Ухвала

від 04.06.2015 по справі 804/14319/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 року справа № 804/14319/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Суховарова А.В. Головко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі №804/14319/14 за адміністративним позовом приватного підприємства „Реміс УкраїнаВ» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Реміс УкраїнаВ» (далі за текстом - ПП „Реміс УкраїнаВ» ) звернулось до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - Верхньодніпровська ОДПІ), в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ №0001622202 про сплату 119 111 грн. 45 коп. податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ № НОМЕР_1 від 22.08.2014 р.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України судове засідання проведено за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП „Реміс УкраїнаВ» зареєстроване 28.02.2008 р. Верхньодніпровською районною державною адміністрацією та з 29.02.2008р. взято на податковий облік в органах державної податкової служби.

30.07.2014р. на підставі наказу від 30.07.2014р. №729, згідно п.п.75.1.2п.75.1 ст.75, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України посадовою особою Верхньодніпровської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП „Реміс УкраїнаВ» (код ЄДРПОУ 35500637) по взаємовідносинам з ТОВ „МінатурВ» (ТОВ „АВД-ТехнологіяВ» ) у вересні 2012 року та з ТОВ „КУТПМЗЗОВВВС „ДніпроекономресурсиВ» (код ЄДРПОУ 36295174) у червні 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.08.2014р. №932/04-16-22-02/35500637, за змістом якого встановлено:

1. нереальність здійснення господарських операцій в частині надання ТОВ „КУТПМЗЗОВВВС „ДніпроекономресурсиВ» послуг ПП „Реміс УкраїнаВ» ; в частині операцій купівлі/продажу товарів від ТОВ „МінатурВ» (ТОВ „АВД-ТехнологіяВ» ) (контрагент-постачальник) до ПП „Реміс УкраїнаВ» (покупець);

2. порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 79407,63 грн., в тому числі: за березень 2013 року у сумі 19833,33 грн., за квітень 2013 року у сумі 59500,00 грн. та у жовтні 2013 року - 74,3 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.08.2014 р., яким ПП „Реміс УкраїнаВ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119110,45 грн., у тому числі: 79407,63 грн. - за основним платежем, 39703,82 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із протиправності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідності його скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, наяку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Враховуючи наведене, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Згідно до п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку. Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до матеріалів справи предметом перевірки ПП „Реміс УкраїнаВ» були взаємовідносини із ТОВ „МінатурВ» (ТОВ „АВД-ТехнологіяВ» ) та ТОВ „КУТПМЗЗОВВВС „ДніпроекономресурсиВ» .

19.08.2012р. між ПП „Реміс УкраїнаВ» (покупець) та ТОВ „АВД-ТехнологіяВ» (продавець) було укладено договір поставки №1908/12-Т, предметом якого є передача у власність покупця товар: кабельна продукція марки ВВГ 1*2,5 за ГОСТ 16442-80 (зовнішній діаметр не більше 6.0мм). Комплектність, кількість та асортимент товару передбачається Специфікацією. Постачання товару можливе частинами по мірі наявності товару на складі.

Відповідно до умов договору сторонами підписано Специфікацію №1 на товар - кабель ВВГ 1*2,5 за ГОСТ 16442-80 у кількості 160,00 км. на суму 476 000,00 грн. (з ПДВ).

За фактом придбання товару на кожну партію товару ТОВ „АВД-ТехнологіяВ» було виписано видаткові накладні від 08.09.2012р., 07.09.2012р., 06.09.2012р., 05.09.2012р., 04.09.2012р., 03.09.2012р., 02.09.2012р., 01.09.2012р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Транспортування товару здійснювалось ТОВ „Нова поштаВ» , супроводжувалось і підтверджено долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними.

Розрахунок за виконанням умов договору здійснено у безготівковій формі, що підтверджено копіями платіжних доручень.

Судом встановлено, що придбаний кабель було використано у виробництві заземлювачів анодних титанових марки ЗАТ 10-13-В, що в подальшому були реалізовані Grand Energy Snvestmen Co. Ltd за контрактом №8 від 16.05.2012р. та ПАТ по газопостачанню та газифікації „ЛубнигазВ» за договором №2/2013 від 23.01.2013р., а також придбаний кабель був використаний на об'єкти при адаптації обладнання в зв'язку з установкою енергозберігаючих скломодулів.

На підствердження наведеного позивачем надано контракт №8 від 16.05.2012р. на придбання заземлювачів анодних титанових марки ЗАТ 10-13-В та специфікації до контракту; калькуляції товару (заземлювач анодний титановий марки ЗАТ 10-13-В), серед переліку сировини й матеріалів наявний кабель ВВГ 1*2,5; комерційний рахунок до контракту №8 від 16.05.2012р., міжнародна товарно-транспортна накладна; вантажно-митні декларації на товар (заземлювач анодний титановий марки ЗАТ 10-13-В); видаткові накладні на придбання товару ПАТ по газопостачанню та газифікації „ЛубнигазВ» . Окрім того, позивачем було надано паспорт на товар - заземлювач анодний титановий марки ЗАТ 10-13-В, оформлений ПП „Реміс УкраїнаВ» .

Крім того, судом було досліджено Довідку Кременчуцької ОДПІ №1646/16-03-15-01-36367683 від 19.06.2014р. „Про проведення зустрічної звірки даних ТОВ „АВД-ТехнологіяВ» по взаємовідносинах з ПП „Реміс УкраїнаВ» за період вересень 2012 року, ТОВ „Комплекс АгромарсВ» філія „Бориспільський комбікормовий заводВ» за період листопад 2012 року - жовтень 2013 рокуВ» складену за результатами, зокрема, зустрічної звірки даних ТОВ „АВД-ТехнологіяВ» по взаємовідносинах з ПП „Реміс УкраїнаВ» за період вересень 2012 року, якою встановлена реальність здійснення проведених операцій та відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ „АВД-ТехнологіяВ» , яке мало правові відносини з платником податків ПП „Реміс УкраїнаВ» за період вересень 2012 року.

Досліджуючи взаємовідносини ПП „Реміс УкраїнаВ» з ТОВ „Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини „ДніпроекономресурсиВ» (ТОВ „КУТПМЗЗОВВВС „ДніпроекономресурсиВ» ) судом встановлено наступне.

03.01.2012р. між ПП „Реміс УкраїнаВ» та ТОВ „КУТПМЗЗОВВВС „ДніпроекономресурсиВ» (виконавець) укладено договір №8-05С21, предметом якого є надання послуг з збирання, заготівлі, сортування відходів як вторинної сировини, у тому числі використаної тари і пакувальних матеріалів вітчизняного та імпортного виробництва на умовах і за тарифами, визначеними постановою КМУ від 26.07.2001р. №915 та іншими нормативно-правовими документами України та організації подальшої утилізації та переробки, шляхом залучення третіх осіб.

В матеріалах справи наявна ліценція ТОВ „КУТПМЗЗОВВВС „ДніпроекономресурсиВ» на провадження господарської діяльності: збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (відходів полімерних, гумових, у тому числі зношених шин) та свідоцтво про реєстрацію ТОВ „КУТПМЗЗОВВВС „ДніпроекономресурсиВ» платником податку на додану вартість, що підтверджують надання ТОВ „КУТПМЗЗОВВВС „ДніпроекономресурсиВ» обумовлених договором послуг.

Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2013 р. зафіксовано надання ТОВ „КУТПМЗЗОВВВС „ДніпроекономресурсиВ» послуг з утилізації.

Відповідно до умов укладеного договору, ПП „Реміс УкраїнаВ» у червні 2013 року було сплачено за отримані за умовами договору послуги, що підтверджено платіжним дорученням №426 від 20.06.2013р. та відображено у відомості про облік та розрахунок тари та пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту.

За фактом виконання послуг ТОВ „КУТПМЗЗОВВВС „ДніпроекономресурсиВ» виписано на адресу позивачу податкову накладну № 366.

Судом першої інстанції було досліджено первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи, а також дані бухгалтерського обліку, який ведеться позивачем), встановлено використання у господарській діяльності позивача придбаних товарів та послуг, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в УкраїніВ» , ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Щодо посилань відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Зазначені акти свідчать про порушення з боку контрагентів позивача, за які чинним законодавством встановлені певні види відповідальності, і не доводять порушення позивачем податкового законодавства, тому колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі „Інтерсплав проти УкраїниВ» ).

Таким чином, безпідставними є посилання податкового органу на нікчемність правочинів по ланцюгу постачання.

Судом в ході судового розгляду були досліджені витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно перелічених контрагентів позивача, з яких вбачається, що всі вони зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, слід зазначити, записи про відсутність за місцем реєстрації відсутні, та на момент вчинення правовідносин із позивачем були платниками податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит, формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі №804/14319/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко