Постанова

від 06.07.2015 по справі 917/234/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р. Справа № 917/234/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Пушай В.І. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Карпова Н.А.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного ПАТ "НАК "Украгролізинг", м. Київ (вх. №3331 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.15 року у справі № 917/234/15

за позовом Державного ПАТ "НАК "Украгролізинг", м. Київ

до ТОВ "Смак Миргородщини", м. Миргород

про розірвання договору фінансового лізингу, вилучення майна та стягнення 61 930,01 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смак Миргородщини" про розірвання договору фінансового лізингу №16-10-19 бфл/52, вилучення майна та стягнення з урахуванням заяви № 1-055 від 04.03.2015 року про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, 65 362,79 грн., з яких 55 088,42 грн. - основного боргу, 5 439,62 грн. пені, 4 407,05 грн. - інфляційних втрат та 427,70 грн. - 3% річних (а.с. 60-61).

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 52,58,90), в судове засідання не з'явився, вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження по справі та в ухвалах про відкладення розгляду справи не виконав, тому справа була розглянута за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.04.2015 року по справі №917/234/15 (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Смак Миргородщини" на користь ДПАТ "НАК "Украгролізинг" 55088,42 грн. основоного боргу, 5439,62 грн. пені, 4407,05 грн. інфляційних втрат, 416,50 грн. 3% річних та 1827,18 грн. на повернення судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, ДПАТ "НАК "Украгролізинг", частково не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті.

Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.2015 року по справі №917/234/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Як зазначає позивач у своїй скарзі, вимоги в позовній заяві випливають з умов Договору, зв'язані між собою підставою виникнення, а саме невиконанням Відповідачем зобов'язань за Договором в частині сплати лізингових платежів, що є істотним порушенням договору другою стороною та стало підставою для звернення з відповідною позовною заявою про стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення майна.

Наведене передбачено й положенням п. 4 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", яким встановлено право Позивача вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Як зазначає Апелянт, Закон України "Про фінансовий лізинг" не вимагає від Позивача спочатку пред'явити відповідачу вимогу про розірвання договору, і лише після її задоволення - вимогу про повернення майна. Зазначені підстави є правом, а не обов'язком сторони, яке може бути реалізовано в позасудовому порядку. Наявність вказаного права не є перешкодою для звернення сторони до суду з вимогою про розірвання договору в судовому порядку та повернення предмета лізингу.

Можливість розірвання договору за вимогою однієї зі сторін договору не тільки в позасудовому порядку підтримується Вищим господарським судом України, яким по аналогічній справі №909/15/13-г зазначено про те, що відмова сторони від договору лізингу, передбачена ст. ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", є правом, а не обов'язком сторони, яке може бути реалізовано в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення сторони до суду з вимогою про розірвання договору в судовому порядку.

Конституційним Судом України у рішенні від 09.07.2002 по справі №15-рп/2002 передбачена можливість звернення до суду незалежно від встановлених договором або законом умов. Так, право на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Апелянт також зазначає, що відповідно до п. 7, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Незалежно від сплати лізингових платежів, предмет лізингу після закінчення строку лізингу підлягає поверненню, що знаходить своє підтвердження у постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2013 року у справі №9/17-4871-2011, та рішенні господарського суду Донецької області від 21.03.2011 року у справі №16/33, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року, з якою погодився Вищий господарський суд України в постанові від 21.11.2011 року.

Предмет лізингу, а саме трактор КИЙ-14102 зав. №011473, трактор КИЙ-14102 зав. №011846, транспортери скребкові ТСГ-160 зав. №№739, 740, 741, 742, 743, 744 підлягають поверненню власнику - Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про розірвання договору та повернення предмета лізингу, суд першої інстанції фактично позбавив Позивача права власності на предмет лізингу, оскільки в разі набрання рішенням у справі №917/234/15 законної сили, Позивач буде позбавлений можливості повернення предмета лізингу, що є власністю Позивача відповідно до умов договору фінансового лізингу від 17.03.2010 року №16-10-19 бфл/52 та ЗУ "Про фінансовий лізинг".

Таким чином, на думку Позивача, позовні вимоги в частині розірвання договору фінансового лізингу від 17.03.2010 року №16-10-19 бфл/52, вилучення у Відповідача предмету лізингу та передачу Позивачу, підлягають задоволенню.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав. Свого представника в засідання судової колегії не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Справа за поданою апеляційною скаргою розглянута за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 17.03.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смак Миргородщини" був укладений Договір фінансового лізингу №16-10-19 бфл/52, відповідно до умов якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного Лізингоодержувачем та визначений у додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Лізингодавець на письмове замовлення Лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і Обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 20/03 року №1904.

Згідно з п. 2.2. Договору, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 5-й (п'яти) автентичних примірниках.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу". Передача предмета лізингу здійснюється на умовах ЕХW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Відповідно до додатку №1 "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу" до Договору фінансового лізингу, предметом лізингу є трактор КИЙ-14102 в кількості 2 одиниці, загальною вартістю разом з ПДВ 343 000,00 грн. (а.с. 20).

Відповідно до додатку №3 "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу" до Договору фінансового лізингу, предметом лізингу є транспортер скребковий ТСГ-160 в кількості 6 одиниць, загальною вартістю разом з ПДВ 229 050,00 грн. (а.с.22).

Відповідно до п. 4.1. Договору, з моменту підписання Акту Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- винагороду в розмірі 7 (семи) відсотків річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна шести місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів" (а.с. 21,23).

Відповідно до п. 4.3. Договору Лізингоодержувач після укладення Договору, перераховує на рахунки Лізингодавця:

- попередній платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 (десяти) відсотків його вартості, включаючи ПДВ, на який не нараховується лізинговий платіж у частині винагороди лізингодавцю,

- комісію за організацію поставки техніки в розмірі 7 (семи) відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього платежу і комісії є дата надходження коштів на рахунок Лізингодавця.

Пунктом 5.5. Договору сторони визначили та погодили, що предмет лізингу передається Лізингоодержувачу за Актом за умови перерахування платежу в розмірі, визначеному пунктом 4.3. Договору.

Згідно з п. 5.2. Договору, предмет лізингу протягом всього строку дії Договору є власністю Лізингодавця.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193 ГК України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач - ВАТ "НАК "Украгролізинг" на виконання умов договору виконав взяті на себе зобов'язання за договором фінансового лізингу №16-10-19 бфл/52 від 17.03.2010 року, що підтверджується актами приймання-передачі, підписаними уповноваженими представниками сторін без застережень, а саме: - Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки №20 від 28.04.2010р., відповідно до умов якого ТОВ "Смак Миргородщини" отримало трактор КИИ-14102, зав. № 011473, вартість якого разом з ПДВ становить 171 500,00 грн.; - Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки №21 від 30.04.2010 р., відповідно до умов якого ТОВ "Смак Миргородщини" отримало трактор КИЙ-14102, зав. № 011846, вартість якого разом з ПДВ становить 171 500,00 грн.; - Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки №5 від 27.04.2010 р., відповідно до умов якого ТОВ "Смак Миргородщини" отримало транспортери скребкові ТСГ-160 в кількості 6 одиниць: зав. №739, № 740, №741, №742, №743, №744, вартість яких разом з ПДВ становить 229 050,00 грн. (а.с. 24-26).

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором по оплаті за переданий у користування Лізингоодержувачу предмет лізингу у визначені Графіками строки сплати лізингових платежів в повному обсязі не виконав.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (платіж 9 від 30.10.2014 р. - Додаток №2 на суму 33 030,90 грн. та платіж 9 від 27.10.2014 р. - Додаток №4 на суму 22 057,52 грн.) повинен був сплатити всього 55 088,42 грн.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором фінансового лізингу №16-10-19 бфл/52 від 17.03.2010, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 55088,42 грн., що підтверджується належними доказами, а тому судом першої інстанції правомірно визнано, що вимога позивача про стягнення основної суми боргу є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем також заявлено вимоги про стягнення: - пені в сумі 3 261,58 грн. за період з 31.10.2014р. по 06.03.2015 р. за прострочення сплати заборгованості за 2 одиниці трактора КИЙ-14102 відповідно до Додатку №2 Графіку сплати лізингових платежів; - пені в сумі 2 178,04 грн. за період з 28.10.2014 р. по 06.03.2015 р. за прострочення сплати заборгованості за 6 одиниць транспортера скребкового ТСГ-160 відповідно до Додатку №4 Графіку сплати лізингових платежів; - інфляційних втрат в сумі 4 407,05 грн. за період з 01.11.2014 р. по 31.01.2015 р.; - 3% річних в сумі 427,70 грн. за період з 01.11.2014 р. по 31.01.2015 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Після перевірки правильності нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи прострочення відповідача по виконанню грошових зобов'язань, суд першої інстанції, також правомірно визнав, що вимоги Позивача по стягненню з Відповідача 5439,62 грн. - пені, 4 407,05 грн. - інфляційних втрат та 416,50 грн. - 3% річних, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про розірвання договору лізингу та вилучення майна, суд першої інстанції правомірно зазначив в своєму рішенні, що згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Пунктом 8.3 Договору сторони передбачили, що Лізингодавець має право на дострокове припинення договору за несплату Лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу. При цьому Договір вважається припиненим з дати одержання Лізингоодержувачем повідомлення про відмову від Договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовує своє рішення тим, що в Договорі (пункт 8.3) сторони передбачили порядок припинення договору та особливі умови повернення майна. Однак, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання умов Розділу 8 договору, який регламентує порядок та умови припинення договору та повернення майна, тому вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.

Судова колегія апеляційного суду не може погодитись з зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено: відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З наведених норм вбачається, що договір може бути розірваний двома способами: позасудовим та судовим.

Порушення відповідачем умов договору в частині оплати встановлено рішенням господарського суду Полтавської області від 09.09.2014 року по справі №917/1350/14 (а.с. 67-68) та наданими позивачем документами по даній справі, що є підставою для припинення договору (розірвання).

Як правомірно зазначив Апелянт у своїй скарзі, п. 4 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено право Позивача вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках. Закон України "Про фінансовий лізинг" не вимагає від Позивача спочатку пред'явити відповідачу вимогу про розірвання договору, і лише після її задоволення - вимогу про повернення майна.

Зазначені підстави є правом, а не обов'язком сторони, яке може бути реалізовано в позасудовому порядку. Наявність вказаного права не є перешкодою для звернення сторони до суду з вимогою про розірвання договору в судовому порядку та повернення предмета лізингу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції безпідставно та необгрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору лізингу та вилучення майна задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.15 року у справі №917/234/15 прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Таким чином, керуючись ст. ст. 1, 10, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 526, 530, 599, 610, 611, 629, 625, 651, 806 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського суду України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 07.04.15 року у справі №917/234/15 в частині відмови в позові про розірвання договору фінансового лізингу та повернення майна скасувати та прийняти нове.

Позов в частині розірвання договору фінансового лізингу від 17.03.10 року №16-10-19 бфл/52 та повернення лізингового майна задовольнити. Договір фінансового лізингу від 17.03.10 року №16-10-19 бфл/52 розірвати.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Смак Миргородщини", м. Миргород повернути Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ трактор КИЙ-14102 зав. №011473, трактор КИЙ-14102 зав. №011846, транспортери скребкові ТСГ-160 зав. №№739, 740, 741, 742, 743, 744.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смак Миргородщини" (вул. Старосвітська, 5, кв. 38, м. Миргород, Полтавська обл., 37600, ідентифікаційний код 36328859) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (вул. Мечникова, 16-а, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 30401456) 1218,00 грн. судового збору за подання позову про розірвання договору та 1522,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Накази доручити видати господарському суду Полтавської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 09.07.15

Головуючий суддя Плужник О.В.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.