Постанова

від 07.07.2015 по справі 804/6013/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 рокусправа № 804/6013/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі №804/6013/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» (далі - ТОВ «Трансмаш») 28 квітня 2014 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить визнати протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення : №0008851501 від 20 грудня 2013 р. та №0000071501 від 08 травня 2014 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №2294 від 19 листопада 2013 року (далі - акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не здійснив належного повноцінного дослідження наданих позивачем первинних документів на підтвердження своїх доводів, а лише обмежився зазначенням того, що надані до матеріалів справи документи фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам позивача з контрагентами викликають сумніви.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Трансмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Тругор» за період березень 2013 року, з ПП «Зернопром» за період січень 2013 року, з ТОВ «Будконструкція-2012 року» за період лютий 2013 року, з ТОВ «Компанія «Бравель» за період березень 2013 року, з ТОВ «МТК» за період березень 2013 року, з ТОВ «Размус» за період квітень 2013 року, з ТОВ «Агро-Легія» за період січень-лютий 2013 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №2294 від 19 листопада 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- ч.1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочина вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ «Трансмаш» з ПП «Тругор» за період березень 2013 року, з ПП «Зернопром» за період січень 2013 року, з ТОВ «Будконструкція-2012 року» за період лютий 2013 року, з ТОВ «Компанія «Бравель» за період березень 2013 року, з ТОВ «МТК» за період березень 2013 року, з ТОВ «Размус» за період квітень 2013 року, з ТОВ «Агро-Легія» за період січень-лютий 2013 року та юридичну дефектність первинних документів, здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб;

- п.п. 185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України по правочинах здійснених ТОВ «Трансмаш» у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ у розмірі 3 566 961,80 грн., у т.ч. по періодах: у січні 2013 року на суму: 2 023 794,40 грн.; у лютому 2013 року на суму: 736 239,00 грн.; у березні 2013 року на суму: 598 595,00 грн.; у квітні 2013 року на суму: 208 333,33 грн. (т.1 а.с.12-49).

Згідно з вказаним актом відповідач дійшов висновку про те, що операції з придбання товарів та послуг по ланцюгу постачання від ПП «Тругор», ПП «Зернопром», ТОВ «Будконструкція-2012 року», ТОВ «Компанія «Бравель», ТОВ «МТК», ТОВ «Размус» , ТОВ «Агро-Легія» до позивача не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети). Мають місце відносини з фіктивними підприємствами.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008851501 від 20 грудня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3 566 961,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 891 740,25 грн. (т.1 а.с. 51).

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

З урахуванням повторного протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання зі зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08 травня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 891740,25 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідачем прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі уклав договори з:

ПП «Зернопром» поставки товару (металопрокату) №471 від 11 січня 2013 року та специфікації до нього (т.1 а.с.86-90);

ТОВ «МТК» поставки товару (балки, рами бокової) №Д-0016 від 26 березня 2013 року та специфікацію до нього (т.1 а.с.132-135);

ТОВ «Будконструкція-2012» підряду (будівельно-ремонтних робіт) №73 від 08 лютого 2013 року (т.1 а.с.93-94);

ТОВ «Размус» оренди обладнання від 29 січня 2013 року №161 (т.1 а.с.143), №162 (т.1 а.с.146-147), №163 (т.1 а.с.152-153), №164 (т.1 а.с158-159), №165 (т.1 а.с.164-165), №166 (т.1 а.с.170-171), №167 (т.1 а.с.176-177), №168 (т.1 а.с.182-183), №169 (т.1 а.с.188-189), №170 (т.1 а.с.194-195), №171 (т.1 а.с.200-201), №172 (т.1 а.с.206-207), №173 (т.1 а.с.212-213), №174 (т.1 а.с.218-219), №175 (т.1 а.с.224-225), №176 (т.1 а.с.230-231), №177 (т.1 а.с.236-237), №178 (т.1 а.с.242-243), №179 (т.1 а.с.248-249), №180 (т.2 а.с.4-5), №10 (т.2 а.с.10-11), №182 (т.2 а.с.16-17), №183 (т.2 а.с.22-23);

ТОВ «Агро-Легія» :

- на виконання робіт (технічна експертиза 25 залізничних вантажних піввагонів моделі 12-9044,33-9908) №283 від 27 грудня 2012 року (т.2 а.с.28-29), № 297 від 30 січня 2013 року (т.2 а.с.35-36);

- на створення і передачу науково-технічної продукції №162 від 22 листопад 2012 року (т.2 а.с.32-33)

ТОВ «Ірида-Фнанс» (нова назва - ТОВ «Компанія «Бравель»):

поставки (обладнання) №562 від 04 березня 2013 року та специфікації до нього (т.2 а.с.38-39), надання послуг (ремонт та технічне обслуговування обладнання) №421 від 17 січня 2013 року (т.2 а.с.43-44), №533 від 01 березня 2013 року (т.2 а.с.54-55) та специфікацію до нього (т.2 а.с.43-45);

з ТОВ «Град-Будсервіс» (нова назва ТОВ «Тругор») підряду (будівельно-ремонтні роботи) №6 від 28 лютого 2013 року (т.2 а.с.59-60).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини поставки товару, а саме щодо правовідносин з:

- ПП «Зернопром» - це видаткові накладні (т.1 а.с.91);

- ТОВ «Будконструкція-2012» - це договірні ціни (т.1 а.с.95,108,120), локальні кошториси (т.1 а.с.96-101,109-110,121-122), відомості ресурсів (т.1а.с.111-112,123124), розрахунки загальновиробни- чих витрат (т.1 а.с.102-103,113-115,125-127), акти прийому виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.104-106,116-118,128-130);

- ТОВ «МТК» - це видаткова накладна (т.1 а.с.136), товарно-транспортна накладна (т.1 а.с.139-140), платіжне доручення (т.1 а.с.142);

- ТОВ «Размус» - це акти приймання-передачі (т.1 а.с.144,148,149,154,155,160,161,166,167, 172,173,178,179,184,185,190,191,196,197,202,203,208,209,214,215,220,221,226,227,232,233,238,239,244,245,250, т.2 а.с.1,6,7,12,13,18,19,24,25), акти здачі-приймання робіт (т.1 а.с.145,150,156,162,168,174, 180,186,192,198,204,210,216,222,228,224,240,246, т.2 а.с.2,8,14,20,26);

- ТОВ «Агро-Легія» - це акти здачі-прийняття робіт (т.2 а.с.30,34,36(зворотній бік));

- ТОВ «Компанія «Бравель» - це видаткова накладна (т.2 а.с.40), акт приймання-передачі (т.2 а.с.41), акти здачі-прийняття робіт (т.2 а.с.46-49,57);

- ТОВ «Тругор» - це договірна ціна (т.2 а.с.61), локальний кошторис (т.2 а.с.62-64), відомість ресурсів (т.2 а.с.65-67), розрахунок загальновиробничих витрат (т.2 а.с.68-70), акт прийому виконаних будівельних робіт (т.2 а.с.71-74).

ТОВ «Зернопром» виписано позивачу податкову накладну за січень 2013 року (т.1 а.с.92).

ТОВ «Будконструкція-2012» виписано позивачу податкові накладні за лютий 2013 року (т.1 а.с.107,119,131).

ТОВ «МТК» виписано позивачу податкову накладну за березень 2013 року (т.1 а.с.141).

ТОВ «Размус» виписано позивачу податкові накладні за квітень 2013 року (т.1 а.с.145 (звр. бік),151,157,163,169,175,181,187,193,199,205,211,217,223,229,235,241,247, т.2 а.с.3,9,15,21,27).

ТОВ «Агро-Легія» виписано позивачу податкову накладну за січень 2013 року (т.2 а.с.31,37).

ТОВ «Компанія «Бравель» виписано позивачу податкові накладні за березень 2013 року (т.2 а.с.42,50-53,58).

ТОВ «Тругор» виписано позивачу податкову накладну за березень 2013 року (т.2 а.с.75).

Проведення розрахунків між позивачем та зазначеними контрагентами підтверджується копіями карток розрахунків (т.3 а.с. 107-142).

Крім того, обставини здійснення позивачем господарської діяльності підтверджуються також іншими документами, що містяться в матеріалах справи, а саме: картками випробування та контролю (т.2 а.с.139-214), договорами відповідального зберігання (металопрокату) (т.2 а.с.229-230,23-234), актами прийому-передачі (т.2 а.с.231-232,235-237), актами здачі прийняття (т.2 а.с.237,243-250, т.3 а.с.1-4), податковими накладними (т.2 а.с.238, т.3 а.с.5-16,51), договором перевезення (239-242), заявками (т.3 а.с.17-28), товарно-транспортними накладними (т.3 а.с.29-50).

На час здійснення спірних господарських операцій вказані контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість (т.2 а.с.90-127).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем до перевірки первинних документів що підтверджують реальність спірних господарських операцій, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Однак з акта перевірки не вбачається того, що посадові особи відповідача, під час проведення перевірки, вимагали від позивача надати письмові пояснення щодо встановлених порушень (ненадання до перевірки документів), не вбачається того, що позивач відмовився надавати документи, які зазначені в акті перевірки як відсутні, відсутні докази відмови посадових осіб платника надати витребувані документи. Оскільки, відповідачем не надано доказів дотримання вимог зазначено Порядку, в цій частині, то доводи представника відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки документів, є безпідставними. Та з цих підстав, колегія суддів вважає обґрунтованим дослідження судом першої інстанції усіх наданих позивачем документів в підтвердження правомірності своїх позовних вимог.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи податкового органу про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та наявність в наявних певних недоліків свідчить про відсутність доказів переміщення товару та як наслідок нереальність зазначених господарських операцій.

В цьому випадку, суд виходить з положень п.п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 яким встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

Також, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача про нереальність спірних господарських операцій позивача у зв'язку з відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, а саме виробничих активів, основних фондів, складських приміщень, технічного персоналу, оскільки ці доводи не спростовують обставин постачання позивачу товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).

Крім того, з огляду на доводи податкового органу про відсутність у позивача сертифікатів якості та довіреностей на отримання товару (робіт, послуг), суд апеляційної інстанції виходить з того, що сертифікат якості та довіреність не містить таких ознак, які пред'являються до первинних документів, тому вказаний документ не може підтверджувати здійснення господарської операції, а відтак і його відсутність на час перевірки не може вказувати на нереальність господарських взаємовідносин між сторонами.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів позивача, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Крім того, при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову повністю.

Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі № 804/6013/14 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкові повідомлення - рішення від 20 грудня 2013 року №0008851501 та від 08 травня 2014 року №0000071501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» судовий збір у розмірі 2928 (дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 08 липня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.О. Круговий