Б-7/13
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
14.02.07 Справа № Б-7/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Новосад Д.Ф.
Мельник Г.І.
розглянув апеляційну скаргу ВАТ «Калуський завод комунального устаткування»
на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2006р.
у справі № Б-7/13-14/224
за заявою Управління ПФУ в м.Калуші, м.Калуш
до ВАТ «Калуський завод комунального устаткування», м.Калуш
про визнання банкрутом,
з участю представників :
від скаржника –Лагодюк В.М.; Ніневський В.М.
від ініціюючого кредитора –не з»явився
арбітражний керуючий –не з»явився
від Калуської ОДПІ - не з»явився
В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.
Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2006р. у справі № Б-7/13-14/224 (суддя Булка В.І.) про банкрутство ВАТ «Калуський завод комунального устаткування», м.Калуш затверджено розпоряднику майна Хлібейчуку І.М. додаткову винагороду в розмірі 9 (дев»ять) відсотків від загальної суми реалізованих майнових активів боржника та поверненої дебіторської заборгованості боржника.
Не погоджуючись з даною ухвалою боржник –ВАТ «Калуський завод комунального устаткування»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали залишено поза увагою вимоги п.11 ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким встановлено, що кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому. Як зазначає скаржник, такий фонд загальними зборами кредиторів не створювався та порядок використання його коштів не затверджувався у встановленому порядку рішенням комітету кредиторів та господарським судом. Крім того, як зазначає скаржник, судом першої інстанції не взято до уваги постанову Вищого господарського суду України від 03.10.2006р., якою скасовано усі попередні рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо виплати арбітражному керуючому Хлібейчуку І.М. додаткової винагороди.
Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Представленими відзивами –арбітражний керуючий Хлібейчук І.М. та ініціюючий кредитор –Управління ПФУ в Калуському районі доводи скаржника заперечують, просять суд ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частково до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до п.11 ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначається рішенням комітету кредиторів та затверджується ухвалою господарського суду.
Як з»ясовано судом апеляційної інстанції та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні такий фонд кредиторами у справі про банкрутство ВАТ «Калуський завод комунального устаткування»не формувався.
Згідно з п.13 ст.3-1 вказаного вище Закону кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.
Виходячи зі змісту вказаних норм, додаткову винагороду арбітражному керуючому за результатами його діяльності, розмір якої затверджується господарським судом, виплачують останньому кредитори і правові підстави для стягнення з рахунку боржника додаткової винагороди арбітражному керуючому відсутні.
Крім того слід зазначити, що за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника здійснюється лише оплата послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв»язку з виконання ним своїх обов»язків.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задоволити частково.
Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2006р. у справі № Б-7/13-14/224 скасувати.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Новосад Д.Ф.
суддя Мельник Г.І.
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 14.02.2007 |
Оприлюднено | 03.09.2007 |
Номер документу | 465179 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Михалюк О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні