Ухвала

від 24.09.2015 по справі 810/1613/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1613/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року у справі за адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ДЕМСТРОЙ " до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекціїГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23 грудня 2015 року № 0009782202. Свої позовні вимоги мотивував тим, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству, а саме податкове повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року адмністративнийадміністративний позов задоволено.

Визнати протиправним та скасуватиподаткове повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 23 грудня 2014 року №0009782202.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 24 жовтня 2014 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальність «ДЕМСТРОЙ» (далі - ТОВ «ДЕМСТРОЙ») (код за ЄДРПОУ 36998796) Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Броварська ОДПІГУ ДФС у Київській області) направлено запит № 13256/10/10-06-22-02 від 23 жовтня 2014 року про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з Товарством з обмеженою відповідальність «ГОЛЬД-ФАКТОР» (далі - ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР») (код за ЄДРПОУ 39040936) за період липень 2014 року.

У відповідь на запит податкового органу позивачем було направлено лист відповідачу № 181114/02 від 18 листопада 2014 року, в якому, зокрема, зазначалось, що запит № 13256/10/10-06-22-02 від 23 жовтня 2014 року складений з порушенням норм чинного законодавства України, що у свою чергу звільняє ТОВ «ДЕМСТРОЙ» від обов'язку надання копій первинних документів на зазначений вище запит. Одночасно позивач повідомив відповідача, що ТОВ «ДЕМСТРОЙ» як добросовісний платник податків не заперечує проти надання інформації та її документального підтвердження на підставах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Наміру чинити неправомірні дії, що могли б перешкоджати виконанню службових обовязків, він не мав та не має. У разі висунення вимог, заснованих на нормах діючого в Україні законодавства, ТОВ «ДЕМСТРОЙ» безперешкодно надасть запитувану інформацію та копії документів у встановлений законодавством термін.

Доказів надіслання на адресу позивача запиту, що складений у відповідності до вимог законодавства України та доказів надіслання позивачу копії наказу та повідомлення про проведення перевірки відповідачем суду не надано.

У період з 27 листопада 2014 року по 03 грудня 2014 року, на підставі наказу № 1129 від 24 листопада 2014 року, виданого Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, згідно з п.п. 3.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДЕМСТРОЙ» (код за ЄДРПОУ 36998796 ) з питань ддотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» (код зза ЄДРПОУ 39040936) за період липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 10 грудня 2014 року № 11/10-06-22-02/36998796 «Про результати документально позаплановоїневиїзної перевірки ТОВ «ДЕМСТРОЙ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинахз ТОВ «ГОЛЬД -ФАКТОР» за період липень 2014 року».

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ДЕМСТРОЙ»: п. 198.1, 198.2, п. 198.3 , п. 198.6 cт. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «ДЕМСТРОЙ» занижено податок на додану вартість за липень 2014 року, на загальну суму 80 955, 00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на аналізі податкової інформації від ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1946/7/26-56-22-03-10 від 22 вересня 2014 року та висновку від 22 вересня 2014 року № 1547/26-56-07-03 отриманого від СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України».

На підставі аналізу зазначених документів відповідач прийшов до висновку, що договір укладений позивачем з ТОВ «Гольд-Фактор» не є реальним, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю,що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов задоговором, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки, Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення: форми «Р» від 23 грудня 2014 року № 0009782202 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 101 194, 00грн., в тому числі за основним платежем 80 955, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20 239, 00 грн.

ТОВ «ДЕМСТРОЙ» зареєстровано як юридичну особу 12 серпня 2010 року, основний вид діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії В01 № 545585.

Окрім цього встановлено, що у період з 01 липня 2014 рокупо 31 липень 2014 року позивач здійснював фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР».

ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» було зареєстрованояк юридичну особу 26 грудня 2013 року, основний вид діяльності: неспеціалізована оптова торгівля.

19 травня 2014 року ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» направило на адресу ТОВ «ДЕМСТРОЙ» комерційну пропозицію № 141905/КП/01 щодо поставки запасних частин та матеріалів, згідно переліку, який міститься у даній комерційній пропозиції.

У вказаній пропозиції зазначалось, щоу разі зацікавленості по номенклатурі продукції, ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» готове заключити з позивачем договір купівлі- продажу та прийняти заявку на постачання, згідно якої протягом 3-х днів надіслати рахунок-фактуру на оплату.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «ДЕМСТРОЙ» та ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» було укладено договір купівлі продажу № 020614-ГЛ від 02 червня 2014 року.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» (постачальник) бере на себе зобов'язання поставити та передати товар у власність покупця, а ТОВ «ДЕМСТРОЙ» (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар. А саме: запасні частини та матерали на умовах визначених в цьому договорі.

Згідно з вимогами п. 1.2 зазначеного договору, рахунки-фактури, видаткові накладні, специфікації складаються постачальником на підставі замовлення покупця.

Позивачем були оформлені заявки № 2406-01від 24 червня 2014 року та № 1607-01 від 16 липня 2014 року та № 0307-01 від 3 липня 2014 року, які містять найменуваня товарної позиції, кількість, одиницю виміру товару, який бажав придбати позивач таумови відвантаження.

ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» були оформлені рахунки-фактури: № СФ-0000903 від 09 липня 2014 року, № СФ-0002102 від 21 липня 2014 року, № СФ-0000108 від 01 серпня 2014 року, № СФ00000106 від 01 липня 2014 року .

ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» відповідно договору № 020614-ГЛ від 02 червня 2014 року на користь ТОВ «ДЕМСТРОЙ» були виписані видаткові накладні: № 0000903 від 09 липня 2014 року, № 00002102 від 21 липня 2014 року, № 000108 від 01 липня 2014 року, податкові накладні № 106 від 01 липня 2015 року назагальну суму 331 371, 73 грн., в тому числі ПДВ 55 228, 62 грн., №903 від 09.07.2014 року на загальну суму 50 770, 80 грн. в тому числі ПДВ 8 461, 80 грн, № 2102 від 21.07.2014 року на загальну суму 103 589, 52 грн, в тому числі ПДВ-17 264, 92 грн.

На виконання договірних зобов'язань ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» поставило товар, згідно з умовами укладеного договору, заявок та рахунків-фактур, а позивачем прийнято у власність та оплачено поставлений товар.

Факт отримання позивачем від контрагента товару підтверджується видатковими накладними.

Факт розрахунку позивачем за отримання товару підтверджується звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку ТОВ «ДЕМСТРОЙ» та банківською випискою.

Товар поставлявся позивачу на умовах самовивозу та вивозивсяна автомобілі, що належить директору ТОВ «ДЕМСТРОЙ» ОСОБА_2 Володимировтичу ГАЗ 330232-414 р.н. НОМЕР_2, на підтвердження чого позивачем надано зазначені вище заявки та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4.

Суми податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними включено до податкового кредиту за липень 2014 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, та даним декларації з ПДВ за липень 2014 року ( № 9048645162 від 20 серпня 2014 року ).

В подальшому ТОВ «ДЕМСТРОЙ» було реалізовано товар придбаних у ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» контрагентам: ТОВ «Торговий Дім «Стор» та ТОВ «Магнус Трейд» на підтвердження чого позивачем надано суду: рахунокна оплату № 709/12 від 09 липня 2014 року, видаткову накладну № 30 від 10 липня 2014 року, рахунок на оплату № 701/14 від 01 липня 2014 року, видаткову накладну № 26 від 01 липня 2014 року, податкову накладну № 1 від 01 липня 2014 року, податкову накладну № 7 від 10 липня 2014 року, договір поставки від 01 червня 2014 року № 01/06-14, рахунок-фактура № СФ-210714/10 від 21 липня 2014 року, видаткову накладну № РН-000034 від 21 липня 2014 року, податкову накладну № 13 від 21 липня 2014 року

Отже, на підтвердження реальності виконання зазначених договірних відносин з ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» позивачем надано суду: договір купівлі продажу № 020614-ГЛ від 02 червня 2014 року; заявки: № 2406-01 від 24 червня 2014 року, № 1607-01від 16 липня 2014 року, № 0307-01 від 03 липня 2014 року; рахунки-фактури: № СФ-0000903 від 09 липня 2014 року, № СФ-0002102 від 21 липня 2014 року , № СФ-0000108 від 01 серпня 2014 року, № СФ00000106 від 01 липня 2014 року; видаткові накладні: № 0000903 від 09 липня 2014 року, № 00002102 від 21 липня 2014 року, № 000108 від 01 липня 2014 року; податкові накладні: № 106 від 01 липня 2015 року на загальну суму 331 371, 73 грн., в тому числі ПДВ 55 228, 62 грн., № 903 від 09 липня 2014 року на загальну суму 50 770, 80 грн. в тому числі ПДВ 8 461, 80 грн., № 2102 від 21 липня 2014 року на загальну суму 103 589, 52 грн., в тому числі ПДВ 17 264, 92 грн.; рахунок на оплату № 709/12 від 09 липня 2014 року; видаткову накладну № 30 від 10 липня 2014 року; рахунок на оплату № 701/14 від 01 липня 2014 року; видаткову накладну № 26 від 01 липня 2014 року; податкову накладну № 1 від 01 липня 2014 року; податкову накладну № 7 від 10 липня 2014 року, договір поставки від 01 червня 2014 року № 01/06-14; рахунок-фактура № СФ-210714/10 від 21 липня 2014 року; видаткову накладну № РН-000034 від 21 липня 2014 року; податкову накладну № 13 від 21 липня 2014 року

Отже, позивачем суду надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товаріву ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» .

Крім того, перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача податковим органом не виявлено.

Таким чином, здійснення господарських операцій позивачеміз контрагентом ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» , підтверджується наданими ним документами.

Виконання сторонами договірних зобов'язань та наявність документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення господарських операцій за Договором, у тому числі, податкових накладних ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР», є підставою для включення до податкового кредиту позивачасум ПДВ залипень 2014 року.

Таким чином, оскільки господарські операції із контрагентом ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» виконувались згідно з належним чином укладеним договором, що підтверджується вказаними вище документами, висновок про фактичне невиконання договору між позивачемта ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» є безпідставним.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивачата ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Згіднопункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Слід звернути увагу, що факт вчинення позивачем певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах справидоговір,видаткові та податкові накладні,рахунки на оплату, рахунки-фактури, заявки, в силу Законом України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»Закону України Законом України««Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», , є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Завизначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідноякої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отриманняплатником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом201.11 статті 201цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

ВідповідачемВідповідачемне надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не бувзареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або частковуптоставку товару позивачу.

Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ГОЛЬД-ФАКТОР» підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обовязкові реквізити).

З метою встановлення фактів здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

Обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обовязків його контрагентом.

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Слід звернути увагу на те, що оскільки відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннямивідповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі « «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» » (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, безпідставним є твердження відповідача, що однією з підстав винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень була відсутність документів, які засвідчують транспортування, а саме товарно-транспортних накладних у зв'язку з наступним.

На виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 р. № 7, наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Наказ №363).

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Згідно пункту 1 Наказу №363, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Також, вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно- транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставіяких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відсутність документів які засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача або неналежне їх заповнення, дає підстави лише вважати про порушення законодавства України про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства, а відтак відсутність у документообігу позивачатоварно- транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно - матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання товару та реальності вчинення господарської операції.

Отже, оскільки позивачем спірні суми ПДВ сформовані на підставі дійсних податкових накладних контрагента позивача, висновок відповідача про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 cт. 198 Податкового кодексу України Податкового кодексу України та про заниження податку на додану вартість на загальну суму 80 955, 00 грн. є безпідставним.

Підсумовуючи усе вище викладене, скуд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність висновків відповідача, які містяться в акті перевірки та, як наслідок, необгрунтованість оскажуваного рішення, т а задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 29 вересня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 24 вересня 2015 року.

.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.