Постанова

від 20.02.2007 по справі 28-27-22-5/272-03-7426

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28-27-22-5/272-03-7426

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" лютого 2007 р. Справа № 28-27-22-5/272-03-7426

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду складі:

Головуючого судді: Лавренюк О.Т.

суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

( розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року за № 24  проведена заміна судді Журавльова О.О. суддею Гладишевою Т.Я.)

при секретарі судового засідання: Іоффе С.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Ченкова Н.Я.  довіреність. №  3  від  03.01.2007 року

від відповідача: Бельченко  Ю.А., паспорт серія КЕ № 690868 від 05.09.1997 року

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”

на рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року

по справі № 28-27-22-5/272-03-7426

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”

до Малого приватного підприємства „Юст-Енерго”

про стягнення 221 603,64 грн.

та за зустрічним позовом Малого приватного підприємства „Юст-Енерго”

до Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”

про стягнення 924 695,92 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача - Мале приватне підприємство "Юст-Енерго" про стягнення 221603,64 гривень /30.09.2003 року №10111/.

Мале приватне підприємство "Юст-Енерго" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом про стягнення 924965,92 гривень з Відкритого акціонерного товариства „Юст –Енерго” /13.10.2003 року/.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15 грудня 2003 року, у задоволені позову Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" –відмовлено, а зустрічний позов  Малого приватного підприємства "Юст - Енерго" задоволено повністю та стягнуто з ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” –924965,92 гривень /суддя Могил С.К./.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” подало апеляційну скаргу. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2004 року, рішення господарського суду Одеської області залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” не погоджуючись з рішеннями суду подало касаційну скаргу, та постановою Вищого Господарського Суду України від 21 вересня 2004 року касаційну скаргу ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” задоволено частково, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2004 року та рішення господарського суду Одеської області від 15 грудня 2003 року –скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

17 січня 2005 року ухвалою суду, справу прийнято до провадження суддею Торчинською Л.О. та призначено до розгляду.

Представник позивача за зустрічним позовом 2 лютого 2005 року надав заяву про зміну зустрічних позовних вимог та просить суд стягнути з ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” заборгованість в сумі 1 458 895,18 гривень.

Ухвалою суду від 5 квітня 2005 року, провадження по зустрічному позові припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору, згідно п.1-1 ст.80 ГПК України суддя (Торчинська Л.О.).

Рішенням господарського суду від 5 квітня 2005 року, позов ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” задоволено частково та стягнуто з МПП „Юст-Енерго”  - 63 123,91 гривень /суддя Торчинська Л.О./.

Постановою Одеського апеляційного суду від 7 червня 2005 року, рішення господарського суду Одеської області залишено без змін, а апеляційну скаргу МПП „Юст-Енерго”  без задоволення.

28 липня 2005 року Вищий Господарський Суд України, касаційну скаргу МПП „Юст-Енерго” задовольнив, ухвалу господарського суду Одеської області від 5 квітня 2005 року скасував, а справу у цій частині направив на новий розгляд.

Ухвалою суду від 17 серпня 2005 року, справу по розгляду зустрічної позовної заяви прийнято до провадження суддею Семенюк Г.В. та призначено до розгляду.

Провадження по справі було зупинено та призначено бухгалтерську експертизу, ухвалою суду від 14 вересня 2005 року.

7 жовтня 2005 року справу скеровано до Одеського апеляційного господарського суду, для розгляду апеляційної скарги ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”.14 листопада 2005 року  справу скеровано до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги МПП „Юст-Енерго”.

Вищий господарський суд України 22 грудня 2005 року прийняв постанову, якою скасовано рішення господарського суду Одеської області від 5 квітня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду  від 7 червня 2005 року.  

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року, ухвалу господарського суду Одеської області скасовано, а справу направлено до господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 7 липня 2006 року справу прийнято до розгляду суддею Гуляк Г.І. та призначено до розгляду.

Представник позивача за зустрічним позовом 28 липня 2006 року за вхідним № 16211 звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, яке судом було відхилене.

4 вересня 2006 року строк розгляду справи було продовжено до 7 жовтня 2006 року, за клопотанням сторін.

Представник відповідача за зустрічним позовом 4 вересня 2006 року за вхідним №18853 надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому з вимогами позивача за зустрічним позовом не погоджується та просить суд відмовити у задоволені зустрічної позовної заяви з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача за зустрічним позовом надав уточнення до зустрічної позовної заяви 5 жовтня 2006 року, згідно яких просить суд стягнути з ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” борг в сумі 1 046 476,86 гривень, три відсотка річних у розмірі 94 182,91 гривень та визнати п. 4.4 договору доручення про стягнення дебіторської заборгованості від 1 вересня 2000 року, укладеного між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” та МПП „Юст-Енерго” –недійсним.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні надав заяву про застосування строків позовної давності.

Представник відповідача за зустрічним позовом 10 жовтня 2006 року за вхідним № 22074 надав відзив на уточнення позовних вимог, згідно яких просить суд у задоволені зустрічних вимог відмовити повністю.

12 жовтня 2006 року представник позивача за зустрічним позовом надав за вхідним № 22408 доповнення до уточнень позовних вимог згідно якого просить визнати п.4.4 договору доручення від 01.09.2000 року нікчемним з підстав недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог ч. 3, 5, 6 ст. 203 ЦК  України.

Рішенням від 16.10.2006 р. господарського суду Одеської області по справі № 28-27-22-5/272-03-7426 (суддя Гуляк Г.І.) в задоволенні позову відмовлено повністю, а зустрічну позовну заяву задоволено повністю.

23.10.2005 р. ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду від 16.10.2006 р. по даній справі, в якій просить суд вищезазначене рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” до МПП „Юст-Енерго” про стягнення 63 123,91 грн. та відмовити в задоволені позову  МПП „Юст- Енерго”

МПП „Юст-Енерго” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Між ВАТ „ЕК Одесаобленерго” (довіритель) та МПП „Юст- Енерго” ( повірений) 01. вересня 2000 року було укладено договір доручення про стягнення дебіторської заборгованості з боржників  енергопостачальної організації. Умовами договору сторони домовились про те, що згідно пункту 1.1 та 1.2 договору, Довіритель доручає,  а Повірений бере на себе  обов'язки по наданню юридичних послуг по стягненню дебіторської заборгованості , пені , штрафу з його боржників на платній основі.  Відповідно до п. 2.1 Договору повірений зобов'язується в межах строків. передбачених законодавством , виконувати в інтересах довірителя  наступні юридичні послуги по стягненню дебіторської заборгованості: відповідно заявок довірителя: складати  та направляти претензії Боржникам, при необхідності проводити переговори з представниками Боржників на предмет погашення заборгованості, при необхідності проводити переписку з боржниками, підготовлювати матеріали та складати позовні заяви, у тому числі через органи прокуратури, здійснювати представництво Довірителя в судах, органах державної влади та управління по питанням стягнення дебіторської заборгованості, приймати участь в судових засіданнях, контролювати виконання судових рішень,  а також визнаних боржниками претензійних вимог, в разі невиконання судових рішень, визнаних претензій здійснювати, за згодою з Довірителем підготовку матеріалів про зміну порядку їх виконання та форми стягнення, або про визнання боржників банкротами, здійснювати інші, не заборонені законодавством України, дії по стягненню дебіторської заборгованості на користь Довірителя.

Відповідно до умов договору Повірений зобов'язаний на вимогу Довірителя надавати звіт про хід виконання доручення, ( п.2.2) та зобов'язаний по виконанню взятих на себе зобов'язань надати Довірителю звіт з додатком необхідних документів ( п.2.3)

У відповідності з п. 4.2 договору повірений виконує взяті на себе  зобов'язання згідно матеріалів, наданих  разом із заявкою довірителя, а також матеріалів. витребуваних повіреним.

Відповідно до п. 4.4. даного договору послуги Повіреного по стягненню дебіторської заборгованості вважаються виконаними і підлягають оплаті з моменту погашення заборгованості після початку роботи  Повіреного згідно з умовами договору Доручення. При виконанні Повіреним  узятих на себе зобов'язань Довіритель оплачує послуги Повіреного  на протязі 10 діб з моменту погашення заборгованості.

Пункт 4.4. Договору визнано судом першої інстанції недійсним з підстав недодержання в момент вчинення правочину  вимог, які встановлені ст. 203 ч.ч.1-3, 5, 6  ГПК України ,з вказівкою на те,  що стадія примусового виконання рішення суду є виключної компетенцією державної виконавчої служби, а тому зазначений пункт суперечить нормам чинного цивільного законодавства , господарського процесуального законодавства  та нормам законодавства про виконавче провадження.

Аналізуючи даний висновок судова колегія вважає його помилковим, оскільки Договір доручення від 01.09.200 року  укладений сторонами при вільному волевиявленню сторін, які визначили, що мета Договору  - прийняття заходів , направлених на погашення споживачами –юридичними особами –заборгованостей за електричну енергію.

Оскільки погашення заборгованості боржниками може відбуватися на всіх етапах роботи Повіреного шляхом: добровільного погашення боргу внаслідок пред'явлення претензії, листа, переговорів, що відповідає п. 5.1. б. Договору доручення, а також шляхом стягнення боргів в примусову порядку , на підставі виконавчих документів ( рішень суду, визнаних претензій), передбачених ст.. 3 Закону України „Про виконавче провадження”( що цілком відповідає п. 5.1.а Договору ) сторони  Договору визначили в п. 4.4. Договору, що послуги Повіреного по стягненню дебіторської заборгованості вважаються виконаними  та підлягають оплаті з моменту погашення заборгованості , що відповідає меті договору та не суперечить нормам законодавства.

Як свідчать наведені умови Договору доручення від 01.09.2000 року , Довіритель доручив Повіреному  виконувати в своїх інтересах лише ті заходи по погашенню дебіторської заборгованості, які має право виконувати сам під час захисту своїх інтересів на стадіях досудового ( претензійного) врегулюванню спору з підприємствами –боржниками за електричну енергію , на стадії позовного провадження та судового розгляду спору, на стадії виконання рішення суду.

Згідно преамбули Закону України „Про  виконавче провадження” ,цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню  у разі невиконання їх у добровільному порядку. Відповідно ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату, доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні, інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно п.4.4. Договору Повірений не взяв на себе  виконання заходів  примусового виконання рішень, які перелічені в ст. 4 ЗУ „Про виконавче провадження”, що свідчить про те, що п. 4.4 Договору не покладає на Повіреного виконання дій ( послуг), які відносяться  до виключної компетенції державної виконавчої служби . Тому п. 4.4 Договору від 01.09.2000 року не суперечить Закону України „Про виконавче провадження”.

Таким чином пункт 4.4. Договору не покладає на Повіреного обов'язку виконувати рішення суду, а лише передбачає момент з якого надані юридичні послуги  по стягненню дебіторської заборгованості вважаються виконаними -

Крім того, ст. 12 Закону України „Про виконавче провадження” ( в редакції, яка діяла на момент укладення Договору) передбачає, що Стягувач як сторона провадження ( в даному випадку ВАТ „Одесаобленерго”) може реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому проваджені самостійно або через своїх представників.

Стаття 29 Закону визначає права і обов'язки сторін, серед яких право знайомитися з матеріалами  виконавчого провадження , робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали , давати пояснення в процесі  виконавчих дій, заперечувати проти клопотань, заявляти відводи, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця , подавати заяву про видачу дубліката виконавчого документа , про поновлення строку  пред'явлення виконавчого документа до виконання, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів  між стягувачами, тощо.

Таким чином представлення інтересів ВАТ „Одесаобленерго” Повіреним на стадії примусового виконання рішення не лише не суперечить Закону України „Про виконавче провадження, а й повністю відповідає йому ( ст. 12 Закону).

Тобто п.4.4 Договору не покладає на повіреного обов'язку виконувати рішення суду, а лише передбачає момент з якого надані юридичні послуги по стягненню дебіторської заборгованості ( які Довіритель доручив виконувати  в межах своїх прав як кредитора –на досудовій стадії стягнення боргів, як позивача –в судовому проваджені та як стягувача –у виконавчому проваджені) вважаються виконаними саме з моменту погашення  заборгованості боржниками після початку роботи Повіреного.

На підставі викладеного , судова колегія  вважає, що підстав визнавати п.4.4. Договору недійсним не має.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленої до  винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові. Позивач звертався до суду  з заявою  про застосування строків позовної давності, а МПП „Юст- Енерго” клопотання про поновлення пропущених строків позовної давності, з обгрунтуваням причин пропуску строків позовної давності не надавало і в судовому засіданні будь-яких причин пропуску строку позовної давності позивачем по зустрічному позову не надано.

Вимоги про визнання недійсним п. 4.4 Договору заявлені 05.10.2006 року, договір укладено 01.09.2000 року, заяви про поновлення строку позовної давності до суду не надходило і, крім того, МПП „Юст-Енерго” ніщо не заважало пред'явити позов в межах трирічного строку  позовної давності, передбаченого ст. 71 ЦК України ( в редакції 1963 року).

Відносно стягнення  1046476, 86 грн. боргу за договором дорученням  та 3% річних  в сумі 94182, 91 грн. судова колегія приходить до наступного:

Рішення суду від 16.10.2006 року  стягнуто винагороду на користь МПП „Юст-Енерго”  в розмірі 10% від сум заборгованостей споживачів, які за участю повіреного були  стягнені ( визнані) рішеннями господарського суду, що були зазначені в акті  приймання-передачі справ від 30.07.2002 року . Згідно рішення завдяки роботі Повіреного рішеннями суду було визнано ( стягнено) заборгованість споживачів, перелічених у пунктах 1-3,9-30 Акту від 30.07.2002 року в сумі 10464768,68 грн і тому на підставі п. 5.1 а. Договору стягнув на користь МПП „Юст-Енерго” винагороду 10% від цієї суми, а саме 1046476,86 грн.

Однак такий висновок суду не відповідає обставинам справи, оскільки  зміст рішень суду, які наявні в матеріалах справи свідчить, що сума визнаних ( стягнутих) заборгованостей споживачів  склала 7161047,39 грн.

За погашення споживачами, переліченими у пунктах 1-3, 9-30 Акту від 30.07.2002 року боргів в сумі 2 121 398, 91 грн. Довіритель сплатив Повіреному винагороду на підставі п. 4.4. Договору  та п. 5.1.а, 5.1.б. в розмірі 10% від погашених сум, що склало  212139,89 грн..

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи: актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, розрахунками.

Оскільки п.4.4. Договору Доручення не суперечить актам цивільного законодавства , договір доручення від 01.09.2000 року діє на умовах викладених в ньому ( окрім п.6.5 Договору, який рішенням суду визнаний недійсним).

Рішенням господарського суд Одеської області від 12.09.2005 року по справі № 5-27/212-04-5241 за позовом МПП „Юст –Енерго” до ВАТ „Одесаобленерого”  про стягнення  2778314, 11 грн за Договором доручення від 01.09.2000 року встановлено факт належного виконання своїх зобов'язань за даним договором ВАТ „Одесаобленерго”.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог МПП „Юст-Енерго” суд першої інстанції не взяв до уваги вказане рішення і прийняв рішення всупереч висновкам які встановив господарський суд у вказаній справі.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору, вимогам закону, Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Приймаючи рішення про стягнення боргу суд першої інстанції встановив обов'язок довірителя  сплачувати винагороду  Повіреному на умовах не встановлених укладеним договором та Законом.

Крім того, доказів того, що Повіреним у відповідності до п.4.4. Договору були виконані роботи на заявлену суму зустрічних позовних вимог, а саме на суму 10 046 476, 86 грн. суду не надано.

Посилання позивача на участь у судових засіданнях, складання претензій в інтересах Довірителя від імені довірителя,. прокуратури, тощо не є доказом виконання договору, відповідно до вимог п.4.4. Договору.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про стягнення боргу  та 3% річних  підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Суд першої інстанції вказав, що 16.07.2002 року  на  адресу МПП „Юст-Енерго” за № 02/474 направлено лист, з якого вбачається, що продовження у подальшому договірних відносин по зазначеному договору доручення від 01.09.2000 року про стягнення дебіторської заборгованості неможливо, а тому ВАТ „ЕК Одесаобленерго” вважає вказаний договір розірваним з моменту підписання акту виконаних робіт. В матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт і тому  суд доходить висновку у зв'язку із спірними відносинами, що виникли на підставі розірвання договору між сторонами так і не був підписаний, а тому зазначений договір не був розірваний у встановленому порядку. МПП „Юст-Енерго” встигло виконати свої зобов'язання за вказаним договором до 16.07.2002 року у відношенні боржників, перелічених у п.п.п1-3,6, 9-30 на загальну суму 10464768, 68 грн.

Даний висновок не відповідає обставинам справи, оскільки вказаний лист містить в собі повідомлення Довіреного про скасування доручення, у зв'язку з економічною недоцільністю  продовження договірних  відносин по Договору доручення від 01.09.2000 року про стягнення дебіторської заборгованості , відміняє доручення, обгрунтовані заявками, які є предметом договору і вважає його розірваним з моменту підписання акту виконаних робіт і просить направити представника для складання акту виконаних робіт на даний момент.

Відповідно до ст. 392 ЦК УРСР, Договір доручення припиняється, крім загальних підстав припинення договорів, також внаслідок скасування його довірителем. Довіритель вправі скасувати доручення, а повірений відмовитись від нього у всякий час. таким чином, договір доручення від 01.09.2000 року припинив свою дію 16.07.2002 року, що встановлено рішенням господарського суду.  Одеської області по справі № 15-22/334-02-9806 від 26.08.2004 року, яке набрало чинної сили , за позовом ВАТ „ЕК Одесаобленерго”до МПП „Юст-Енерго” про визнання недійсним Договору доручення від  01.09.2000 року.

Тобто суд першої інстанції не мав права надавати іншу оцінку  факту встановленого рішенням, що набрало сили і повинен був вважати доведеним той факт, що спірний договір діяв з 01.09.2000 року і припинив свою дію 16.07.2004 року, як того вимагає ст. 35 ГПК України.

Крім того, як вбачається з „Акту передачі справ згідно листа ОЕС ВАТ „Одесаобленерго” від 16.07.2002 року № 02/474” від 30.07.2002 року , МПП „Юст-Енгерго” повернуло ВАТ „ ЕК Одесаобенерго” всі матеріали, які були у повіреного для виконання доручення та припинило  виконувати доручення, що свідчить про узгодження між сторонами питання розірвання Договору доручення з 16.07.2002 року .

Таким чином, Договір доручення припинив свою дію 16.07.2002 року , у зв'язку з скасуванням доручення Довірителем ( ВАТ „Одесаобленерго”).Наслідки скасування договору доручення до того, як доручення виконано повністю регулювались ст. 393 ЦК УРСР , яка передбачає, що якщо договір доручення припинений до того, як доручення виконано повністю, довіритель зобов'язаний винагородити повіреного відповідно до виконаної роботи. Це правило не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він дізнався або повинен був дізнатися про припинення доручення.

Як вказано вище , під час дії договору доручення боржниками, переліченими в пунктах 1-3,6, 9-30 Акту від 30.07.2002 року було сплачено борги частково на суму 2 121 398, 91 грн., про що були складені двосторонні акти приймання виконаних робіт і Довіритель сплатив Повіреному  винагороду на підставі ст. ст. 161, 393 ЦК УРСР та п.п.  4.4, 5.1.а., 5.1.б  Договору в  розмірі  10% від погашених сум, що склало 212 139, 89 грн., що підтверджено актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, претензіями та рішеннями суду).

Факт належного виконання своїх зобов'язань за договором встановлено також рішенням господарського суду Одеської області від 12.09.2005 року у справі № 5-27/212-04-5241 за позовом МПП „ЮСТ –Енерго” до ВАТ „Одесаобленерго” про стягнення 2 778 314, 11 грн за Договором доручення від 01.09.2000 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що  суд першої інстанції, приймаючи оспорюване рішення , порушив ст.161 ЦК УРСР та ст. 526 ЦК України, оскільки встановив обов'язок Довірителя сплачувати винагороду Повіреному  на умовах, не встановлених ані укладеним Договором, ані Законом.

Посилання суду першої інстанції на те, що Договір доручення від 01.09.2000 року  діяв і після 16.07.2002 року  і тому відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення і тому до вказаного договору повинні бути застосовані  норми ЦК України в редакції 2004 року безпідставне, оскільки матеріалами справи достеменно встановлено, що Договір доручення від 01.09.2000 року припинив свою дію 16.07.2002 року.

За таких обставин суд першої інстанції повинен був застосувати норми ст. 71 ЦК УРСР, так як пропущені трирічні строки позовної давності

Відносно вимог  ВАТ  „ЕК Одесаобленерго” судова колегія приходить до наступного: Позивач просить  стягнути з відповідача 221 603, 64 грн, посилаючись на те,що з вини відповідача  не стягнута дебіторська заборгованість з ДЖЕП „Будівельник”, ДП „Одеський завод бактерійних  і вірусних препаратів –завод „Біопром””, Одеського виробничого об'єднання „Електрик” Українського товариства глухих , МЕП „Росток”.

Даний спір стосується виконання  відповідачем умов договору від 01.09.2000 року, за яким йому надано повноваження по представництву позивача у судах при стягненні заборгованості за спожиту електроенергію.

Як вбачається з матеріалів справи заявка на стягнення боргу вказаних підприємств була передана відповідачу після спливу строку позовної давності на частину заборгованості боржників і тому вини відповідача у втраті позивачем можливості стягнути борг колегія суддів не вбачає.

Крім того, Договір доручення  був припинений з ініціативи позивача, який мав можливість забезпечити свої інтереси по стягненню заборгованості  вчиненням певних дій.

Належних доказів неможливості стягнути  борги без участі повіреного позивач суду не надав і тому  апеляційна скарга ВАТ „ЕК Одесаобленерго” в цій частині задоволенню не підлягає, а рішення  суду першої інстанції  про відмову в задоволені вказаного позову  повинно бути залишено без змін.

Судові витрати, що сплачені сторонами - державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу  покладаються на позивача та відповідача, відповідно до поданих ними позовів, у зв'язку з чим вимоги позивача по зустрічному позову про стягнення витрат по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу  з ВАТ „ЕК Одесаобленего” на користь МПП „Юст-Енерго” задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року по справі № 28-27-22-5/272-03-7426 скасувати частково.

В задоволені позову  Малого приватного підприємства „Юст-Енерго” –відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                             О.Т. Лавренюк

Суддя                                                                                    Я.Ф. Савицький

          Суддя                                                                                    Т.Я. Гладишева