Рішення

від 08.07.2015 по справі 907/508/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.2015 Справа № 907/508/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дім", м. Ужгород

до відповідача приватного будівельно - виробничого підприємства "Будінвест", м. Ужгород

про стягнення суми 16166,40 грн., в т.ч. 8895,87 грн. основного боргу, 1713,34 грн. пені, 5557,19 грн. інфляційних (з урахуванням заяви від 28.05.2015 про збільшення позовних вимог).

Головуючий суддя Івашкович І.В.

за участю представників:

позивача: Богдан В.А., довіреність від 27.085.2015, Андрейкович О.В., довіреність від 07.05.2015;

відповідача: Міщенко А.О. - директор

У судовому засіданні 07.07.2015 за участю представників позивача : Богдан В.А., довіреність від 27.05.2015, Андрейкович О.В., довіреність від 07.05.2015; відповідача: Міщенко А.О. - директор, оголошувалась перерва до 08.07.2015 15 год.00 хв.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Дім", м.Ужгород, звернулося з позовом до відповідача приватного будівельно - виробничого підприємства "Будінвест", м. Ужгород про стягнення суми 16166,40 грн. грн., в т.ч. 8895,87 грн. основного боргу, 1713,34 грн. пені, 5557,19 грн. інфляційних (з урахуванням заяви від 28.05.2015 про збільшення позовних вимог).

Позов мотивовано з посиланням на обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати оренди згідно договору оренди нежилого приміщення від 01.11.2013 р., внаслідок чого за відповідачем виник борг, який станом на 01.09.2014 р. склав 14 895,87 грн. Позивач зазначає, що 01.09.2014 р. за домовленістю сторін договір оренди було припинено з одночасним складенням акту звірки та письмового зобов'язання, згідно якого відповідач зобов'язався згідно встановленого графіка погасити заборгованість в розмірі 14 895,87 грн. з кінцевим терміном оплати - січень 2015 р.

Однак, відповідачем заборгованість по орендній платі виконав частково в розмірі 6000,00 грн., в зв'язку з чим станом на день звернення з позовом заборгованість по оренді згідно договору від 01.11.2013 р. складає 8895,87 грн.

На підставі п.2.4 договору позивачем на прострочену заборгованість за період з 01.12.2014 р. по 11.05.2015 р. нараховано пеню в розмірі 1713,34 грн.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України на прострочену заборгованість за період з 01.12.2014 р. по квітень 2015 р. нараховано 3220,30 грн. інфляційних втрат.

Представником відповідача у судовому засіданні 28.05.2015 р. подано письмове пояснення, яким повідомлено про те, що у позивача існують грошові зобов'язання перед відповідачем в розмірі 9220,00 грн. за договором №7/с від 01.08.2012 р. Просить взяти до уваги цей факт при винесенні рішення у справі.

Представником позивача у судовому засіданні 28.05.2015 р. подано заяву, якою збільшено позовні вимоги в частині інфляційних втрат. Згідно наведеного розрахунку позивач за прострочку сплати орендної плати за період з травня 2014 р. по квітень 2015 р. просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 5557,19 грн.

Одночасно, представником позивача у судовому засіданні 28.05.2015 р. подано заяву, згідно якої просить покласти на відповідача відшкодування витрат в розмірі 3000,00 грн., понесених позивачем на оплату правової допомоги.

У судовому засіданні 02.06.2015 розгляд справи розпочато по суті.

Уповноваженими представниками позивача підтримано позовні вимоги з урахуванням заяви від 28.05.2015р. про збільшення позовних вимог. Одночасно надано усні та письмові пояснення щодо розрахунку боргу по орендній платі. Вказано, що згідно п. 2.1 договору від 01.11.2013 р. орендна плата становить 1000,00 грн. та додатково оплата за електроенергію.

Наведено пояснення про те, що станом на 01.11.2013 р. за відповідачем існував борг в розмірі 18157,52 грн. Внаслідок часткової оплати вказаного боргу непогашеним залишився борг по оренді за попереднім договором в розмірі 2265,52 грн. 10.10.2014 р. позивачем в оплату орендних платежів було перераховано позивачу 3000,00 грн. Вказані кошти були зараховані позивачем наступним чином: 2265,52 грн. - в оплату боргу, який існував станом на 01.11.13 за попереднім договором оренди; 734,48 грн. - за листопад 2013 р. Залишок неоплаченої орендної плати за листопад 2013 р. склав 665 грн. 30.10.2014 р. позивачем в оплату орендних платежів було перераховано позивачу 3000,00 грн. Вказані кошти були зараховані позивачем наступним чином: 665,52 грн. - в оплату частини боргу за листопад 2013 р.; 1400 грн. - за грудень 2013 р.; 934,48 грн. - за січень 2014 р. Залишок неоплаченої орендної плати за січень 2014 р. склав 465,52 грн.

Позивачем за період з лютого по серпень 2014 р. нараховано орендну плату в розмірі 8430,35 грн., з них 1400,00 грн. за лютий 2014р., 1400,00 грн. за березень 2014 р., 1192,20 грн. за квітень 2014 р., 1129,64 грн. за травень 2014р., 1100,20 грн. за червень 2014 р., 1113,43 грн. за липень 2014 р. та 1094,88 грн. за серпень 2014 р. Згідно наданих позивачем пояснень, загальний розмір заборгованості по орендній платі складає 8895,87 грн.

Представником позивача подано письмові пояснення від 07.07.2015, згідно з якими наголошує на доведеності доданими доказами виникнення за відповідачем заборгованості перед позивачем в розмірі 8895,87 грн. Стверджує, що обставини існування за відповідачем заборгованості в розмірі 8895,87 грн. не потребують доказування в силу ст. 35 ГПК України, оскільки відповідачем у першому засіданні визнано позов та надано пояснення, що борг по оренді та по інших зобов"язаннях перед товариством в нього дійсно є. Стверджує, що суд безпідставно зобов"язав позивача надати уточнені розрахунки. Посилаючись на визначення понять предмету та підстави позову згідно з правовими позиціями, наведеними у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, зазначає, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача стягнути кошти, а підставою позову є обставини наявності у відповідача перед позивачем зобов"язань грошового характеру та необхідність їх стягнення з відповідача. Посилаючись на приписи ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, заявляє клопотання про вихід за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для захисту прав і законних інтересів позивача щодо отримання належних йому коштів.

Уповноваженим представником відповідача усно та поданими письмовими поясненнями позовні вимоги заперечено. Представник відповідача повідомляє, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.11.2013 р. за взаємною згодою сторін був розірваний 01.09.2015 р.

Вказує, що згідно п. 2.1 договору орендна плата складає 1000,00 грн. у місяць. Позивачем було надано відповідачу наступні рахунки на оплату оренди: за листопад 2013 р. на суму 1400,00 грн.; за грудень 2013 р. на суму 1400,00 грн.; за січень 2014 р. на суму 1400,00 грн.; за лютий 2014 р. на суму 1400,00 грн.; за березень 2014 р. на суму 1400,00 грн.; за квітень 2014 р. на суму 1192,20 грн.; за травень 2014 р. на суму 1129,64 грн.; за червень 2014 р. на суму 1100,20 грн.; за липень 2014 р. на суму 1113,43 грн.; за серпень 2014 р. на суму 1094,88 грн. Загальний розмір нарахувань оплати послуг по оренді приміщення згідно виставлених рахунків склав 12 630,35 грн.

Вказує, що позивачем рахунків за оплату спожитої електроенергії відповідачу надано не було. Зазначає, що за договором від 31.03.2014 р. відповідачем виконано роботи на суму 6826,00 грн. Вказані роботи були прийняті позивачем, про що складено акт виконаних підрядних робіт за квітень 2014 р. Крім цього відповідачем в оплату оренди було зараховано на розрахунковий рахунок позивача наступні платежі: 18.07.14 на суму 5000,00 грн.; 10.10.14 на суму 3000,00 грн. та 30.10.14 на суму 3000,00 грн. (копії платіжних доручень долучено до матеріалів справи).

З огляду на наведене, вважає, що відповідач з урахуванням вартості 6826,00 грн. виконаних підрядних робіт повністю розрахувався за договором оренди нежитлового приміщення від 01.11.2013 р. всього на суму 17 826,00 грн.

Крім того, вважає, що відповідач зайво сплатив позивачу 5195,65 грн., оскільки згідно виставлених позивачем рахунків за спірним договором від 01.11.2013 р. загальний розмір орендної плати склав 12630,35 грн.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Дім", м. Ужгород (Орендодавець) та приватним будівельно - виробничим підприємством "Будінвест", м. Ужгород (Орендар) 01.11.2013 р. було укладено договір оренди нежилого приміщення, відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Ужгород, пр-т. Свободи, 42, загальною площею 50 кв.м. для використання під офіс.

Згідно п. 2.1 договору встановлено, що орендна плата становить 1000,00 грн. та додатково оплата за електроенергію. Орендна плата вноситься безготівково на розрахунковий рахунок або в касу не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному. Встановлено, що сторони допускають можливість коригування вартості орендної плати у зв"язку з високими темпами інфляції та іншими факторами. Орендна плата вноситься безготівково на розрахунковий рахунок або в касу не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному.

За двосторонньою домовленістю сторін договір від 01.11.2013р. припинено, за актом приймання-передачі приміщення від 01.09.2014рр. відповідачем звільнено та передано позивачу в задовільному стані приміщення по пр. Свободи, 42 загальною площею 50 кв.м.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки на оплату оренди приміщення: за листопад 2013 р. на суму 1400,00 грн.; за грудень 2013 р. на суму 1400,00 грн.; за січень 2014 р. на суму 1400,00 грн.; за лютий 2014 р. на суму 1400,00 грн.; за березень 2014 р. на суму 1400,00 грн.; за квітень 2014 р. на суму 1192,20 грн.; за травень 2014 р. на суму 1129,64 грн.; за червень 2014 р. на суму 1100,20 грн.; за липень 2014 р. на суму 1113,43 грн.; за серпень 2014 р. на суму 1094,88 грн.

Як вбачається з долучених до справи доказів, сторонами оформлено щомісячні акти приймання-передачі послуг, згідно з якими вказано вартість послуг за оренду приміщення за кожний відповідний місяць, яка відповідає розміру виставлених відповідачу до оплати рахунків за відповідний місяць оренди.

Загальна сума нарахувань за оренду приміщення згідно договору від 01.11.2013р. за період з листопада 2014р. по серпень 2015р. складає 12630,35 грн.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором оренди нежилого приміщення від 01.11.2013р. в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати. Зокрема, в обгрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини укладення між сторонами вказаного договору, який за домовленістю сторін було припинено з одночасним підписанням акту звірки взаєморозрахунків від 01.09.2014р. із зазначенням заборгованості по оренді на суму 14895,87 грн. та складанням зобов"язання від 01.09.2014р., відповідно до якого відповідач зобов"язався погасити заборгованість в розмірі 14895,87 грн. згідно погодженого графіка платежів. Посилаючись на те, що в погашення заборгованості в розмірі 14895,87 грн. відповідачем сплачено лише 6000,00 грн., позивач звернувся з даним позовом про стягнення залишку боргу -8895,87 грн., а також нарахованої на підставі п.2.4 договору оренди за прострочення платежів пені в розмірі 1713,34 грн. та нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних в розмірі 5557,19 грн. Відповідач, заперечуючи існування заборгованості за договором від 01.11.2013р., стверджує, що за період дії цього договору загальний розмір нарахувань за оренду нежилого приміщення складає 12630,35 грн. Стверджує про повне погашення ним цих нарахувань шляхом зарахування суми 6826,00 грн. вартості виконаних робіт по ремонту приміщень ТОВ "Дім" за договором від 31.03.2014р. та сплати грошових коштів на загальну суму 11000,00 грн.

Натомість, позивач при наданні пояснень щодо розрахунків за спірним договором оренди нежилого приміщення від 01.11.2013р. зазначає, що залишок заборгованості за цим договором в розмірі 8895,87 грн. визначено виходячи із часткового зарахування здійснених відповідачем платежів та вартості виконаних робіт в погашення боргу, що існував за відповідачем станом на дату укладення договору - на 01.11.2013р. До письмових пояснень від 07.07.2015р. позивачем долучено копію укладеного сторонами договору №5 про спільну діяльність від 01.02.2007р. та згідно з поясненнями представника позивача попередньо існуюча заборгованість відповідача виникла за цим договором.

Аналізуючи спірні позиції сторін щодо предмету спору, суд констатує такі висновки.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, які вважає порушеними. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання . Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, тобто, матеріально-правову вимогу та факти, які її обґрунтовують.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов. До підстав позову входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов 'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Матеріально-правова вимога згідно з позовом повинна випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ця вимога грунтується.

Обов'язок доказування відповідно до приписів ст.33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Зокрема, позивач має подати суду докази порушення відповідачем його прав та обов'язків, визначених договором, на який зроблено посилання у позові як на підставу позовних вимог. Відповідач несе обов"язок доведення наявних у нього заперечень відповідно до поданого позову.

Згідно з приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога про стягнення з відповідача суми 8895,87 грн. заборгованості згідно договору оренди нежилого приміщення від 01.11.2013р. та нарахувань 1713,34 грн. пені, 5557,19 грн. інфляційних за прострочення сплати орендної плати. Як на підстави позову позивач згідно з позовною заявою посилається на неналежне виконання відповідачем зобов"язань за договором оренди нежилого приміщення від 01.11.2013р., несвоєчасну та не в повному обсязі сплату ним орендної плати. Заява про зміну предмету або підстав позову позивачем в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, до початку розгляду справи по суті не подавалась.

Відтак суд при вирішенні спору по суті досліджує обставини виникнення заборгованості за договором оренди нежилого приміщення від 01.11.2013р., який визначено позивачем як підставу позову .

При аналізі обставин розрахунків за договором оренди нежилого приміщення від 01.11.2013р. судом встановлено, що за період дії цього договору згідно з оформленими актами приймання-передачі наданих послуг та виставленими до оплати рахунками відповідачу за період з листопада 2013р. по серпень 2014р. проведено нарахування за оренду на загальну суму 12630,35 грн.

В період дії договору від 01.11 2013р. та оренди відповідачем приміщення площею 50 кв.м по пр. Свободи,42, відповідач згідно з платіжним дорученням №76 від 18.07.2014р. сплатив позивачу 5000,00 грн., платіжним дорученням №46 від 10.10.2014р. - 3000,00 грн., платіжним дорученням №58 від 30.10.2014. - 3000,00 грн., всього - 11 000,00 грн. Згідно із зазначеним у вказаних платіжних дорученнях призначенням платежу оплату здійснено за оренду приміщення згідно актів наданих послуг. Таким чином, з урахуванням здійснення вказаних платежів в період дії договору від 01.11.2013р. та визначеного у платіжних документах цільового призначення платежів, оплата в розмірі 11000,00 грн. підлягає зарахуванню в погашення нарахувань за оренду приміщення згідно договору від 01.11.2013р.

Доводи відповідача про зарахування в рахунок орендної плати суми 6826,00 грн. вартості виконаних на користь позивача ремонтних робіт судом відхилено як безпідставні, оскільки таке зарахування згідно чинного законодавства України може бути проведено в порядку зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою однієї із сторін (ст. 601 Цивільного кодексу України). Однак, доказів здійснення такого зарахування жодною із сторін суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд констатує, що за відповідачем станом на день звернення з позовом існувала заборгованість за договором оренди нежилого приміщення від 01.11.2013р. в розмірі 1630,35грн.

При аналізі розрахунків сторін за спірним договором судом визнано необгрунтованими доводи позивача щодо виникнення за відповідачем заборгованості за оренду приміщення згідно договору від 01.11.2013р. в розмірі 8895,87 грн., які позивач обгрунтовує з посиланням на підписані сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2014р. на суму 14895,87 грн. та зобов"язання на погашення заборгованості по оренді станом на 01.09.2014р.

Суд констатує, що акт звірки за правовою природою не вважається документом, що має юридичну силу доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Акт звірки розрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами (договором, накладними, рахунками тощо).

Відповідно до ст. 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним є документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно, до первинних документів слід віднести господарський договір і похідні документи, що підтверджують його виконання (акти прийому - передачі товару, розрахункову документацію і т. д.). Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 вказаного Закону до первинних документів належать документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. При цьому вони повинні містити певний перелік даних, які включають в себе, серед іншого, зміст та обсяг господарської операції.

Поняття господарської операції наводиться у ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Акт звірки жодних господарських операцій не фіксує, отже первинним бухгалтерським документом не може бути.

Виходячи з наведеного, суд констатує, що підписане сторонами зобов"язання на погашення заборгованості по оренді станом на 01.09.2014р., що передбачає графік сплати заборгованості по оренді в розмірі 14895,87 грн., відображеної у акті звірки розрахунків станом на 01.09.2014., також не вважається первинним документом, що підтверджує настання правових наслідків у вигляді виникнення за відповідачем певних прав та обов"язків цивільно-правового характеру. Вказане підписане сторонами зобов"язання на погашення заборгованості не є підставою виникнення цивільних прав та обов"язків згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, а також не вважається майново-господарським в розумінні ст. 175 Господарського кодексу України, не породжує правових наслідків у вигляді виникнення майнових прав та обов"язків суб"єкта господарювання згідно зі ст. 144 Господарського кодексу України.

Відтак, позиція позивача щодо посилання на акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2014р. та зобов"язання на погашення заборгованості по оренді станом на 01.09.2014р., як на підтвердження виникнення зобов"язання відповідача, є необгрунтованою, грунтується на помилковому розумінні позивачем змісту цивільно-правового (господарсько-правового) зобов"язання та підстав його виникнення.

Таким чином, акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2014р. та зобов"язання на погашення заборгованості по оренді станом на 01.09.2014р. не можуть бути прийняті судом як належні докази, що підтверджують боргове зобов"язання відповідача згідно з договором оренди нежилого приміщення від 01.11.2013р.

Окрім того, суд звертає увагу не те, що відображена у акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2014р. та у зобов"язанні на погашення заборгованості по оренді станом на 01.09.2014р. заборгованість в розмірі 14895,87 грн. не може вважатися такою, що виникла з договору від 01.11.2013р., оскільки, як вказано вище, загальний розмір нарахувань за цим договором складає суму 12630,35 грн., тобто суму, меншу за розмір вказаної заборгованості.

Як слідує із пояснень позивача, заборгованість, що заявлена до стягнення, визначена з урахуванням боргу, що існував за відповідачем станом на 01.11.2013р., тобто на дату укладення договору оренди нежилого приміщення від 01.11.2013р. Такий борг згідно з поясненнями позивача утворився за укладеним сторонами договором №5 про спільну діяльність від 01.02.2007р. (копію долучено до пояснень від 07.07.2015).

Наведене дає підстави для висновку про існування між сторонами і іншого спору - з приводу оплати заборгованості з підстав невиконання зобов"язань за договором №5 про спільну діяльність від 01.02.2007р., який не є спірним по даній справі.

Як зазначено судом, позивачем в порядку ст.22 ГПК України до початку розгляду справи по суті заява про зміну підстав позову не подавалась. Відповідно до положень ГПК України суд не має повноважень самостійно змінювати підстави позову та вирішувати спір з урахуванням обставин, які не входять до предмету доказування по справі.

Таким чином, спір з приводу виконання договору №5 про спільну діяльність від 01.02.2007р. може бути предметом іншого судового провадження.

Неправомірною є позиція позивача, викладена у поясненнях від 07.07.2015р., щодо можливості застосування судом положень ст. 83 п.2 ГПК України та вихід за межі позовних вимог при вирішенні даного спору, про що заявлено відповідне клопотання.

Так, відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересі позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

За змістом наведених процесуально-правових норм, вихід за межі позовних вимог є правом, а не обов"язком суду, і такий здійснюється за необхідності захисту прав та законних інтересів відповідних учасників судового розгляду.

Разом з тим, суд при цьому не вправі змінювати предмет або підставу позову, що згідно ст. 22 ГПК України є виключним правом позивача, чи розглядати позовні вимоги, які не було заявлено позивачем.

Фактично, клопотання позивача зводиться не до питання виходу судом за межі позовних вимог, а до розгляду та вирішення судом іншого спору з приводу стягнення заборгованості за іншим договором, обставини виникнення якої потребують доказування за встановленими правилами господарського судочинства.

Відтак, клопотання позивача про вихід судом за межі позовних вимог є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Неправомірною, такою, що суперечить фактичним обставинам і матеріалам справи, є також позиція позивача щодо визнання позову відповідачем, а отже щодо звільнення від доказування обставин в силу ст.35 ГПК України.

Так, в процесі розгляду справи (розгляд справи по суті розпочато у судовому засіданні 02.06.15) відповідачем жодного разу не заявлено про визнання позову. Відповідачем подано письмові пояснення, згідно з якими позов заперечено.

Виходячи з вищевикладених мотивів, суд констатує, що за договором оренди нежилого приміщення від 01.11.2013р. за відповідачем виникла заборгованість в розмірі 1630,35 грн. Позовні вимоги про стягнення суми 1630,35 грн. основного боргу за оренду нежилого приміщення підлягають задоволенню. В задоволенні вимог про стягнення суми 7265,52 грн. основного боргу слід відмовити.

Умовами п.2.4 договору від 01.11.2013р. передбачено обов"язок орендаря сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у випадку прострочення сплати орендної плати.

З доданого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем нарахування пені в розмірі 1713,34 грн. здійснено за прострочку внесення орендної плати, виходячи з існування простроченого боргу в розмірі 8895,87 грн. за період з 01.12.2014р. по 11.05.2015р.

Оскільки, як констатовано судом, заборгованість по оренді згідно з договором від 01.11.2013р. складає 1630,35 грн., то проведеним перерахунком встановлено, що із простроченого боргу 1635,35 грн. в межах періоду прострочки з 01.12.2014р. по 11.05.2015р. стягненню підлягає пеня в розмірі 314,01 грн. В задоволенні решти вимог в частині стягнення 1399,33 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, з урахуванням поданої в порядку ст.22 ГПК України заяви про збільшення позовних вимог, заявлено до стягнення інфляційні в розмірі 5557,19 грн., нараховані згідно доданого розрахунку за період прострочення з травня 2014р. по квітень 2015р.

На підставі аналізу доданого розрахунку інфляційних, суд констатує, що такий розрахунок слід визнати необгрунтованим, нарахування інфляційних здійснено на заборгованість, що жодним чином не узгоджується з обставинами виникнення боргу по оренді згідно з договором від 01.11.2013р.

Проведеним судом перерахунком інфляційних, з урахуванням існуючого боргу за оренду нежилого приміщення в межах визначеного позивачем періоду прострочки (з травня 2014р. по квітень 2015р.) судом встановлено, що нарахуванню та стягненню підлягають інфляційні в розмірі 1452,06 грн., виходячи з наступного розрахунку:

- травень 2014р.: борг 8192,20 грн. Х індекс інфляції 103,8% = 311.30 грн.;

- червень 2014р.: борг 9321,84 грн. Х 101,0% =93,22 грн.;

- липень 2014р.: борг 10422,04 грн. Х 100,4% =41,69 грн.;

- серпень 2014р.: борг 6535,47 грн. Х 100,8% = 52,28 грн.;

- вересень 2014р.: борг 7630,35 грн. Х102,9% = 221,28 грн.;

- жовтень 2014р.: борг 4630,35 грн. Х102,4% = 111,13 грн.;

- листопад 2014р.: борг 1630,35 грн. Х101,9%=30,98 грн.;

- грудень 2014р.: борг 1630,35 грн. Х103,0%= 48,91 грн.;

- січень 2015р.: борг 1630,35 грн. Х 103,1%=50,54 грн.;

- лютий 2015р.6 борг 1630,35 грн. Х 105,3%=86,41 грн.;

- березень 2015р.: борг 1630,35 грн. Х110,8%=176,07 грн.;

- квітень 2015р.: борг 1630,35 грн. Х114%=228,25 грн.

Виходячи з проведеного судом перерахунку, позовні вимоги в частині стягнення суми 4105,13 грн. інфляційних задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладених обгрунтувань, позов підлягає задоволенню частково. Стягується сума 3396,42 грн., в т.ч. 1630,35 грн. основного боргу за оренду нежилого приміщення, 1452,06 грн. інфляційних, 314,01 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відсоток задоволення складає 21%) покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті судового збору в розмірі 383,67 грн. та 630,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

Керуючись ст. ст. 4-3, 33, 34. 43, 49, 82, 82-1, 84.85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного будівельно-виробничого підприємства "Будінвест" (Закарпатська область, м.Ужгород, пр. Свободи,42 , і.к. 30696908) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дім" (Закарпатська область, м.Ужгород, пр. Свободи, 42, і.к. 20463802) суму 3396,42 грн. (в т.ч. 1630,35 грн. основного боргу за оренду нежилого приміщення, 1452,06 грн. інфляційних, 314,01 грн. пені) та 383,67 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору, 630,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст рішення складено 09.07.15.

Суддя Івашкович І.В.