Постанова

від 08.06.2015 по справі 804/5113/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 р. Справа № 804/5113/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДніпропромлітВ» до Дніпропетровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.03.2015р.,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.03.2015 р. № НОМЕР_1 про донарахування ТОВ «Дніпропромліт» податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 377 175 грн., у тому числі: 251 450 грн. - за основним платежем, 125 725 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ДНІПРОПРОМЛІТ" (код 21866376), з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ "СОЛАРХЕЙТ" (код ЄДРПОУ 39289963), ТОВ "СП МДМ" (код ЄДРПОУ 20490986) за жовтень 2014 року, за результатами якої, складено акт від 27.02.2015 року №96/2204/21866376. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 19.03.2015 р. № НОМЕР_1 про донарахування ТОВ «Дніпропромліт» податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 377 175 грн., у тому числі: 251 450 грн. - за основним платежем, 125 725 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Дніпропетровська об'єднана державна податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ДНІПРОПРОМЛІТ" (код 21866376), з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ "СОЛАРХЕЙТ" (код ЄДРПОУ 39289963), ТОВ "СП МДМ" (код ЄДРПОУ 20490986) за жовтень 2014 року.

Перевіркою встановлені порушення:

- за результатами перевірки ТОВ «ДНІПРОПРОМЛІТ» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «СОЛАРХЕЙТ» та ТОВ «СП МДМ» їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ "СОЛАРХЕЙТ" та ТОВ "СП МДМ" за жовтень 2014 року;

- порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «ДНІПРОПРОМЛІТ» занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 року, всього на суму 251 450,00 грн., у т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ «СОЛАРХЕЙТ» на суму 241600,00 грн., та ТОВ «СП МДМ» на суму 9850,00 грн., у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "СОЛАРХЕЙТ" та ТОВ "СП МДМ".

За результатами перевірки складено ОСОБА_2 від 27.02.2015 року №96/2204/21866376 на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення від 19.03.2015 р. № НОМЕР_1 про донарахування ТОВ «Дніпропромліт» податкових зобов'язань по ПДВ на загальну суму 377 175 грн., у тому числі: 251 450 грн. - за основним платежем, 125 725 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «СОЛАРХЕЙТ» укладено договір поставки №47-14 від 02.10.2014 року на виконання якого, оформлено видаткові накладні № 1003/01 від 03.10.2014 p., № 1006/01 від 06.10.2014 p., № 1013/09 від 13.10.2014 p., № 1020/04 від 20.10.2014 p., № 1027/13 від 27.10.2014 p., податкові накладні № 1 від 03.10.2014 p., № 2 від 06.10.2014 p., № 9 від 13.10.2014 p., № 10 від 20.10.2014 p., № 13 від 27.10.2014 p., товарно-транспортні накладні № 0310 від 03.10.2014 p., № 0610 від 06.10.2014 p., № 1310 від 13.10.2014 p., № 2010 від 20.10.2014 p., № 2710 від 27.10.2014 p., відповідні виписки по розрахункових рахунках та виписки з журналу довіреностей.

Також, між позивачем та ТОВ «СП МДМ» укладено договір поставки від 16.10.2014 року на виконання якого, оформлено рахунки фактури № 1510 від 16.10.2014 p., № 22102 від 22.10.2014 p., № 24102 від 24.10.2014 p., № 27102 від 27.10.2014 p., № 31102 від 31.10.2014 p., видаткові накладні № 1510 від 16.10.2014 p., № 22102 від 22.10.2014 p., № 24102 від 24.10.2014 p., № 27102 від 27.10.2014 p., № 31102 від 31.10.2014 p., податкові накладні № 17 від 16.10.2014 p., № 26 від 22.10.2014 p., № 31 від 24.10.2014 p., № 34 від 27.10.2014p., № 39 від 31.10.2014 p., товарно-транспортні накладні № 1610 від 16.10.2014 p., № 221007 від 22.10.2014 p., № 241002 від 24.10.2014 p., № 27102 від 27.10.2014 p., № 31102 від 31.10.2014 p., виписка з сертифікату якості № 31102 від 31.10.2014 p., відповідні виписки по розрахункових рахунках та виписки з журналу довіреностей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких, складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що наявність первинних документів без підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань, не є належним доказом реальності господарських операцій.

Так, матеріалами справи встановлено, що ТТН №2710 від 27.10.2014р., згідно якої, відбувалось перевезення вантажу від ТОВ «СОЛАРХЕЙТ» (м. Київ) до ТОВ «ДНІПРОПРОМЛІТ» (м. Дніпропетровськ) та ТТН №27102 від 27.10.2014 року, згідно якої, відбувалось перевезення вантажу від ТОВ «СП МДМ» (м. Запоріжжя) до ТОВ «ДНІПРОПРОМЛІТ» (м. Дніпропетровськ) встановлено, що автомобіль НОМЕР_2 та водій ОСОБА_3В, знаходились в один і той же день в різних містах, а саме: м. Запоріжжя та м. Київ одночасно, що свідчить про неможливість перевезення товару, а саме, модифікатору, проволоки та ферохрому.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, яка є бухгалтером ТОВ «Дніпропромліт», суду пояснила, що в її прямі обов'язки не входить контроль водіїв та їх відрядження, але перед приходом до суду, вона самостійно з'ясувала у одного водія про поїздку до іншої місцевості, який повідомив їй що їздив до м. Києва.

В той же час, представник позивача ОСОБА_4 пояснила суду, що документи на відрядження водіїв під час перевірки та в судове засідання не надавались, у зв'язку з тим, що вони взагалі не складались за спірний період і їй це достеменно відомо, так як вона є бухгалтером позивача. Також повідомила суду, що в ТТН дійсно є певні неточності, як вона вважає напевно описки.

Отже, суд вважає, що виписані ТТН на постачання товару від ТОВ «СОЛАРХЕЙТ» та ТОВ «СП МДМ» на адресу ТОВ «ДНІПРОПРОМЛІТ» не можна вважати належно оформленими, так як не має можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню та ставлять під сумнів факт перевезення товару.

Також, до перевірки надано паперові носії податкових та видаткових накладних виписані згідно усного договору поставки від 16.10.2014 року від імені ТОВ "СП МДМ" (код ЄДРПОУ 20490986) за жовтень 2014 року на ТОВ "ДНІПРОПРОМЛІТ", всього на суму 59 100 грн. (у т.ч. ПДВ 9 850грн).

Однак, в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних (далі ТТН) не містяться обов'язкові реквізити, а саме:

- у графі «пункт навантаження» не зазначено адресу, за якою відбувалось завантаження автомобіля (лише вказано м. Запоріжжя), не зазначено адресу, за якою відбувалось розвантаження автомобіля (лише вказано м. Дніпропетровськ);

- у ТТН №1610 від 16.10.2014 не вказано номер та дата довіреності за якою відбувалось відпуск товару, що унеможливлює дослідити походження товару.

Також, по взаємовідносинам ТОВ «СП МДМ» та ТОВ «ДНІПРОПРОМЛІТ» встановлено відсутність:

- договору від 16.10.2014року на який ідеться посилання у податкових накладних наданих до перевірки;

- сертифікатів відповідності, що унеможливлює дослідити походження товару, а саме, ферросіліція.

Отже, наявність або відсутність ознак нікчемності у цивільному договорі не має вирішального значення для перевірки правильності формування платником даних податкового обліку. Адже, податкові наслідки породжують не власне правочини, а господарські операції, які викликають зміни у структурі активів платника. Дотримання норм цивільного чи господарського права під час укладення договору не означає автоматичної реальності вчинення господарської операції та правильності відображення її результатів у податковому обліку.

Так, відповідно до ухвали від 19 листопада 2014р. справа № К/9991/32350/12, Вищий адміністративний суд України звертає увагу судів на те, що у даному випадку, з огляду на зафіксовані податковим органом факти, судам необхідно перевірити обставини стосовно руху активів на шляху від виробника до постачальника у процесі виконання спірних операцій, з'ясувавши, яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, а також, встановити посадових осіб постачальника та покупця, безпосередньо задіяних у такому процесі.

Таким чином, суд вважає, що з огляду на вищевикладене, відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть вважатися як належні та допустимі доказі в підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких, спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Статтею 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що податковий орган діяв на підставі та в межах своєї компетенції, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.03.2015 року, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» від 08.07.2011р. № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною із ст.4 Закону України В«Про судовий збірВ» , під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У звязку з чим, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДніпропромлітВ» на користь державного бюджету України решту судового збору у розмірі 4 384,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

В даному випадку, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення і докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДніпропромлітВ» до Дніпропетровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.03.2015р. - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДніпропромлітВ» на користь державного бюджету України решту судового збору 4 384,80 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 08.06.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_5 ОСОБА_5 ОСОБА_6