Постанова

від 06.07.2015 по справі 810/1613/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 року 810/1613/15

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. ОСОБА_1, 26,

час прийняття постанови : 11 год. 20 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С.,

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Демстрой" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Демстрой" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2014року №0009782202.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 27.11.2014 року по 03.12.2014 року Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, згідно ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Демстрой» код за ЄДРПОУ 36998796 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Гольд-Фактор» (код за ЄДРПОУ 39040936) за липень 2014року.

За наслідками зазначеної перевірки органом державної податкової служби складено Акт від 10.12.2014року за № 11/10-06-22-02/36998796 (далі по тексту - Акт перевірки).

Як свідчить отриманий підприємством акт перевірки, відповідачем встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства: п. 198.1,п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ за липень 2014 року та підлягає нарахуванню і сплаті до бюджету в розмірі 80955грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення: форми «Р» від 23.12.2014 року № НОМЕР_1 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 101 194,00грн., в тому числі за основним платежем 80 955грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 20239грн.

Позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про те, що правовідносини між позивачем та ТОВ «Гольд -Фактор» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, не є реальними і неправомірно нарахував грошове зобов'язання по податку на додану вартість.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, від відшкодування судових витрат відмовився.

Представники відповідача у судові засідання не з'являлись. Від відповідача 03.06.2015 року до суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів заперечень на позов податковий орган зазначив, що в ході проведення перевірки позивача податковим органом було виявлено ряд порушень податкового законодавства, що відображено в Акті перевірки, у зв'язку з чим відповідачем обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення.

Крім того, в запереченнях відповідач просив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без участі представника відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з Акту перевірки, 24.10.2014 року на адресу ТОВ «ДЕМСТРОЙ» відповідачем направлено запит №13256/10/10-06-22-02 від 23.10.2014 року про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» (код за ЄДРПОУ 39040936) за період липень 2014 року.

У відповідь на запит податкового органу позивачем було направлено лист відповідачу вих. №181114/02 від 18.11.2014 року, в якому, зокрема, зазначалось, що запит № 13256/10/10-06-22-02 від 23 жовтня 2014р. складений з порушенням норм чинного законодавства України, що у свою чергу звільняє ТОВ «ДЕМСТРОЙ» від обов'язку надання копій первинних документів на зазначений вище запит. Одночасно позивач повідомив відповідача , що ТОВ «ДЕМСТРОЙ» як добросовісний платник податків не заперечує проти надання інформації та її документального підтвердження на підставах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Наміру чинити неправомірні дії, що могли б перешкоджати виконанню службових обов'язків, він не мав та не має. У разі висунення вимог, заснованих на нормах діючого в ОСОБА_1 законодавства, ТОВ «ДЕМСТРОЙ» безперешкодно надасть запитувану інформацію та копії документів у встановлений законодавством термін.

Доказів надіслання на адресу позивача запиту , що складений у відповідності до вимог законодавства України та доказів надіслання позивачу копії наказу та повідомлення про проведення перевірки відповідачем суду не надано.

У період з 27.11.2014 року по 03.12.2014 року, на підставі наказу №1129 від 24.11.2014 року, виданого Броварською ОДПІ, згідно з пп. 3.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕМСТРОЙ», код за ЄДРПОУ 36998796 з питань отримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» (код а СДРПОУ 39040936) за період липень 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 10.12.2014 року №11/10-06-22-02/36998796 «Про результати документально позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Демстрой» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Гольд -Фактор» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року».

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Демстрой»: п. 198.1, 198.2, п. 198.3 , п. 198.6 cт. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Демстрой» занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 80955 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на аналізі податкової інформації від ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1946/7/26-56-22-03-10 від 22.09.2014року та висновку від 22.09.2014 року № 1547/26-56-07-03 отриманого від СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України».

На підставі аналізу зазначених документів відповідач прийшов до висновку, що договір укладений позивачем з ТОВ «Гольд -Фактор» не є реальним, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки, Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення: форми «Р» від 23.12.2014 року № НОМЕР_1 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 101 194,00грн., в тому числі за основним платежем 80 955грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 20239грн.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення 23.12.2014 року № НОМЕР_1 такими, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Демстрой» зареєстровано як юридичну особу 12.08.2010 року, основний вид діяльності: Будівництво житлових і нежитлових будівель , що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії В01 №545585.

У судовому засіданні встановлено, що у період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року позивач здійснював фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «Гольд-Фактор».

ТОВ «Гольд-Фактор» було зареєстровано як юридичну особу 26.12.2013 року, основний вид діяльності: Неспеціалізована оптова торгівля.

За вих. номером 141905/КП/01 від 19 травня 2014 року ТОВ «Гольд-Фактор» направила на адресу ТОВ «Демстрой» Комерційну пропозицію №141905/КП/01(копія якої наявна в матеріалах справи) щодо поставки запасних частин та матеріалів, згідно переліку, який міститься у даній комерційній пропозиції.

У вказаній пропозиції зазначалось, що у разі зацікавленості по номенклатурі продукції , ТОВ «Гольд-Фактор» готовий заключити з позивачем ОСОБА_3 купівлі- продажу та прийняти заявку на постачання, згідно якої на протязі 3-х днів надіслати рахунок-фактуру на оплату.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Демстрой» та ТОВ «Гольд-Фактор» було укладено договір купівлі продажу №020614-ГЛ від 2 червня 2014 року.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, ТОВ «Гольд-Фактор» (постачальник) бере на себе зобов'язання поставити та передати товар у власність покупця, а ТОВ «Демстрой» (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар. А саме: запасні частини та матерали на умовах визначених в цьому Договорі.

Згідно з вимогами п. 1.2 зазначеного договору, рахунки-фактури, видаткові накладні, специфікації складаються постачальником на підставі замовлення покупця.

Позивачем були оформлені заявки №2406-01 від 24 червня 2014 року та №1607-01 від 16 липня 2014 року та №0307-01 від 3 липня 2014 року , які містять найменуваня товарної позиції, кількість, одиницю виміру товару, який бажав придбати позивач та умови відвантаження.

ТОВ «Гольд -Фактор» були оформлені рахунки-фактури: №СФ-0000903 від 9 липня 2014 року, №СФ-0002102 від 21 липня 2014 року , СФ-0000108 від 1 серпня 2014 року , №СФ00000106 від 1 липня 2014 року .

ТОВ «Гольд-Фактор» по договору №020614-ГЛ від 2 червня 2014 року на користь ТОВ «Демстрой» були виписані видаткові накладні: №0000903 від 9 липня 2014 року , №00002102 від 21 липня 2014 року, №000108 від 1 липня 2014 року, податкові накладні №106 від 01.07.2015 року на загальну суму 331371, 73 грн. , в тому числі ПДВ - 55228, 62№903 від 09.07.2014 року на загальну суму 50770, 80 грн. в тому числі ПДВ - 8461, 80 грн, №2102 від 21.07.2014 року на загальну суму 103589, 52 грн, в тому числі ПДВ-17264, 92 грн.

На виконання договірних зобов'язань ТОВ «Гольд-Фактор» поставило товар, згідно з умовами укладеного договору, заявок та рахунків-фактур, а позивачем прийнято у власність та оплачено поставлений товар.

Факт отримання позивачем від контрагента товару підтверджується видатковими накладними.

Факт розрахунку позивачем за отримання товару підтверджується Звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку ТОВ «Демстрой» та банківською випискою.

Товар поставлявся позивачу на умовах само вивозу та вивозився на автомобілі, що належить директору ТОВ «Демстрой» ОСОБА_2 ОСОБА_4 330232-414 р.н АІ1820ВІ, на підтвердження чого позивачем надано зазначені вище заявки та Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АІС 243389

Суми податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними включено до податкового кредиту за липень 2014 року відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, та даним декларації з ПДВ за липень 2014 року (№9048645162 від 20.08.2014 року).

В подальшому ТОВ «Демстрой» було реалізовано товар придбаних у ТОВ «Гольд-Фактор» контрагентам: ТОВ «Торговий Дім «Стор» та ТОВ «Магнус Трейд» на підтвердження чого позивачем надано суду: Рахунок на оплату №709/12 від 9 липня 2014 року , видаткову накладну №30 від 10 липня 2014 року, Рахунок на оплату №701/14 від 1 липня 2014 року, Видаткову накладну №26 від 1 липня 2014 року, податкову накладну №1 від 01.07.2014 року, податкову накладну №7 від 10.07.2014 року, ОСОБА_3 поставки від 1 червня 2014 року №01/06-14, рахунок-фактура №СФ-210714/10 від 21 липня 2014 року, Видаткову накладну №РН-000034 від 21 липня 2014 року, Податкову накладну №13 від 21.07.2014 року

Отже, на підтвердження реальності виконання зазначених договірних відносин з ТОВ «Гольд-Фактор» позивачем надано суду: ОСОБА_3 купівлі - продажу договору №020614-ГЛ від 2 червня 2014 року, заявки №2406-01 від 24 червня 2014 року та №1607-01 від 16 липня 2014 року та №0307-01 від 3 липня 2014 року, рахунки-фактури: №СФ-0000903 від 9 липня 2014 року, №СФ-0002102 від 21 липня 2014 року , СФ-0000108 від 1 серпня 2014 року , №СФ00000106 від 1 липня 2014 року, видаткові накладні: №0000903 від 9 липня 2014 року , №00002102 від 21 липня 2014 року, №000108 від 1 липня 2014 року, податкові накладні: №106 від 01.07.2015 року на загальну суму 331371, 73 грн. , в тому числі ПДВ - 55228, 62№903 від 09.07.2014 року на загальну суму 50770, 80 грн. в тому числі ПДВ - 8461, 80 грн., №2102 від 21.07.2014 року на загальну суму 103589, 52 грн., в тому числі ПДВ-17264, 92 грн. Рахунок на оплату №709/12 від 9 липня 2014 року , видаткову накладну №30 від 10 липня 2014 року, Рахунок на оплату №701/14 від 1 липня 2014 року, Видаткову накладну №26 від 1 липня 2014 року, податкову накладну №1 від 01.07.2014 року, податкову накладну №7 від 10.07.2014 року, ОСОБА_3 поставки від 1 червня 2014 року №01/06-14, рахунок-фактура №СФ-210714/10 від 21 липня 2014 року, Видаткову накладну №РН-000034 від 21 липня 2014 року, Податкову накладну №13 від 21.07.2014 року

Тобто, позивачем суду надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Гольд-Фактор» .

Крім того, перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача податковим органом не виявлено.

Таким чином, здійснення господарських операцій позивачем із контрагентом ТОВ В«Гольд-Фактор В» , підтверджується наданими ним документами.

Виконання сторонами договірних зобов'язань та наявність документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення господарських операцій за Договором, у тому числі, податкових накладних ТОВ В«Гольд-ФакторВ» , є підставою для включення до податкового кредиту позивача сум ПДВ за липень 2014 року.

Таким чином, оскільки господарські операції із контрагентом ТОВ В«Гольд-ФакторВ» виконувались згідно з належним чином укладеним Договором, що підтверджується вказаними вище документами, висновок про фактичне невиконання Договору між позивачем та ТОВ В« ТОВ В«Гольд-ФакторВ» є безпідставним.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та ТОВ В«Гольд-ФакторВ» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість суд зазначає таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд звертає увагу, що факт вчинення позивачем певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в ОСОБА_1 врегульовані Законом України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в ОСОБА_1В» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в ОСОБА_1В» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в ОСОБА_1В» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах справи договір, видаткові та податкові накладні, рахунки на оплату, рахунки-фактури, заявки, в силу Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в ОСОБА_1В» , є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

За визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову тоставку товару позивачу.

Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ В«Гольд-ФакторВ» підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З метою встановлення фактів здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Також суд враховує положення статті 18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» , згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що В«платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власностіВ» .

Крім того, судом не береться до уваги твердження відповідача, що однією з підстав винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень була відсутність документів, які засвідчують транспортування а саме товарно-транспортних накладних у зв'язку з наступним.

На виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 р. № 7, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в ОСОБА_1 (далі-Наказ №363).

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в ОСОБА_1 визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно пункту 1 Наказу №363, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Також, вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно- транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Відповідно до статті 48 Закону України В«Про автомобільний транспортВ» , автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно статті 60 Закону України В«Про автомобільний транспортВ» , за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відсутність документів які засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача або неналежне їх заповнення, дає підстави лише вважати про порушення законодавства України про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства, а відтак відсутність у документообігу позивача товарно- транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання товару та реальності вчинення господарської операції.

Отже, оскільки позивачем спірні суми ПДВ сформовані на підставі дійсних податкових накладних контрагента позивача, висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.1 198.2, п. 198.3 , п. 198.6 cт. 198 Податкового кодексу України Податкового кодексу України та про заниження податку на додану вартість на загальну суму 80955 грн. є безпідставним.

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операції суд витребував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Проте, при розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду заперечень на позов та доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача та ТОВ "Гольд-Фактор" ґрунтується виключно на податковій інформації іншого податкового органу та висновку від 22.09.2014 року №1547/26-56-07-03 «Про відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міндоходів України", а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкові повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач від відшкодування судових витрат відмовився, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 23.12.2014 року №0009782202.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 липня 2015 р.