Ухвала

від 09.07.2015 по справі 813/5394/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Справа № 876/13000/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Цірцея» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року приватне підприємство «Цірцея» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2013 року №0000702210/6484, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 140 952,79 грн., в тому числі за основним платежем - 93 968,53 грн. та 46 984,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач посилався на те, що ним правомірно сформовано податковий кредит, а висновки податкового органу стосовно безтоварності господарських операцій з контрагентами є необґрунтованим та спростовуються первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 року №0000702210/6484.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що у контрагентів позивача відсутні власні трудові ресурси та виробничі потужності, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно укладених договорів із ПП «Цірцея».

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

У справі встановлено, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Цірцея» (код за ЄДРПОУ 23270280) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ПП «МКМ -Сервіс» (код ЄДРПОУ 35383180) за період з 01.11.2010 р. по 28.02.2011 р., ТОВ «Будівельна компанія АРТ груп» (код ЄДРПОУ 37241554) за період з 01.08.2010 р., по 29.02.2012 р., ПП «Авторесурс - Сервіс» (код ЄДРПОУ 37030617) за період з 01.03.2010 р. по 30.09.2011 р., ТзОВ «Нові технології ТВП» (код ЄДРПОУ 35921869) за період з 01.05.2012 р. по 31.07.2012 р., за наслідками перевірки складено акт № 477/22-10/23270280 від 04.03.2013 року.

Податковим органом встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платниками податків з ПП «МКМ - Сервіс» (код ЄДРПОУ 35383180) за період з 01.11.2010 р. по 28.02.2011 р., ПП «Авторесурс - Сервіс» (код ЄДРПОУ 37030617) за період з 01.03.2010 р. по 30.09.2011 р., ТзОВ «Нові технології ТВП» (код ЄДРПОУ 35921869) за період з 01.05.2012 р. по 31.07.2012 р., ТОВ «Будівельна компанія АРТ груп» (код ЄДРПОУ 37241554) за період з 01.08.2010 р., по 29.02.2012 р., чим порушено пп. 7.4.1., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6,ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI (із змінами), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 93 968, 53 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 26.03.2013 року № 0000702210/6484, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 140952,79 грн., в тому числі: за основним платежем у розмірі 93968,53 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 46984,26 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами підтверджується належними первинними доказами, тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, даючи правову оцінку спірним відносинам, враховує наступне.

Підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про те, що позивач в порушення норм податкового законодавства відобразив в податковому обліку по податку на додану вартість господарські операції з ПП «МКМ -Сервіс» р., ТОВ «Будівельна компанія АРТ груп», ПП «Авторесурс - Сервіс» ТзОВ «Нові технології ТВП», які власних виробничих потужностей та трудових ресурсів не мають, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договорів, укладених з ПП «Цірцея».

Встановлено, що між ПП «Цірцея» (замовник) та ПП «МКМ - Сервіс» (виконавець) 04.01.2011 року укладено договір поставки, згідно з умов якого виконавець зобов'язується поставити замовнику товар в якості згідно письмового замовлення, а замовник - прийняти товар по накладних, по цінах за домовленістю.

На виконання вищенаведеного договору позивачем до суду подано податкові накладні № 1115000010 від 15.11.2010 року, № 1110000004 від 10.11.2010 року, № 1215000008 від 15.12.2010 року, № 1050000020 від 05.01.2011 року, № 117017 від 17.01.2011 року, № 2010059 від 01.02.2011 року, видаткові накладні № РН- 11-1004 від 10.11.2010 року, №РН-11-1510 від 15.11.2010 року, № РН- 12-1508 від 15.12.2010 року, № РН- 1-05006 від 05.01.2011 року, № РН- 1-17005 від 17.01.2011 року, № РН-2-01017 від 01.02.2011 року.

Між ПП «Цірцея» (замовник) та ПП «Авторесурс - Сервіс» (виконавець) 01.02.2011 року укладено договір поставки за № 4-434, згідно умов якого виконавець зобов'язується поставити замовнику товар в якості згідно письмового замовлення, а замовник - прийняти товар по накладних, по цінах за домовленістю.

На виконання вищенаведеного договору позивачем до суду подано податкові накладні від 10.02.2011 року № 29, від 23.03.2011 року № 173, видаткові накладні № РН- 2- 10003 від 10.02.2011 року, № РН-3- 01009 від 01.03.2011 року, № РН-3- 23008 від 23.03.2011 року.

Між ПП «Цірцея» (замовник) та ТзОВ «Будівельна компанія АРТ Груп» (виконавець) 01.06.2011 року укладено договір поставки за № 1/06/2011, згідно умов якого виконавець зобов'язується поставити замовнику товар в якості згідно письмового замовлення, а замовник - прийняти товар по накладних, по цінах за домовленістю.

На виконання вищенаведеного договору позивачем до суду подано податкові накладні від 10.05.2011 року № 88, від 11.05.2011 року № 124, від 01.06.2011 року № 8, від 15.06.2011 року № 179, від 04.07.2011 року № 38, від 12.07.2011 року № 178, від 16.08.2011 року № 262, видаткові накладні № 10/05-16 від 10.05.2011 року, № 11/05-14 від 11.05.2011 року, № 1/06-09 від 01.06.2011 року, № 15/05-06 від 15.06.2011 року, № 15/05-06 від 15.06.2011 року, № 4/07-07 від 04.07.2011 року, № 12/07-08 від 12.07.2011 року, № 16/08-02 від 16.08.2011 року, рахунок № 1/06-09 від 01.06.2011 року.

Між ПП «Цірцея» (замовник) та ТзОВ «Нові технології ТПВ» (виконавець) 01.05.2012 року укладено договір поставки за № 1/05/12 згідно з умов якого виконавець зобов'язується поставити замовнику товар в якості згідно письмового замовлення, а замовник - прийняти товар по накладних, по цінах за домовленістю.

На виконання вищенаведеного договору позивачем до суду податкові накладні № 20 від 03.05.2012 року, № 64 від 05.06.2012 року, № 351 від 16.06.2012 року, № 6 від 02.07.2012 року, № 374 від 16.07.2012 року, видаткові накладні № 3/05-11 від 03.05.2012 року, № 05/06-06 від 05.06.2012 року, № 5/06-12 від 05.06.2012 року, № 16/06-01 від 16.06.2012 року, № 12/06-12 від 12.06.2012 року, № 2/07-06 від 02.07.2012 року, № 16/07-08 від 16.07.2012 року, № 16/07-08 від 16.07.2012 року, № 31/07-53 від 31.07.2012 року, № 31/07-53 від 31.07.2012 року, № 31/07-54 від 31.07.2012 року.

Представником позивача до матеріалів справи було долучено виписки по особових рахунках, згідно яких позивачем було проведено оплату контрагентам по укладених договорах.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із п.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01.01.2011 року) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, платник податку - покупець має право зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Позивачем надано всі відповідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій.

Податковий орган вказував, що документальне оформлення господарських операцій позивача із його контрагентом не є достатнім доказом реальності даних господарських операцій, з огляду на висновки актів перевірок про проведення аналізу діяльності контрагентів позивача ПП «МКМ -Сервіс», ТОВ «Будівельна компанія АРТ груп», ПП «Авторесурс - Сервіс», ТОВ «Нові технології ТВП», якими встановлено відсутність адміністративно-технічних можливостей для придбання, реалізації та здійснення діяльності, відсутність їх за місцезнаходженням на момент перевірки.

Проте, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 зазначена судова інстанція дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

На час здійснення господарських операцій з позивачем ПП «МКМ -Сервіс», ТОВ «Будівельна компанія АРТ груп», ПП «Авторесурс - Сервіс» були включені до ЄДРПОУ, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Позивачем проведено повний розрахунок із контрагентами, а отриманий товар та послуги використано у своїй господарській діяльності.

Таким чином, зібрані в справі докази підтверджують добросовісність дій ПП «Цірцея», які полягають у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Судом не береться до уваги поданий представником відповідача протокол допиту свідка від 07.05.2012 року, оскільки з огляду на положення ст.83 ПК України до компетенції відповідача не відноситься оцінка доказів, зібраних в межах кримінальної справи і які не оцінені уповноваженим на те органом, відтак такі документи не можуть бути використані відповідачем в якості підстав для висновків податкового органу, без їх оцінки уповноваженим органом.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі №813/5394/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М.Старунський