Постанова

від 08.07.2015 по справі 826/6547/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2015 року 16:49 № 826/6547/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Добрівської Н.А., Кобилянського К.М., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Бюджет-Інформ» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (відповідач-1) Головного управління ДФС у м. Києві (відповідач-2) Державної фіскальної служби України (відповідач-3) провизнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «Бюджет-Інформ» (надалі - позивач або ПП «Бюджет-Інформ») з позовом до в.о. заступника начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Конієвської О.М. (надалі - відповідач-1), заступника начальника Головного управління ДФС у м. Києві Зеніна Д.О. (надалі - відповідач-2), в.о. заступника голови Державної фіскальної служби України Мокляка М.В. (надалі - відповідач-3), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.12.2014 року №58926551702;

- визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду первинної скарги Головного управління ДФС у м. Києві від 10.02.2015 року №2158/10/26-15-10-08-16;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги від 12.03.2015 року №5083/6/99-99-10-01-03-15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивача зазначено, що в оскаржуваному податковому повідомлення-рішенні необґрунтовано застосовано розмір штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн. на підставі п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, оскільки належним розміром штрафної санкції за несвоєчасне подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ є розмір, встановлений положеннями п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, який складає 170,00 грн., відтак, рішення ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України, прийняті за результатами адміністративного (досудового) оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, якими останнє залишено без змін, на думку представника позивача, також є необґрунтованими.

У судовому засіданні 22.06.2015 року відповідачів замінено на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач-1 або ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), Головне управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач-2 або ГУ ДФС у м. Києві), Державна фіскальна служба України (надалі - відповідач-3 або ДФС України).

У вказаному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржувані рішення є правомірними та такими, що прийняті у межах та на підставі наявних у відповідачів повноважень. При цьому, за твердженнями представника відповідача-2 та -3 рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги та рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги не порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Суд у судовому засіданні 22.06.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено камеральну перевірку податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ, за результатами якої складено акт від 08.12.2014 року №3639/26-55-17-02 (надалі - акт перевірки).

У відповідності до змісту вищезазначеного акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VШ (зі змінами та доповненнями) ПП «Бюджет-Інформ», яке полягає у несвоєчасному поданні податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за ІІ квартал 2014 року.

На підставі даних висновків перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №58926551702, яким, у відповідності до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, ПП «Бюджет-Інформ» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн., з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 510,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення, позивачем подано відповідні скарги, розглянувши які рішенням ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 10.02.2015 року №2158/10/26-15-10-08-16 та рішенням ДФС України від 12.03.2015 року №5089/6/99-99-10-01-03-15 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №58926551702 залишено без змін, а скарги ПП «Бюджет-Інформ» - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №58926551702, а також рішення ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України, прийняті за результатами адміністративного (досудового) оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Приписами п. 46.1 ст. 46 ПК України надано визначення податкової декларації та розрахунку, згідно якого податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

При цьому, обов'язок подання платником податків до контролюючого орану податкової декларації визначений положеннями ст. 49 ПК України, а обов'язок подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - ст. 51 ПК України.

Так, у відповідності до п. 51.1 ст. 51 ПК України, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

У визначених цим Кодексом випадках розрахунки подаються в електронному вигляді (п. 51.2 ст. 51 ПК України).

Такими чином, положення ПК України розрізняють правову природу податкової декларації та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, які виконують різну за своєю суттю функцію для адміністрування податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом встановлено несвоєчасне подання ПП «Бюджет-Інформ» податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за ІІ квартал 2014 року.

При цьому, слід зазначити, що представником позивача у позовній заяві та під час судового розгляду справи наголошено на тому, що ПП «Бюджет-Інформ» дійсно пропущено законодавчо встановлений строк для подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за ІІ квартал 2014 року, внаслідок чого до позивача застосовано штрафні санкції. Однак, останнім зазначено, що розмір застосованих штрафних санкцій не відповідає приписам ПК України та, на думку представника позивача, повинен складати 170,00 грн. та застосуватися на підставі положень п. 120.1 ст. 120 ПК України, а не 510,00 грн., згідно п. 119.2 ст. 119 ПК України.

У відповідності до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що останнє винесено саме на підставі положень п. 119.2 ст. 119 ПК України, приписами якого визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків , подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку , а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень .

В свою чергу, відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) , - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З аналізу вищенаведених положень ПК України вбачається, що чинним податковим законодавством відокремлено відповідальність платника податків за несвоєчасне подання (подання з порушенням встановлених строків) окремо податкової декларації, яка передбачена п. 120.1 ст. 120 ПК України, та податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, яка передбачена п. 119.2 ст. 119 ПК України, таким чином, у разі несвоєчасного подання платником податків податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку застосуванню підлягають положення п. 119.2 ст. 119 ПК України, норми якого у даному випадку є спеціальними по відношенню до положень п. 120.1 ст. 120 ПК України.

Отже, суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно застосовано до ПП «Бюджет-Інформ» штрафні санкції у розмірі 510,00 грн., у відповідності до приписів п. 119.2 ст. 119 ПК України, за несвоєчасне подання останнім податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зі змісту оскаржуваних рішень ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України, прийнятих за результатами адміністративного (досудового) оскарження податкового повідомлення-рішення від 08.12.2014 року №58926551702, вбачається, що останніми залишено без змін вказане вище податкове повідомлення рішення.

Отже, дані рішення ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України самі по собі не є юридично значеними для позивача, оскільки останні не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідачів, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бюджет-Інформ» (ідентифікаційний код: 37956804, адреса: 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 4, офіс 10) судові збір у розмірі 1 644,30 грн. (однієї тисячі шестисот сорока чотирьох грн. 30 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.О. Скочок

Судді Н.А. Добрівська

К.М. Кобилянський