Постанова

від 30.06.2015 по справі 820/3901/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 червня 2015 р. № 820/3901/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНИК ЦЕНТР" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНИК ЦЕНТР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000662201 від 20.03.2015 р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.02.2015 року ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів складено акт №673/20-30-22-01/37875322 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТЕХНИК ЦЕНТР" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з'ясування реальності і повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), з подальшою їх реалізацією, по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОД-ЛОГІСТИК" в періоді червень 2014 року", на підставі якого 20.03.2015 року було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000662201. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ТОВ "ТЕХНИК ЦЕНТР" виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в позовній заяві, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (т.1 а.с.73-74) відповідач вказав, що викладені в акті №673/20-30-22-01/37875322 від 27.02.2015 р. судження ДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Вказані порушення встановлені цілком об'єктивно. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація з контрагентом позивача - ТОВ "ПРОД-ЛОГІСТИК". ДПІ вважає, що висновків інших податкових органів достатньо для судження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. За таких підстав податкове повідомлення-рішення від 20.03.2015 року №0000662201 є правомірним та обґрунтованим. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНИК ЦЕНТР", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 08.09.2011 р., код - 37875322. (т. 1 а.с.92-94).

На обліку як платник податків підприємство перебуває у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

На підставі направлень від 15.10.2014 року №№ 2350, 2351, 1914 та наказу № 2065, виданих ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНИЦ-ЦЕНТР", код ЄДРПОУ - 37875322, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з'ясування реальності і повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), з подальшою їх реалізацією, по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОД-ЛОГІСТИК" в періоді червень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом №673/20-30-22-01/37875322 від 27.02.2015 р. (т.1 а.с.12-30).

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ "ТЕХНИК-ЦЕНТР", порушено п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 254167 грн., у тому числі за червень 2014 року у сумі 254167 грн. (т.1 а.с.30).

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Державною податковою інспекцією У Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.03.2015 року, яким ТОВ "ТЕХНИК-ЦЕНТР" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 317708,75 грн., з яких 254167,00 грн. - основний платіж, 63541,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.38).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №673/20-30-22-01/37875322 від 27.02.2015 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ПРОД-ЛОГІСТИК" (код ЄДРПОУ 38605886).

Так, на підставі договору на розробку бізнес-плану №0206 від 02.06.2014р. (т.1 а.с.62-63), укладеного між ТОВ "ТЕХНИК ЦЕНТР" (замовник) та ТОВ "ПРОД-ЛОГІСТІК" (виконавець), виконавець зобов'язується розробити бізнес-план на друге півріччя 2014 року. Під розробкою бізнес-плану розуміється: аналіз становища та розробка стратегії роботи ТОВ "Технік Центр" на 2 півріччя 2014 року в умовах змін на автомобільного ринку: зміни лідерів ринку, зміни структури ринку та споживчого попиту, та маркетингові дослідження за 1 півріччя 2014 р.

Згідно додатку № 1 до даного договору від 02.06.2014 року (т.1 а.с. 67), технічне завдання на проведення маркетингових досліджень складається з: 1) проведення дослідження ефективності роботи ТОВ "Технік Центр" у 2014 році з точки зору потенційних можливостей ринку для автомобілів Nissan; 2) проведення дослідження автомобільного ринку Харківської області та виявлення структурних змін та змін споживчого попиту (окремим документом); 3) складення сценарію розвитку прогнозу продажів автомобільного ринку в Україні та в Харківській області на 2 півріччя 2014 року; 4) складення прогнозу можливих ризиків для ТОВ "Технік Центр" на 2 півріччя 2014 року, їх наслідки та засобів їх запобігання.

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що в силу п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України органи доходів і зборів мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Наведена норма Податкового кодексу України повністю кореспондує приписам ст.ст.202-204, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, і зумовлює відсутність у контролюючого органу жодних правових підстав для прийняття рішення про збільшення грошових зобов'язань платника податків, сформованих за певним правочином, до моменту визнання такого правочину недійсним в судовому порядку чи стягнення у судовому порядку активів, одержаних чи належних платнику податків за таким правочином у зв'язку з встановленою судом нікчемністю правочину.

Однак, як з'ясовано судом в ході розгляду спору, зазначений вище правочин податковою інспекцією у судовому порядку не оспорений.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом: копію бізнес-плану на 2 півріччя 2014 року (т.1 а.с.123-193), маркетингові дослідження, розроблені ТОВ "ПРОД-ЛОГІТИК" (т.2 а.с.1-86), копію податкової накладної №63003 від 30.06.2014 р. у сумі 1525000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 254166,67 грн.) (т.1 а.с.65), копію акту №3970007 здачі-прийому робіт (надання послуг) від 30.06.2014 р. у сумі 1525000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 254166,67 грн.) (т.1 а.с.66), копії платіжних доручень №893 від 14.07.2014 р. на суму 114375,00 грн., №1122 від 19.08.2014 р. на суму 170000,00 грн., №1146 від 21.08.2014 р. на суму 350000,00 грн., №1297 від 15.09.2014 р. на суму 500000,00 грн., №1517 від 20.10.2014 р. на суму 390625,00 грн. (т.1 а.с. 68-72).

В подальшому, викладені в бізнес-плані ТОВ "ТЕХНИК ЦЕНТР" на друге півріччя 2014 року та маркетингових дослідженнях інформацію та рекомендації підприємство позивача використало у власній господарській діяльності для освоєння нових ринків збуту та розширення фінансово-економічної діяльності підприємства, а також для залучення нових клієнтів, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу автомобілів. (т.1 а.с.96-119).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагента позивача -ТОВ "ПРОД-ЛОГІСТИК", та акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.08.2014р. №200/26-59-22-08/38870304 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ОПТ ГРУПП" (код ЄДРПОУ 38870304) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014 по 30.06.2014" (т.2 а.с.89-92), суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагеном, а також правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих робіт, послуг, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНИК ЦЕНТР".

За таких підстав, позов слід задовольнити.

Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71 ,158, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНИК ЦЕНТР" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000662201 від 20.03.2015 р. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 06 липня 2015 року.

Суддя О.В. Панченко