Постанова

від 06.07.2015 по справі 907/23/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р. Справа №907/23/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Давид Л.Л.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача (прокуратури) - Макогон Ю.І.

від відповідачів-1,2 - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області, вих.№07/2-254 вих15 від 14.04.2015 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2015 року (підписане 06.04.2015 року), cуддя Якимчук Л.М.

у справі №907/23/15

за позовом Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, м. Ужгород

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Свімад», м. Хуст

до відповідача-2 Хустської міської ради Закарпатської області, м. Хуст

про скасування рішення XVI (позачергової) сесії Хустської міської ради V скликання №2023 від 21.10.2010 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.10.2010 року та зобов'язання повернути державі в особі територіальної громади міста Хуст земельну ділянку загальною площею 2,1 га, вартістю 2507870,64 грн., яка розташована за адресою: вул. Львівська, 190, м. Хуст, Закарпатська область

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2015 року по справі №907/23/15 відмовлено у задоволенні позову Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свімад» та Хустської міської ради Закарпатської області про скасування рішення XVI (позачергової) сесії Хустської міської ради V скликання №2023 від 21.10.2010 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.10.2010 року та зобов'язання повернути державі в особі територіальної громади міста Хуст земельну ділянку загальною площею 2,1 га, вартістю 2507870,64 грн., яка розташована за адресою: вул. Львівська, 190, м. Хуст, Закарпатська область.

Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи, що оспорюваний договір не пройшов державної реєстрації, достроково розірваний угодою від 01.12.2014 року, орендована земельна ділянка відповідно до цього договору повернута орендодавцеві згідно акту прийому-передачі та укладено інший договір про оренду земельної ділянки у меншому розмірі з дотриманням вимог діючого законодавства, відтак, суд вирішив відмовити у позовній вимозі про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.10.2010 року та зобов'язання повернути державі в особі територіальної громади міста Хуст земельну ділянку загальною площею 2,1 га, вартістю 2 507870,64 грн., яка розташована за адресою: вул. Львівська, 190, м. Хуст , Закарпатська область. Разом з тим, суд відмовив у задоволенні вимоги про скасування рішення XVI (позачергової) сесії Хустської міської ради V скликання №2023 від 21.10.2010 року, оскільки вказане рішення про передачу в оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, з огляду на що, скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора Закарпатської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2015 року по справі №907/23/15 та прийняти нове рішення. Зокрема, зазначає, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: ст.15 ЗУ «Про оренду землі», що відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним. Крім того, вказує, що ТзОВ «Свімад» не здійснено державної реєстрації договору оренди землі, що є порушенням вимог ст.125 ЗК України.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06 липня 2015 року склад судової колегії у справі №907/23/15 змінено: замість судді Бонк Т.Б. введено суддю Давид Л.Л.

06.07.2015 року від заступника прокурора Закарпатської області на адресу суду надійшов лист про уточнення апеляційних вимог. З урахуванням вказаного листа, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2015 року по справі №907/23/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги (з урахуванням заяви про їх уточнення) підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2015 року по справі №907/23/15 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

У відзиві на апеляційну скаргу (вих.№983/02-13 від 13.05.2015 року) Хустська міська рада просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки, явка представників відповідачів не визнавалась обов'язковою, а розгляд справи неодноразово відкладався, колегія суддів вважає за можливе, розглянути справу за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 21 жовтня 2010 року Хустською міською радою прийнято рішення №2023 «Про надання дозволу ТзОВ «Свімад» на оренду земельної ділянки по вул. Львівська, 190», яким рада вирішила, у зв'язку зі зміною власника нерухомого майна, розірвати договір оренди земельної ділянки №0277 від 22.11.2006 року, зареєстрований у Закарпатській регіональній філії Центру ДЗК 27.11.2006 за №211080000:04:06:0711:00035, за адресою: м. Хуст, вул. Львівська, №190, укладений з Мадяр Тихоном Івановичем, ідентифікаційний номер - 0955407511 та надати в оренду терміном на п'ять років земельну ділянку в м. Хуст, вул. Львівська, №190, площею 2,1 га, ТзОВ «Свімад», (код ЄДРПОУ - 36731790), для комерційного використання.

Пунктом 2 вказаного рішення зобов'язано ТзОВ «Свімад» в місячний термін укласти договір оренди з Хустською міською радою.

25 жовтня 2010 року, на виконання наведеного вище рішення, між Хустською міською радою Закарпатської області (в тексті договору - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свімад» (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 орендодавець на підставі рішення XVI (позачергової) сесії Хустської міської ради V скликання №2023 від 21.10.2010, передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 2,1 га, вартістю 2507870,64 грн., для комерційного використання, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. Львівська, 190.

Згідно з п.п.3.1, 5.1 Договору земельна ділянка передається в оренду на 5 (п'ять) років для обслуговування та облаштування промислово - продовольчого ринку.

Пунктами 5.2 та 5.3 Договору передбачено, що земельна ділянка за основним цільовим призначенням відноситься до категорії „ж" - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та за функціональним призначенням - до категорії земель комерційного використання ринкової інфраструктури (код УКЦВЗ - 1.11.4).

У пункті 7.1 Договору сторони погодили, що передача земельної ділянки здійснюється без розробки проекту відведення.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації договору орендарем та актом її приймання - передачі (п.7.5 Договору).

Відповідно до п.15.2 Договору останній набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Закарпатський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Свімад» та Хустської міської ради про скасування рішення Хустської міської ради №2023 від 21.10.2010 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.10.2010 року та зобов'язання повернути державі в особі територіальної громади міста Хуст земельну ділянку, що є предметом вказаного договору. При цьому, позивач посилається на те, що договір оренди земельної ділянки від 25.10.2010 року укладений без розробки технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право користування земельною ділянкою, чим порушено вимоги ст.ст.123, 124 ЗК України. Крім того, як зазначає позивач, у зазначеному договорі відсутня істотна умова щодо передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Разом з тим, вказує, що у порушення ст.125 ЗК України, не здійснено державну реєстрацію зазначеного договору оренди.

Визнання недійсним правочину, як один із способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено п.п.2 ч.2 ст.16 ЦК України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Так, відповідно до ст.13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч.1 ст.15 ЗУ «Про оренду землі»).

Згідно з ст.18 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Разом з тим, статтею 20 вказаного Закону передбачено, що укладений договір оренди підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до Закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами договір оренди земельної ділянки від 25.10.2010 року не пройшов державну реєстрацію у структурному підрозділі Центру ДЗК

Відповідно до п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205-210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Крім того, пунктом 2.4 наведеної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України така зміна не допускається). Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься угода від 01.12.2014 року про розірвання договору оренди земельної ділянки №0459 від 25.10.2010, якою сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки за №0459 від 25.10.2010 року, а також акт прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від 01.12.2014 року, яким підтверджується факт повернення ТзОВ «Свімад» земельної ділянки, орендованої за оспорюваним договором, площею 2,1 га Хустській міській раді (орендодавцеві).

Крім того, рішенням Х сесії VI скликання Хустської міської ради №1515 від 27.06.2014 року «Про надання дозволу ТзОВ «Свімад» на розробку проекту із землеустрою щодо відведення в користування на умовах оренди земельної ділянки по вул. Львівська, 190» надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди площею 1,2235 га по вул. Львівська, 190 ТзОВ «Свімад», м. Хуст для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а рішенням Х сесії VI скликання Хустської міської ради №1735 від 26.11.2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Львівська, 190» на умовах оренди, ТзОВ «Свімад» затверджено проект землеустрою відведення земельної ділянки на умовах оренди, площею 1,2235 га з кадастровим номером - 2110800000:01:067:0091, в м. Хуст по вул. Львівська, 190, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (категорія - землі житлової та громадської забудови) та надано в оренду терміном на 3 роки земельну ділянку з кадастровим номером - 2110800000:01:067:0091, в м. Хуст по вул. Львівська, 190, ТзОВ «Свімад»; зобов'язано останнього в місячний термін укласти з Хустською міською радою договір оренди землі, провести його державну реєстрацію.

01.12.2014 року між Хустською міською радою (в тексті договору - орендодавець) та ТзОВ «Свімад» (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого передано в оренду земельну ділянку площею 1,2235 га у м. Хуст, вул. Львівська, 190, терміном на 3 роки.

Вказаний договір пройшов державну реєстрацію, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки від 01.12.2014 року зазначена вище земельна ділянка передана орендарю.

З огляду на все вищенаведене, беручи до уваги, що оспорюваний договір не пройшов державної реєстрації, розірваний достроково угодою від 01.12.2014 року, орендована земельна ділянка, що була предметом оспорюваного договору повернута орендодавцеві згідно акту прийому-передачі, укладено інший договір про оренду земельної ділянки у меншому розмірі з дотриманням вимог діючого законодавства, колегія суддів вважає цілком обґрунтований висновок суду першої інстанції про відмову у позовній вимозі щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.10.2010 року та зобов'язання повернути державі в особі територіальної громади міста Хуст земельну ділянку загальною площею 2,1 га, вартістю 2507870,64 грн., що розташована за адресою: вул. Львівська, 190, м. Хуст, Закарпатська область.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення XVI (позачергової) сесії Хустської міської ради V скликання №2023 від 21.10.2010 року «Про надання дозволу ТзОВ «Свімад» на оренду земельної ділянки на вул. Львівська, 190», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.10 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

До виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п.34 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В силу положень ст.ст.123, 124 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено, що на земельній ділянці, яка передавалась в оренду відповідачу-1 був розміщений комплекс будівель, який належав йому на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.02.2010 №8368, а відповідачем належним чином доведено право власності на комплекс будівель, що розташовані на земельній ділянці, а отже і право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Рішення Хустської міської ради №2023 від 21.10.2010 року, яке просить скасувати позивач, прийнято у зв'язку із зміною власника нерухомого майна, оскільки, 15.01.2010 року громадянин Мадяр Г.І. передав до статутного фонду ТзОВ «Свімад» майно, що належало йому на праві власності, розташоване по вул. Львівській, 190, м. Хуст. Оспорюваним рішенням розірвано договір оренди земельної ділянки №0277 від 22.11.2006 року, зареєстрований у Закарпатській регіональній філії Центру ДЗК 27.11.2006 за №211080000:04:06:0711:00035, за адресою: м. Хуст, вул. Львівська, №190 укладений з Мадяр Тихоном Івановичем, ідентифікаційний номер - 0955407511 та надано в оренду терміном на 5 (п'ять) років земельну ділянку в м. Хуст, вул. Львівська, №190, площею 2,1 га, ТзОВ «Свімад» для комерційного використання.

Так, згідно з ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на наведене, вбачається, що оспорюване рішення приймалось у зв'язку з придбанням комплексу будівель Товариством з обмеженою відповідальністю «Свімад».

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Рішення Хустської міської ради №2023 від 21.10.2010 року про передачу в оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі в оренду земельної ділянки є ненормативним актом, що застосовується одноразово та з прийняттям якого, виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, вичерпало свою дію шляхом виконання, а відтак, його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Беручи до уваги все наведене вище, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними, а твердження зазначені в апеляційній скарзі спростовані рішенням суду першої інстанції.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2015 року по справі №907/23/15 прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до п.4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, якщо позов залишено без задоволення, - судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2015 року по справі №907/23/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №907/23/15 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повну постанову складено 09.07.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Давид Л.Л.