Ухвала

від 06.10.2015 по справі 826/6547/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6547/15 Головуючий у 1-й інстанції:Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бюджет -Інформ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бюджет -Інформ" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Бюджет -Інформ" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ.

За результатами даної перевірки відповідачем було складено акт від 08 грудня 2014 року №3639/26-55-17-02, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 51.1 статті 51 Податкового кодексу України, яке полягає у несвоєчасному поданні податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за ІІ квартал 2014 року.

За висновками акта перевірки ДПІ у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2014 року №58926551702, яким, у відповідності до п. 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, ПП «Бюджет-Інформ» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн., з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 510,00 грн.

Позивачем було подано скарги до відповідача-2 та відповідача-3, розглянувши які рішенням ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 10 лютого 2015 року №2158/10/26-15-10-08-16 та рішенням ДФС України від 12 березня 2015 року №5089/6/99-99-10-01-03-15 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2014 року №58926551702 залишено без змін, а скарги ПП «Бюджет-Інформ» - без задоволення.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що контролюючим органом встановлено несвоєчасне подання ПП «Бюджет-Інформ» податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за ІІ квартал 2014 року.

Слід зазначити, що позивач не заперечує, що ПП «Бюджет-Інформ» дійсно пропущено законодавчо встановлений строк для подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за ІІ квартал 2014 року.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що розмір застосованих штрафних санкцій не відповідає приписам ПК України та повинен складати 170,00 грн. та застосуватися на підставі положень п. 120.1 статті 120 ПК України, а не 510,00 грн. згідно п. 119.2 статті 119 ПК України.

Нормами статті 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

При цьому, обов'язок подання платником податків до контролюючого орану податкової декларації визначений положеннями статті 49 ПК України, а обов'язок подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - статті 51 ПК України.

Так, відповідно до п. 51.1 статті 51 ПК України, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Такими чином, положення ПК України розрізняють правову природу податкової декларації та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, які виконують різну за своєю суттю функцію для адміністрування податків.

Відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що останнє винесено саме на підставі положень п. 119.2 статті 119 ПК України, приписами якого визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

В свою чергу, відповідно до п. 120.1 статті 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, податковим законодавством відокремлено відповідальність платника податків за несвоєчасне подання (подання з порушенням встановлених строків) окремо податкової декларації, яка передбачена п. 120.1 статті 120 ПК України, та податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, яка передбачена п. 119.2 статті 119 ПК України, таким чином, у разі несвоєчасного подання платником податків податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку застосуванню підлягають положення п. 119.2 статті 119 ПК України, норми якого у даному випадку є спеціальними по відношенню до положень п. 120.1 статті 120 ПК України.

З огляду на викладене, податковий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції у відповідності до приписів п. 119.2 статті 119 ПК України за несвоєчасне подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду первинної скарги Головного управління ДФС у м. Києві та визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги, слід зазначити таке.

Згідно з ч.1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч.2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Між тим, рішення органу доходів і зборів за наслідками розгляду скарг платника податків не є актами індивідуальної дії, що можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки самі по собі не зумовлюють виникнення певних обов'язків у того суб'єктів, щодо якої воно прийняте, а тому не може бути предметом спору, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії в розумінні ч.1 статті 17 КАС України

З наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Однак в даному випадку оскаржувані рішення не містять приписів вчинити обов'язкові дії позивачу та не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав фізичної особи-підприємця, а тому не с рішенням суб'єкта владних повноважень (актом індивідуальної дії) в розумінні статті 17 КАС України та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, рішення податкового органу про результати розгляду скарг в доюрисдикційній процедурі оскарження рішень безпосередньо не покладають на особу суб'єктивного обов'язку та не являють собою остаточне волевиявлення суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Отже, дані рішення безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині..

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бюджет -Інформ" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.