Ухвала

від 23.06.2015 по справі 804/13684/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2015 рокусправа № 804/13684/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі № 804/13684/13-а за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод металоконструкцій ім.І.В.Бабушкіна" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Закрите акціонерне товариство " Юг-Путькомплект" про скасування податкових повідомлень-рішень №000017201, № НОМЕР_1 від 26.09.2013р., -

ВСТАНОВИЛА:

16.10.2013 року Публічне акціонерне товариство В«Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. БабушкінаВ» 16 жовтня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення №000017201, № НОМЕР_1 від 26.09.2013р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» № № НОМЕР_2 від 26.09.2013 року, яке винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відносно Публічного акціонерного товариства В«Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. БабушкінаВ» (код ЄДРПОУ 1412851) про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 45 333 (сорок п'ять тисяч триста тридцять три) грн. 00 коп., за штрафними санкціями на суму 22 666 (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 50 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми В«В4В» № № НОМЕР_1 від 26.09.2013 року, яке винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відносно Публічного акціонерного товариства В«Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. БабушкінаВ» (код ЄДРПОУ 1412851), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 82 705 (вісімдесят дві тисячі сімсот п'ять) грн. 00 коп.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час винесення судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, та просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу керівника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.08.2013 № 124 В«Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства В«Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. БабушкінаВ» ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області за період з 20.08.2012 по 27.08.2012 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства В«Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. БабушкінаВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ЗАТ В«Юг-ПутькомплектВ» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012.

За результатами перевірки було складено Акт від 09.03.13 № 183/22-01/01412851 (далі - Акт). Перевіркою ПАТ В«ДЗМКВ» встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з ЗАТ В«Юг - ПутькомплектВ» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012, у зв'язку з чим встановлено порушення: п. 185.1 ст. 185, 187.1 ст. 187, абз. В«аВ» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 82 705грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по деклараціях з ПДВ за травень 2010 року на суму 82 705грн; п.п. 14.1.27, пп. 135.5.4 п. 135.5, ст. 138, ст. 139, ст. 140, ст. 142, ст. 143 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за І півріччя 2012 року на суму 45 333 грн.

На підставі акту перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 26.09.2013 року: №000018201, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 82 705 грн.; №0000172201, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 67 999,50 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 45 333 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22 666,50 грн.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно визначив суму податкового кредиту, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення форми В«РВ» № НОМЕР_2 від 26.09.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 45 333 (сорок п'ять тисяч триста тридцять три) грн. 00 коп., за штрафними санкціями на суму 22 666 (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 50 коп., форми В«В4В» № № НОМЕР_1 від 26.09.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 82 705 (вісімдесят дві тисячі сімсот п'ять) грн. 00 коп. є протиправними та підлягають скасуванню.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи між позивачем та ЗАТ В«ЮГ - ПутькомплектВ» були встановлені господарські правовідносини, реальність яких позивач підтвердив первинними документами, а саме: платіжне доручення від 15.05. 12 №1456 на суму 369 228 грн.; від 23.05.12 №1571 на суму 100 000 грн., податкові накладні на загальну суму поставки 469 228 грн. в т.ч. ПДВ - 82 704,67 грн.: від 15.05.12 №2 на суму 369 228 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 66 038 грн.; від 23.05.13 №5 на суму 100 000 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 16 666,67 грн., видаткові накладні: від 25.05.12 на суму 117 747 грн.; від 01.06.12 на суму 130 830 грн.; від 15.06.12 на суму 423 889 грн.; від 26.06.12 на суму 119 989,80 грн., товарно-транспортна накладна від 25.05.12.

Таким чином, документи надані позивачем свідчать про поставку товару від ЗАТ В«ЮГ-ПУЛЬТКОМПЛЕКТВ» на адресу ПАТ В«Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. БабушкінаВ» , про передачу товару від продавця покупцю та його оплату.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповадіно до ч. 1,2 ст. 206 ЦК України Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що для виникнення господарських чи цивільних зобов'язань укладання договору не обов'язково укладати письмовий договір. В даному випадку господарські зобов'язання між позивачем та ЗАТ В«ЮГ-ПУЛЬТКОМПЛЕКТВ» виникли в результаті вчинення сторонами певних дій, а саме передачі товару та його оплати. Законодавством надано право сторонам самостійно обирати форму правочину, він може вчинятися як в письмовій, так і усній формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. В даному випадку законодавством не вимагається обов'язковість укладання договору у письмовій формі.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Разом з тим, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, за відомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не повинен був робити свої висновки саме на підставі висновку перевірки контрагенту позивача, оскільки використання даних відомостей є упередженим та необґрунтованим використанням недостовірних даних.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що придбаний у ЗАТ В«ЮГ-ПУЛЬТКОМПЛЕКТВ» товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності на виконання заводського замовлення № 553 для докрашування мостових конструкцій, які поставлялися до Республіки Білорусь. Відповідно до договору від 10.08.12 №108/12-НР, який було укладено з ТОВ В«СлавізолВ» про надання послуг ПАТ В«ДЗМКВ» було виконано роботи з нанесення остаточного фарбувального шару на металоконструкції прогонової будови по об'єкту: "Автомобільна дорога обхід г Гродно з мостом через річку Немаш" Республіка Білорусь, загальною вагою 679, 724 тонн, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних послуг від 17.10.12.

Таким чином, ПАТ В«ДЗМКВ» було сформовано податковий кредит, у зв'язку із придбанням товарів, які були використані у власній господарській діяльності, факт придбання товарів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи обставини справи, які було встановлено, судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов