Рішення

від 07.02.2007 по справі 02/383

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/383

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           "07" лютого 2007 р.                                                                                   Справа №  02/383

          Господарський суд Черкаської області в складі   головуючого судді  Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання Олененко С.П., за участю прокурора Хлівненко Л.Б., представників: позивача: Кобилянський Г.В.- директор,  відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом прокурора Уманського району в інтересах держави в особі

Бабанської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради      

до  приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб"

про  стягнення 11 880 грн.,

                                                          ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення із відповідача 11880 грн. коштів, надлишково сплачених позивачем відповідачу за перебування дітей на оздоровленні в оздоровчому  таборі “Берізка”, яке відбувалося відповідно до договору № 1 від 05 липня 2006 року. Укладеного позивачем та відповідачем між собою.

Прокурор  у судовому засіданні позов підтримала у заявленій сумі, просила  стягнути із відповідача кошти в сумі 11 880 грн., що є збитками для позивача, заперечила проти доводів відповідача, стверджуючи, що даний позов заявлено правомірно, прокурор самостійно визначає інтереси держави і позивача;  відповідач  оздоровлював дітей фактично  на 8 днів менше, ніж обумовлено договором, тому повинен повернути надлишково сплачені із бюджету кошти, оскільки йому не надано право змінювати ціну путівок у односторонньому порядку.     

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у заявленій сумі,    заперечив проти доводів відповідача та пояснив, що  відповідачу було повідомлено про  те, що кошти надійдуть із бюджету пізніше, але відповідач не захотів приймати дітей, поки не надійдуть кошти;  сторони не могли вносити зміни  до договору, так як договір був укладений на підставі результатів тендеру, на якому відповідач був визнаний переможцем, оскільки запропонував найнижчу ціну, а потім почав говорити про збільшення вартості путівки.

Відповідач  у письмовому відзиві на позов заперечив проти позовних вимог з мотивів  неправомірності підписання позову прокурором та безпідставності позову, оскільки з вини школи-інтернату відповідачу нанесені збитки в зв'язку із порушенням строку початку оздоровлення дітей та через подорожчання продуктів харчування внаслідок інфляційних процесів, про що директору школи-інтернату було повідомлено листом від 03.08.2006 року.  

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи,  свого представника повторно не направив у судове засідання, поважних причин його неявки суду не повідомив, не направив суду заяву про розгляд справи з обов'язковою участю представника відповідача. Суд вважає. Що неявка  представника  можливим розглянути справу без представника  відповідача, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.   

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд  встановив наступне.  

          Бабанська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Черкаської обласної ради та приватне сільськогосподарське підприємство "Хлібороб" уклали договір від 05 липня 2006 року, за яким відповідач зобов'язався реалізувати 33 путівки в оздоровчий табір “Берізка”, що знаходиться у власності ПСП "Хлібороб",  для оздоровлення дітей у літній період  з 12.07. по 30.08.2006 року. - на 50 днів. В договорі вказано, що орієнтовна вартість путівки 2248,48 грн.,  загальна сума -  74 200 грн.,  Чабанська СЗО школа-інтернат контролює  організацію та хід  оздоровлення перебуваючи в санаторії і здійснює попередню оплату путівок згідно поставлених рахунків.  

Як вбачається із матеріалів справи, на рахунок відповідача було перераховано кошти в загальній сумі 74 200 грн., в тому числі  19.07.2006 року було перераховано  37 000 грн. і 28.07.2006 року було перераховано 37 200 грн.  Діти були прийняті на оздоровлення  20.07.2006 року і процес оздоровлення закінчився 30.08.2006 року, як  встановлено договором.  

Тобто,  фактично діти  знаходилися у таборі  протягом 42 днів  і за всі дні перебування їх у таборі належало заплатити 62 328 грн. (74200:50*42).  Оскільки фактично відповідачу було перераховано  кошти в сумі 74 200 грн.,  отже залишок невикористаної суми складає  11 872 грн.

Суд вважає,  що відповідач зобов'язаний був повернути вказану суму позивачу,  а оскільки він її не повернув на вимогу позивача, то  із відповідача належить до стягнення вказана сума 11 872 грн. за рішенням суду,  виходячи із наступного.

У договорі вказана вартість однієї путівки, вказана кількість днів оздоровлення у таборі, та кількість путівок, загальна  їх вартість.  Тобто,  сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.  Сторони за договором є господарюючими суб'єктами, а договір від 05 липня 2006 року  є  господарським договором.  

Відповідно до статті  174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою для виникнення  господарських зобов'язань, які  згідно зі статтями  193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк  відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання  не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.  

Відповідно до статті  188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.  У договорі від 05.07.2006 року не передбачено  можливість зміни договору в частині вартості путівки в односторонньому порядку. Повідомлення позивачу про подорожчання продуктів, на яке позивач не відповів згодою на збільшення вартості путівки, не може вважатися  належним чином внесеною зміною до договору,  тому суд вважає безпідставним збільшення відповідачем в односторонньому порядку вартості путівок на оздоровлення дітей.   

Тим більше, що договір від 05.07.2006 року був укладений сторонами за результатами проведеного 05.07.2006 року тендеру, на якому відповідача визнано переможцем тендеру по запропонованих ним умовах: відповідач запропонував найнижчу ціну однієї путівки.

В договорі вказано, що про зміну вартості путівок у зв'язку з підвищенням цін на продукти харчування, паливно-енергетичні ресурси, тарифи на воду тощо, відповідач зобов'язаний завчасно повідомити, однак, як вбачається, таке повідомлення відповідач надіслав уже через місяць після проведення тендеру,  що наводить на думку про навмисне зменшення відповідачем вартості путівки під час надання пропозиції на тендер.  

За своєю правовою природою договір від 05.07.2006 року є договором про надання послуг. Згідно статті  903 Цивільного кодексу України  якщо договором передбачено надання послуг за плату,  замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку,  що встановлені договором.   

В договорі не вказано дату, коли кошти повинні бути перераховані.  Як вбачається, відповідач прийняв дітей на наступний день після отримання 50% суми по договору і  оздоровлював їх по 30.08.2006 року включно. Той факт, що процес оздоровлення дітей розпочався  на 8 днів пізніше,  не може впливати на вартість путівок,  тим більше,  що суду не подано доказів  заперечень відповідача проти цього. Доводи відповідача про нанесені йому збитки суд вважає такими,  що не підтверджені належними доказами: а сам по собі розрахунок не може бути таким доказом.    

    Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач не  спростував встановлені факти, не подав  суду належних доказів внесення змін до договору в установленому законом порядку.   

     Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання  шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарсько-правова відповідальність  базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі і чи є договір взагалі. Одним із видів господарських санкцій, які можуть застосовуватися у сфері господарювання, є  відшкодування збитків.  

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України  учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення  господарської діяльності,  повинен відшкодувати завдані цим збитки.  

Згідно  статті 225 Господарського кодексу України  до складу збитків відносяться, зокрема  вартість втраченого,  пошкодженого або знищеного майна,  додаткові витрати.   

Таким чином, відповідач фактично оздоровлював дітей менше на 8 днів, але не повернув позивачу  сплачені кошти за 8 днів оздоровлення дітей в сумі 11 872 грн., що для позивача фактично є збитками, тому з нього підлягають стягненню на користь позивача збитки  в сумі 11 872 грн.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню 118 грн. 72 коп. державного мита на користь Державного бюджету України та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь ДП “Судовий інформаційний центр”.  

Виходячи з викладеного, керуючись статтями  49, 82-85 ГПК України, суд   

В И Р І Ш И В :   

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" (Черкаська область, Христинівський район, с. Велика Севастянівка,  ідентифікаційний код 24414976):

а) на користь Бабанської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради (20351, Черкаська область, Уманський район, смт. Бабанка, ідентифікаційний код 04591618)  збитки в сумі 11 872 грн.;

          б) в доход Державного бюджету України на рахунок УДКУ в Черкаській області 31113095600002, Банк УДК в Черкаській області, МФО 854018, отримувач ВДК в м. Черкаси, код платежу 22090100, ідентифікаційний код 22809222, через  державну податкову інспекцію 118 грн. 72 коп. державного мита;

в) на користь державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, м. Київ, вул. Дарвіна, 6,  рахунок  26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

          3.  В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

                 Суддя                                                                                                   А.Д.Пащенко

          Рішення підписане суддею 12.02.2007р.