Постанова

від 13.02.2007 по справі 8/385/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/385/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" лютого 2007 р. Справа № 8/385/06

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Мирошниченко М.А.

                                      Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Іванцов І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі  

апеляційну скаргу ТОВ „Котерія”, м. Миколаїв

на постанову господарського суду Миколаївської області

від 21.12.2006 року

у справі   № 8/385/06

за позовом: ВАТ „Інгул”, м. Миколаїв

до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:  ТОВ „Котерія”, м. Миколаїв            

про визнання недійсними розпоряджень  

    ВСТАНОВИЛА:

          У жовтні 2006 року ВАТ „Інгул” звернулося до господарського суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання недійсними  розпорядження № 1205  від 21.12.2004 року про погодження місця розташування земельної ділянки та дозвіл на розробку ТОВ „Котерія” проекту відведення земельної ділянки площею 1,62 га для рекреаційного використання під розміщення існуючої бази відпочинку із земель виробничого об'єднання „Інгул” та розпорядження  № 27 від 11.01.2005 року про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ТОВ „Котерія” земельної ділянки загальною площею 1,3870 га із земель виробничого об'єднання „Інгул” за адресою: с. Коблево, пр. Курортний, 7-Б, Березанського району Миколаївської області під розміщення існуючої бази відпочинку. Позовні вимоги  обґрунтовувалися тим, що ТОВ „Котерія” та позивач  є суміжними землекористувачами, однак, при підготовці проектної документації на відведення земельної ділянки не були вжиті заходи щодо узгодження меж земельної ділянки з суміжним землекористувачем –ВАТ „Інгул”, що не відповідає ст. 15 Закону України „Про оренду землі” та положенням ст.ст.184, 185, п. б ст. 198 Земельного кодексу України. Посилаючись на те, що оспорюванні розпорядження відповідача суперечать вимогам законодавства та порушують його права і інтереси, позивач на підставі ст. ст. 152, 155 ЗК України просив про задоволення позову.  

          Заявою № 1195 від 19.12.2006 року позивач уточнив свої позовні вимоги і просив господарський суд оспорюванні розпорядження Березанської райдержадміністрації скасувати.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2006 року за клопотанням відповідача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє  самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено ТОВ „Котерія”.

          Від Березанської райдержадміністрації відзив на позов не надходив.          

          ТОВ „Котерія” позов не визнало вказуючи на те, що позивач не є правонаступником виробничого об'єднання „Інгул” щодо земельної ділянки площею 4,5 га, наданої останньому в постійне користування для обслуговування бази відпочинку „Орбіта”. Жодного доказу про передачу у встановленому законом порядку зазначеної земельної ділянки позивачеві від виробничого об'єднання „Інгул” в справі не має. На теперішній час позивач не є користувачем цієї земельної ділянки, а тому оспорювані розпорядження, які приймалися на виконання рішення господарського суду Миколаївської області, що набрало законної сили, не можуть порушувати його права та інтереси.

          Постановою господарського суду Миколаївської області від 21.12.2006 року у справі (суддя –Гриньова Т.В.) позов задоволено повністю з мотивів правомірності і обґрунтованості позовних вимог.

          ТОВ „Котерія” у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначену постанову місцевого господарського суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову  ВАТ „Інгул” у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими і невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що виразилося у неправильному вирішенні справи.          

          У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ „Інгул” заперечує проти її задоволення посилаючись на те, що відповідно до свого статуту воно є правонаступником виробничого об'єднання „Інгул”, а при прийнятті Березанською райдержадміністрацією оспорюваних розпоряджень не були враховані права та інтереси землекористувача -  позивача у справі. А тому просить оскаржувану постанову місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

          Від Березанської райдержадміністрації відзив на апеляційну скаргу не надходив.

          Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені заздалегідь належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Особа, яка з'явилася в судове засідання господарського суду апеляційної інстанції  представляти інтереси позивача, не надала суду належного документа, що підтверджував би її повноваження. Неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про день, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 4 ст. 196 КАС України.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Державним актом на право постійного користування землею, виданим Березанською районною радою Миколаївської області 08.04.1994 року та зареєстрованим за № 25, державному підприємству - виробничому об'єднанню „Інгул” було надано у постійне користування 4,5 га землі в межах згідно з планом землекористування для бази відпочинку „Орбіта”.

          31.08.1999 року між  регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (продавець) та СП ЗАТ „Котерія”, правонаступником якого згідно зі  статутом є ТОВ „Котерія”, (покупець) було укладено договір № 52-р купівлі –продажу об'єкта незавершеного будівництва проданого на аукціоні, відповідно до умов  якого продавець зобов'язався передати  у власність покупця об'єкт незавершеного будівництва „Спальний корпус на 205 місць бази відпочинку „Орбіта”, який знаходиться за адресою: Миколаївська область Березанський район с. Коблево, на земельній ділянці         0,5 га.

          20.04.2000 року між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду до даного договору, за умовами якої  п. 1.1  договору сторони виклали в наступній редакції: „продавець зобов'язується передати у власність покупцю об'єкт незавершеного будівництва „Спальний корпус на 205 місць бази відпочинку „Орбіта”, який знаходиться за адресою: Миколаївська область Березанський район с. Коблево, на земельній ділянці, згідно з проектно –кошторисною документацією”.

          Також, згідно з новою редакцією п. 5.5  договору, покупець зобов'язаний був протягом п'яти років добудувати об'єкт незавершеного будівництва з дотриманням санітарних, протипожежних норм, із збереженням в подальшому профілю об'єкта згідно з  проектно – кошторисною документацією та технічними умовами на ОНБ.

          Вказані договір та додаткова угода були зареєстровані Березанською райдержадміністрацією.

          Зазначене в даному договорі та додатковій угоді майно було передано покупцеві від продявця за актом приймання –передачі від 11.09.2000 року, тобто до СП ЗАТ „Котерія” перейшло право власності на зазначену нерухомість.

          Відповідно до ст. 30 ЗК України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ з послідуючими змінами та доповненнями, що був чинним на момент укладення вказаних договору купівлі –продажу та додаткової угоди до нього, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.01.2003 року у справі №15/285 зобов'язано Березанську райдержадміністрацію підготувати висновки тощо про надання у користування ТОВ „Котерія” земельної ділянки площею 0,81 га під незавершене будівництво „Спальний корпус на 205 місць бази відпочинку „Орбіта”.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.05.2004 року у справі № 8/65 зобов'язано Березанську райдержадміністрацію додатково оформити право користування ТОВ „Котерія” земельною ділянкою 0,8 га під незавершене будівництво „Спальний корпус на 205 місць бази відпочинку „Орбіта” шляхом укладення договору оренди зазначеної земельної ділянки.

          Вказані рішення господарського суду Миколаївської області набрали законної сили.

          Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 1205  від 21.12.2004 року затверджено матеріали  погодження місця розташування земельної ділянки ТОВ „Котерія” площею   1,62 га для рекреаційного використання під розміщення існуючої бази відпочинку із земель виробничого об'єднання „Інгул” (забудовані землі, в тому числі: землі кемпінгів, будинків відпочинку) в довгострокову оренду на 49 років за межами населеного пункту, в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та надано дозвіл ТОВ „Котерія” на розробку проекту відведення зазначеної земельної ділянки.

          Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації № 27 від 11.01.2005 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Котерія” в довгострокову оренду терміном на 49 років для рекреаційного призначення під розміщення існуючої бази відпочинку із земель виробничого об'єднання „Інгул” розроблений ТОВ „Обласний земельно – кадастровий центр” та надано ТОВ „Котерія” земельну ділянку загальною площею 1,3870 га із земель виробничого об'єднання „Інгул” (забудовані землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі) для рекреаційного призначення під розміщення існуючої бази відпочинку, розташовану за адресою: с. Коблево, пр. Курортний, 7-Б, Березанського району Миколаївської області за межами населеного пункту, в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області в довгострокову оренду терміном на 49 років.

          Звернувшись до господарського суду з цим позовом позивач стверджує, що на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 08.04.1994 року за № 25 він є суміжним з ТОВ „Котерія” землекористувачем, однак при підготовці проектної документації на відведення земельної ділянки останньому не були вжиті заходи щодо узгодження меж цієї земельної ділянки з позивачем, а тому оспорювані розпорядження Березанської районної державної адміністрації суперечать вимогам законодавства та порушують права та інтереси ВАТ „Інгул”. При цьому позивач посилається на п. 3.3 свого статуту, відповідно до якого товариство є правонаступником майнових прав та обов'язків державного підприємства Миколаївський трансформаторний завод та виробничого об'єднання „Інгул”.

          З наявного в справі витягу з наказу Міністерства електронної промисловості СРСР від 16.01.1991 року № 23 вбачається, що на базі Миколаївського трансформаторного заводу було організовано виробниче об'єднання „Інгул”.

          Згідно з наказом Мінмашпрому України від 30.12.1994 року № 1809 на базі Миколаївського трансформаторного заводу було створено відкрите акціонерне товариство „Інгул” та затверджено його статут.

          З наявного в справі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи –ВАТ „Інгул” випливає, що позивач був зареєстрований 04.01.1995 року.

          При вирішенні питання про правонаступництво слід виходити з того, що крім запису в установчих документах щодо правонаступництва суттєве значення мають фактично здійснені організаційно –економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме:  рішення власника, підписання передаточного або розподільного акту чи балансу.

          Згідно з приписами ст. 34 Закону України „Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 року № 888-ХІІ та ч. 1 ст. 37 ЦК УРСР в редакції від 18.07.1963 року, що були чинними на момент створення ВАТ „Інгул”, юридична особа могла припинятися шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).

          Частиною 2 ст. 37 ЦК УРСР встановлено, що у разі реорганізації підприємств момент переходу майна та відповідних прав та обов'язків до нових підприємств  визначається, якщо інше не передбачено законом чи постановою про  реорганізацію, днем підписання передаточного або розподільного акту чи балансу.

          Належних доказів, які б свідчили про передачу земельної ділянки розташованої в межах Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від виробничого об'єднання „Інгул” до ВАТ „Інгул” позивач суду не надав і таких доказів в справі не міститься.  

          Навпаки, з наявних у справі довідок Березанського районного відділу земельних ресурсів від 30.08.2006 р. № 01-6-1031 та від 31.10.2006 р. № 01-6-1490 вбачається, що згідно земельно –кадастрових даних станом на 01.08.2006 року в межах території Коблівської сільської ради Березанського району за межами населених пунктів за виробничим об'єднанням „Інгул” рахується земельна ділянка площею 3,0418 га і у користування ВАТ „Інгул” не надавалася.

          Відповідно до п. 4 ст. 34 „Про підприємства в Україні”, що був чинним на момент створення ВАТ „Інгул”, підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

          Згідно з ч. 2 ст. 104 ЦК України, що є чинним на момент вирішення даного спору, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

          З припиненням діяльності підприємства земельне законодавство пов'язує настання певних правових наслідків.

          Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 27 ЗК УРСР від 18.12.1990 року, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

          Відповідно до п. „в” ст. 141 ЗК України, що є чинним на момент вирішення даного спору, підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

          Між тим, з наявної в справі довідки Головного управління статистики у Миколаївській області від 20.12.2006 року № 19/11-4066 вбачається, що в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України існують:  Виробниче об'єднання „Інгул”, ідентифікаційний код 14313278, а також –Відкрите акціонерне товариство „Інгул”, ідентифікаційний код 20915842.

          Відтак, наявні у виробничого об'єднання „Інгул” майнові права та обов'язки не можуть перейти до іншої особи.

          Частиною 2 ст. 92 ЗК України передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

          Наявна у справі довідка № 19/11-3205 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видана Головним управлінням статистики у Миколаївській області 17.10.2006 року свідчить про те, що позивач є підприємством з приватною формою власності.

          Відтак, позивач не має права володіти і користуватися земельною ділянкою на праві постійного користування.

          Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

          Статтею 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

          Матеріалами справи підтверджується, що у позивача немає ані державного акту, ані договору оренди на земельну ділянку розташовану в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, а відтак позивач не є користувачем зазначеної земельної ділянки і в нього відсутні на неї які –небудь права.

          Таким чином, своє право на земельну ділянку, яка є предметом даного спору, позивач не обґрунтував та цю обставину не довів.

          Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не є особою, яка  має суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого поданий позов.

          Разом з тим, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших, встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом (в інтересах якої звернулись з позовом), суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

          Приймаючи оскаржувану постанову місцевий господарський суд зазначеного не врахував, надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. В зв'язку з цим оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

          Вжиті ухвалою господарського суду першої інстанції від 26.10.2006 року заходи забезпечення  позову в порядку ст. 118 КАС України підлягають скасуванню.

Керуючись  ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 254  КАС  України,

колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ „Котерія” задовольнити.

          Постанову  господарського  суду  Миколаївської  області  від  21.12.2006 року у справі № 8/385/06 скасувати.

У задоволенні позову ВАТ „Інгул” до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області про скасування розпоряджень від 21.12.2004 року № 1205 та від 11.01.2005 року № 27 відмовити.

          Вжиті ухвалою господарського суду Миколаївської  області  від 26.10.2006 року заходи забезпечення  адміністративного позову скасувати.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена

у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.          

 Судді:                                                                      Мирошниченко М.А.

                                                                                   Шевченко В. В.