Постанова

від 06.02.2015 по справі 814/3829/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

06 лютого 2015 року Справа № 814/3829/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Искобар» (АДРЕСА_1, 54001)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2014р. № НОМЕР_1, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Искобар» (далі - ТОВ «Искобар»), звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання не законним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) № НОМЕР_1 від 05.12.2014 року та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

В обґрунтування позову ТОВ «Искобар» зазначає, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а внесена до системи «Податковий блок» іформація підлягає корегуванню.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує, в задоволенні позову просить відмовити (арк. спр. 83).

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 05.11.2014 року по 13.11.2014 року спеціалістами ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Искобар» (код ЄДРПОУ 34607455) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальноком ПП «Фленкер-Ф» (код ЄДРПОУ 38857644) за період липень, серпень 2014 року та контрагентами-покупцями.

За результатами перевірки було складено акт № 934/14-03-22-08/34607455 від 20.11.014 року (8 - 44, далі - Акт перевірки) у якому, зокрема, встановлено порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188. п. 198.1, н. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ із змінами і доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43 612,00 грн., в т.ч. за ипень 2014року на суму 12 842,00 грн. та серпень 2013року на суму 30 770,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК україни в частині формування податкового кредиту з ПДВ у розмірі 25 713,33 грн. по операціях з придбання товарів у контрагента-постачальника, використання яких в межах господарської діяльності не доведено та встановлено безтоварність операцій ТОВ «Искобар» в серпні 2014 року на загальну суму ПДВ 25 713,33 грн.;

Одночасно з цим, відповідно до Акту перевірки, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій «Искобар» по операціям з придбання товарів у контрагента-постачальника ПП «Фленкер-Ф» на загальну суму ПДВ 25 713,33 грн. та подальшої їх реалізації контрагентам-покупцям на загальну суму ПДВ 26 133,33 грн, в т.ч.: в серпні 2014 року - Управлінням освіти Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 02145010) на суму 24 00,00 грн.; в серпні 2014 року на суму 1 066,67 грн. та в вересні 2014 року на суму 1 066,67 грн. - ПАТ «Новокраматорським машинобудівним заводом» (код ЄДРПОУ 05763599).

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.12.2014 року про застосування збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 43 612,00 грн. та нараховання штрафних санкцій в розмірі 21 806,00 грн. (арк. спр. 7 зв.)

Не погоджуючись із вищезазначеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг,відповідно до п. 188.1ст. 188 ПК України, визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом було досліджено наступні договори:

1) Договір № 28 від 01.07.2014 року, укладений між ТОВ «Искобар» та ПП «Фленкер-Ф» про оренду устаткування (арк. спр. 46 - 47).

Згідно п. 3.1 вказаного договору усі витрати відносно транспортування устаткування до місця постачання виконуються за рахунок Орендодавця (ПП «Фленкер-Ф»), а відповідно до п. 3.2 договору Орендар (ТОВ «Искобар») після прибуття устаткування на місце постачання зобов'язаний оглянути його і надати Орендодавцеві акт про прийняття.

На виконання вказаного договору були виписані наступні документи: акти здачі-прийняття робіт № ФЛ-00092 від 10.07.2014 року, № ФЛ- 00093 від 21.07.2014 року, № ФЛ-00096 від 28.07.2014 року, № ФЛ-000276 від 25.08.2014 року, № ФЛ-000296 від 27.08.2014 року, № ФЛ-000325 від 29.08.2014 року та податкові накладні № 92 від 10.07.2014 року на суму 27 500,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 4 583,33 грн., № 93 від 21.07.2014 року на суму 30 500,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 5 083,33 грн., № 96 від 28.07.2014 року на суму 19 050,08 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 3 175,01 грн., № 276 від 25.08.2014 року на суму 37 500,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 6 250,00 грн., № 296 від 27.08.2014 року на суму 20 500,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 3 416,67 грн., № 325 від 29.08.2014 року на суму 38 990,27 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 6 498,38 грн. (арк. спр. 48 - 53).

2) Договір № 29 від 01.08.2014 року, укладений між ТОВ «Искобар» та ПП «Фленкер-Ф» про поставку товару (арк. спр. 54 - 55).

Згідно пункту 5.1 вказаного договору перевезення здійснюється транспортом Постачальника та аза рахунок останнього (ПП «Фленкер-Ф»), а відповідно до п. 5.5. право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передач товару та документів, яке здійснюється на складі Покупця (п. 6.1 даного договору).

На виконання вказаного договору були виписані наступні документи: видаткові накладні № ФЛ-0005 від 01.08.2014 року, № ФЛ-00021 від 04.08.2014 року, № ФЛ-00085 від 07.8.2014 року, № ФЛ-000123 від 11.08.2014 року, № ФЛ-000187 від 14.08.2014 року та податкові накладні № 5 від 01.08.2014 року на суму 56 420,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 9 403,33 грн., № 21 від 04.08.2014 року на суму 29 448,36 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 4 908,06 грн., № 85 від 07.08.2014 року на суму 34 247,52 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 5 707,92 грн., № 124 від 11.08.2014 року на суму 49 572,0 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 8 262,00 грн., № 187 від 14.08.2014 року на суму 28 212,12 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 4 702,02 грн. (арк. спр. 56 - 60).

3) Договір № 30 від 01.08.2014 року, укладений між ТОВ «Искобар» та ПП «Фленкер-Ф» про оренду устаткування (арк. спр. 61 - 62).

Згідно п. 3.1 вказаного договору усі витрати відносно транспортування устаткування до місця постачання виконуються за рахунок Орендодавця (ПП «Фленкер-Ф»). а відповідно до п.3.2 договору Орендар (ТОВ «Искобар») після прибуття устаткування на місце постачання зобов'язаний оглянути його і надати Орендодавцеві акт про прийняття.

На виконання вказаного договору були виписані наступні документи: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ФЛ-000269 від 22.08.2014 року та податкова накладна № 269 від 22.08.2014 року на суму 18 500,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 3 083,33 грн. (акр. спр. 62 зв., 63).

4) Договір №31 від 01.08.2014 укладений між ТОВ «Искобар» та ПП «Фленкер-Ф» про виконання робіт по технічному обслуговуванню вогнегасників (арк. спр. 64).

На виконання вказаного договору були виписані наступні документи: акт здачі- прийняття робіт № ФЛ-000308 від 28.08.2014 року (арк. спр. 64 зв.) та податкова накладна № 308 від 28.08.2014 року на суму 25 506,72 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 4 251,12 грн. (арк. спр. 65).

Розрахунок по вказаним договорам між ТОВ «Искобар» та ПП» Фленкер-Ф» проводився у безготівковій формі, заборгованість перед контрагентом у позивача відсутня (арк. спр. 25, 68 - 73).

По всім договорам, укладеним із ПП «Фленкер-Ф», обов'язок постачання товарів та орендованого устаткування покладається на ПП «Фленкер-Ф», про це зазначено в акті перевірки. Перехід права власності на товари, та право користування орендованим устаткуванням у ПП «Фленкер-Ф», відбувається в момент його надходження на склад ТОВ «Искобар».

Тобто, протягом часу, що передує надходженню товару та устаткування на склад позивача, право власності та користування, як і ризик випадкового знищення, а також організація постачання товарів та устаткування лежить на ПП «Фленкер-Ф», тому відправним моментом, у вказаних правовідносинах, є саме надходження товару та устаткування на склад позивача, що підтверджується первинними документами (видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт).

Отже, дійсність господарських операцій підтверджується первинними документами та не оскаржена органами державної податкової служби в судовому порядку.

Згідно із положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача - такими, що підлягають судовому захисту.

Щодо взаємовідносин з Управлінням освіти Миколаївської міської ради, судом були досліджені наступні договори:

1) Договір № 157 від 11.08.2014 року, укладений між ТОВ «Искобар» та Управлінням освіти Миколаївської міської ради про постачання форменого обмундирування (однострою).

Згідно п.6.1. вказаного договору товар вважається прийнятим, після підписання видаткових накладних. Згідно п. 6.2. передача товару. На виконання вказаного договору були виписані наступні документи: видаткова накладна № РН-193, податкова накладна № 193.

2) Договір № 157/1 від 11.08.2014 року, укладений між ТОВ «Искобар» та Управлінням освіти Миколаївської міської ради про постачання форменого обмундирування (однострою).

Згідно п. 6.1. вказаного договору товар вважається прийнятим, після підписання видаткових накладних.

На виконання вказаного договору були виписані наступні документи: видаткова видаткова накладна № РН-190, податкова накладна № 190.

За всіма вказаними договорами Управління освіти Миколаївської міської ради в повному обсязі перерахувало кошти ТОВ «Искобар», що також підтверджується Актом перевірки. Дебіторська заборгованість по взаєморозрахунках з Управлінням освіти Миколаївської міської ради відсутня (арк. 28 Акту перевірки, арк. спр. 35).

На підставі вказаного пункту, сторони за договором вирішили, що фактичне отримання товару здійснюється уповноваженим представником Замовника, що й було здійснено на підставі довіреності виданої Замовником на отримання цінностей за видатковими накладними № РН-193, № РН-190.

Щодо ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод»:

Взаємовідносини із вказаним контрагентом здійснювались на підставі виставленої ТОВ «Искобар» рахунку-фактури № СФ-0000343 від 01.08.2014 року, відповідно до ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» здійснив передоплату половини вартості товару 01.08.2014 року, а залишок сплатив 03.09.2014 року, що й відображено у податкових накладних № 343, № 530.

За вказаним договорами ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» в повному обсязі перерахувало кошти ТОВ «Искобар», що також підтверджується Аактом перевірки. Дебіторська заборгованість по взаєморозрахунках з ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» відсутня (арк. 29 Акту перевірки, арк. спр. 36).

Суд вважає, що вказані первинні документи, в тому числі і зарахування коштів на поточний рахунок, є підтвердженням правочину.

Вимоги податкового органу, щодо відсутності товарно-транспортних накладних, є безпідставним, оскільки, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказана правова позиція підтримана Вищим адміністративним судом Україні, зокрема в ухвалі від 28.05.2014 року по справі № К/800/39823/13 та ухвалі від 16.04.2013 року по справі № К/800/9087/13.

Одночасно з цим, відповідач, посилаючись на Акти ДПІ у Київо-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області № 459/22-03/38857644 від 03.09.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фленкер-Ф» у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням», № 532/22-03/38857644 від 02.10.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фленкер-Ф» у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням, робить висновок про нереальність операцій.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Щодо вимог про зобов'язання податкового органу виключити з інформаційної системи «Податковий блок» відомості щодо документального непідтвердження правочинів між ТОВ «Искобар» та ПП «Фленкер-Ф». Управлінням освіти Миколаївської міської ради. ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», варто відзначити наступне.

Спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, яким визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54).

Згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування; та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку, суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку ні додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправленні платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплат^ грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України 31.07.2014 № 22, працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, зносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи підсистеми «Податковий аудит» ІС «Податковий блок» на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок документальної планової (невиїзної позапланової) перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта (довідки) перевірки (звірки), інших складених актів (довідок), прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення, вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, а також рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо - в день вчинення відповідних дій, адміністративного або судового оскарження грошового зобов'язання, визначеного у прийнятих податкових повідомленнях-рішеннях, сум єдиного внеску, штрафних санкцій та пені, визначених у сформованих вимогах про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, а також рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені - в день отримання відповідних документів або отримання інформації в установленому порядку (до підсистеми «Податковий аудит» ІС «Податковий блок» додатково вноситься: наказ про проведення перевірки; протокол засідання постійної комісії із розгляду спірних питань, заперечення до акта перевірки, висновок і відповіді на такі заперечення; додатково приєднуються акти в електронному вигляді з усіма передбаченими додатками, інші визначені підсистемою дані).

Отже, у суду виникають всі підстави вважати, що відповідач здійснив свої повноваження, відповідно до вказаних Методичних рекомендацій, та вніс інформацію викладену в Акті перевірки до ІС «Податковий блок». У зв'язку з викладеним вище, інформація внесена за Актом перевірки, підлягає коригуванню в ІС «Податковий блок», шляхом відновлення сум податкових зобов'язань та подакового кредиту, які існували до проведення перевірки, за результатом якої складено Акт перевірки.

Позивач в своєму позові просив суд визнати «незаконним» оскаржуване рішення відповідача.

Так, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до положень ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Керуючись статтями 2, 11, 105, 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № НОМЕР_1 від 05.12.2014 року на загальну суму 65 418,00 грн.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області виключити з інформаційної системи «Податковий блок» відомості щодо документального непідтвердження правочинів між ТОВ «Искобар» та ПП «Фленкер-Ф», Управлінням освіти Миколаївської міської ради, ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод».

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів відкоригувати відомості інформаційної системи «Податковий блок» шляхом відновлення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Искобар», що були відкореговані за результатами Акту перевірки № 934/14-03-22-08/34607455 від 20.11.2014 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих