Постанова

від 10.07.2015 по справі 804/7402/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2015 р. Справа № 804/7402/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача не з'явився ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Жовтневий районний центр зайнятості м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЄФТЕК" про стягнення заборгованості у розмірі 20120,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

11.06.2015 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЄФТЕК» адміністративно-господарські санкції та пеню на суму 20 120, 93 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не працевлаштував 1 інваліда, а тому у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію та пеню.

Ухвалою суду від 12 червня 2015 року відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка у поштовому повідомленні про вручення 23.06.2015 року копії ухвали про відкриття провадження. Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, що останнім подавалися до Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська звіти про наявність вакантних вакансій для інвалідів. Протягом 2014 року центром зайнятості направлено до позивача п'ять інвалідів, три з яких відмовились від роботи, одна особа не відповідає вимогам, та одна особа не скористалась пропозицією. Також відповідач повідомив суд про те, що підприємство створено 11.06.2014 року; до липня 2014 року на підприємстві працювала лише одна особа; з липня 2014 року підприємство найняло працівників, а тому саме з липня 2014 року повинно були виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

У відповідності з ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу ст. 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, згідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

У відповідності до п. 4.4 Рекомендації Вищого адміністративного суду України № 07.2-10/2 від 14.04.2008 року «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів» при розгляді адміністративними судами справ зазначеної категорії потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що відповідач подав до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік від 20.01.2015 року, у якому зазначив, що кількість штатних працівників на підприємстві становить 120 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» складає 5 осіб, а кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 4 особи.

Судом на підставі листа Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська від 19.06.2015 року № 01-13/1363, який наданий на запит суду, встановлено, що відповідачем до центру зайнятості було надано 6 звітів за формою 3-ПН, в яких зазначено необхідність в укомплектуванні вакансій, за сприянням служби зайнятості, особами, які мають інвалідність, а саме: у звітах про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою 3-ПН станом на 22 липня 2014 року є потреба в працівниках інвалідах на посаду молодший оператор - 3 особи, прибиральник територій - 3 особи, у звітах станом на 21 серпня 2014 року є потреба в працівниках інвалідах на посаду молодший оператор - 3 особи, прибиральник територій - 3 особи, у звітах станом на 22 вересня 2014 року є потреба в працівниках інвалідах на посаду молодший оператор - 3 особи, прибиральник територій - 3 особи, у звітах станом на 22 жовтня 2014 року є потреба в працівниках інвалідах на посаду молодший оператор - 3 особи, прибиральник територій - 3 особи, у звітах станом на 21 листопада 2014 року є потреба в працівниках інвалідах на посаду молодший оператор - 3 особи, прибиральник територій - 3 особи, у звітах станом на 22 грудня 2014 року є потреба в працівниках інвалідах на посаду молодший оператор - 3 особи, прибиральник територій - 3 особи.

З листа від 19 червня 2015 року № 01 - 13/1363 вбачається, що Жовтневий районний центр зайнятості м. Дніпропетровська направив до відповідача 5 осіб: - інваліда ОСОБА_4 для працевлаштування на посаду прибиральника територій, однак особа не відповідала вимогам, - інвалідів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на посаду оператора заправних станцій, однак особи відмовились за власним бажанням та інваліда Прокоф`єв І.Г. на посаду оператора заправних станцій, однак особа не скористалась пропозицією.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вакансії для інвалідів у відповідача відкрились лише у липні 2014 року; до липня 2014 року у відповідача працювала лише одна особа, що підтверджується розрахунковою відомістю про виплату заробітної плати за червень 2014 року. Починаючи з липня 2014 року відповідач найняв працівників, що підтверджується розрахунковою відомістю про виплату заробітної плати за липень 2014 року, а тому саме з липня 2014 року повинен був виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до позиції колегії Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 02.02.2010 року по справі № 21-1982во09 (номер у ЄДРСР 8089874) обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування; останнє повинно направляти до центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування інваліда.

У постанові Верховного Суду України від 11.02.2014 року по справі № 21-485а13 зазначено, що висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про стягнення адміністративно-господарських санкцій з Товариства, оскільки воно протягом 2003 року не подавало щомісячно до центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Отже, на відповідача покладено обов'язок щомісячно подавати звіти до центру зайнятості з того моменту, коли підприємство не виконує норматив працевлаштування інвалідів.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що Товариством з обмеженою «НЄФТЕК» не допущено порушень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: відповідачем вчинялись всі залежні від підприємства дії для здійснення працевлаштування інвалідів, а тому у Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів були відсутні підстави для складення розрахунку адміністративно-господарських санкцій згідно вимог ст. 19 та ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЄФТЕК» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені у розмірі 20 120, 93 грн., - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 липня 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 10.07.2015року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_8