Постанова

від 07.07.2015 по справі 910/1994/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р. Справа№ 910/1994/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Мальченко А.О.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників:

від позивача: Бованенко О.М.

від відповідача: Гончаренко Л.С.

розглянувши Публічного акціонерного товариства

апеляційну скаргу Комерційний банк "Правекс - Банк"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 22.04.2015 року

у справі № 910/1994/15-г (суддя: Пушкин Л.Г.)

за позовом Приватного юридичного підприємства

"Юрсервіс консалтінг компані"

до Публічного акціонерного товариства

Комерційний банк "Правекс - Банк"

про стягнення 105 918,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року у справі №910/1994/15-г позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" (01021 м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/2; ідентифікаційний код 14360920) на користь Приватного юридичного підприємства "Юрсервіс консалтінг компані" (01021 м. Київ, вул. Липська, буд. 19/7, кв. 14; ідентифікаційний код 22522199) суму основного боргу в розмірі 72 594 (сімдесят дві тисячі п'ятсот дев'яноста чотири) грн. 82 коп., судовий збір в розмірі 1451 (одну тисячу чотириста п'ятдесят одну) грн. 90 коп.

В частині позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 1819,84 грн., збитків від інфляції в сумі 14518,96 грн. та пені в сумі 16985,20 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Правекс - Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 року у справі №910/1994/15-г скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс - Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2015 р. у справі № 910/1994/15-г прийнято до провадження у складі головуючого судді: Баранець О.М. (доповідач), суддів: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 23.06.2015 року оголошено перерву до 07.07.2015 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 18 січня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - відповідач, замовник) та Приватним юридичним підприємством "Юрсервіс Консалтінг Компані" (далі - позивач, виконавець) було укладено договір про надання послуг № 56/95 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується в інтересах та за завданням замовника провести комплекс заходів, що передбачені Додатком № 2 до договору, направлених на ліквідацію заборгованості боржників перед замовником за кредитним договорами, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги на умовах цього договору.

Заборгованістю, стягненою за участю виконавця, вважається сума коштів, що надійшла в погашення заборгованості боржника перед замовником на його рахунки, відкриті в замовника, протягом усього терміну надання виконавцем послуг замовнику після безпосереднього надання замовником виконавцю замовлення, передбаченого п.2.3.1 даного договору, починаючи з дня здійснення виконавцем будь-яких передбачених п.2.1.1 договору дій стосовно боржників замовника, пов'язаних з виконанням замовлення, у тому числі:

- сума простроченої заборгованості;

- штрафні санкції, нараховані замовником за порушення боржником умов виконання грошових зобов'язань (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.4 договору виконавець виконує комплекс заходів, направлених на ліквідацію заборгованості боржників перед замовником по договору, протягом всього строку дії договору від дня, наступного за днем отримання виконавцем замовлення передбаченого п.2.3.1 договору. У випадку здійснення замовником дій, передбачених п.2.4.1 даного договору строк виконання замовлення по окремому боржнику закінчується днем, що передує дню вчинення дій стосовно даного боржника, вказаних в п.2.4.1 договору, крім реструктуризації заборгованості, новації договору, списання боргу з балансу банку за рахунок страхового резерву.

Пунктом 2.1.3 договору передбачено, що виконавець до останнього числа кожного календарного місяця передає замовнику Звіт про результати наданих послуг, який складається у формі, що погоджена сторонами в Додатку № 5 до цього договору, із обов'язковим наданням копій підтверджених документів про вчинені дії протягом звітного періоду. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Виконавець до 05 числа кожного календарного місяця передає замовнику Акт прийому-передачі наданих послуг, який складається у формі, що погоджена сторонами в додатку № 3 до цього договору та рахунок за надані послуги у відповідності до розділу 3 Договору та Додатку № 4 до договору.

Відповідно до п. 3.2 договору розмір винагороди за надані виконавцем послуги зазначається в рахунку, який виконавець повинен виставляти замовнику не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним. Кожен такий рахунок повинен супроводжуватись Актом прийому-передачі наданих послуг, який складається по формі визначеній у додатку № 3 до договору та подається виконавцем до 05 числа кожного календарного місяця у відповідності до п.2.1.3 договору. До рахунку за надані послуги виконавцем додаються оригінали документів, що підтверджують понесені витрати, які підлягають компенсації замовником відповідно до п.2.3.8 та 2.3.9 договору. Протягом 10 робочих днів від дня отримання від виконавця двох складених ним примірників акта прийому-передачі наданих послуг замовник підписує цей акт та передає один його примірник виконавцеві або надає виконавцеві мотивовану відмову від його підписання із зазначенням строку для усунення допущених недоліків. Оплата послуг здійснюється протягом 15 робочих днів після підписання сторонами акта прийому-передачі послуг.

Згідно з п. 3.4 договору нарахування замовником винагороди виконавцю по окремому боржнику закінчується днем, що передує вчиненню дій стосовно даного боржника, вказаних в п.2.4.1, крім реструктуризації заборгованості.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що його укладено строком на 1 рік з моменту укладання.

Відповідно до п.10 Замовлення № 1 від 24.01.12 позивач отримав доручення провести комплекс підготовчих заходів з реалізації арештованого майна боржника - Самовалова Г.О., розмір винагороди - 34240,53 грн., відповідно до п. 3 Замовлення № 2 від 30.01.12 позивач отримав доручення провести комплекс підготовчих заходів з реалізації арештованого майна боржника - Попов І.О., розмір винагороди виконавця - 38354,29 грн.

В грудні 2013 року сторони уклали договір про внесення змін та доповнень до Договору про надання послуг № 56/95 від 18.01.12, відповідно до якого дійшли згоди, що договір діє до 28.02.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що ним було надано відповідачеві послуги на загальну суму 72594,82 грн., рахунки на оплату яких були направлені відповідачу 20.10.2014 року. Проте відповідачем надані послуги не оплачені, акт прийму-передачі наданих послуг від 20.10.2014 року не підписано.

06.05.2014 року позивач звернувся до відповідача з листом (вх. 2506) про сплату заборгованості по винагороді виконавця за комплекс підготовчих заходів з реалізації арештованого майна боржників, зокрема. Самовалова Г.О. та Попова І.О.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, позивачем було надано відповідачу послуги з проведення комплексу підготовчих заходів з реалізації арештованого майна боржників Самовалова Г.О. та Попова І.О. Зокрема, предмет іпотеки, який належить Самовалову Г.О. було реалізовано шляхом проведення прилюдних торгів 18.12.12 за 1108629,50 грн., предмет іпотеки, який належить Попову І.О. було реалізовано шляхом проведення прилюдних торгів 03.07.13 за 139 000,00 грн.,

Твердження відповідача про надходження коштів від реалізації вказаного іпотечного майна на його рахунки вже після закінчення строку дії договору №56/95 (після 28.02.2014) спростовується платіжними дорученнями про перерахування Головним управлінням юстиції у Київській області на рахунок відповідача 12.12.13 згідно платіжного доручення № 339 - 847749,40 грн. (боржник Самовалов Г.О виконавче провадження 28965401) та 22.11.13 згідно платіжного доручення № 263 - 1064558,61 грн. (боржник Попов І.О. виконавче провадження 34957881).

20.10.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача рахунки фактури № СФ-0000324 від 20.10.14 на суму 34240,53 грн. та № СФ-0000325 від 20.10. 2014 року на суму 38354,29 грн. та акти прийому-передачі наданих послуг від 20.10. 2014 року на вказані суми.

Не підписання відповідачем актів прийому-передачі наданих послуг від 20.10. 2014 року з тих мотивів, що в них невірно зазначений період надання замовнику комплексу послуг, не може вважатись обґрунтованою мотивованою відмовою в розумінні п.3.2 договору.

Крім того, в листі від 29.10. 2014 року вих. № 9872/15-03-3 відповідач зазначив що відмовляючи в прийнятті до сплати рахунків-фактур від 20.10. 2014 року № СФ-0000325 та № СФ-0000324, банк керується тим, що в одному з рахунків зазначений термін дійсності до сплати до 20.10. 2014 року, тому банк не може прийняти до сплати рахунок, строк дійсності якого минув.

Про належне виконання позивачем зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання відповідних послуг.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи викладене, з урахуванням п.п. 3.1.2., 3.2, 3.4 договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що станом на момент вирішення спору строк виконання відповідачем свого зобов'язання щодо сплати грошових коштів в сумі 72594,82 грн. є таким, що настав.

Заперечення відповідача щодо припинення його обов'язку щодо сплати за надані послуги після закінчення дії договору про надання послуг № 56/95 від 18.01.2012 року є юридично неспроможними, оскільки припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором № 56/95 від 18.01.2012 року про надання послуг виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не був спростований факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо оплати наданих послуг, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" на користь позивача основного боргу в сумі 72594,82 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1819,84 грн., збитків від інфляції в сумі 14 518,96 грн. та пені в сумі 16 985,20 грн., що нараховані позивачем за період з 12.12.2013 року по 14.10.2014 року, слід зазначити наступне.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

З урахуванням вимог пункту 3.2 договору № 56/95, а також того, що рахунки-фактури та акти прийому-передачі наданих послуг були надані відповідачу тільки 20.10.2014 року, нарахування позивачем штрафних санкцій в період з 12.12.2013 по 14.10.2014 року не відповідає нормам чинного законодавства та умовам договору. Іншого розрахунку штрафних санкцій позивачем надано не було.

Відповідно до п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 1819,84 грн., збитків від інфляції в сумі 14518,96 грн. та пені в сумі 16985,20 грн., що нараховані позивачем за період з 12.12.2013 по 14.10.2014 року, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2015 року у справі №910/1994/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/1994/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 08.07.2015 року.