Постанова

від 08.07.2015 по справі 826/5069/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5069/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Бобринець-Агро-К» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Бобринець-Агро-К» ( далі - позивач ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 03.02.2015 р. № 469-23.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство «Бобринець-Агро-К» ( далі - ПП «Бобринець-Агро-К» ) є юридичною особою та на час розгляду даної справи перебувало на податковому обліку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві ( далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС Кіровоградської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Алікон» за лютий-березень 2012 року, з ТОВ «Атонс» за грудень 2011 року, за результатами якої складно акт від 29.04.2013 р. № 77/22-4/37168396.

На підставі та на виконання акту перевірки Кіровоградською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 р. № 0000882240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 329375,00 грн. ( 263500,00 грн. - за основним платежем і 65875,00 грн. - за штрафними санкціями ), і № 0000892240, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на 77,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем у судовому порядку.

03.02.2015 р. відповідачем було винесено податкову вимогу № 469-23 про сплату ПП «Бобринець-Агро-К» податкового боргу в розмірі 396849,05 грн.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірна податкова вимога була прийнята до узгодження суми податкового боргу, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 22.05.2013 р. № 0000882240 і № 0000892240.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

У п. 86.8 ПК України закріплено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У п. 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визначено, що суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для направлення податковим органом суб'єкту господарювання відповідної податкової вимоги про сплату податкового боргу є одночасна сукупність наступних обставин: 1) невиконання платником податків його податкового зобов'язання в добровільному порядку; 2) сума такого зобов'язання є узгодженою.

Судова колегія встановила, що 22.05.2013 р. Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС Кіровоградської області стосовно позивача було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000882240 і № 0000892240, якими ПП «Бобринець-Агро-К» визначено грошове зобов'язання з ПДВ та зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ПП «Бобринець-Агро-К» в судовому порядку.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року ( справа № 811/1863/13-а ) адміністративний позов було задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року зазначене судове рішення було скасовано та в задоволенні позову відмовлено.

Ці ж самі податкові повідомлення-рішення були оскаржені ПП «Бобринець-Агро-К» до Вінницького окружного адміністративного суду ( справа № 802/3411/14-а ) та до Окружного адміністративного суду м. Києва ( справа № 826/730/15 ).

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року ( справа № 802/3411/14-а ) адміністративний позов було залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року зазначене судове рішення скасовано, а справа направлена на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2015 року (справа № 826/730/15 ) у відкритті провадження у справі було відмовлено у зв'язку з тим, що вже є рішення суду, а саме постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі №811/1863/13-а, яке набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, про той саме предмет спору і з тих саме підстав.

03.02.2015 р. відповідачем було винесено податкову вимогу про сплату ПП «Бобринець-Агро-К» податкового боргу, який виник внаслідок невиконання товариством податкових повідомлень-рішень від 22.05.2013 р. № 0000882240 і №0000892240.

Таким чином, колегія суддів встановила, що на момент винесення відповідачем оскаржуваної податкової вимоги від 03.02.2015 р. № 469-23 правомірність податкових повідомлень-рішень від 22.05.2013 р. № 0000882240 і №0000892240 вже була встановлена в судовому порядку рішенням суду, яке набрало законної сили, а саме постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року у справі № 802/3411/14-а, а отже, податкові зобов'язання позивача, визначені цими рішеннями, вже були узгодженими, однак, залишались ним невиконаними.

При цьому, позивач ані до суду першої інстанції, ані на вимогу апеляційного суду не надав жодних доказів, які б підтверджували відмінність підстав його звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень від 22.05.2013 р. № 0000882240 і №0000892240 у межах справ №811/1863/13-а і № 802/3411/14-а і доводили те, що оскарження підприємством одних і тих самих податкових повідомлень-рішень до різних судів (Кіровоградського окружного адміністративного суду, Вінницького окружного адміністративного суду та Окружного адміністративного суду м. Києва) не є звичайним затягуванням часу та ухиленням від сплати податків.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, виносячи оскаржувану податкову вимогу від 03.02.2015 р. № 469-23, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законодавством України, зокрема п. 59.1 ст. 59 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що, в даному випадку, відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову, а судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2015 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Бобринець-Агро-К» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення виготовлено, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, 09.07.2015 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.