Ухвала

від 08.10.2015 по справі 814/3829/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3829/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Искобар» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року ТОВ «Искобар» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0022482208 від 05.12.2014р., зобов'язання виключити з інформаційної системи «Податковий блок» відомості щодо документального не підтвердження правочинів між ТОВ «Искобар» та ПП «Фленкер-Ф», Управлінням освіти Миколаївської міської ради, ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», зобов'язання відкоригувати відомості інформаційної системи «Податковий блок» шляхом відновлення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Искобар», що були відкориговані за результатами акту перевірки №934/14-03-22-08/34607455 від 20.11.2014р. ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва.

Позов обґрунтовувало тим, що податковий орган дійшов помилкового висновку про нереальність здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, так як акт перевірки не містить жодного належного та допустимого доказу того, що недійсність правочинів ТОВ «Искобар» прямо встановлена законом чи вказані правочини визнані недійсними в судовому порядку. Всі наявні у позивача первинні документи надано податковому органу під час проведення перевірки, при цьому, жодних зауважень щодо правильності оформлення таких документів чи відповідності їх чинному законодавству у ДПІ не виникало.

ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва проти позову заперечувала, зазначивши, що перевіркою не підтверджено реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Искобар» по операціях з придбання товарів у платника податків контрагента-постачальника ПП «Фленкер-Ф» та подальшої їх реалізації контрагентам-покупцям Управлінню освіти Миколаївської міської ради та ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод». В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.2015р. позов ТОВ «Искобар» задоволено у повному обсязі.

Приймаючи вказане рішення суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення, тоді як позивачем надано достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, за висновками суду, інформація, внесена за актом перевірки, підлягає коригуванню в ІС «Податковий блок», шляхом відновлення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, які існували до проведення перевірки.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Искобар» залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом залишено поза увагою доводи ДПІ про ненадання товариством доказів транспортування устаткування від ПП «Фленкер-Ф». Внесення до електронної бази даних податкової інформації, отриманої внаслідок проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної покладених на відповідача функцій.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №1161 від 04.11.2014р., відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, у період з 05.11.2014р. по 13.11.2014р. державним ревізором-інспектором відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Искобар» з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ПП «Фленкер-Ф» за період липень, серпень 2014 року та контрагентами-покупцями, за результатами якої складено акт перевірки №934/14-03-22-08/34607455 від 20 листопада 2014 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.185.1ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43612 грн. (в т.ч. в липні 2014р. на суму 12842 грн., в серпні 2014р. на суму 30770 грн.).

Також зазначено про порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України в частині формування податкового кредиту з ПДВ у розмірі 25713,33 грн. по операціях з придбання товарів у контрагента-постачальника, використання яких в межах господарської діяльності не доведено та встановлено безтоварність операцій ТОВ «Искобар» в серпні 2014 року на загальну суму ПДВ 25713,33 грн.; не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Искобар» по операціях з придбання товарів у контрагента-постачальника ПП «Фленкер-Ф» на загальну суму ПДВ 25713,33 грн. та подальшої їх реалізації контрагентам-покупцям на загальну суму ПДВ 26133,33 грн. (в т.ч.: в серпні 2014 року - Управлінням освіти Миколаївської міської ради на суму 2400 грн., в серпні 2014 року на суму 1066,67 грн. та у вересні 2014 року на суму 1066,67 грн. - ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод»).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень 2014 року ТОВ «Искобар» сформовано податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій з ПП «Фленкер-Ф» на підставі договорів оренди устаткування №28 від 01.07.2014р. та №30 від 01.08.2014р., поставки товарів №29 від 01.08.2014р., виконання робіт по технічному обслуговуванню вогнегасників №31 від 01.08.2014р. До перевірки ТОВ «Искобар» не надано документів, підтверджуючих транспортування орендованого у ПП «Фленкер-Ф» устаткування, а також довіреностей на отримання товару та журналу обліку довіреностей. Зафіксовано ненадання, також, документів, підтверджуючих транспортування товару ТОВ «Искобар» контрагентам-покупцям - Управлінню освіти Миколаївської міської ради та ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», що, за висновками відповідача, свідчить про відсутність фактичного руху товарів.

Також, актом перевірки зафіксовано, що від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області отримано акти від 03.09.2014р. №459/22-03/38857644 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фленкер-Ф» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.06.2014р. по 31.07.2014р.» та від 02.10.2014р. №532/22-03/38857644 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фленкер-Ф» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р.», згідно яких зустрічні звірки провести неможливо, у зв'язку з тим, що підприємство за податковою адресою не знаходиться; на підприємстві відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Зазначене, за висновками податкового органу, свідчить про відсутність факту здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Фленкер-Ф» у червні-серпні 2014 року.

05 грудня 2014 року, на підставі акту перевірки №934/14-03-22-08/34607455 від 20.11.2015р., ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області винесла податкове повідомлення-рішення №0022482208, яким позивачу збільшила грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 65418 грн. (в т.ч. за основним платежем - 43612 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21806 грн.).

Колегія суддів погоджується з висновком Миколаївського окружного адміністративного суду, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №934/14-03-22-08/34607455 від 20.11.2014р., у зв'язку з чим визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобов'язань є незаконним. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

В акті перевірки зазначено, у перевіряємий період ТОВ «Искобар» здійснювало придбання та подальшу реалізацію спецодягу та надавало послуги по перезарядженню вогнегасників.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2014р. та 01.08.2014р. між ТОВ «Искобар» (Орендар) та ПП «Фленкер-Ф» (Орендодавець) було укладено договори оренди устаткування №28 і №30, за умовами яких Орендодавець надав в оренду позивачу устаткування за обумовлену сторонами плату.

В підтвердження виконання умов вказаних договорів в матеріалах справи містяться податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт, зауважень щодо яких акт перевірки не містить.

За умовами п.3.1 вказаних договорів усі витрати відносно транспортування устаткування до місця постачання виконуються за рахунок Орендодавця (ПП «Фленкер-Ф»).

01.08.2014р. між ПП «Фленкер-Ф» (Постачальник) та ТОВ «Искобар» (Покупець) було укладено договір поставки товарів №29, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість згідно виставлених рахунків.

В підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться видаткові й податкові накладні, зауважень щодо яких акт перевірки не містить.

За умовами п.5.1, п.5.3, п.5.5 вказаного договору перевезення здійснюється транспортом Постачальника та за рахунок останнього (ПП «Фленкер-Ф»); право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару та документів; пунктом доставки товару є склад Покупця, який знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Спаська, 56.

01.08.2014р. між ТОВ «Искобар» (Підрядник) та ПП «Фленкер-Ф» (Субпідрядник) було укладено договір №31 про виконання робіт по технічному обслуговуванню вогнегасників, в підтвердження виконання якого в матеріалах справи міститься акт здачі-прийняття робіт та податкова накладна.

Вказані договори підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від контрагента ПП «Фленкер-Ф», було включено позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1401/18696 від 29.12.2010р., стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ненадання ТОВ «Искобар» до перевірки доказів транспортування придбаного у ПП «Фленкер-Ф» товару згідно договору поставки №29 від 01.08.2014р., а також доказів транспортування орендованого у ПП «Фленкер-Ф» устаткування згідно договорів оренди №28 від 01.07.2014р. та №30 від 01.08.2014р.

Колегія суддів не бере до уваги такі доводи податкового органу, оскільки, як зазначалось вище, за умовами вказаних договорів транспортування товару та устаткування здійснювалось транспортом ПП «Фленкер-Ф» та за його рахунок, що пояснює відсутність у ТОВ «Искобар» товарно-транспортних накладних. Більше того, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається на відсутність у ПП «Фленкер-Ф» необхідних умов для ведення господарської діяльності. Колегія суддів критично ставиться до таких доводів податкового органу, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. Більше того, такі доводи ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва не підтверджено документально.

Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на відомості, зафіксовані актами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 03.09.2014р. №459/22-03/38857644 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фленкер-Ф» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.06.2014р. по 31.07.2014р.» та від 02.10.2014р. №532/22-03/38857644 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фленкер-Ф» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р.», оскільки вказані акти засвідчують лише факт неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача і не містять інформації, що має будь-яке відношення до податкових зобов'язань. Такі акти взагалі не є перевірками, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства ПП «Фленкер-Ф» є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань у платника податків в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ПП «Фленкер-Ф» у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання. Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Фленкер-Ф».

Щодо взаємовідносин ТОВ «Искобар» з Управлінням освіти Миколаївської міської ради та ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», то актом перевірки не заперечується наявність у позивача первинних документів за результатами здійснення договірних відносин, правосуб'єктність вказаних контрагентів, а також відображення Управлінням освіти Миколаївської міської ради та ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» в своєму податковому обліку господарських операцій з позивачем. Доводів протилежного не наведено, також, і в апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС.

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0022482208 від 05.12.2014р. та, у зв'язку з цим, наявність підстав для його скасування.

Апелянтом не заперечується внесення в інформаційну систему «Податковий блок» відомостей щодо документального не підтвердження правочинів між ТОВ «Искобар» та ПП «Фленкер-Ф», Управлінням освіти Миколаївської міської ради, ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод». З цього приводу ДПІ посилається на те, що опрацювання результатів перевірки в АІС «Податковий блок» здійснюється для забезпечення їх збереження та використання для виконання покладених функцій та завдань на контролюючі органи.

Оскільки висновки ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС щодо документального не підтвердження правочинів між ТОВ «Искобар» та ПП «Фленкер-Ф», Управлінням освіти Миколаївської міської ради, ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» визнано помилковими рішенням суду, то колегія суддів вважає правильним висновок Миколаївського окружного адміністративного суду про необхідність зобов'язати податковий орган виключити АІС «Податковий блок» такі висновки та відкоригувати відомості інформаційної системи шляхом відновлення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Искобар», що були змінені за результатами акту перевірки №934/14-03-22-08/34607455 від 20.11.2014р.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.