Ухвала

від 22.06.2015 по справі 2а/0470/13941/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2015 р. м. Київ К/800/55429/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Опт Торг»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року

у справі № 2а/0470/13941/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Опт Торг»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Радар»

про скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра Опт Трог» (далі - ТОВ «Терра Опт Трог»), звернулось до суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Радар", в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Терра Опт Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Радар» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року відповідачем складений акт від 03.08.2012 року про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.4, 201.7, 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим завищено податковий кредит за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість у січні-березні 2011 року від ТОВ «Радар» на загальну суму 930 335, 00 грн., та занижено суму податку на прибуток підприємств на загальну 1 162 919, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.09.2012 року: - № 0104672301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 162 920, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 162 919, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1, 00 грн.; - № 0104682301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 930 336, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 930 335, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1, 00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, оскільки фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтвердилося під час судового розгляду.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені з метою використання у господарській діяльності та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2011 року між ТОВ «Терра Опт Торг» (Замовник) та ТОВ «Радар» (виконавець) укладено договір №0100 про надання маркетингових послуг.

Додатком №1 до договору від 1 січня 2011 року №0100 визначено 18 найменувань послуг, які мали надаватися: маркетингові дослідження, аналіз ринку, аналіз ємності ринку, геомаркетингові дослідження, аналіз конкурентів, бенчмаркінг, дослідження споживачів, тестування продукту, дослідження реклами, таємний покупець, дослідження системи дистрибуції, вимірювання пішохідного та автомобільного трафіку, аналіз цін, маркетингові дослідження закордонного ринку, послуги по просуванню торгової марки, послуги мерчандайзингу, транспортні послуги, логістичні послуги.

До перевірки та під час розгляду справи в суді першої інстанції на підтвердження фактичного надання послуг позивачем надано податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Суди попередніх інстанцій, дослідивши наведені докази з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли вірного висновку про те, що позивач безпідставно відобразив в податковому обліку господарські операції з ТОВ «Радар», оскільки такі докази не підтверджують фактичного надання послуг і наявності у позивача мети використання маркетингових послуг у господарській діяльності.

Слід зазначити, що чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання маркетингових послуг, однак документи,які складаються за результатами надання таких послуг, мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, документи, надані позивачем на підтвердження реальності надання маркетингових послуг, не є достатніми для визначення характеру, виду, обсягу таких послуг та не підтверджують фактичного їх виконання і використання їх в господарській діяльності позивача.

Так, зокрема, в договорі від 01.01.2011 року №0100, укладеному між позивачем та його контрагентом, відсутні такі істотні умови як ціна та вартість, одиниця виміру послуг, завдання маркетингових послуг, види товарів, у відношенні яких виконуються маркетингові дослідження, територія досліджень. Наданий позивачем перелік з 18 найменувань маркетингових послуг по суті є переліком спеціальних термінів, що не є конкретизованим, фактично є таким, що не надає можливість встановити мету та завдання послуг, фактично їх виконати, та в подальшому використати їх у господарській діяльності.

Суди попередніх інстанцій, оцінивши всі докази по справі у сукупності та взаємозв'язку, дійшли юридично правильного висновку про те, що позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства, оскільки фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Радар» та виконання таких операцій з метою провадження господарської діяльності не підтверджені на підставі належних доказів.

З огляду на встановлені факти, колегія суддів Вищого адміністративного суду України констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про правомірність оспорюваних рішень відповідача.

Разом з тим, до початку розгляду справи Красько І.З., яка згідно із матеріалами справи є представником позивача за довіреністю, у заяві від 27.05.2015 року повідомила Вищий адміністративний суд України про те, що ТОВ «Терра Опт Торг» ліквідоване відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року по справі № 34/5005/4825/2012 та припинене, як юридична особа, у зв'язку із чим 07.05.2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відповідний запис.

На підтвердження вказаних обставин додано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 року по справі № 34/5005/4825/2012.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

ТОВ «Терра Опт Торг», яке було стороною у справі, ліквідоване і внесено запис про припинення цієї юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини із посиланням на докази та мотиви, з яких суди виходили при прийнятті судових рішень, і положення закону, яким вони керувалися, підстав вважати, що оскаржені в касаційному порядку судові рішення у цій справі є незаконними немає.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про визнання оскаржуваних судових рішень такими, що втратили законну силу, та закриття провадження у справі.

Отже, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 157, 220, 222, 226, 228 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 2а/0470/13941/12 без змін.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 2а/0470/13941/12 визнати такими, що втратили законну силу.

Провадження у справі № 2а/0470/13941/12 закрити.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г. Пилипчук