Постанова

від 14.09.2015 по справі 804/5113/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2015 рокусправа № 804/5113/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар Фірсік Д.Ю.

за участі представника позивача Денисенко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 р. в справі № 804/5113/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001072204 від 19.03.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 377155 грн., з яких 251450 грн. - основний платіж, 125725 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про відсутність господарських операцій з ТОВ «Солархейт» та ТОВ «СП МДМ» є безпідставним через підтвердження фактичного здійснення господарських операцій належними первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про задоволення позову через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції фізичної можливості здійснення перевезень товару автомобілем ГАЗ НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_3 27.10.2014 р. за товарно-транспортними накладними № 2710 від ТОВ «Солархейт» (м. Київ) до ТОВ «Дніпропромліт» (м. Дніпропетровськ) та № 27102 від ТОВ «СП МДМ» (м. Запоріжжя) до ТОВ «Дніпропромліт» (м. Дніпропетровськ), оскільки задля здійснення цих перевезень водій виїхав до м. Києва у ввечері 26.10.2014 р. З урахуванням дозволеної швидкості руху транспортних засобів позивач вважає, що транспортний засіб міг здійснити перевезення за 5,5-6,5 годин, що є меншим ніж тривалість робочого дня, тому вважає твердження податкового органу про неможливість перебування автомобілю в один й той й самий у день утрьох містах України необґрунтованими.

Також вказує на безпідставність посилання відповідача, підтримані судом першої інстанції, на відсутність документів про відрядження водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 через відсутність нормативно встановленої форми документа, яким мало бути оформлено відрядження водіїв.

Недоліки товарно-транспортних накладних, виписаних на перевезення товару, придбаного у ТОВ «СП МДМ», апелянт вважає безпідставними, оскільки у зв'язку з помилкою адресу навантаження та розвантаження товару зазначено у графах «Вантажовідправник» та «Вантажоодержувач», а також помилково не зазначено номера і дати довіреності на отримання товару від ТОВ «СП МДМ».

Крім того, позивач вказує, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «Дніпропромліт» та ТОВ «СП МДМ» відбувались на підставі усних договорів, що не суперечить чинному законодавству, проте судом першої інстанції не надана правова оцінки цим обставинам.

Що стосується відсутності сертифікатів якості, апелянт зазначає, що дані документи не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На думку позивача, ним підтверджено належним чином оформленими первинними документами фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Солархейт» та ТОВ «СП МДМ», що свідчить про правомірність формування податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутністю представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Дніпропетровською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпропромліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Солархейт», ТОВ «СП МДМ» за жовтень 2014 року, за результатами якої складено акт від 27.02.2015 р. № 96/2204/21866376.

Перевіркою встановлено наступні порушення: не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Солархейт» та ТОВ «СП МДМ», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Солархейт» та ТОВ «СП МДМ» за жовтень 2014 р.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за жовтень 2014 р. всього на суму 251450,00 грн., у т.ч. по взаємовідносинам з ТОВ «Солархейт» на суму 241600,00 грн., по ТОВ «СП МДМ» на суму 9850,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2015 р. № 0001072204 про збільшення ТОВ «Дніпропромліт» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 377 175 грн., у тому числі 251 450 грн. - за основним платежем, 125 725 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Солархейт» укладено договір поставки № 47-14 від 02.10.2014 р., на виконання якого оформлено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, відповідні виписки по розрахункових рахунках та виписки з журналу довіреностей.

Крім того, між позивачем та ТОВ «СП МДМ» укладено договір поставки від 16.10.2014 р., на виконання якого, оформлено рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписка з сертифікату якості № 31102 від 31.10.2014 p., відповідні виписки по розрахункових рахунках та виписки з журналу довіреностей.

Дослідженням товарно-транспортної накладної № 2710 від 27.10.2014 р., згідно з якою відбувалось перевезення вантажу від ТОВ «Солархейт» (м. Київ) до ТОВ «Дніпропромліт» (м. Дніпропетровськ), та товарно-транспортної накладної № 27102 від 27.10.2014 р., згідно з якою відбувалось перевезення вантажу від ТОВ «СП МДМ» (м. Запоріжжя) до ТОВ «Дніпропромліт» (м. Дніпропетровськ) судом першої інстанції встановлено, що автомобіль ГАЗ НОМЕР_6 та водій ОСОБА_4 знаходились в один і той же день в різних містах - м. Запоріжжя та м. Київ одночасно, що свідчить про неможливість перевезення товару (модифікатору, проволоки та ферохрому).

Суд першої інстанції вважав, що виписані товарно-транспортні накладні на постачання товару від ТОВ «Солархейт» та ТОВ «СП МДМ» на адресу ТОВ «Дніпропромліт» не можна вважати належно оформленими через неможливість дослідження часу прибуття вантажу, часу вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню, а з урахуванням встановленого одночасного перебування автомобілю та водія, який здійснював перевезення, в м. Києві та м. Запоріжжі, дані обставини ставлять під сумнів факт перевезення товару.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недостовірності первинних документів, у зв'язку з чим такі документи та не можуть вважатися як належні та допустимі доказі в підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» зареєстровано 03.11.2014 р., є правонаступником Приватного акціонерного товариства «Дніпропромліт», зареєстрованого Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 13.11.1998 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 21866376, перебуває на податковому обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Дніпропетровською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпропромліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Солархейт» та ТОВ «СП МДМ» за жовтень 2014 р., висновки якої викладені в акті № 96/2204/21866376 від 27.02.2015 р., за якими відповідачем встановлено порушення ТОВ «Дніпропромліт» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість всього на суму 251450 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Солархейт» - на суму 241600 грн., з ТОВ «СП МДМ» - на суму 9850 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.03.2015 р. № 0001072204 про збільшення ТОВ «Дніпропромліт» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 377 175 грн., у тому числі 251450 грн. - за основним платежем, 125725 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Солархейт» та ТОВ «СП МДМ», їх вид, обсяг, якість, розрахунки, тому встановлена відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Дніпропромліт» та ТОВ «Солархейт» укладено договір поставки № 47-14 від 02.10.2014 р., за умовами якого ТОВ «Солархейт» продає позивачу товар, номенклатура, кількість, ціна якого вказується у видаткових накладних. За п. 1.3 договору передача товару здійснюється на складі за адресою: м. Київ, вул. Дубровицька, 28, прим. 12 (а.с. 43-44).

На виконання умов договору позивачем у ТОВ «Солархейт» відповідно до видаткових накладних № 1027/13 від 27.10.2014 р., № 1020/04 від 20.10.2014 р., № 1013/09 від 13.10.2014 р., № 1003/01 від 03.10.2014 р., № 1006/01 від 06.10.2014 р. придбані модифікатор СТ-9, кількістю 1300 кг, загальною вартістю 288600 грн., в тому числі податок на додану вартість - 48100 грн.; модифікатор СТ-9, кількістю 1300 кг., загальною вартістю 288600 грн., в тому числі податок на додану вартість - 48100 грн.; модифікатор СТ-9, кількістю 1300 кг., загальною вартістю 288600 грн., в тому числі податок на додану вартість - 48100 грн.; проволока Х20Н80, кількістю 875 кг., ферохром ФХ-0,25, кількістю 1750 кг., загальною вартістю 291900 грн., в тому числі податок на додану вартість - 48650 грн.; проволока Х20Н80, кількістю 875 кг., ферохром ФХ-0,25, кількістю 1750 кг., загальною вартістю 291900 грн., в тому числі податок на додану вартість - 48650 грн., відповідно (а.с. 45-47). ТОВ «Солархейт» позивачу на виконання умов договору видані податкові накладні: № 10 від 20.10.2014 р. на загальну суму 288600 грн., в тому числі податок на додану вартість - 48100 грн.; № 13 від 27.10.2014 р. на загальну суму 288600 грн., в тому числі податок на додану вартість - 48100 грн.; № 2 від 06.10.2014 р. на загальну суму 291900 грн., в тому числі податок на додану вартість - 48650 грн.; № 9 від 13.10.2014 р. на загальну суму 288600 грн., в тому числі податок на додану вартість - 48100 грн.; № 1 від 03.10.2014 р. на загальну суму 291900 грн., в тому числі податок на додану вартість - 48650 грн. (а.с. 53-55).

Фактичне отримання позивачем придбаного товару підтверджено приймальними актами № 296 від 03.10.2014 р., № 321 від 06.10.2014 р., № 343 від 13.10.2014 р., № 377 від 20.10.2014 р., № 395 від 27.10.2014 р. (а.с. 129-130), відповідно до яких ТОВ «Дніпропромліт» отримало товар через ОСОБА_5, якому позивачем видані довіреності на отримання товару, що підтверджено копією книги видачі довіреностей (а.с. 70-72).

ОСОБА_5 (ІНН НОМЕР_4) перебуває у трудових правовідносинах з ТОВ «Дніпропромліт», що підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2014 р. (а.с. 106 зв.).

Транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Солархейт» товару підтверджено товарно-транспортними накладними (а.с. 48-52).

Здійснення оплати за придбані товари підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунковими документами, виписками по рахунку (а.с. 32-42).

Крім того, позивачем у ТОВ «СП МДМ» у жовтні 2014 р. придбавався товар (феросиліцій та феромарганець).

Як вбачається з рахунків-фактур № 24102 від 24.10.2014 р., № 27102 від 27.10.2014 р., № 22102 від 22.10.2014 р., № 31102 від 31.10.2014 р., № 1510 від 16.10.2014 р., позивачем у ТОВ «СП МДМ» придбані відповідно феросиліцій ФС 65-1, кількістю 0,1500 т, феромарганець ФМн78 10-200мм, кількістю 0,0500 т., загальною вартістю 4500 грн., в тому числі податок на додану вартість - 750 грн.; феросиліцій ФС 65-1, кількістю 0,5000 т, феромарганець ФМн78, кількістю 0,1000 т, загальною вартістю 13800 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2300 грн.; феросиліцій ФС 65-1, кількістю 0,2000 т, загальною вартістю 4800 грн., в тому числі податок на додану вартість - 800 грн.; феросиліцій ФС 65-1, кількістю 0,3500 т, феромарганець ФМн 78-3, кількістю 0,2000 т, загальною вартістю 12000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2000 грн.; феросиліцій ФС 65-1, кількістю 1 т., загальною вартістю 24000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4000 грн. (а.с. 65-69). ТОВ «СП МДМ» позивачу видані податкові накладні: № 17 від 16.10.2014 р. на загальну суму 24000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 4000 грн.; № 39 від 31.10.2014 р. на загальну суму 12000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2000 грн.; № 31 від 24.10.2014 р. на загальну суму 4500 грн., в тому числі податок на додану вартість - 750 грн.; № 26 від 22.10.2014 р. на загальну суму 4800 грн., в тому числі податок на додану вартість - 800 грн.; № 34 від 27.10.2014 р. на загальну суму 13800 грн., в тому числі податок на додану вартість - 2300 грн. (а.с. 57-59).

Фактичне отримання позивачем придбаного товару підтверджено приймальними актами № 210 від 24.10.2014 р., № 222 від 28.10.2014 р., № 119 від 16.10.2014 р., № 177 від 22.10.2014 р., № 271 від 31.10.2014 р. (а.с. 131-132), відповідно до яких ТОВ «Дніпропромліт» отримало товар через ОСОБА_5 Довіреності на отримання товару від ТОВ «СП МДМ» позивачем видані водію ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_5), що підтверджено копією книги видачі довіреностей (а.с. 70-72). ОСОБА_3 перебуває у трудових правовідносинах з ТОВ «Дніпропромліт», що підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2014 р. (а.с. 106 зв.), а також копією наказу про прийом на роботу (а.с. 31). Як вбачається з пояснень представника позивача в судовому засіданні, ці особи разом здійснювали отримання товару від постачальника та транспортування до позивача.

Транспортування придбаного позивачем у ТОВ «СП МДМ» товару підтверджено товарно-транспортними накладними (а.с. 60-64).

Здійснення оплати за придбані товари підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунковими документами, виписками по рахунку (а.с. 32-42).

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Солархейт» та ТОВ «СП МДМ», позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 р.

Оприбуткування у бухгалтерському обліку господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Солархейт» та ТОВ «СП МДМ» підтверджено журналом-ордером та відомостями по рахунку 201 «Сировина та матеріали» за жовтень 2014 р. (а.с. 110-111).

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані позивачу ТОВ «Солархейт» та ТОВ «СП МДМ», відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача за жовтень 2014 р.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів підтверджені податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції не досліджувалось використання придбаних у ТОВ «Солархейт» та ТОВ «СП МДМ» товарів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, у зв'язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України судом апеляційної інстанції досліджені докази, які не досліджувались судом першої інстанції, та надані позивачем до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що використання придбаного позивачем у ТОВ «Солархейт» та ТОВ «СП МДМ» товару в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підтверджено наступним.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до основних видів діяльності позивача належить лиття сталі; лиття чавуну; лиття легких кольорових металів; оптова торгівля металами та металевими рудами.

За договором № 1-14 від 02.01.2014 р. (а.с. 104-105) ТОВ «Дніпропромліт» орендує у ТОВ «Мета» комплекс виробничих та побутових споруд по вул. Виробничій, 13 у смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Вказаний комплекс виробничих споруд знаходиться у користуванні позивача, починаючи з 2011 р. (договір оренди № 6-11 від 04.01.2011 р.) (а.с. 29).

Як вбачається з калькуляцій вартості виробництва продукції № 373, у виробництві використовується проволока Х20Н80 та ферохром ФХ-0,25.

У виробництві продукції № 346 використовується модифікатор СТ9, феросиліцій ФС-65, що підтверджується калькуляцією вартості виробництва цієї продукції.

Відтак, господарські операції позивача з придбання у ТОВ «Солархейт» та ТОВ «СП МДМ» феросиліцію, ферохрому, проволоки, модифікатора безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, що свідчить про використання придбаного товару в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні господарські операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Солархейт» та ТОВ «СП МДМ» здійснені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, тому позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товару, оплату позивачем як покупцем товару сум податку на додану вартість в ціні товару постачальникам, тому позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту правомірно.

Колегія суддів вважає необґрунтованими підтримані судом першої інстанції висновки акту перевірки контролюючого органу щодо не підтвердження фактичного виконання господарських операцій. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок суду першої інстанції ґрунтується виключно на положеннях акту перевірки, які спростовані сукупністю приведених вище обставин. Судом не зроблений аналіз господарських операцій, не надана правова оцінка доводам позивача, а також доказам, наданим платником податків.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на неможливість здійснення перевезення товару, придбаного позивачем у обох контрагентів, автомобілем ГАЗ НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_3 27.10.2014 р. за товарно-транспортними накладними № 2710 від ТОВ «Солархейт» (м. Київ) до ТОВ «Дніпропромліт» (м. Дніпропетровськ) та № 27102 від ТОВ «СП МДМ» (м. Запоріжжя) до ТОВ «Дніпропромліт» (м. Дніпропетровськ), з чим погодився суд першої інстанції та зазначив як одну з підстав для відмови у задоволенні позову, є припущенням та не підтверджено жодним належним доказом. Судом першої інстанції не спростовано посилання позивача на можливість здійснення перевезення вантажу за робочий день з урахуванням дозволеної швидкості та відстані між містами.

Відсутність посвідчень про відрядження, на що суд першої інстанції посилався як на одну з підстав хибності товарно-транспортних накладних та доказ відсутності поставки товару, обумовлена нормативно не встановленням форми документів на відрядження.

Що стосується дефектності товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне. Певна дефектність товарно-транспортних накладних не може свідчить про безтоварність господарських операцій, оскільки товарно-транспортні накладні визначають взаємовідносини по виконанню перевезень вантажів для обліку транспортної роботи. Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, заповнення товарно-транспортної накладної з певними порушеннями не може бути підставою для безтоварність операцій.

Відсутність письмового договору з ТОВ «СП МДМ» та сертифікатів відповідності, про що вказує відповідач в акті перевірки, не є підставою для висновку про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій. При цьому судова колегія зазначає, що сертифікати відповідності не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Висновок суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів реальності здійснення спірних господарських операції є безпідставним та спростовується приведеними вище обставинами.

Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції доказів дає підстави для висновку, що обставини одержання позивачем економічного ефекту за наслідками придбання послуг не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, відповідно є протиправним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача підлягають стягнення судові витрати.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 р. в справі № 804/5113/15 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 р. в справі № 804/5113/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти в справі № 804/5113/15 нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001072204, прийняте Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 19.03.2015 р., про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 377175 грн., в тому числі за основним платежем - 251450 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125725 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 16.09.2015 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко