Ухвала

від 10.06.2015 по справі 2270/4933/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/9991/81574/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства (ПП) «Віжен-стандарт»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012

у справі № 2270/4933/12 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Віжен-стандарт»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.02.2012 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.06.2012 №0003211600/2063.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПП «Віжен-стандарт» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.05.2012 №3365/15-2/33232829. Згідно висновків цього акту ПП «Віжен-стандарт» порушені норми пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 , пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 , пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит у податковому обліку за березень, квітень, травень, червень, жовтень, листопад, грудень 2011 року на загальну суму 79992,00 грн. за нікчемними правочинами з поставки від ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Альфакомтрейд» та ТОВ «ТК «Акцепт» товарів (послуг), у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 79992,00 грн. у податковому обліку за березень, квітень, травень, червень, жовтень, листопад, грудень 2011 року. Висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій з поставки між цими суб'єктами підприємницької діяльності та позивачем обґрунтовано посиланням на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію щодо відсутності у цих постачальників основних засобів (складські приміщення, транспортні засоби), трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення поставки; приховування особами, які діють від імені цих суб'єктів підприємницької діяльності, місцезнаходження їх органів управління; не виконання ними податкового обов'язку.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2012 № 0003211600/2063 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 79992,00 грн. за основним платежем та 14899,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на здійснення господарських операцій з поставки товарів (послуг) від імені ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Альфакомтрейд» та ТОВ «ТК «Акцепт» виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких він сформував податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вище вказані податкові (звітні) періоди.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (будівництво, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) суми ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, на підставі оцінки доданих до матеріалів справи доказів (актів здачі-прийняття робіт, підписаних з посиланням на поставку підрядних послуг від ТОВ «Альфакомтрейд», видаткових накладних, виписаних від ТОВ «ТК «Акцепт», які не містять підпису відповідних посадових осіб чи-то наявні у них підписи неможливо ідентифікувати), яка зроблена з врахуванням відсутності актів прийому-передачі товарів від ТОВ «Інстабуд» та ТОВ «ТК «Акцепт», обов'язковість складення яких передбачена договорами від 02.03.2011 № 02/03 та від 19.10.2011 № 19/10; відсутності товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товарів; відсутності у вказаних постачальників основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення поставки, зробив обґрунтований та юридично правильний висновок про відсутність реального характеру поставок позивачу від ТОВ «Інсатбуд», ТОВ «Альфакомтрейд» та ТОВ «ТК «Акцепт» товарів (послуг), а отже і безпідставність формування податкового кредиту за їх наслідками.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (у редакції чинній на дату виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. За змістом цих норм товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Віжен-стандарт» залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев