Рішення

від 02.07.2015 по справі 915/819/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року Справа № 915/819/15

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Свічкарьов О.В., дов. №09/05-152 від 15.06.2015;

від відповідача за первісним позовом: Оборотова Ю.Р., дов. №401 від 12.06.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»,

04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56,

до відповідача - Спільного українсько-литовського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Лигрис»,

54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 88, кв. 7,

про стягнення 112925 грн. 13 коп.,

за зустрічним позовом Спільного українсько-литовського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лигрис",

54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 88, кв. 7,

до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Енергобанк",

04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56,

про визнання зобов'язання за договором про надання кредитної лінії №Ю/1401-2013/19 від 23.09.2013 припиненим,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (далі - Банк) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення зі Спільного українсько-литовського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лигрис" (далі - Позичальник) заборгованості за Договором про надання кредитної лінії №Ю/1401-2013/19 від 23.09.2013 у розмірі 112925 грн. 13 коп., з яких: 95000 грн. - основна заборгованість за кредитом; 7547 грн. 94 коп. - прострочена заборгованість за відсотками; 396 грн. 92 коп. - пеня за прострочення погашення відсотків; 9980 грн. 27 коп. - пеня за прострочення погашення основної суми боргу.

Ухвалою від 20.05.2015 суд порушив провадження у справі №915/819/15 та прийняв позовну заяву до розгляду, призначивши судове засідання на 16.06.2015 о 15 год. 45 хвил.

До початку розгляду справи по суті, 12.06.2015 Позичальник звернувся до Банка із зустрічною позовною заявою про визнання зобов'язання за договором про надання кредитної лінії № Ю/1401-2013/19 від 23.09.2013 припиненим відповідно до ст. 606 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Ухвалою від 15.06.2015 суд прийняв зустрічну позовну заяву до розгляду та об'єднав в одне провадження справу №915/819/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до Спільного українсько-литовського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лигрис" про стягнення заборгованості у розмірі 112925 грн. 13 коп. із зустрічною позовною заявою Спільного українсько-литовського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Лигрис" до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про визнання зобов'язання за договором про надання кредитної лінії №Ю/1401-2013/19 від 23.09.2013 припиненим.

В судовому засіданні 16.06.2015 судом було оголошено перерву до 02.07.2015 з метою надання сторонам часу для підготовки обґрунтованих відзивів по суті позовних та зустрічних позовних вимог; о 14 год. 40 хв. 02.07.2015 судове засідання було поновлено.

30.06.2015 від Банка надійшов відзив №37.1/02-203 на зустрічний позов, в якому він зустрічні позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви в повному обсязі.

01.07.2015 від Позичальника надійшов відзив на первісну позовну заяву, в якому він визнає факт наявності заборгованості за договором №Ю/1401-2013/19 від 23.09.2013 про надання кредитної лінії в сумі 112925 грн. 13 коп., проте заперечує проти її стягнення, вважаючи своє зобов'язання перед Банком припиненим відповідно до ст. 606 ЦК.

Користуючись правом, наданим йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), заявою №37.1/02-205 від 02.07.2015 позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 125474 грн. 76 коп. з яких: 95000 грн. - основна заборгованість за кредитом; 11397 грн. 42 коп. - прострочена заборгованість за відсотками; 1132 грн. 69 коп. - пеня за прострочення погашення відсотків; 17944 грн. 66 коп. - пеня за прострочення погашення основної суми боргу. Оскільки з заявою про збільшення позовних вимог позивач звернувся до прийняття рішення у справі, суд прийняв цю заяву до розгляду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі та про відмову у задоволенні зустрічного позову, виходячи з такого:

23.09.2013 між сторонами був укладений Договір про надання кредитної лінії № Ю/1401-2013/19 (далі - Кредитний договір), згідно з яким Банк зобов'язався надати Позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості у розмірі 160000 грн., строком до 31.05.2014, на поповнення обігових коштів.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 24% річних.

20.06.2014 між сторонами був укладений Додатковий договір №1 до Кредитного договору (далі - Додатковий договір), яким сторони встановили, що остаточний розрахунок за цим договором здійснюється позичальником до 30.04.2015 включно, а процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 29% річних.

Відповідно до п. 9.1. Кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості. Пеня нараховується за весь термін дії Кредитного договору та до повного виконання позичальником зобов'язань по погашенню простроченої заборгованості.

Пунктом 9.6. Кредитного договору встановлено відповідальність Позичальника за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором незалежно від наявності своєї вини або вини третіх осіб перед Позичальником, а також виконання третіми особами своїх зобов'язань перед Позичальником.

Згідно з п. 6.2.1. Кредитного договору Позичальник взяв на себе зобов'язання здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використовувати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки передбачені цим договором.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання Позичальнику кредитних коштів у повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку №20624312045001, копіями клопотань №51 від 24.09.2013, №52 від 25.09.2013, №54 від 26.09.2013 та копіями меморіальних ордерів №3059954 від 24.09.2013; №3071237 від 25.09.2013 та №3078950 від 26.09.2013.

Позичальник своїх договірних зобов'язань не виконував, внаслідок чого станом на 02.07.2015 його заборгованість перед Банком склала 125474 грн. 76 коп.

Через неналежне виконання Позичальником умов договору, користуючись правом, встановленим у п. 5.2.3 цього договору, Банк звернувся до Позичальника з вимогою від 12.03.2015 №86-37.1/02 про дострокове виконання зобов'язань. Отримавши вказану претензію, Позичальник залишив її без реагування та виконання.

Право позивача вимагати дострокового повернення кредиту встановлено також і ч. 2 ст. 1050 ЦК, згідно з якою якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 549 ЦК передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відзивом від 01.07.2015 Позичальник повністю погодився із заявленими позовними вимогами та визнав факт наявності заборгованості за договором про надання кредитної лінії №Ю/1401-2013/19 від 23.09.2013.

Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на викладене суд вважає, що вимоги за первісним позовом ґрунтуються на договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем визнані, і тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні з огляду на таке:

Як вже зазначалося, 23.09.2013 між сторонами був укладений Договір про надання кредитної лінії №Ю/1401-2013/19 з Додатковим договором №1 до нього, за яким Банк надав Позичальнику кредит на поповнення обігових коштів у розмірі 160000 грн., строком до 30.04.2015 зі сплатою 29% річних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №29 від 12.02.2015 у ПАТ «Енергобанк» запроваджено тимчасову адміністрацію; наказом №49 від 12.02.2015 уповноваженою особою на здійснення Тимчасової адміністрації призначено Ільчука О.П.

Постановою Національного банку України №370 від 11.06.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ «Енергобанк» та розпочато його ліквідацію.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №115 від 12.06.2015 розпочато ліквідацію ПАТ «Енергобанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами з 12.06.2015.

Оскільки Банк перебуває на стадії ліквідації, до правовідносин сторін поряд з іншими слід застосовувати і спеціальний закон - Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон).

Частиною 5 ст. 36 Закону визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Статтею 52 Закону встановлені порядок та черговість задоволення вимог до банку.

Позичальник, який є боржником Банку за Кредитним договором, 09.06.2015 уклав з фізичними особами - вкладниками Банку - Петраківським Ю.М., Петраківською Т.В., Янішевською Н.Ю., - договори про відступлення права вимоги за депозитними вкладами останніх й, таким чином нібито набув прав кредитора по відношенню до Банка. Посилаючись на ст. 606 ЦК, згідно з якою зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі, Позичальник вважає, що з укладанням договорів про відступлення права вимоги, в його особі поєднано боржника і кредитора по відношенню до Банка, а відтак зобов'язання Позичальника перед Банком за кредитним договором №Ю/1401-2013/19 від 23.09.2013 припинилося.

Проте суд вважає цю позицію Позичальника помилковою, виходячи з такого:

I. Відповідно до частини першої статті 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто, зобов'язання - це правовідношення між, як мінімум, двома сторонами, а поєднання двох сторін у одній особі є підставою для припинення зобов'язання.

Статтею 606 ЦК встановлено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. При цьому необхідною умовою припинення зобов'язання згідно зі статтею 606 є взаємна відповідність прав і обов'язків боржника і кредитора, за відсутності якої зобов'язання не може бути припинене.

Приписи статті 606 ЦК встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить за певних обставин зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, та/або навпаки. Іншими словами, в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин). При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим власне і припиняється правовідношення.

Отже, щоб зобов'язання припинилось на підставі наведеної норми поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа. Поєднання боржника та кредитора може бути наслідком, зокрема, правонаступництва, причому як загального, так і у випадку ліквідації з правонаступництвом злиття, приєднання тощо.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, обидві сторони Кредитного договору як Позичальник так і Банк існують як окремі особи, а тому передбаченого статтею 606 ЦК поєднання боржника і кредитора в одній особі не відбулося.

З огляду на викладене, зобов'язання Позичальника перед Банком за Кредитним договором припиненим на підставі ст. 606 ЦК вважати не можна.

II. Укладенням договорів про відступлення права вимоги в процесі ліквідації Банку як цесіонарій, так і цедент намагалися уникнути процедури, визначеної Законом, чим порушили приписи ст. 52 щодо черговості задоволення вимог кредиторів.

Згідно з ч. 3 ст. 16 ЦК суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч. ч. 2-4 ст. 13 цього Кодексу, зокрема:

- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб;

- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно зі ст. 1 Закону його метою є, зокрема, захист прав і законних інтересів вкладників банків. Оскільки укладенням договорів про відступлення права вимоги Позичальник проігнорував ст. 52 Закону, покликаного захищати права вкладників Банку, суду слід застосувати ч. 3 ст. 16 ЦК та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 22,35, 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути зі Спільного українсько-литовського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Лигрис» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 88, кв. 7, ідентифікаційний код 23627776) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, ідентифікаційний код 09807862) грошові кошти у сумі: 95000 (дев'яносто п'ять тисяч) грн. - основна заборгованість за кредитом; 11397 (одинадцять тисяч триста дев'яносто сім) грн. 42 коп. - прострочена заборгованість за відсотками; 1132 (одна тисяча сто тридцять дві) грн. 69 коп. - пеня за прострочення погашення відсотків; 17944 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 66 коп. - пеня за прострочення погашення основної суми боргу.

3. Стягнути зі Спільного українсько-литовського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Лигрис» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 88, кв. 7, ідентифікаційний код 23627776) в доход державного бюджету України (отримувач: УК у м. Миколаїв, код отримувача 37992781, банк отримувача: ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, р/р 31218206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у сумі 2509 (дві тисячі п'ятсот дев'ять) грн. 50 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні зустрічного позову Спільного українсько-литовського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Лигрис» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.

Повне рішення складено та підписано 7 липня 2015 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька