Постанова

від 07.07.2015 по справі 810/2130/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року 810/2130/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Сімейко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Бліц» доКиївської митниці Державної фіскальної служби провизнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортуна Бліц» (далі - ТОВ «Фортуна Бліц» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - Київська митниця або відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24.11.2014 №125130012/2014/110241/2 та картки відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125130012/2014/00251.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої були додані усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно переліку, визначеному Митним кодексом України. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості та картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

Позивач також зазначив, що з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг він подав митному органу заяву про митне оформлення товарів під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішенням митного органу, подавши нову митну декларацію, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю товарів, яка визначена митним органом.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що у листопаді 2014 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення товари. Оскільки надані позивачем документи містили суперечливі відомості, неточності та неповну інформацію, митним органом було прийнято рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу та картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ТОВ «Фортуна Бліц», ідентифікаційний код 37323652, місцезнаходження: 09400, Київська область, Ставищенський район, смт. Ставище, вул. Радянська, буд. 8/1, зареєстроване як юридична особа 14.08.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2013 між продавцем - Solifinance OU (Естонія) та покупцем - ТОВ «Фортуна Бліц» укладено контракт №03-10/2013-ЕЕ, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує продукти харчування у кількості та за цінами зазначеними у специфікаціях або додатках (а.с.60-67).

У разі коли в специфікації або додатку на поставку конкретної партії товару обумовлено інше ніж в договорі то діють положення специфікації або додатку (пункт 1.2 контракту).

Ціни на товар встановлюються в доларах США або Євро та включають вартість тари, пакування та маркування (пункт 2.1 контракту).

Відповідно до пункту 3.1 контракту поставка товару здійснюється на умовах FCA Incoterms 2010, місце поставки визначається специфікацією на кожну окрему поставку.

Згідно пункту 3.2 контракту продавець зобов'язаний здійснити експортне оформлення товару власними силами та за власний рахунок.

Дата поставки, асортимент, кількість, ціна товару, умови поставки, а також сума кожної партії і умови оплати оформлюються у вигляді додатків (специфікацій) до договору (пункт 3.4 договору).

Відповідно до пункту 3.11 продавець зобов'язаний передати вказаному покупцем перевізникові разом із товаром рахунок (інвойс), пакувальний лист, експортну декларацію, транспортну накладну (CMR, TIR), сертифікат походження, виданий уповноваженим органом в країні походження товару, сертифікат якості, прайс-лист.

24 листопада 2014 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення на Київській митниці товар:

1) за кодом НОМЕР_1 - олія оливкова нерафінована першого (холодного) пресування класу Extra Virgen olive oil, коеф. екстинкції к270-0,10, не піддана хімічній модифікації, не є водно-жировою емульсією, не містить стабілізаторів та ароматизаторів, призначена для використання в харчовій промисловості, розфасована в скляні пляшки об'ємом 0,25 л, 0,5 л, 0,75 л. для роздрібної торгівлі, виробник: «Aceites Borges Pont» S.A.U., країна виробництва - Іспанія, торгівельна марка «Borges»;

2) за кодом НОМЕР_2 - олії рослині рафіновані без зміни їх хімічного складу, призначені для використання в харчовій промисловості та олія рафінована з виноградної кісточки (Grape seed oil), розфасовані в скляні пляшки для роздрібної торгівлі, виробник: «Aceites Borges Pont» S.A.U., країна виробництва - Іспанія, торгівельна марка «Borges»;

3) за кодом НОМЕР_3 - олія оливкова Pure olive oil рафінована (80%) змішана з оливковою олією першого (холодного) пресування (20%) без зміни їх хімічного складу, призначена, розфасована в скляні пляшки для роздрібної торгівлі, виробник: «Aceites Borges Pont» S.A.U., країна виробництва - Іспанія, торгівельна марка «Borges»;

4) за кодом НОМЕР_4 - оцет харчовий та його замінники одержані з оцтової кислоти оцет винний у посудинах 2,0 л або менше, бальзамічний оцет з провінції Модена (Modena Balsamic Vinegar), виробник: «Vinagrerias del Penedes» S.A., країна виробництва - Іспанія, торгівельна марка «Borges»;

5) за кодом НОМЕР_5 - оцет харчовий та його замінники одержані з оцтової кислоти оцет яблучний у посудинах 2,0 л або менше, бальзамічний оцет з провінції Модена (Modena Balsamic Vinegar), виробник: «Vinagrerias del Penedes» S.A., країна виробництва - Іспанія, торгівельна марка «Borges».

З метою проведення митного оформлення товару, позивачем до Київської митниці була подана митна декларація від 24.11.2014 №125130012/2014/418042 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту) (а.с.13-17, 20, 21).

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із митною декларацією були подані: картка обліку ТОВ «Фортуна Бліц»; контракт 03-10/2013-ЕЕ від 01.02.2013; доповнення до контракту (специфікація) від 21.11.2014 №12; рахунок-фактуру (інвойс) від 21.11.2014 №1182/14; пакувальний лист від 21.11.2014 №1182/14; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 21.11.2014 №157969; довідку про транспортні витрати від 24.11.2014 №б/н; сертифікат якості; висновки державної санітарно-епідеміологічного контролю від 29.08.2013 №05.03.02-03/78339 та №05.03.02-03/78340; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного та радіологічного контролів товару; сертифікат про походження товару загальної форми від 21.11.2014 №PL/MF/AK0091276.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської митниці було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; оплату за попередні поставки; видаткові накладні.

На виконання вказаних вимог позивач повідомив митний орган про те, що видаткові накладні, прайс-лист продавця, митну декларацію країни відправника, докази оплати за попередні поставки товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, були подані разом із митною декларацією та повідомлено про неможливість надання договору з третіми особами, рахунки про оплату третім особам, каталоги, прайс-листи виробника товару у зв'язку з відсутністю у позивача вказаних документів (а.с.25, 26).

За результатами розгляду поданих позивачем документів, Київською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару 24.11.2014 №125130012/2014/110241/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну та складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125130012/2014/00251 (а.с.46-51).

Позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, здійснив заходи щодо випуску у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення товару за митною декларацією від 24.11.2014 №125130012/2014/418042 шляхом подання нової митної декларації.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були подані всі документи, перелік яких наведений у положеннях статті 53 Митного кодексу України.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі № К/9991/89900/11.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Разом з цим, як вбачається з електронного повідомлення митного органу про надання додаткових документів, в ньому не вказано жодних недоліків поданих відповідачем документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності (а.с.25).

Суд не приймає до увагу наведені відповідачем у додаткових запереченнях від 24.06.2015 проти адміністративного позову обставини, як докази наявності у митного органу підстав для витребування у позивача додаткових документів з огляду на таке.

Щодо ненадання позивачем документів, що підтверджують вартість витрат на транспортування товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру транспортних витрат позивачем разом із митною декларацію було подано довідку про транспортні видатки від 24.11.2014 №б/н (а.с.27).

Суд погоджується із твердженням відповідача, що відповідно до Правил заповнення граф ДМВ, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296 довідка про транспортні видатки не входить до переліку документів, що підтверджують витрати на транспортування.

Так, відповідно до Правил заповнення граф ДМВ, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296, для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, якими можуть бути: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів витребовування у позивача документів, що підтверджують розмір транспортних витрат під час митного оформлення товарів.

Поряд з цим, на виконання вимог суду позивачем надані договір транспортного експедирування від 31.01.2014 №31/01 з додатками до нього, рахунок-фактуру від 25.11.2014 №СЧОЛ-18611А на оплату транспортно-експедиторських послуг, акт здачі-прийняття робіт від 18.11.2014 №АА-11011А та виписку по банківському рахунку позивача (а.с.216-233).

З огляду на зазначене, враховуючи факт відсутності у митного органу будь-яких зауважень щодо документів, що підтверджують розмір транспортних витрат під час митного оформлення товарів та беручи до уваги, що про ненадання декларантом належних документів, що підтверджують розмір транспортних витрат відповідачем заявлено лише у ході розгляду даної справи, позивачем надано суду документи, що підтверджують розмір транспортних витрат, суд не бере до уваги вказану обставину як доказ наявності у відповідача підстав для витребування у позивача додаткових доказів.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про ненадання позивачем документів, що підтверджують страхування товарів, як доказ наявності у митного органу права на витребування у позивача додаткових документів, оскільки як зазначив позивач страхування спірної партії товару не здійснювалось.

Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Крім цього, відповідачем не надано суду жодних доказів витребування у позивача таких документів.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача про наявність у позивача відповідно до вимог пункту 3.10 контракту від 01.10.2013 №03-10/2013-ЕЕ обов'язку здійснити страхування товару, оскільки як вбачається із змісту вказаного пункту, ним лише визначено сторону за рахунок якої здійснюються страхування, «Страхування товару при транспортуванні і саме транспортування здійснюється за рахунок покупця», однак не зазначено про обов'язковість такого страхування.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що у митного органу були відсутні підстави витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.

Суд також приймає до уваги те, що з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи, відповідно до статті 361 Митного кодексу України, органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються, зокрема, такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).

Суд зазначає, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Разом з цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

При цьому, безліч чинників можуть впливати на формування ціни товару, зокрема, характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, періоди поставки, наявності попиту та пропозиції тощо.

Разом з цим, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

А тому, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 по справі №К/800/67953/14 у справі за позовом ТОВ «Фортуна Бліц» до Київської митниці.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Фортуна Бліц» митної вартості товару судом не встановлено.

Крім цього, як вбачається із змісту рішення про коригування митної вартості товарів від 24.11.2014 №125130012/2014/110241/2 резервний метод був використаний з урахуванням інформації наявної у митного органу, а саме, МД від 25.02.2014 №100270001/248206, МД від 05.02.2014 №125130000/4/401617, МД від 02.04.2014 №100270001/4/250205, МД від 18.03.2014 №12530000/4/404430.

Разом з цим, здійснивши порівняльний аналіз митної вартості товарів, зазначеної у митних деклараціях, які було взято як джерело коригування, з митною вартістю товарів, яка визначена позивачеві митним органом судом встановлено, що по двох МД вартість товару Extra Virgen olive oil першого (холодного) віджиму склала 0,97 Євро, тоді як позивачеві скориговано до 2,2561 Євро та на товар Pure olive oil по двох МД ціна склала 1,05 Євро та 1,589 Євро відповідно. Водночас, позивачеві скориговано вартість такого товару - 2,49 Євро.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 24.11.2014 №125130012/2014/110241/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Київської митниці Державної фіскальної служби №125130012/2014/00251.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Бліц» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. згідно платіжного доручення від 20.05.2015 №71.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 липня 2015 р.