Ухвала

від 30.09.2015 по справі 820/4350/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р.Справа № 820/4350/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015р. по справі № 820/4350/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Динеро-Капітал» (далі за текстом - ТОВ «Динеро-Капітал», позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення 19.11.2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5869206,25 грн. (за основним платежем - 4695365,0 грн., за штрафними санкціями - 1173841,25 грн.), № НОМЕР_2, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2806122,0 грн. та № НОМЕР_3, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 23859,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.11.2014 року № НОМЕР_3, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.8.1 п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова зазначає, що позивачем занижено доходи внаслідок невключення до складу інших доходів суми безповоротної фінансової допомоги отримані від ПП «Юридична компанія Восток», завищено адміністративні витрати на суму вартості компенсації житлово-комунальних послуг, перерахованих на користь ПАТ «Термоізоляція», оскільки ТОВ «Динеро-Капітал» не укладались договори з надання таких послуг, а також завищено фінансові витрати, з огляду на віднесення до їх складу сум відсотків, сплачених за користування кредитними коштами, які були витрачені на придбання цінних паперів. Крім того, позивачем безпідставно віднесено до фінансових витрат суми відсотків, сплачених за договором відновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті, оскільки ці кошти частково використані для придбання автомобілів, постачання яких не відбулось, тобто понесення таких витрат не пов'язано з господарською діяльністю ТОВ «Динеро-Капітал», що, крім наведеного, призвело до завищення податкового кредиту.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в період з 15.09.2014 року по 24.10.2014 року була проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Динеро-капітал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки було складено акт № 4468/20-30-22-02/36226713 від 31.10.2014 року, яким зафіксовані наступні порушення:

- пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст.141, пп. 153.8.1 п. 153.8 ст. 153 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 4695365,0 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 2806122,0 грн.

- пп. 153.8.1 п. 153.8 ст. 153 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено податок на прибуток на суму 847,0 грн.

- п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, внаслідок чого: завищено витрати від операцій з іншими цінними паперами (інвестиційні сертифікати) на суму 94202,0 грн. та занижено витрати від операцій з іншими цінними паперами на суму 21228156,0 грн.

- ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 23859,0 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 19.11.2014 року були винесені податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5869206,25 грн. (за основним платежем - 4695365,0 грн., за штрафними санкціями - 1173841,25 грн.), № НОМЕР_2, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2806122,0 грн. та № НОМЕР_3, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 23859,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків контролюючого органу про встановлені перевіркою порушення, оскільки суми коштів, отримані від ПП «Юридична компанія Восток», не є безповоротною фінансовою допомогою, компенсація вартості житлово-комунальних послуг, перерахованих на користь ПАТ «Термоізоляція», здійснена в межах утримання частини нерухомого майна, власником якого є позивач, а суми відсотків, сплачені за користування кредитними коштами та за договором відновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті є фінансовими витратами, які понесені в межах господарської діяльності ТОВ «Динеро-Капітал».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ), а саме, невключення до складу інших доходів у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді, грошові кошти в сумі 5600000,0 грн., отримані від ПП «Юридична компанія Восток» згідно платіжних доручень, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 5600000,00 грн. та заниженню суми податку на прибуток підприємств у розмірі 1053512,67грн, в тому числі за 3 квартал 2012 року - 599340 грн., за 4-й квартал 2012 року - 454172,67грн.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.137.10. статті 137 ПКУ суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Згідно з пунктом 137.10 статті 137 ПКУ суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

За визначенням пп. 14.1.257. п. 14.1 статті 14 ПКУ безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем, ТОВ «Динеро-капітал» (код ЄДРПОУ 36226713) як іпотекодержателем та продавцем предмету іпотеки та ПП «Юридична компанія Восток» (код 33606749) - покупцем укладено договір купівлі-продажу № б/н від 10.08.2012 року, за умовами якого «Продавець» передає у власність «Покупцю», а «Покупець» приймає виробничий корпус №1 (Ж-2) пл. 63 653,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель вул. Варшавська,1 на земельній ділянці площею 482840 кв.м., кадастровий номер: 0710400000:13:004:0002.

Виникнення у покупця, ПП «Юридична компанія «Восток», права власності на виробничий корпус №1 (Ж-2) пл. 63 653,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель вул. Варшавська,1 підтверджується витягом про реєстрацію прав № 35566297 від 20.09.2012 року, виданим Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації». Згідно вказаного витягу підставою виникнення права власності є договір купівлі - продажу від 10.08.2012року, реєстровий №753, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1

На виконання умов зазначеного договору, ПП «Юридична Компанія Восток» перераховано на банківський рахунок ТОВ «Динеро-капітал» грошові кошти за отриманий виробничий корпус № 1 на загальну суму 5600000,0 грн. відповідно до платіжних доручень: № 1 від 30.08.2012 року на суму 1900000,0 грн.; № 2 від 30.08.2012 року на суму 1900000,0 грн.; № 3 від 30.08.2012 року на суму 1800000,0 грн.

Факт набуття ПП «Юридична компанія «Восток» права власності на виробничий корпус не заперечується органом ДПІ (а.с. 28 том 1).

Колегією суддів встановлено, що право позивача, ТОВ «Динеро-капітал» на продаж предмета іпотеки, виробничого корпус №1 (Ж-2) пл. 63 653,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель вул. Варшавська,1, виникло на підставі Договору іпотеки № б/н від 09.11.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, реєстровий №975 та застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченого у п.13 цього договору.

Предметом іпотеки за цим договором був виробничий корпус №1 (Ж-2) пл. 63653,4 кв.м., що знаходиться за адресою Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська,1 на земельній ділянці площею 482840 кв.м., що передана у постійне користування акціонерному товариству «Ковельсільмаш», кадастровий номер земельної ділянки : 0710400000:13:004:0002.

У випадку невиконання Іпотекодавцем своїх зобовязань згідно договору фінансового кредиту ФК/11/11-01 від 08.11.2011р., Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на заставлене майно згідно Закону України «Про іпотеку».

При цьому, пунктом 13 Договору іпотеки від 09.11.2011 року передбачено право іпотекодержателя на позасудове задоволення власних вимог шляхом: або передачі Іпотекодателем Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку», або продажу Іпотекодержателем предмету іпотеки будь-якій особі на підставі Договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Вибір способу позасудового врегулювання з питання про звернення стягнення на предмет іпотеки є правом Іпотекодержателя і не потребує згоди Іпотекодавця.

31.05.2012 року був укладений Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 09.11.2011 року. Пунктами 11,12 Договору про внесення змін передбачено право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання Іпотекодавцем своїх зобовязань за договором фінансового кредиту №ФК/11/11-01 від 08.11.2011 року та додаткових угод до нього від 10.11.2011 року та від 05.01.2012 року.

Листом №63 від 05.06.2012 року ТОВ «Динеро-капітал» повідомило ПАТ «Ковельсільмаш» про дострокове припинення договору ФК/11/11-01 від 08.11.2011р та про обов'язок ПАТ «Ковельсільмаш» в 10-денний строк з дня отримання листа повернути отримані за договором кредитні кошти та про намір у разі не повернення в строк до 17 червня 2012 року отриманих грошових коштів та несплати нарахованих відсотків звернути стягнення на заставлене майно у відповідності до Договору іпотеки від 09.11.2011 року зі врахуванням змін до нього від 31.05.2012 року.

Між тим, станом на 09.08.2012 заборгованість ПАТ «Ковельсільмаш»» перед ТОВ «Динеро-Капітал» погашено не було.

Враховуючи викладене, в бухгалтерському обліку позивача внаслідок продажу предмету іпотеки відображено погашення заборгованості по договорах іпотеки від 09.11.2011 та договору фінансового кредиту №ФК/11/11-01 від 08.11.2011року: Дебет 631-кредит 631 на 5600000,00грн продаж предмету іпотеки по договору іпотеки від 09.11.2011 року; Дебет 631 кредит 3772 залік заборгованості по договорах іпотеки від 09.11.2011 та договору фінансового кредиту №ФК/11/11-01 від 08.11.2011 року.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями здійснюється у відповідності до п. 153.4 ПК України.

За приписами пп. 153.4.1 п. 153.4 ПК України передбачено, що з урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податків, зокрема у зв'язку з поверненням основної суми фінансових кредитів, позик, наданих платником податку іншим особам - дебіторам.

Відповідно до пп. 136.1.20 п. 136.1 ст. 136 ПКУ для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, що визначені нормами цього розділу, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування;

Грошові кошти в сумі 5600000,00 грн. були отримані ТОВ «Динеро-капітал» в погашення частини заборгованості Іпотекодателя (боржника) за основним договором ФК/11/11-01 від 08.11.2011р , а саме в рахунок повернення основної суми заборгованості по кредиту без врахування заборгованості по несплаченим процентам.

Таким чином, грошові кошти на загальну суму 5600000,0 грн., отримані позивачем ТОВ «Динеро-капітал» від покупця ПП «Юридична компанія «Восток» за продаж предмету іпотеки - виробничий корпус № 1, є погашенням дебіторської заборгованості Іпотекодателя та власника нерухомого майна ПАТ «Ковельсільмаш» перед позивачем за договором фінансового кредиту №ФК/11/11-01 від 08.11.2011 року.

Враховуючи, що договором фінансового кредиту №ФК/11/11-01 від 08.11.2011 року встановлений строк повернення основної суми кредиту та право кредитора вимагати дострокового повернення кредитних коштів у разі порушення боржником умов кредитного договору, грошові кошти, отримані позивачем від ПП «Юридична компанія «Восток» 30.08.2012 року у сумі 5600000,00 на підставі Договору купівлі-продажу від 10.08.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_1, реєстровий №753, не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні пп. 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПКУ і не підлягають включенню до складу інших доходів позивача, а тому висновок відповідача про порушення позивачем п.141.1 ст.141, пп.153.8.1 п.153.8 ст.153 Податкового Кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Наступним порушенням, встановленим під час перевірки контролюючим органом, було визначено неправомірне включення позивачем до складу фінансових витрат відсотків по договорах позики, оскільки такі витрати повинні були обліковуватись у порядку, передбаченому п.153.8.1 статті 153 Податкового кодексу України як витрати на покупку цінних паперів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в перевіреному періоді були укладені наступні договори з наступними суб'єктами господарювання: договір позики № П\05\10-01 від 12.05.2010, укладений з ТОВ "КУА"Форвард", як керуючий активами ЗНВПІФ "Вікторія" на суму 274084,0 грн., № П\09\13-01 від 30.09.2013, укладений з ТОВ "КУА "Форвард", як керуючий активами ЗНВПІФ "Левант" на суму відсотків 20942466,0 грн., договір фінансового кредиту №171 від 26.09.2013 року, укладений з ПАТ «ОСОБА_2 ворота» на суму відсотків 5584 грн.

Підставою виникнення спірних правовідносин стало те, що ТОВ «Динеро-капітал» отримав кредит у зазначених фінансових установ. Кредитні кошти були використані на придбання цінних паперів як товару, та крім того, поповнення обігових коштів. Сплачені проценти за користування кредитом ТОВ «Динеро-капітал» враховано як фінансові витрати. Факт та суми сплачених процентів визнаються та не заперечуються сторонами. Проте врахування процентів по кредиту як фінансових витрат є, на думку ДПІ неправомірним.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПКУ до складу інших витрат відносяться фінансові витрати, крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 138.5.2 п.138.5 ст. 138 ПКУ датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання відсотків (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати відсотків за борговими зобов'язаннями встановлені статтею 141 ПКУ.

У відповідності до п. 141.1 статті 141 ПКУ до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено, що до складу фінансових витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями за винятком: фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; не пов'язаних з господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до п. 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, до фінансових витрат відносяться витрати на відсотки за користування отриманими кредитами, крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БО 31.

Основи формування в бухгалтерському обліку фінансових витрат врегульовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 р. № 415.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 31 фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються. Капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу (п. 5 П(С)БО 31).

Відповідно до абз. 4 п. 3 П(С)БО 31 кваліфікаційним вважається актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення. Згідно з рекомендаціями Міністерства фінансів України, наданими у листі від 01.06.2006 р. № 31-34000-10-5/11601, істотним вважається час понад три місяці. Враховуючи викладене, капіталізація фінансових витрат здійснюється для створення виключно кваліфікаційних активів (п. 5 6 П(С)БО 31).

Таким чином, при придбанні цінних паперів підприємством не створюються кваліфікаційні активи, у зв'язку з чим відсотки за користування кредитом в обліку являють собою фінансові витрати, і в бухгалтерському обліку відображаються у вигляді витрат підприємства в періоді нарахування.

Отже, в даному випадку придбання цінних паперів підприємством здійснювалось як придбання товару.

Підпунктом 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 визначено, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики;

Згідно підпункту 14.1.258 пункту 14.1 статті 14 фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

ТОВ «КУА «Форвард» є професійним учасником фондового ринку та фінансовою установою, включеною до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, що підтверджується Свідоцтвом про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів №6 від 02.09.2004 року та Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи АА№21 від 18.02.2005 року .

Положенням про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, затвердженим рішенням ДЦКПФР №1414 від 06.08.2013 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.08.2013 року за №1486/24018 року встановлено право КУА венчурного фонду надавати позики за рахунок активів ІСІ, що зафіксовано у п.п.19 пункту першого розділу V: «обмеження діяльності КУА, передбачені пунктами 5, 7, 9, 10 та 12 цього пункту не поширюється на діяльність КУА венчурного фонду». ПАТ «ОСОБА_2 ворота» є банківською установою.

ТОВ «Динеро-капітал» в даному випадку є позичальником за договорами позики та боржником за договором фінансового кредиту.

Отже, договір позики № П\05\10-01 від 12.05.2010, укладений з ТОВ "КУА"Форвард", як керуючий активами ЗНВПІФ "Вікторія", № П\09\13-01 від 30.09.2013, укладений з ТОВ "КУА "Форвард", як керуючий активами ЗНВПІФ "Левант", договір фінансового кредиту №171 від 26.09.2013 року, укладений з ПАТ «ОСОБА_2 ворота» є борговими зобов'язаннями в розумінні п.141.1 статті 141 ПКУ.

Відповідно до пп. 14.1.36 ст. 14 ПКУ господарська діяльність діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.244 ст. 14 ПКУ товари матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не заперечує, що витрати на сплату відсотків по вищевказаних договорах понесені позивачем у зв'язку з здійсненням господарської діяльності.

Витрати на сплату відсотків (процентів) за борговими зобов'язаннями на користь іншої особи мають бути враховані як фінансові витрати у відповідності до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до витрат суми відсотків, сплаченої за користування кредитними коштами, витраченими на купівлю цінних паперів.

Наступним порушенням, викладеним в акті перевірки, є завищення ТОВ «Динеро-капітал» витрат внаслідок включення до складу фінансових витрат відсотків, сплачених за договором № 171 відновлювальної кредитної лінії в іноземні валюті Україні від 26.09.2012 (з врахуванням договору про зміни № 1 від 25.06.2013), укладеному з ПАТ «ОСОБА_2 ворота».

Вказаний висновок контролюючого органу про встановлені перевіркою порушення мотивований тим, що грошові кошти, залучені за вищезазначеним договором, частково використані для придбання трьох автомобілів 2013 року випуску за контрактами, укладеними з нерезидентом O.G.U. for General Trading, Importation & Exportat Ltd (Ірак), та з POLYORKLAND ALLIANCE LTD (Кіпр).

Оскільки постачання автомобілів не відбулось, тому на думку ДПІ витрати, в тому числі й відсотки за користування кредитом, здійснені не у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

При цьому, ДПІ вважає, що ТОВ «Динеро-капітал» є фінансовою установою, а отже придбання автомобілів не відноситься до господарської діяльності позивача.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що пунктом 4.4 Статуту ТОВ «Динеро-капітал» від 26.09.2013 року передбачено право підприємства придбавати, отримувати в оренду рухоме й нерухоме майно для здійснення своєї діяльності.

Також постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2015 року по справі 820/2254/15 встановлено, що ТОВ «Динеро-капітал» вжито усіх необхідних заходів для своєчасного повернення валютної виручки, в тому числі звернення до господарського суду з цього приводу. Наявність або відсутність можливих порушень в сфері ЗЕД на рішення суду не впливають, оскільки в даній справі є інші спірні правовідносини, а саме правомірність віднесення товариством до валових витрат суми відсотків за кредитом.

За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку про недоведення контролюючим органом завищення позивачем витрат за користування кредитними коштами, витраченими на придбання автомобілів.

Наступним порушенням, викладеним в акті перевірки є те, що, на думку ДПІ, послуги зберігача необхідно біло віднести на збільшення вартості цінних паперів.

Між тим, колегія суддів зазначає, що вказані витрати за своєю природою не є безпосередньо пов'язаними з придбанням цінних паперів як товару, та не збільшують їх вартості. Враховуючи викладене, витрати на суму 1 322,40 грн., понесені позивачем на оплату послуг ПрАТ «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» (код за ЄДРПОУ 23467096) як депозитарної установи-зберігача, правомірно віднесені позивачем до складу витрат. Така позиція суду стосується також витрат позивача, понесених на оплату послуг ПрАТ « ІК «Восток-Інвест» як повіреного в розмірі 3 600,0 грн. та комісійних послуг в сумі 1 100,0 грн., всього на 4 700,00 грн.

З приводу порушення позивачем ТОВ «Динеро-капітал» пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 , ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає про наступне.

16.02.2012, між ПАТ «Термоізоляція» та ТОВ «Динеро-капітал» укладений договір від 16.02.2012 № КС-Т-ДК-001/02-12 «Про відшкодування вартості понесених витрат по сплаті за комунальні послуги.

За умовами договору, ТОВ «Динеро-капітал» відшкодовує ПАТ «Термоізоляція» витрати, понесені останнім у звязку зі сплатою ним комунальних послуг з електропостачання, водопостачання, опалення нежитлової будівлі, розташованої за адресою м.Харків, пров. Університетський, 1.

Як встановлено з матеріалів справи, ТОВ «Динеро-капітал» належить на праві власності 131/442 частини нежитлового приміщення (загальна площа 751,4 кв.м) за адресою: м. Харків, пров. Університетський, 1. Право власності зареєстроване Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 16.02.2012р. витяг №33191009. З 16.02.2012 по бухгалтерському обліку нежитлове приміщення лічиться на рахунку підприємства 286 «Товари на продаж».

ПАТ «Термоізоляція» були укладені договори з КП «Харківводоканал» № 3487 від 28.01.1998 року, ПАТ «Харківміськгаз» №8606 від 01.12.2011 року, АК «Харківобленерго» № 2-1303с від 29.12.2003 року, ДП «Харківспецпост» №201 від 01.04.2012 року про надання послуг.

ТОВ «Динеро-капітал» та ПАТ «Термоізоляція» домовились, що відшкодуванню підлягають витрати останнього, понесені ним в рахунок оплати грошових коштів за комунальні послуги пропорційно частині, що належить ТОВ «Динеро-капітал» на праві власності (оренди) та такими, якими на момент укладання договору про відшкодування, ТОВ «Динеро-капітал» користується. Це підтверджує наявність мети використання такого нерухомого майна в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Відшкодування здійснюється на підставі виставлених ПАТ «Термоізоляція» рахунків-фактур шляхом перерахування такого відшкодування на розрахунковий рахунок ПАТ «Термоізоляція».

Оплата за Договором здійснена в повному обсязі, заборгованість ТОВ «Динеро-капітал» за договором від 16.02.2012 № КС-Т-ДК-001/02-12 відсутня, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

Приймаючи до уваги, що позивач є власником частини нерухомого майна, а саме 131/442 частини нежитлового приміщення (загальна площа 751,4 кв.м) за адресою: м. Харків, пров. Університетський, 1, у нього є обовязок щодо утримання нерухомого майна. Витрати на утримання належної йому частини майна сплачуються шляхом компенсування витрат ПАТ «Термоізоляція» на оплату комунальних послуг.

Отже, такі витрати є витратами, пов'язаними з утриманням майна в розумінні підпункту в) п.п138.10.2 статті 138 ПКУ. Незалежно від способу відображення нерухомого майна в бухгалтерському обліку позивач, маючи у власності нерухоме майно не може уникнути витрат на його утримання.

У відповідності до абз. в) пп.138.10.2 п.138.10 статті 138 ПКУ до складу адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, відносяться, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Таким чином, позивачем правомірно включено до складу витрат витрати на утримання необоротних матеріальних активів в сумі 125 914,68 грн., в тому числі за 2012 рік у сумі 61359,00 грн, за 2013 рік - 64555,68 грн.

Згідно п.198.1 ст.198 ПКУ встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п.198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, ТОВ «Динеро-капітал» правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість розмірі 23859,00 грн за період березень 2012 року-грудень 2013 року за Договором від 16.02.2012 № КС-Т-ДК-001/02-12.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрутнованими висновки суду першої інстанції про незаконність податкових повідомлень-рішень від 19.11.2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5869206,25 грн. (за основним платежем - 4695365,0 грн., за штрафними санкціями - 1173841,25 грн.), № НОМЕР_2, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2806122,0 грн. та № НОМЕР_3, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 23859,0 грн.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015р. по справі № 820/4350/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2015 р.