе зобов'язання власними силами та з власних матеріалів, на власній матеріальній базі виготовити необхідні ескізи, тексти, оригінал-макети (слайди, відеокасети, магнітні записи, фільми), необхідні для надання послуг, в строк до 30 червня 2010 року. Згідно п. 2.1.6 Договору виконавець зобов'язується розмістити рекламу за переліком в порядку і в строк передбачений у Додатку №1. За умовами п.2.1.7 Договору підтвердженням факту виконання завдання виконавцем є опублікування реклами на рекламо носіях, визначених додатком або письмовою заявкою, за умови її надання замовником, та підписання сторонами акту прийому - передачі послуг з виконання завдання, зазначеного у п.1.1 цього договору.

На виконання умов договору сторони затвердили опис на комплексне рекламне обслуговування від 07.06.2010, підписали протокол погодження про договірну ціну на виконання комплексного рекламного обслуговування від 07.06.2010, додаткову угоду №1 від 26.07.2010, акт №ТФ-073101 здачі-приймання робіт (надання послуг), №ТФ-071601 здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТОВ «ТЕФЕЯ» видало позивачу податкову накладну №1607000001 від 16.07.2010 на суму 165 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 27 500,00грн. Також в матеріалах справи наявні примірники рекламної продукції позивача.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «ОСОБА_5. Монтаж» (підрядник) укладено договір №10/1008 від 10.08.2010 згідно умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання ремонтних робіт приміщення цеху №1 у відповідності з умовами дійсного Договору та кошторисної документації. Роботи згідно договору здійснюються на території замовника (м.Молочанськ).

На виконання умов договору сторони підписали довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року, Акт №1/09 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року, підсумкову відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих видатків до Акту КБ-2в №1/09 (ремонт приміщення цеху №1), розрахунок загальновиробничих видатків до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи, локальний кошторис №2-1-1 на ремонтні роботи (ремонт приміщення цеху №1), відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи. ТОВ «ОСОБА_5 Монтаж» виписало позивачу податкову накладну №3009000015 від 30.09.2010 на суму 175 130,40грн., в т.ч. 29 188,40грн.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «ОСОБА_5. Монтаж» (підрядник) укладено договір №10/0609 від 06.09.2010 за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання ремонтних робіт приміщення побутової кімнати цеху №1, виготовлення та монтаж утепленого приміщення над свердловиною №2040 у відповідності з умовами дійсного Договору і кошторисною документацією. Роботи за даним договором здійснюються на території замовника.

На виконання умов договору сторони підписали Акт №2/10 приймання виконаних робіт за жовтень 210 року, розрахунок загальновиробничих видатків до Акту КБ-2в №2/10 (виготовлення та монтаж утепленого приміщення над свердловиною №2040), довідку про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року, розрахунок загальновиробничих видатків до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи, локальний кошторис №2-1-1 на ремонтні роботи (ремонт приміщення цеху №1), відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи, підсумкова відомість ресурсів, договірна ціна №2 на ремонт приміщення над свердловиною №2040, в матеріалах справи також містяться копії квитанцій до прибуткового касового ордеру. ТОВ «ОСОБА_5 Монтаж» виписало позивачу податкові накладні №3110000001 від 31.10.2010 на суму 83 122,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 13 853,80грн., №3110000002 від 31.10.2010 на суму 30 940,80грн. в т.ч. 31.10.2010.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Альянс-Іст» (постачальник) укладено договір поставки №108/12 від 01.08.2012 за умовами якого постачальник передає, а покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених даним договором товар в асортименті відповідно специфікацій та накладних.

На виконання умов договору сторони підписали специфікацію, ТОВ «Альянс-Іст» виписало позивачу видаткову накладну №111536 від 15.11.2012, №11536 від 15.11.2012, №80323 від 03.08.2012, №80323 від 03.08.2012, №80230 від 02.08.2012, №80230 від 02.08.212, №80401 від 04.08.2012, №80401 від 04.08.2012 та видало податкові накладні №457 від 15.11.2012, №111 від 03.08.2012, №85 від 02.08.2012, №119 від 04.08.2012.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною №15/11 від 15.11.2012, №03/08 від 03.08.2012, №02/08 від 02.08.2012, №04/08 від 04.08.2012.

Оплата товару здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (т.4 а.с.2-123).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 201.14 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Як зазначено у пп.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 187.1 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податковій накладній недоліків, що свідчить про її неналежність як первинного документу, або порушення порядку її видачі.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за послуги контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договору.

Суд звертає увагу, що доводи контролюючого органу щодо відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) базуються лише на інформації отриманої відповідачем від ВПМ Мелітопольської ОДПІ, співробітниками якої було проведено дослідження діяльності підприємства ТОВ «ОСОБА_5 Монтаж», зокрема, опитано дружину директора ТОВ «ОСОБА_5 Монтаж», яка пояснила що її чоловік не має відношення до фінансово-господарської діяльності контрагента позивача, та посилання на базу даних АС «Співставлення ПЗ та ПК в розрізі контрагентів» згідно якої ТОВ «Альянс-Іст» має стан 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», а також те, що до перевірки не надано товарно-транспортні документи, які б свідчили про перевезення товару, отриманого від ТОВ «Альянс-Іст», що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Водночас, в матеріалах справи наявні Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 27.05.2010, Акт від 30.03.2010, припис ДЗ «Токмацька районна санітарно-епідеміологічна станція» щодо необхідності проведення ремонтних робіт, Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 07.10.2010, припис №04/948 від 11.10.2010 Токмацької районної СЕС, Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 18.04.2011, які зумовили необхідність проведення ремонтних робіт на об'єктах позивача, та фотокартки, які свідчать про проведення таких робіт.

Також, роблячи висновок про безтоварність операцій, контролюючий орган виходив з того, що позивачем до перевірки не додано належним чином оформлених документів, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортних накладних), що виключає можливість для висновку про тримання товару саме від вказаних контрагентів.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, правильність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту та валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання послуг не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості отриманих послуг з метою здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Стосовно твердження відповідача про відпуск продукції за цінами, нижчими ніж зазначені в наказі та в комерційній пропозиції, та які є цінами беззбитковості підприємства, слід зазначити, що ТОВ «Вілтек» є платником податку на додану вартість з 20.05.2002 відповідно до свідоцтва №11344327. Відповідно до вимог Податкового кодексу, а саме пп. 14.1.178 п.14.1 ст. 14, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.04.2010 по 31.12.2012 відпускна ціна виробленої продукції затверджена наказами №34 від 07.05.2010, №7 від 10.01.2011, №34 від 01.06.2011, №16 від 21.02.2012 та відображена в комерційних пропозиціях, копії яких наявні в матеріалах справи. У вказаних документах ціни відображені з урахуванням ПДІ, водночас у видаткових та податкових накладних (згідно з порядком заповнення) ціна зазначена без ПДВ та з ПДВ.

Відповідно до пп.136.1.2 п.136.1 ст.136 ПК України доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування є суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.

Разом з тим, під час перевірки позивача, а саме при перевірці даних оборотно-сальдових відомостей в розрізі контрагентів встановлено, що ТОВ «Вілтек» у 3 кварталі 2012 року нараховано та виплачено дохід контрагенту - ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 3000 грн. Перевіркою податкового розрахунку форми №1 ДФ за 3 квартал 2012 року встановлено неповідомлення Токмацької ОДПІ про виплачені доходи ФОП ОСОБА_6 Доказів зворотного позивачем не надано.

Так, перевіркою визначено, що в порушення п. 51.1 сг. 51. п. 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України, п. 3.2. п. 3.3. п. 3.6 наказу ДПА України від 24.12.2010 №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2011 за №46/18784 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) па користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого); на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», ТОВ «Вілтек» не подано до податкового органу Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) па користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№ДФ) за 3 квартал 2012 року з огляду на що прийнято податкове повідомлення-рішення №0002171702/569/10/172-16 від 19.08.2013.

Згідно з п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих, сплачених на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002171702/569/10/172-16 від 19.08.2013.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілтек» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 №0000552201-620 Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 №0000562201-621 Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова