Ухвала

від 07.07.2015 по справі 477/152/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 р. Справа № 477/152/15-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Козаченко Р.В

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -ОСОБА_1 судді - ОСОБА_2 судді - ОСОБА_3

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області (далі - управління) про зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії.

Суд першої інстанції своєю постановою від 13 березня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії щодо зарахування трудового стажу та перерахунку йому пенсії, - відмовив повністю.

ОСОБА_4 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_4 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в 2013 році позивач звернувся до Управління про призначення йому пенсії за віком.

15 травня 2013 року в Управлінні йому була розрахована та призначена пенсія за віком в сумі 1660 грн. 74 коп. При цьому йому був вирахуваний страховий стаж - 39 років 0 місяців та 12 днів та взята заробітна плата за період з 1 січня 1986 року по 31 грудня 1990 року (60 місяців) і весь період з 1 липня 2000 року по 30 квітня 2013 року.

Проте, при нарахуванні пенсії, до зазначеного страхового стажу не були включені деякі періоди роботи в сільськогосподарському виробничому кооперативі ім. Димитрова (код 00857605), а саме: лютий - серпень 2004 року, серпень-жовтень 2005 року, січень-квітень 2006 року, вересень-листопад 2006 року та січень-квітень 2007 року.

Пунктами 1 та 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) визначено, що страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється відповідно до вимог зазначеного закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження такої системи - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.

Оскільки згідно з інформацією персоніфікованого обліку (а.с. 22) у зазначені вище періоди страхові внески не сплачувалися, тому за положеннями Закону ці періоди до страхового стажу зарахуванню не підлягають.

Посилання позивача на те, що в спірні періоди проводилися всі відрахування до Пенсійного фонду, не спростовують даних персоніфікованого обліку і вони не підтверджені доказами.

Що стосується вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з врахуванням відомостей про заробітну плату (доплати) по радгоспу ім. Димитрова за грудень 1989 року, грудень 1990 року, грудень 1991 року, із зарахуванням сум доходів у ці періоди: 3412 руб, 629 руб, 3627 руб, 9304 руб, то слід зазначити наступне.

При розрахунку пенсії позивачу суми доходу за 1990 рік були враховані, тому посилання на необхідність їх врахування безпідставне.

В довідці № 01-09/П-65 від 7 березня 2013 року, виданою об'єднаним трудовим архівом сільських селищних рад Жовтневого району Миколаївської області зазначено, що в грудні 1989 року йому було виплачено за окремим списком (без підпису та печатки) - 3412 руб, 629 руб, 3627 руб, а також в грудні 1991 року - виплачено 9304 руб, про що у відомості дописано від руки.

Ці суми не були враховані при розрахунку пенсії позивачу, оскільки вони не підтверджені даними про відрахування сум на загальнообов'язкове пенсійне страхування, а суми 3412 руб, 629 руб, 3627 руб до того ж зазначені в окремому списку, який не підписаний та не завірений печаткою.

Про це відповідачем була здійснена перевірка первинних документів по нарахуванню і виплаті заробітків працівникам радгоспу ім. Димитрова, про що складено акт від 23 січня 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя ОСОБА_1 суддя ОСОБА_2 суддя ОСОБА_3