Постанова

від 08.07.2015 по справі 820/4350/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 липня 2015 р. № 820/4350/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Сагайдак В.В.

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Динеро-капітал» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Динеро - Капітал", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення №0000812202, №0000792202, №0000802202 від 19.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому вони підлягають скасуванню.

У судовому засідання позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи його необґрунтованим, а податкові повідомлення - рішення законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 15.09.2014 по 24.10.2014 року була проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Динеро-капітал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 року. Результати перевірки відображені в акті № 4468/20-30-22-02/36226713 від 31.10.2014 року ( т.1 а.с.22-50).

Перевіркою було встановлено наступні порушення ТОВ "Динеро - Капітал" норм законодавства:

- пп.135.5.4, п.135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.141.1 ст.141, п.п.153.8.1 п.153.8 ст.153 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток на суму 4695365,0 грн., в тому числі: за 2012 рік - на суму 1066398,0 грн., ( за 3 квартал 2012 року - в сумі 608836,0 грн., за 4 квартал - в сумі 457562,0 грн.); за 2013 рік - 3628967,0 грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 2806122,0 грн., в т.ч. за 2012 рік - на суму 583273,0 грн., за 2013 рік - на суму 2222849,0 грн.;

- п.п.153.8.1 п.153.8 ст.153 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, внаслідок чого товариством завищено податок на прибуток на суму 847,0 грн. за 2013 рік;

- п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, внаслідок чого товариством: завищено витрати від операцій з іншими цінними паперами (інвестиційні сертифікати) на суму 94202,0 грн. за 4 квартал 2012 року; занижено витрати від операцій з іншими цінними паперами на суму 21228156,0 грн. за 2013 рік;

- ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, внаслідок чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 23859,0 грн. у періоді березень 2012 року - грудень 2013 року.

При цьому порушення , визначені у п.3 Розділу 4 «Висновок» Акту перевірки не вплинули на визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств.

На підставі висновків даного акту перевірки, контролюючим органом відносно позивача були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000802202 від 19.11.2014 року, яким ТОВ «Динеро-капітал» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5869206,25 грн., в тому числі 4695365,00 грн. - за основним платежем, 1173841,25 грн. - за штрафними санкціями;

- №0000812202 від 19.11.2014 року, яким ТОВ «Динеро-капітал» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2806122,00 грн.;

- №0000792202 від 19.11.2014 року, яким ТОВ «Динеро-капітал» зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 23859,00грн. ( а.с.17,19,21).

З приводу спірних правовідносин судом встановлено наступне.

Згідно правової позиції відповідача, викладеній на аркуші 15 Акту (а.с. 30), позивачем внаслідок порушення пп.135.5.4, п.135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) не включено до складу інших доходів, які включаються до складу інших доходів по рядку 03.10 „Сума безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді Додатка ІД до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства грошові кошти в сумі 5 600 000,0 грн. отримані від ПП «Юридична компанія Восток» згідно зазначених платіжних доручень, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 5 600 000,00грн. та заниженню суми податку на прибуток підприємств у розмірі 1053512,67грн, в тому числі за 3квартал 2012 року - 599340 грн., за 4-й квартал 2012 року - 454172,67грн.

Судом встановлено, що виникнення спірних правовідносин відбулось внаслідок отримання позики ПАТ «Ковельсільмаш» від позивача ТОВ «Динеро-капітал». Окрім договору позики було підписано іпотечний договір. Внаслідок не повернення суми позики від ПАТ «Ковельсільмаш», позивач ТОВ «Динеро-капітал» скористалось своїм правом звернення стягнення на предмет іпотеки та продало об'єкт нерухомості ПП «Юридична компанія «Восток», отримавши від останнього кошти від продажу. Ці кошти, на думку податкового органу, є безповоротною фінансовою допомогою.

З такою позицією не згоден позивач, який зазначає, що витратив кошти при наданні позики ПАТ «Ковельсільмаш» навіть в більшому розмірі ніж отримав, і отримання коштів від продажу предмета іпотеки не може вважатись безповоротною фінансовою допомогою. Позивач також вважає що це суперечить нормам ПК України.

У відповідності до п.137.10. статті 137 ПКУ суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 14.1.257. пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначені поняття фінансова допомога та безповоротна фінансова допомога. Фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

ПП «Юридична Компанія Восток» (код ЄДРПОУ 33606749) на банківський рахунок ТОВ «ДИНЕРО-КАПІТАЛ» перераховано грошові кошти в рахунок за отриманий виробничий корпус № 1 на загальну суму 5 600 000,0 грн. відповідно до наступних платіжних доручень: № 1 від 30.08.2012 року на суму 1 900 000,0 грн.; № 2 від 30.08.2012 року на суму 1 900 000,0 грн.; № 3 від 30.08.2012 року на суму 1 800 000,0 грн. Призначення платежів: оплата за виробничий корпус по договору № б/н від 10.08.2012 з ПДВ.

По бухгалтерському обліку ТОВ «ДИНЕРО-КАПІТАЛ» дана операція по контрагенту ПП «Юридична Компанія Восток» відображена наступними записами: Д-т бал. рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та К-т бал.рах. 311 «Поточні рахунки в національній валюті» на загальну суму 5 600 000,0 грн.

Договір купівлі-продажу № б/н від 10.08.2012 року укладено між позивачем, ТОВ «ДИНЕРО-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 36226713) як іпотекодержателем та продавцем предмету іпотеки та ПП «Юридична компанія Восток» (код 33606749)- покупцем. Даний договір укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий номер 753.

За цим договором «Продавець» передає у власність «Покупцю», а «Покупець» приймає виробничий корпус №1 (Ж-2) пл. 63 653,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель вул. Варшавська,1 на земельній ділянці площею 482840 кв.м., кадастровий номер: 0710400000:13:004:0002.

Виникнення у покупця, ПП «Юридична компанія «Восток» права власності на виробничий корпус №1 (Ж-2) пл. 63 653,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель вул. Варшавська,1 підтверджується витягом про реєстрацію прав № 35566297 від 20.09.2012 року, виданим Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації». Згідно вказаного витягу підставою виникнення права власності є договір купівлі - продажу від 10.08.2012року, реєстровий №753, посвідчений приватним нотаріусом харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Факт набуття ПП «Юридична компанія «Восток» права власності на виробничий корпус не заперечується органом ДПІ (аркуш акту 14, а.с. 28 том 1)

Право позивача, ТОВ «Динеро-капітал» на продаж предмета іпотеки, виробничого корпус №1 (Ж-2) пл. 63 653,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель вул. Варшавська,1, виникло на підставі Договору іпотеки № б/н від 09.11.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий №975 (далі Договір іпотеки) та застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченого у п.13 цього договору.

Предметом іпотеки за цим договором був виробничий корпус №1 (Ж-2) пл. 63653,4 кв.м., що знаходиться за адресою Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська,1 на земельній ділянці площею 482840 кв.м., що передана у постійне користування Акціонерному товариству «Ковельсільмаш, кадастровий номер земельної ділянки : 0710400000:13:004:0002.

У випадку невиконання Іпотекодавцем своїх зобов'язань згідно договору фінансового кредиту ФК/11/11-01 від 08.11.2011р., Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на заставлене майно згідно Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 13 Договору іпотеки від 09.11.2011 року передбачено право іпотекодержателя на позасудове задоволення власних вимог шляхом:

- або передачі Іпотекодателем Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку»

- або продажу Іпотекодержателем предмету іпотеки будь-якій особі на підставі Договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Вибір способу позасудового врегулювання з питання про звернення стягнення на предмет іпотеки є правом Іпотекодержателя і не потребує згоди Іпотекодавця.

31.05.2012 року був укладений Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 09.11.2011 року, який також був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, реєстровий №506.

Пунктами 11,12 Договору про внесення змін передбачено право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання Іпотекодавцем своїх зобов'язань за договором фінансового кредиту №ФК/11/11-01 від 08.11.2011 року та додаткових угод до нього від 10.11.2011 року та від 05.01.2012 року.

Листом №63 від 05.06.2012 року ТОВ «Динеро-капітал» повідомило ПАТ «Ковельсільмаш» про дострокове припинення договору ФК/11/11-01 від 08.11.2011р та про обов'язок ПАТ «Ковельсільмаш» в 10-денний строк з дня отримання листа повернути отримані за договором кредитні кошти та про намір у разі не повернення в строк до 17 червня 2012 року отриманих грошових коштів та несплати нарахованих відсотків звернути стягнення на заставлене майно у відповідності до Договору іпотеки від 09.11.2011 року зі врахуванням змін до нього від 31.05.2012 року.

Станом на 09.08.2012 заборгованість ПАТ «Ковельсільмаш»» перед ТОВ «Динеро-Капітал» погашена не була.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачене право сторін іпотечного договору здійснити стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору .

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно арк. 13 акту перевірки № 4468/20-30-22-02/36226713 від 31.10.2014 року (далі - Акт), отримання позивачем виробничого корпус №1 (Ж-2) пл. 63 653,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель вул. Варшавська,1 для продажу в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» та сам продаж такого нерухомого майно відображено 10.08.2012 року по дебету та кредиту позабалансового рахунку 024 на суму 5 600 000,00грн. (т.1 а.с. 28)

У відповідності до арк. 13 Акту в бухгалтерському обліку позивача внаслідок продажу предмету іпотеки відображено погашення заборгованості по договорах іпотеки від 09.11.2011 та договору фінансового кредиту №ФК/11/11-01 від 08.11.2011року:

Дебет 631-кредит 631 на 5 600 000,00грн -продаж предмету іпотеки по договору іпотеки від 09.11.2011 року;

Дебет 631 -кредит 3772 залік заборгованості по договорах іпотеки від 09.11.2011 та договору фінансового кредиту №ФК/11/11-01 від 08.11.2011 року.

Підпунктом 136.1.20.п.136.1 статті 136 ПКУ передбачено, що для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи, отримані як основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, що визначені нормами цього розділу, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування;

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями здійснюється у відповідності до п. 153.4 ПК України. П. 153.4.1 передбачено, що з врахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податків, зокрема у зв'язку з поверненням основної суми фінансових кредитів, позик, наданих платником податку іншим особам - дебіторам.

Грошові кошти в сумі 5 600 000,00грн. були отримані ТОВ «Динеро-капітал» в погашення частини заборгованості Іпотекодателя (боржника) за основним договором ФК/11/11-01 від 08.11.2011р , а саме в рахунок повернення основної суми заборгованості по кредиту без врахування заборгованості по несплаченим процентам.

В даному випадку, у відповідності до п.п.136.1.20.п.136.1 статті 136 ПКУ ці грошові кошти не підлягають включенню до складу доходів ТОВ «Динеро-капітал»

Таким чином, грошові кошти на загальну суму 5 600 000,0 грн., отримані позивачем ТОВ «Динеро-капітал» від покупця ПП «Юридична компанія «Восток» за продаж предмету іпотеки - виробничий корпус № 1., є погашенням дебіторської заборгованості Іпотекодателя та власника нерухомого майна ПАТ «Ковельсільмаш» перед позивачем за договором фінансового кредиту №ФК/11/11-01 від 08.11.2011 року.

Враховуючи, що договором фінансового кредиту №ФК/11/11-01 від 08.11.2011 року встановлений строк повернення основної суми кредиту та право кредитора вимагати дострокового повернення кредитних коштів у разі порушення боржником умов кредитного договору, грошові кошти, отримані позивачем від ПП «Юридична компанія «Восток» 30.08.2012 року у сумі 5 600 000,00 на підставі Договору купівлі-продажу від 10.08.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_4О, реєстровий №753 не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні п. 14.1.257. пункту 14.1 статті14 ПКУ і не підлягають включенню до складу інших доходів позивача.

Висновок ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про порушення позивачем п.141.1 ст.141, п.п.153.8.1 п.153.8 ст.153 Податкового Кодексу України, викладений на арк.19,22-30 акту перевірки, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

З іншого пункту порушень, викладених в акті, судом встановлено наступне.

З акту вбачається, що відповідач вважає, що відсотки по договорах позики № П\05\10-01 від 12.05.2010, укладеному з ТОВ "КУА"Форвард", як керуючий активами ЗНВПІФ "Вікторія" на суму 274 084,0 грн., № П\09\13-01 від 30.09.2013, укладеному з ТОВ "КУА "Форвард", як керуючий активами ЗНВПІФ "Левант" на суму відсотків 20 942 466,0 грн., договором фінансового кредиту №171 від 26.09.2013 року, укладеним з ПАТ «ОСОБА_5 ворота» на суму відсотків 5584 грн., неправомірно включені позивачем до складу фінансових витрат та відображені у рядку 06.3 Податкових декларацій з податку на прибуток за 2013 рік, оскільки такі витрати повинні були обліковуватись у порядку, передбаченому п.153.8.1 статті 153 Податкового кодексу України як витрати на покупку цінних паперів.

Крім того позивач, на думку ДПІ неправомірно, врахував як фінансові витрати інші витрати, пов'язані із зберіганням цінних паперів та ін., які є незначними.

Отже, підставою виникнення спірних правовідносин стало те, що ТОВ «Динеро-капітал» взяло кредит у зазначених фінансових установ. Кредитні кошти були використані на придбання цінних паперів як товару, та крім того, поповнення обігових коштів. Сплачені проценти за користування кредитом ТОВ «Динеро-капітал» враховувало як фінансові витрати. Факт та суми сплачених процентів визнаються та не заперечуються сторонами. Це врахування процентів по кредиту як фінансових витрат є на думку ДПІ є неправомірним.

З цього приводу суд зазначає наступне. У відповідності до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПКУ до складу інших витрат відносяться фінансові витрати, крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 138.5.2 ПКУ п.138.5 статті 138 ПКУ датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання відсотків (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати відсотків за борговими зобов'язаннями встановлені статтею 141 ПКУ.

У відповідності до п. 141.1 статті 141 ПКУ до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено, що до складу фінансових витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями за винятком: фінансових витрат включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; не пов'язаних з господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до п. 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318, до фінансових витрат відносяться витрати на відсотки за користування отриманими кредитами, крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БО 31.

Основи формування в бухгалтерському обліку фінансових витрат визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затверджене наказом Мінфіну від 28.04.2006 р. № 415.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 31 фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються. Капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу (п. 5 П(С)БО 31).

Відповідно до абз. 4 п. 3 П(С)БО 31 кваліфікаційним вважається актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Згідно з рекомендаціями Мінфіну, наданими у листі від 01.06.2006 р. № 31-34000-10-5/11601, істотним вважається час понад три місяці. Таким чином, капіталізація фінансових витрат здійснюється для створення виключно кваліфікаційних активів (п. 5- 6 П(С)БО 31).

Отже, при придбанні цінних паперів підприємством не створюються кваліфікаційні активи, тому відсотки за користування кредитом в обліку являють собою фінансові витрати, і в бухгалтерському обліку відображаються у вигляді витрат підприємства в періоді нарахування.

Судом встановлено, що в даному випадку придбання цінних паперів підприємством здійснювалось як придбання товару.

Підпунктом 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 визначено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики;

Згідно підпункту 14.1.258. пункту 14.1 статті 14 фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

ТОВ «КУА «Форвард» є професійним учасником фондового ринку та фінансовою установою, включеною до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, що підтверджується Свідоцтвом про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів №6 від 02.09.2004 року та Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи АА№21 від 18.02.2005 року .

Положенням про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, затвердженим рішенням ДЦКПФР №1414 від 06.08.2013 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.08.2013 року за №1486/24018 року встановлено право КУА венчурного фонду надавати позики за рахунок активів ІСІ, що зафіксовано у п.п.19 пункту першого розділу V: «обмеження діяльності КУА, передбачені пунктами 5, 7, 9, 10 та 12 цього пункту не поширюється на діяльність КУА венчурного фонду». ПАТ «ОСОБА_5 ворота» є банківською установою.

ТОВ «Динеро-капітал» в даному випадку є позичальником за договорами позики та боржником за договором фінансового кредиту.

Отже, договір позики № П\05\10-01 від 12.05.2010, укладений з ТОВ "КУА"Форвард", як керуючий активами ЗНВПІФ "Вікторія", № П\09\13-01 від 30.09.2013, укладений з ТОВ "КУА "Форвард", як керуючий активами ЗНВПІФ "Левант", договір фінансового кредиту №171 від 26.09.2013 року, укладений з ПАТ «ОСОБА_5 ворота» є борговими зобов'язаннями в розумінні п.141.1 статті 141 ПКУ.

Відповідно до пп. 14.1.36 ст. 14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.244 статті 14 ПКУ товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідач в акті перевірки № 4468/20-30-22-02/36226713 від 31.10.2014 року не заперечує, що витрати на сплату відсотків по договорах позики № П\05\10-01 від 12.05.2010, укладеному з ТОВ "КУА"Форвард", як керуючий активами ЗНВПІФ "Вікторія" на суму 274084,0 грн., № П\09\13-01 від 30.09.2013, укладеному з ТОВ "КУА "Форвард", як керуючий активами ЗНВПІФ "Левант" на суму 20942466,0 грн, договором фінансового кредиту №171 від 26.09.2013 року, укладеним з ПАТ «ОСОБА_5 ворота», на суму 5584 грн. понесені позивачем у зв'язку з здійсненням господарської діяльності.

Витрати на сплату відсотків (процентів) за борговими зобов'язаннями на користь іншої особи повинні враховуватись як фінансові витрати у відповідності до п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України. Суд приходить до висновку про правомірність віднесення товариством до валових витрат суми відсотків, сплаченої за користування кредитними коштами, витраченими на купівлю цінних паперів.

Суд вважає безпідставною позицію ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова стосовно того, що такі витрати повинні відображатись платником податків в окремому обліку, передбаченому п.153.8.1 п.153.8 статті 153 Податкового кодексу України як витрати на придбання цінних паперів.

Така правова позиція викладена також в Ухвалах Вищого адміністративного суду від 18.03.2014 №К/800/43188/13, К/800/21885/14 від 23.10.2014р.

В Ухвалі Вищого адміністративного суду від 15.04.2014 по справах К/800/5630/13 ,К/800/7284/13 суд дійшов висновку «..Так, на думку суду касаційної інстанції, відсотки за користування кредитними коштами, витраченими на придбання цінних паперів, не є витратами, у розумінні п. 153.8 ст. 153 ПК України. Зазначений правовий підхід щодо відсотків за користування кредитними коштами, міститься також в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 року». Зазначені судові рішення знаходяться в матеріалах справи.

Наступним порушенням, викладеним в акті перевірки є те, що ТОВ «Динеро - капітал» завищено рядок 06.3 Податкових декларацій на суму 29 964,87 грн. внаслідок включення до складу фінансових витрат відсотків, сплачених за договором № 171 відновлювальної кредитної лінії в іноземні валюті Україні від 26.09.2012 (з врахуванням договору про зміни № 1 від 25.06.2013), укладеному з ПАТ «ОСОБА_5 ворота».

Висновок про порушення мотивований тим, що грошові кошти, залучені за вказаним вище договором, частково використані для придбання трьох автомобілів 2013 року випуску за контрактами, укладеними з нерезидентом O.G.U. for General Trading, Importation & Exportat Ltd (Ірак), та з POLYORKLAND ALLIANCE LTD (Кіпр).

Постачання автомобілів не відбулось, на думку ДПІ витрати, в тому числі й відсотки за користування кредитом, здійснені не у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. ДПІ вважає, що ТОВ «Динеро-капітал» є фінансовою установою, отже придбання автомобілів не відноситься до господарської діяльності позивача.

Судом встановлено, що п. 4.4.Статуту ТОВ «Динеро-капітал» від 26.09.2013 року передбачено права підприємства придбавати, брати в оренду рухоме й нерухоме майно для здійснення своєї діяльності.

З приводу не повернення коштів постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2015 року по справі 820/2254/15 встановлено, що ТОВ «Динеро-капітал» вжито усіх необхідних заходів для своєчасного повернення валютної виручки, в тому числі звернення до господарського суду з цього приводу. Наявність або відсутність можливих порушень в сфері ЗЄД на рішення суду не впливають, оскільки в даній справі є інші спірні правовідносини, а саме правомірність віднесення товариством до валових витрат суми відсотків за кредитом.

Суд приходить до висновку про правомірність віднесення товариством до валових витрат суми відсотків, сплаченої за користування кредитними коштами, витраченими на купівлю автомобілів.

Ще одним порушенням, викладеним в акті перевірки є те, що на думку ДПІ послуги зберігача необхідно біло віднести на збільшення вартості цінних паперів. Суд зазначає, що ці витрати за своєю природою не є безпосередньо пов'язаними з придбанням цінних паперів як товару, та не збільшують їх вартості. Тому витрати на суму 1 322,40 грн., понесені позивачем на оплату послуг ПрАТ «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» (код за ЄДРПОУ 23467096) як депозитарної установи-зберігача, правомірно віднесені позивачем до складу витрат. Така позиція суду стосується також витрат позивача, понесених на оплату послуг ПрАТ « ІК «Восток-Інвест» як повіреного в розмірі 3 600,0 грн. та комісійних послуг в сумі 1 100,0 грн., всього на 4 700,00 грн.

Відповідачем встановлено порушення ТОВ «Динеро-капітал» пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 , ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

З цього приводу судом встановлено наступне. 16.02.2012, між ПАТ «Термоізоляція» та ТОВ «Динеро-капітал» укладений договір від 16.02.2012 № КС-Т-ДК-001/02-12 «Про відшкодування вартості понесених витрат по сплаті за комунальні послуги.

За умовами договору ТОВ «Динеро-капітал» відшкодовує ПАТ «Термоізоляція» витрати, понесені останнім у зв'язку зі сплатою ним комунальних послуг з електропостачання, водопостачання, опалення нежитлової будівлі, розташованої за адресою м.Харків, пров. Університетський, 1.

ТОВ «Динеро-капітал» належить право власності на 131/442 частини нежитлового приміщення (загальна площа 751,4 кв.м) за адресою: м. Харків, пров. Університетський, 1. Право власності зареєстроване Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 16.02.2012 витяг №33191009. З 16.02.2012 по бухгалтерському обліку нежитлове приміщення лічиться на рахунку підприємства 286 «Товари на продаж».

ПАТ «Термоізоляція» були укладені договори з КП «Харківводоканал» № 3487 від 28.01.1998 року, ПАТ «Харківміськгаз» №8606 від 01.12.2011 року, АК «Харківобленерго» № 2-1303с від 29.12.2003 року, ДП «Харківспецпост» №201 від 01.04.2012 року про надання послуг.

ТОВ «Динеро-капітал» та ПАТ «Термоізоляція» домовились, що відшкодуванню підлягають витрати останнього, понесені ним в рахунок оплати грошових коштів за комунальні послуги пропорційно частині, що належить ТОВ «Динеро-капітал» на праві власності (оренди) та такими, якими на момент укладання договору про відшкодування, ТОВ «Динеро-капітал» користується. Це підтверджує наявність мети використання такого нерухомого майна в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Відшкодування здійснюється на підставі виставлених ПАТ «Термоізоляція» рахунків-фактур шляхом перерахування такого відшкодування на розрахунковий рахунок ПАТ «Термоізоляція».

Оплата за Договором здійснена в повному обсязі, заборгованість ТОВ «Динеро-капітал» за договором від 16.02.2012 № КС-Т-ДК-001/02-12 відсутня, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

Приймаючи до уваги, що позивач є власником частини нерухомого майна, а саме 131/442 частини нежитлового приміщення (загальна площа 751,4 кв.м) за адресою: м. Харків, пров. Університетський, 1, у нього є обов'язок щодо утримання нерухомого майна. Витрати на утримання належної йому частини майна сплачуються шляхом компенсування витрат ПАТ «Термоізоляція» на оплату комунальних послуг. Це не змінює того, що такі витрати є витратами , пов'язаними з утриманням майна в розумінні підпункту в) п.п138.10.2 статті 138 ПКУ. Незалежно від способу відображення нерухомого майна в бухгалтерському обліку позивач, маючи у власності нерухоме майно не може уникнути витрат на його утримання.

У відповідності до в) пп.138.10.2 п.138.10 статті138 ПКУ до складу адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством відносяться зокрема витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Таким чином, позивачем правомірно включено до складу витрат, витрати на утримання необоротних матеріальних активів в сумі 125 914,68 грн., в тому числі за 2012 рік - у сумі 61359,00 грн, за 2013 рік - 64555,68 грн.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, ТОВ «Динеро-капітал» правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість розмірі 23859,00 грн за період березень 2012 року-грудень 2013 року за Договором від 16.02.2012 № КС-Т-ДК-001/02-12.

На підставі викладеного, ст.ст. 9, 11, 71, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Динеро-капітал» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000792202, №0000802202, №0000812202 від 19.11.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Динеро-капітал» (61003, м. Харків, пров. Університетський,1 ідентифікаційний код юридичної особи 36226713) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09.07.2015 р.

Суддя Сагайдак В.В.