Постанова

від 02.07.2015 по справі 810/1574/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року (16:05 год.) м. Київ №810/1574/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Альгіз-С " до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом Приватне підприємство «Альгіз-С» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі-відповідач) про визнання протиправною відмови ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області у прийнятті податкової декларації ПП «АЛЬГІЗ-С» з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 року вх. №1500005557 від 19.01.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача з неприйняття податкової декларації ПП «АЛЬГІЗ-С» з податку на додану вартість з додатками за грудень 2014 року є неправомірною, оскільки позивачем у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість складено і подано відповідачу податкову декларацію, а відповідачем необґрунтовано відмовлено у її прийнятті.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, відображених у письмових запереченнях, згідно яких, зокрема, зазначає, що податкова декларація ПП «Альгіз-С» з податку на додану вартість за грудень 2014 року була заповнена з порушенням пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за №1267/26044.

Позивач про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно рекомендованою кореспонденцією, що була відправлена на поштову адресу зазначену в позовній заяві, яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак поштова кореспонденція була повернута з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Позивач надав суду клопотання про розгляд справи буз участі представника в порядку письмово провадження (а.с.36)

Відповідач в судове засідання 02.07.2015 не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить розписка представника відповідача від 23.06.2015, причини неявки суду невідомі.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Альгіз-С», ідентифікаційний код юридичної особи 39346671, місцезнаходження 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Залізнична, будинок 92, кімната 63, зареєстровано 12.08.2014 в якості юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20793813 від 26.06.2015 (а.с.111-114).

Відповідачем складено довідку про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 219/10-13-07-01-14 від 16.01.2015, в якій зазначено, що місцезнаходження платника податків не встановлено (а.с.72).

17.01.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 219/10-13-07-01-14 від 16.01.2015 складено повідомлення за формою 18-ОПП про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням № 64 від 17.01.2015 (а.с.66), яке із супровідним листом №392/10-13-11-213 від 19.02.2015 направлено до Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.70).

19.01.2015 Приватним «Альгіз-С» подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року із додатком 5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних, що підтверджується відтиском штампу ДПІ про реєстрацію вхідної кореспонденції вх. № НОМЕР_1 від 19.01.2015 (а.с. 17-25, 74-81).

Листом ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 21.01.2015 №1064/10/10-13-15-01 «Про надання інформації» позивача повідомлено, що вищенаведеній декларації з додатками надано статус неподаткової звітності у зв'язку з тим, що вони не відповідають вимогам «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 за №1267/26044 (а.с.16).

В подальшому н запит позивача відповідач надав відповідь листом від 25.03.2015 №414/10-36-10-03, в якій повідомив фактичні підстави надання вищенаведеній декларації з додатками статусу неподаткової звітності, а саме:

- на порушення п.48.3 ст. 48 Податкового кодексу України та Порядку № 966, підприємством в податковій декларації з ПДВ та додатках до неї заповнено дату подання декларації 18.01.2015, а фактично подано 19.01.2015;

- в полі 6 вступної частини декларації була зазначена податкова адреса: Україна, 08132, АДРЕСА_1, але відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» 17.01.2015, на підставі довідки №219/10-13-07-01-14 від 16.01.2015 про не встановлення місцезнаходження платника податків було направлено начальнику відділу державної реєстрації Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням за формою 18-ОПП для відпрацювання та внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. В зв'язку з тим, що станом на 19.01.2015 до ДПІ не надходили відомості щодо підтвердження реєстраційних даних, або внесення інформації щодо проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження відповідно до ст.66 Податкового кодексу України, то інформація вказана в полі 6 вступної частини декларації за грудень 2014 року, є недостовірною (а.с.67-69).

Вважаючи відмову ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області в прийнятті податкової декларації із додатками протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності висновків відповідача щодо недостовірної інформації, зазначеної позивачем у полі 6 вступної частини декларації за грудень 2014 року, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємцівВ» від 15 травня 2003 року №755-IV (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон №755-IV), місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частиною 5 статті 17 Закону №755-IV передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 17 Закону №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Також, частиною 1 статті 18 Закону №755-IV передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до пункту 12.4 розділу XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (зі змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1588) щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

В силу приписів пункту 12.5 розділу XII Порядку №1588 Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Відповідно до частини 3 ст. 18 Закону №755-IV водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20793813 від 26.06.2015 місцезнаходженням ПП «Альгіз-С» є: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд. 92, кімн. 63, що відповідає інформації, зазначеній у рядку 6 податкової декларації з податку на додану вартість ПП «Альгіз-С» за грудень 2014 року.

Суд зазначає, що станом на дату подачі позивачем податкової декларації з податку на додану вартість ПП «Альгіз-С» за грудень 2014 року, зокрема, 19 січня 2015 року, згідно вказаного вище витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20793813 від 26.06.2015 слідує, що позивачем відомості про юридичну особу підтверджено (а.с.111-114).

На підтвердження того, що позивач знаходиться за своєю адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачем надано договір суборенди об'єкта нерухомості № 116, укладений 01.12.2014 з ТОВ "Бізнес Інвест Україна" (орендар), згідно умов п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар (ПП «Альгіз-С») приймає у строкове платне користування окремо визначене майно - частину нежитлового приміщення № 63, площею 6,0 кв.м., що розташоване на другому поверсі будівлі (літера А) за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул.Залізнична, 92 (а.с.45-55).

Згідно акта приймання-передачі до Договору № 116 суборенди об'єкта нерухомості від 01.12.2014 орендар передав, а суборендар прийняв 01.12.2014 в суборендне користування вищевказане майно - частину нежитлового приміщення № 63, площею 6,0 кв.м., що розташоване на другому поверсі будівлі (літера А) за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул.Залізнична, 92 (а.с.56).

Суд звертає увагу відповідача, що податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2014 року із додатком № 5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних, які не були визнані ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області як податкова звітність, містить у собі такий обов'язковий реквізит як В«місцезнаходження (місце проживання) платника податківВ» , що відповідає адресі місцезнаходження ПП «Альгіз-С», вказаній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач зазначив достовірні відомості в декларації з ПДВ за грудень 2014 року в полі 6 вступної частини податкової декларації щодо місцезнаходження платника податків.

Щодо посилань відповідача на те, що податкова декларація за грудень 2014 року заповнена з порушенням п.3 ст. 48 Податкового кодексу України та Порядку № 966, а саме підприємством в податковій декларації з ПДВ та додатках до неї заповнено дату подання декларації 18.01.2015, а фактично подано 19.01.2015, суд зазначає наступне.

Відповідно пп. 16.1.2., 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п.48.2 ст. 48 ПК України).

Згідно п. 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пп. 48.5.1. п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, затверджені форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ (який був чинним на момент подання позивачем податкової звітності з ПДВ, далі - Порядок № 966).

Надана позивачем декларація із ПДВ за грудень 2014 року із додатком 5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, не містять будь-яких порушень наведених вище норм законодавства.

Декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II Порядку №966 строк до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку.

Відповідно до п. 49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Згідно з п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що посилання відповідача в письмових запереченнях проти позову, що податкова декларація з ПДВ за грудень 2014 року складена всупереч п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, оскільки підприємством в податковій декларації з ПДВ та додатках до неї заповнено дату подання декларації 18.01.2015, а фактично подано 19.01.2015, є необґрунтованим, оскільки законодавець у п.48.3 ст. 48 Податкового кодексу України чітко передбачив, що датою подання податкової декларації є дата подання звіту.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем у листі від 21.01.2015 №1064/10/10-13-15-01 «Про надання інформації», яким позивача повідомлено про надання податковій декларації з додатками статусу неподаткової звітності, не зазначено, які саме порушення Порядку №966 були покладені в основу такого висновку, що не може розцінюватися судом як виконання податковою інспекцією обов'язкової вимоги п. 49.11 ст. 49 ПК України, а саме необхідність зазначення у письмовому повідомленні про причини відмови у прийнятті податкової декларації із ПДВ за грудень 2014 року із додатками.

З огляду на вказані обставини, у податкового органу були відсутні підстави для неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість з грудень 2014 року, додатку №5 та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року, поданих ПП «Альгіз-С».

Стосовно способу захисту порушеного права позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання або оскаржити рішення органу державної податкової служби в порядку, передбаченому статтею 56 цього кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскільки відмова у прийнятті поданої податкової декларації призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника податків штрафу за несвоєчасне подання декларації, така відмова може бути предметом оскарження в рамках адміністративного судочинства. При цьому, відповідачем, у такому випадку, є орган державної фіскальної служби, який надіслав відповідне повідомлення.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних доказів на підтвердження правомірності відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року із додатками 5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних та наданні вказаним податковим документам статус неподаткової звітності, відповідачем під час розгляду справи суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання протиправною відмови ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийняти декларацію з податку на додану вартість ПП «Альгіз-С» за грудень 2014 року із додатком № 5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору згідно квитанції №08-3923073/С від 08.04.2015 в розмірі 73,08 грн. відповідно до вимог статті 94 КАС України підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області прийняти податкову декларацію Приватного підприємства «Альгіз-С» з податку на додану вартість за грудень 2014 року із додатком 5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року у день її фактичного отримання контролюючим органом вх. №1500005557 від 19.01.2015.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Альгіз-С» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул.Залізнична, буд. 92, кімн. 63, ідентифікаційний код 39346671) 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.