МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Миколаїв
26 січня 2015 року Справа № 814/3786/14
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В.,
представника позивача позивача: ОСОБА_1,
представника віповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
адміністративним позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вул. Свердлова, 91, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55601)
до відповідача ОСОБА_4 відділення Баштанської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Гагаріна, 9/1, м. Новий Буг, Новобузький район, Миколаївська область, 55601)
про: скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2014р. № НОМЕР_1,
в с т а н о в и в:
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Баштанської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, Баштанська ОДПІ) № НОМЕР_1 від 21.10.2014 року.
В обґрунтування свого позову ФОП ОСОБА_3 зазначив, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову (арк. спр. 91 - 92).
У судовому засіданні 26.01.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши сторін, дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
У період з 26.09.2014 року по 02.10.2014 року спеціалістами Баштанської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з платником податків ТОВ «НАФТ-ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 39040674) за період з 01.03.2014 року по 30.06.2014 року.
За результатами перевірки було складено Акт № 15/17/НОМЕР_2 від 09.10.2014 року (арк. спр. 50 - 66, далі - Акт перевірки), у якому, зокрема, встановлено порушення позивачем:
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України), а саме: встановлено не реальність здійснення господарських операцій та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів ТОВ «НАФТ-ОЙЛ», внаслідок чого позивачем було завищено податок на додану вартість за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року на суму 44 390,94 грн.;
- п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме: ФОП ОСОБА_3 не надано в повному обсязі документи, що належать до предмету перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «НАФТ-ОЙЛ» за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності придбаних товарів.
На підставі вказаного Акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.10.2014 року, відповідно до якого позивачу збільшено суми грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 44 391,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 22 196,00 грн. (арк. спр. 71).
Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Як встановлено п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «НАФТ-ОЙЛ» 17.03.2014 року було укладено договір на поставки паливно-мастильних матеріалів № 014-НО (арк. спр. 68 - 70).
Оплата за отримані нафтопродукти здійснювалась ФОП ОСОБА_3 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ «НАФТ-ОЙЛ», що підтверджується наявними платіжними дорученнями та рахунками на оплту (арк. спр. 18, 25, 29, 33, 37, 41, 73) та банківськими виписками (арк. спр. 72. 74 - 841) та дає підстави стверджувати, що ФОП ОСОБА_3 в повному обсязі розрахувався за отримані ним паливно-мастильних матеріалів.
На підтвердження реальності вказаних операцій надано видаткові накладні № 17 від 21.03.2014 року (арк. спр. 19), № 18 від 21.03.2014 року (арк. спр. 22), № 39 від 07.05.2014 року (арк. спр. 26), № 51 від 16.05.2014 року (арк. спр. 30), № 53 від 22.05.2014 року (арк. спр. 34), № 60 від 28.05.2014 року (арк. спр. 38), № 73 від 12.06.2014 року (арк. спр. 42), податкові накладні № 22 від 21.03.2014 рок на суму 48 954,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 8 159,00 грн. (арк. спр. 20), № 21 від 21.03.2014 року на суму 12 268,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 2 044,67 грн. (арк. спр. 23), № 45 від 07.05.2014 року року на суму 13 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 2 166,67 грн. (арк. спр. 27), № 56 від 16.05.2014 року на суму 64 976,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 10 829,33 грн. (арк. спр. 31), № 58 від 22.05.2014 року на суму 61 180,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 10 196,67 грн. (арк. спр. 35), № 65 від 28.05.2014 року на суму 65 968,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 10 994,67 грн. (арк. спр. 39).
Придбані паливно-мастильні матеріали було відвантажено ТОВ «НАФТ-ОЙЛ» на адресу ФОП ОСОБА_3 за допомогою найманого автотранспорту, що підтверджується товарно-транспортним накладними № 17 від 21.03.2014 року (арк. спр. 21), № 18 від 21.03.2014 року (арк. спр. 24), № 39 від 07.05.2014 року (арк. спр. 28), № 51 від 16.05.2014 року (арк. спр. 32), № 53 від 22.05.2014 року (арк. спр. 36), № 60 від 28.05.2014 року (арк. спр. 40) та № 53 від 12.06.2014 року (арк. спр. 43).
Вантаж приймався позивачем особисто. Оформлення товарно-транспортних накладних відповідає нормам діючого законодавства.
Крім цього, в Акі перевірки міститься інформація акту перевірки ДПІ у Ленінському районі головного управління Міндоходів у м. Миколаєві № 160/14-02-22- 01/39040674 від 07.08.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НАФТ-ОЙЛ » щодо формування податкового кредиту з контрагентами-постачальниками та податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями за період січень - червень 2014 року». Зокрема, у вищезазначеному акті вказано, що зустрічну звірку не можливо провести у зв'язку із відсутністю ТОВ «НАФТ-ОЙЛ» за своїм місцезнаходженням, що унеможливлює підтвердження чи спростування фактів реального здійснення товариство-господарських операцій за період січень - червень 2014 року .
Але, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «НАФТ-ОЙЛ» було належним чином зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платник податку на додану вартість та відповідно мав свідоцтва платника податку на додану вартість (арк. спр. 14 - 17).
Одночасно з цим, в акті перевірки не міститися конкретних доказів, які б свідчили про безтоварність операцій, або про те що вони не спрямовані на настання реальних правових наслідків.
За таких обставин суд вважає, що висновки відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій та відсутності об'єктів оподаткування при придбанні товарів ТОВ «НАФТ-ОЙЛ» є невірними, позивач має право на податковий кредит, а спірне податкове повідомлення-рішення належить скасувати.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.
У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Крім того, в Акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 не надано в повному обсязі документи, що належать до предмету перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «НАФТ-ОЙЛ» за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності придбаних товарів, а саме: видаткові та податкові накладні на придбання дизпалива; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення; акти на списання придбаних товарів.
У відповідності до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідачем 29.08.2014 року було подано запит про надання інформації та її документальне підтвердження № 541/10/14-24-17-16 (арк. спр. 47). Відповідно до листів позивача № 29 від 10.09.2014 року (арк. спр. 48) та № 30 від 08.10.2014 року (арк. спр. 49) ФОП ОСОБА_3 надав Баштанській ОДПІ усі необхідні первинні документи. Зазначені документи досліджені судом та оформлені у відповідності до норм діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 71, 94, 128, 158-163 КАСУ, адміністративний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ОСОБА_4 відділення Баштанської об'єднанної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_1 від 21.10.2014 року.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір у сумі 666,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 212 від 11.12.2014 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.В. Малих
Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України
та підписана суддею 02 лютого 2015 року.
Суд | Миколаївський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.01.2015 |
Оприлюднено | 15.07.2015 |
Номер документу | 46451889 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Миколаївський окружний адміністративний суд
Малих О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні