Ухвала

від 26.08.2015 по справі 808/10324/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"26" серпня 2015 р. справа № 808/10324/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Нагорної Л.М. Юрко І.В.

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року у справі № 808/10324/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілтек» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілтек» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.08.2013 №0000552201-620 та податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 №0000562201-621 Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано, що під час перевірки не підтверджено реальний характер господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками, що вказує на безпідставність формування позивачем зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з цими контрагентами та витрат, оскільки до перевірки не надано документів та матеріалів, а саме, дозволи або укладені договори на розміщення бігбордів, сітілайтів, договори на розміщення відеороликів на телеканалах, що підтверджують фактичне виконання наданих рекламних послуг. Щодо, ТОВ "Інфо Тех Монтаж" відповідач зазначає про відсутність у останнього в штаті технічних спеціалістів для надання послуг, у яких наявні спеціальні дипломи, сертифікати, та інші документи, які б підтверджували їх професійний рівень та можливість надання зазначених в документах послуг з ремонту приміщень.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку відповідача.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевіру Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілтек" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2012. За результатами перевірки складно Акт №217/22/31334606 від 06.08.2013 (далі - Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки встановлено порушення позивачем - п.1.32 ст.1, п.п.2.1.1, п.2.1 ст.2, п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.14.1.36 ст.14, п.135.1, п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в перевіряємий період, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4.,п.7.4 п.п.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, ст..186, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на додану вартість в перевіряємий період, п. 51.1 ст. 51. п. 176.2 "б" ст. 176 Податкового кодексу України, п. 3.2. п. 3.3. п. 3.6 наказу ДПА України від 24.12.2010 №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2011 за №46/18784 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) па користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого); на користь платників податку, і сум утриманого з них податку".

Зі змісту Акту перевірки слідує, що підставою для визначення цих грошових зобов'язань став висновок відповідача про безтоварність операції позивача по придбанню у ТОВ "ТЕФЕЯ", ТОВ "Інфо Тех Монтаж" та ТОВ "Альянс-Іст" товарів та послуг. Також, при перевірці оборотно-сальдових відомостей в розрізі контрагентів встановлено, що ТОВ "Вілтек" у 3 кварталі 2012 року нараховано та виплачено дохід контрагенту - ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 3000 грн. Перевіркою податкового розрахунку форми №1 ДФ за 3 квартал 2012 року встановлено неповідомлення Токмацької ОДПІ про виплачені доходи ФОП ОСОБА_3

19 серпня 2013 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000552201-620, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 128804грн., за штрафними санкціями 32201грн., податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000562201-621, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 580239грн., за штрафними санкціями 108664грн.; податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002171702/569/10/17216, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за основним платежем 0грн., за штрафними санкціями 510грн.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "ТЕФЕЯ" укладено договір №14/06 на комплексне рекламне обслуговування від 07.06.2010, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надати замовникові рекламні послуги, які визначені у завданні замовника, що є додатком №1 до цього Договору (надалі іменуються "послуги"), в обсягах та на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно п. 2.1.6 Договору виконавець зобов'язується розмістити рекламу за переліком в порядку і в строк передбачений у Додатку №1. За умовами п.2.1.7 Договору підтвердженням факту виконання завдання виконавцем є опублікування реклами на рекламо носіях, визначених додатком або письмовою заявкою, за умови її надання замовником, та підписання сторонами акту прийому - передачі послуг з виконання завдання, зазначеного у п.1.1 цього договору.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується описом на комплексне рекламне обслуговування від 07.06.2010, протоколом погодження про договірну ціну на виконання комплексного рекламного обслуговування від 07.06.2010, додатковою угодою №1 від 26.07.2010, актами №ТФ-073101 здачі-приймання робіт (надання послуг), №ТФ-071601 здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною №1607000001 від 16.07.2010 на суму 165000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 27500,00грн. Також в матеріалах справи наявні примірники рекламної продукції позивача.

10.08.2010 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Інфо Тех Монтаж" (підрядник) укладено договір №10/1008, згідно умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання ремонтних робіт приміщення цеху №1 у відповідності з умовами дійсного Договору та кошторисної документації. Роботи згідно договору здійснюються на території замовника (м.Молочанськ).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року, актом №1/09 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року, підсумковою відомістю ресурсів, розрахунком загальновиробничих видатків до акту КБ-2в №1/09 (ремонт приміщення цеху №1), розрахунком загальновиробничих видатків до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи, локальний кошторис №2-1-1 на ремонтні роботи (ремонт приміщення цеху №1), відомостями ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи, податковою накладною №3009000015 від 30.09.2010 на суму 175 130,40грн., в т.ч. ПДВ 29188,40грн.

06.09.2010 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Інфо Тех Монтаж" (підрядник) укладено договір №10/0609, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання ремонтних робіт приміщення побутової кімнати цеху №1, виготовлення та монтаж утепленого приміщення над свердловиною №2040 у відповідності з умовами дійсного Договору і кошторисною документацією. Роботи за даним договором здійснюються на території замовника.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується актом №2/10 приймання виконаних робіт за жовтень 210 року, розрахунком загальновиробничих видатків до акту КБ-2в №2/10 (виготовлення та монтаж утепленого приміщення над свердловиною №2040), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року, розрахунком загальновиробничих видатків до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи, локальним кошторисом №2-1-1 на ремонтні роботи (ремонт приміщення цеху №1), відомостями ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи, підсумковою відомістю ресурсів, договірною ціною №2 на ремонт приміщення над свердловиною №2040, в матеріалах справи також містяться копії квитанцій до прибуткового касового ордеру, податковою накладною №3110000001 від 31.10.2010 на суму 83122,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 13853,80грн., №3110000002 від 31.10.2010 на суму 30940,80грн.

на підтвердження зв'язку цих послуг із господарською діяльністю позивача до матеріалів справи надані Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 27.05.2010, Акт від 30.03.2010, припис ДЗ "Токмацька районна санітарно-епідеміологічна станція" щодо необхідності проведення ремонтних робіт, Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 07.10.2010, припис №04/948 від 11.10.2010 Токмацької районної СЕС, Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 18.04.2011, які зумовили необхідність проведення ремонтних робіт на об'єктах позивача, та фотокартки, які свідчать про проведення таких робіт.

Також 01.08.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Альянс-Іст" (постачальник) укладено договір поставки №108/12, за умовами якого постачальник передає, а покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених даним договором товар в асортименті відповідно специфікацій та накладних.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується специфікацією, видатковими та податковими накладними. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними №15/11 від 15.11.2012, №03/08 від 03.08.2012, №02/08 від 02.08.2012, №04/08 від 04.08.2012. Оплата товару здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (т.4 а.с.2-123).

Згідно оборотно-сальдових відомостей в розрізі контрагентів встановлено, що ТОВ "Вілтек" у 3 кварталі 2012 року нараховано та виплачено дохід контрагенту - ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 3000 грн.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами не знайшли свого підтвердження, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000552201-620 та №0000562201-621 є протиправними.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач дійсно не подав податкову звітність про суми доходів, нарахованих, сплачених на користь ФОП ОСОБА_3, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень, тому податкове повідомлення-рішення №0002171702/569/10/172-16 є правомірним.

В частині відмови в задоволенні позову постанова суду не оскаржується.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки суду в частині задоволених позовних вимог є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п. 2.4 даного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону визначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зістаттями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V ПК України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норм суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту та валових витрат платником податку є подальше використання таких товарів і послуг (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Проаналізувавши норми права, колегія суддів вважає, що підставою для включення сум за господарськими операціями до податкового кредиту та валових витрат є належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, які засвідчують зміст господарської операції, за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

З урахуванням наведених норм права та встановлених у справі обставин, проаналізувавши надані позивачем первинні бухгалтерські документи, колегія суддів вважає, що позивачем не допущено порушень податкового законодавства під час формування податкових зобов'язань та валових витрат по господарським операціям з придбання послуг та товарів у контрагентів.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки в частині порушень при формуванні податкового кредиту та валових витрат, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Тефея», ТОВ «Інфо Тех Монтаж» і ТОВ «Альянс-Іст» і правомірність віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених видаткових та податкових накладних. Доводи про безтоварність цих правочинів є припущенням відповідача.

З Акту перевірки вбачається, що доводи контролюючого органу щодо відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) базуються лише на інформації, отриманої відповідачем від ВПМ Мелітопольської ОДПІ, співробітниками якої було проведено дослідження діяльності підприємства ТОВ "Інфо Тех Монтаж", зокрема, опитано дружину директора ТОВ "Інфо Тех Монтаж", яка пояснила що її чоловік не має відношення до фінансово-господарської діяльності контрагента позивача, та інформації з бази даних АС "Співставлення ПЗ та ПК в розрізі контрагентів", згідно якої ТОВ "Альянс-Іст" має стан 9 - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", а також те, що до перевірки не надано товарно-транспортні документи, які б свідчили про перевезення товару, отриманого від ТОВ "Альянс-Іст", що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що якщо контрагент порушує вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо, доводів апелянта про те, що надані позивачем в судовому засіданні первинні документи не повинні братися судом до уваги, оскільки вони не були надані під час проведення перевірки, не заслуговують на увагу, оскільки норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки. Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірки, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, подання виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення перевірки.

Обов'язок суду оцінити відповідні доказ за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України є однією з гарантій установлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з висновками статті 59 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом в постанові від 08.04.2015 р. у справі № К/9991/39128/12.

Отже, спірні податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 19.08.2013 №0000552201-620 та №0000562201-621 винесене безпідставно та є незаконним.

Постанова суду в частині відмови в задоволенні позову не оскаржується.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року у справі № 808/10324/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: І.В. Юрко