Постанова

від 03.07.2015 по справі 820/1937/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2015 р. Справа № 820/1937/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. по справі № 820/1937/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Укрторгімпорт"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК "Укрторгімпорт" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.11.2014 року №0004012201, №0004002203, №0003982203, №0003992203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.11.2014 року №0004012201, №0004002203, №0003982203, №0003992203, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Укрторгімпорт".

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що що фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ТПК "Укрторгімпорт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої 03.11.2014 р. був складений акт за № 3518/20-34-22-03/36458555, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

1) п п. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено "Інші доходи" на загальну суму 1460409 грн., в т.ч. за 3 квартал 2012 рік - 477079 грн., за 4 квартал 2012 року - 197071, 2013 рік - 786259 грн.;

2) п.138.10.3, п.138.2, ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено витрати за 2013 рік на суму 1159545 грн.

За результатами перевірки товариству донараховано податок на прибуток за 2013 рік на суму 369703 грн., за 2012 рік в сумі 141572 грн.;

3) п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 231909 грн., в т.ч. за березень 2013 року на суму 54882 грн., за травень 2013 року на суму 26311 грн., за вересень 2013 року на суму 60171 грн., за листопад 2013 року на суму 22163 грн., за грудень 2013 року на суму 68382 грн.

За результатами перевірки донараховано податок на додану вартість на загальну суму 208450 грн., в т.ч. за березень 2013 року на суму 15249 грн., за квітень 2013 року на суму 11445 грн., за липень 2013 року на суму 20929 грн., за серпень 2013 року на суму 2585 грн., за вересень 2013 року на суму 91156 грн., за грудень 2013 року на суму 67086 грн.

За результатами перевірки товариству зменшено від'ємне значення ПДВ - р.24 за грудень 2013 року на суму 23459 грн.;

4) пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV із змінами та доповненнями зі змінами та доповненнями, завищено витрати на загальну суму 4481887 грн., у т.ч. за 2013 рік у сумі 4170375 грн. та завищено доходи на суму 4531831 грн. , в т.ч. за 2013 року в сумі 4531831 грн.;

- п.п. 198.4., 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-VI зі змінами та доповненнями було встановлено, що підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 896326 грн.;

6) п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 із змінами та доповнення, а саме не оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства у сумі 70027,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 17.11.2014 року відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення, згідно до яких йому були донараховані відповідні грошові зобов'язання, а саме: №0004012201, №0004002203, №0003982203, №0003992203.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.11.2014 року та №0003992203 від 17.11.2014 року ґрунтуються на висновках податкового органу про порушення позивачем у перевіряємий період п. 198.3 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 231909 грн. та від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 23459 грн. по господарським операціям з ТОВ «Грант Тайм» за договором № 2012/08/04 від 01.08.2012 року.

Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що позивачем документально не підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Грант Тайм» за договором № 2012/08/04 від 01.08.2012 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність господарських операцій з ТОВ «Грант Тайм» за договором № 2012/08/04 від 01.08.2012 року за якими був сформований податковий кредит у розмірі 231909 грн , виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2012 року між ТОВ «ТПК Укрторгімпорт» та ТОВ «Грант Тайм» було укладено договір № 2012/08/04 «Про надання комплексу послуг», згідно умов якого, ТОВ «Грант Тайм» (виконавець) зобов'язується за завданням ТОВ «ТПК Укрторгімпорт» (замовника) протягом установленого у договорі строку надати послуги по навантаженню-розвантаженню, послуги зберігання на складах, послуги розрізу та пакування товару, послуги з маркування ТМЦ, послуги з монтажу конструкцій з матеріалів замовника.

В підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, виписки банку, акти наданих послуг, з яких вбачається, що позивачу було надано послуги по навантаженню-розвантаженню, послуги зберігання на складах, послуги розрізу та пакування товару, послуги з маркування ТМЦ, послуги з монтажу конструкцій.

Проте, колегія суддів зазначає, що для підтвердження здійснення певних господарських операцій можуть братися лише такі документи, які будуть розкривати зміст та обсяг господарських операцій.

Як вбачається з актів виконаних робіт (послуг), вони не містять відомостей щодо пунктів завантажувальних та розвантажувальних робіт, виду товару (вантажу) який було завантажено та розвантажено за цим договором, виду транспорту з якого та на який відбувалися завантажувальні та розвантажувальні роботи, періоду часу та осіб, які саме такі послуги надавали.

Також вказані акти не містять відомостей щодо товару, послуги зі зберігання якого надавалися позивачу та адреси складів, відомостей щодо товару та місця виконання послуги розрізу та пакування такого товару, відомостей щодо товару та місця виконання послуги з маркування таких ТМЦ, відомостей щодо конструкцій послуги з монтажу яких надавалися позивачу.

Позивачем не надано доказів передачі товару контрагентам для надання послуг пакування, маркування та монтажу та прийняття товару на склад для зберігання.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що акти виконаних робіт (наданих послуг) за спірним договором містять лише назву послуги, проте не розкривають зміст та обсяг господарської операції, а тому не можуть бути належним доказом в підтвердження реальності господарських операцій за спірним договором.

Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів зазначає, що надані позивачем акти виконаних робіт (наданих послуг) не можуть бути підставою для формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Враховуючи неправомірність завищення позивачем податкового кредиту на суму 231909 грн. та відповідно від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 23459 грн. по господарським операціям з ТОВ «Грант Тайм» за договором № 2012/08/04 від 01.08.2012 року, то колегія суддів приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 17.11.2014 року та №0003992203 від 17.11.2014 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачу податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 17.11.2014 року донараховано податок на прибуток в сумі 275393,75 грн., оскільки за висновками податкового органу позивачем занижено податок на прибуток у зв'язку з завищенням витрат по господарським операціям з ТОВ «Грант Тайм» за договором № 2012/08/04 від 01.08.2012 року.

Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що позивачем документально не підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Грант Тайм» за договором № 2012/08/04 від 01.08.2012 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем витрати по господарським операціям з ТОВ «Грант Тайм» за договором № 2012/08/04 від 01.08.2012 року про надання розвантажувально-навантажувальних послуг документально не підтверджені, то колегія суддів приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 17.11.2014 року в частині нарахування позивачу податку на прибуток в сумі 275393,75 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 17.11.2014 року ґрунтується на висновках податкового органу про порушення позивачем у перевіряємий період пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, що призвело до заниження «інших доходів» на загальну суму 1460409 грн. в зв»язку з отриманням позивачем коштів від ТОВ «Гонорій», ТОВ «Плавт Сервіс» у рахунок оплати ТОВ «Гонорій», ТОВ «Плавт Сервіс» ТМЦ придбання яких документально не підтверджено.

Згідно висновків акту перевірки позивача, кошти, отримані позивачем від ТОВ «Гонорій», ТОВ «Плавт Сервіс» у рахунок оплати ТОВ «Гонорій», ТОВ «Плавт Сервіс» ТМЦ придбання яких документально не підтверджено, є безповоротною фінансовою допомогою, яка повинна включатися позивачем до інших доходів звітного періоду, але в порушення п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України позивачем отримані кошти до складу інших доходів не були включені, що призвело до заниження «інших доходів» на загальну суму 1460409 грн..

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4. п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пп. 14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів

Відповідно до п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді ТОВ «ТПК «Укрторгімпорт» мало взаємовідносини з ТОВ «Гонорій», ТОВ «Плавт Сервіс».

03.09.2012 року між ТОВ «ТПК «Укрторгімпорт» (продавець) та ТОВ «Плавт Сервіс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 192012 відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю пакувальне обладнання та матеріали в асортименті та в кількості, встановлених договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Також, 13.05.2013 року між ТОВ «ТПК «Укрторгімпорт» (продавець) та ТОВ «Плавт Сервіс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 192012Л відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю необроблену лінзу а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

За умовами вказаних договорів поставка товару здійснюється транспортом покупця на умовах само вивозу зі складу продавця.

Позивач орендує складські приміщення у м. Харкові по вул. Довгалевського, 19, що підтверджується договором про надання складських послуг №18/К від 01.01.2013 року та № 31 від 01.01.2014 року.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаних договорів позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку.

Також, 02.07.2012 року між ТОВ «ТПК «Укрторгімпорт» (продавець) та ТОВ «Гонорий» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №2012/2-7 відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю пакувальне обладнання та матеріали в асортименті та в кількості, встановлених договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

За умовами вказаного договору поставка товару здійснюється транспортом покупця на умовах само вивозу зі складу продавця.

Позивач орендує складські приміщення у м. Харкові по вул. Довгалевського, 19, що підтверджується договором про надання складських послуг №18/К від 01.01.2013 року та № 31 від 01.01.2014 року.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаних договорів позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку.

Враховуючи, що за умовами вказаних договорів обов'язок щодо транспортування товару було покладено на покупців ТОВ «Плавт Сервіс» та ТОВ «Гонорий», то у позивача відсутній обов'язок підтверджувати транспортування товару ТТН.

Як вбачається з матеріалів справи, товар, що був реалізований покупцям ТОВ «Плавт Сервіс» та ТОВ «Гонорий», позивачем був придбаний за договором купівлі-продажу №1/12 від 01.12.2011 укладеним з ТОВ «РТИ Трейд», за договором купівлі-продажу № ОПКК-5-03/11-0065-00 від 24.02.2011 укладеним з ВАТ «Саранський завод «Резинотехніка», за договором поставки №86 ТПК від 01.06.2011 укладеним з ТОВ фірма «ИПК Техніка», за договором купівлі-продажу № 15 від 01.10.2012 укладеним з Ізюмським державним заводом офтальмологічної лінзи, за контрактом №210512 від 21.05.2012 укладеним з компанією Фармхім (болгарія), також за договором №205 П від 20.06.2011 укладеним з ТОВ ПФ «Полімер» та за договором №399 П від 20.05.2013 укладеним з ТОВ ПФ «Полімер».

В підтвердження факту отримання прибутку від ТОВ «Плавт Сервіс» та ТОВ «Гонорий» позивачем надано оборотно-сальдові відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, доводи податкового органу про нереальність господарських операцій з ТОВ «Плавт Сервіс» та ТОВ «Гонорий» ґрунтуються на висновках актів перевірок вказаних контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань.

Враховуючи наявність первинних документів щодо реалізації ТМЦ на адресу покупців ТОВ «Плавт Сервіс» та ТОВ «Гонорий», то кошти які отримано позивачем у рахунок оплати такого товару не є безповоротною фінансовою допомогою, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 17.11.2014 в частині нарахування податку на прибуток в сумі 363703 грн..

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2014 року № НОМЕР_3 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 350135,00 грн за порушення пп. 2.6 Постанови правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Згідно 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

В ході перевірки встановлено, що при отриманні готівкових коштів 27.09.2013 з банку згідно чекової книжки (корінець чека ЛЕ 0399014) у сумі 40000,00 грн. (надання поворотної фінансової допомоги), готівкові кошті не були оприбутковані у касовій книзі на підставі прибуткового касового ордеру; при отриманні готівкових коштів 18.11.2013 з банку згідно чекової книжки (корінець чека ЛЕ 0399015) у сумі 29000,00 грн. (надання поворотної фінансової допомоги), готівкові кошті не були оприбутковані у касовій книзі на підставі прибуткового касового ордеру; при отриманні готівкових коштів 25.11.2013 з банку згідно чекової книжки (корінець чека ЛЕ 0399016) у сумі 1027,00 грн. (надання поворотної фінансової допомоги), готівкові кошти не були оприбутковані у касовій книзі на підставі прибуткового касового ордеру.

Таким чином, на думку податкового органу, підприємством ТОВ "ТПК УКРТОРГIМПОРТ" (код 36458555) порушено п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 із змінами та доповнення, а саме не оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства у сумі 70027,00 грн.

Між тим, як вбачається з письмових пояснень позивача та доданих в підтвердження пояснень доказів, між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір про безвідсоткову фінансову допомогу №23/9/2013 від 23.09.2013 р.

Згідно цього договору фізична особа ОСОБА_3 вніс на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 70027 грн., про що свідчить квитанція №8 від 23.09.2013 року. Далі грошові кошти уповноваженою особою були зняті з рахунку позивача, про що свідчать корінці чекової книжки ЛЄ0399016, ЛЄ0399015, ЛЄ0399014. Готівкові кошти були оприбутковані на підприємстві, що підтверджується копіями прибуткових касових ордерів №12,13,14. В день оприбуткування грошові кошти були повернуті ОСОБА_3, що підтверджують видаткові касові ордери.

Порядок ведення касової книги та оформлення касових документів по касі регулюється «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637.

Згідно пункту 4.1 Положення № 637 з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку.

Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи) (п. 4.2 Положення № 637).

Пунктом 4.3 Положення № 637 передбачено, що записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Відповідно до п. 4.4 Положення № 637 підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги ("Вкладний аркуш касової книги" та "Звіт касира"), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні готівкові кошти які отримувалися позивачем були оприбутковані в касовій книзі, яка ведеться в електронній формі, на підставі прибуткового касового ордеру відповідно до правил встановлених Положенням № 637.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем документально підтверджено оприбуткування на підприємстві готівкових коштів у сумі 70027,00 грн., а тому висновки податкового органу про порушення позивачем п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 із змінами та доповнення є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2014 року № НОМЕР_3, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 350135,00 грн. за порушення пп. 2.6 Постанови правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Враховуючи вищевикладене, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Укрторгімпорт" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.11.2014 року за № НОМЕР_1, №0003992203, №0004002203 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 220315 грн. та штрафних санкцій в сумі 55078,75 грн. з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015р. по справі № 820/1937/15 скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Укрторгімпорт" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.11.2014 року за № НОМЕР_1, №0003992203, №0004002203 в частині збільшення грошового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 220315 грн. та штрафних санкцій в сумі 55078,75 грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Укрторгімпорт" відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2015 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений 08.07.2015 р.