Рішення

від 14.06.2013 по справі 350/220/13-ц

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/220/13-ц

Номер провадження 2/350/220/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2013 року смт. Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Витвицького В.В.

секретаря судового засідання Коваль В.В.

представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів, стягнення половини додаткових витрат на дитину та надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку без згоди та супроводу другого з батьків, -

в с т а н о в и в:

в основу позовних вимог позивачка зіслалася на те, що з 14 травня 2001 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який 14 червня 2004 року розірвано. Від цього шлюбу народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка постійно проживає з нею. Згідно постанови Рожнятівського районного суду від 29 травня 2002 року з відповідача на її користь присуджено аліменти в розмірі ? частини з усіх видів його заробітку. З березня 2002 року по даний час виконавчий лист про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 знаходиться на виконанні у ВДВС Рожнятівського районного управління юстиції. По даному виконавчому листу ОСОБА_4 сплачує аліменти на утримання дитини в розмірі 359 грн., щомісячно, яка є незначною і не може забезпечити дитині її побутових потреб. Оскільки, згідно ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них, а враховуючи те, що дочка ОСОБА_6, зростає та потребує належного забезпечення, розмір прожиткового мінімуму на дітей її віку зріс, то вважає, що розмір аліментів слід змінити, визначивши їх у твердій грошовій сумі. Оскільки відповідач не має постійного місця роботи в Україні і визначення розміру його щомісячного доходу є неможливим, то вважає, що відповідач має нерегулярний мінливий дохід, у зв'язку з чим вона має право на визначення судом розміру аліментів у твердій грошовій сумі, що передбачено ч.1 ст.184 СК України. З урахуванням отриманих нею відомостей про великий дохід відповідача за кордоном, то вважає, що з відповідача в її користь на утримання дочки ОСОБА_6 слід стягувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн., щомісячно до повноліття дитини.

Їхня дочка ОСОБА_6 є інвалідом першої групи, та потребує значних додаткових витрат на лікування за кордоном, що підтверджується виписками з медичної картки, виданих 18 листопада 2010 року та від 2 серпня 2011 року, проїзними документами, чеками на придбання ліків. Інвалідність дочки ОСОБА_6 є тією особливою обставиною, що викликає додаткові витрати на лікування останньої. На даний час, в період лікування дочки у медичному центрі В«Примавера МедикаВ» м.Москви Російської Федерації нею було витрачено кошти на загальну суму 25 235 грн. 27 коп., що складає: 20 576 грн. 69 коп. - витрати на придбання ліків, 3 793 грн. 60 коп. - витрати на проїзд дочки з супроводом з м.Івано-Франківська до м.Москви, 864 грн. 98 коп. - витрати на поїздку в м.Москву для придбання медикаментів. Її додаткові витрати на лікування дочки ОСОБА_6 складає на загальну суму 25 235 грн. 27 коп. У відповідності до ст.185 СК України відповідач ОСОБА_4 зобов'язаний взяти участь у наведених додаткових витратах на лікування їхньої дочки ОСОБА_6 та покрити їй разово половину суми додаткових витрат, що складає 12 617 грн. 63 коп. і дану суму просить стягнути з відповідача.

Приймаючи до уваги те, що їхня дочка ОСОБА_6 періодично проходить лікування за кордоном, зокрема у медичному центрі В«Примавера МедикаВ» м.Москви, Російської Федерації, то вона періодично потребує перетину кордону України для проведення медичних оглядів та призначення медичних препаратів. Однак, не зважаючи на це, відповідач ОСОБА_4 безпідставно не надає їй згоди на виїзд дитини за межі України. При цьому, відповідач жодних вагомих аргументів, які б обґрунтовували його відмову в цьому, він не наводить. У зв'язку з цим просить також дозволити, без згоди ОСОБА_4, виготовлення проїзного документа для виїзду їхньої дочки ОСОБА_6 за межі України, та дозволити їй поїздки за кордон з дочкою ОСОБА_6, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, без згоди та супроводу відповідача.

В судовому засіданні довірена особа позивачки ОСОБА_1 позов підтримав у повному об'ємі.

Відповідач ОСОБА_4 позов визнав частково, зазначивши, що не маючи постійного місця роботи та грошових надходжень, періодично виїжджав на сезонні роботи в Російську Федерацію. З 1 квітня 2013 року він працює офіційно на пилорамі у ПП ОСОБА_7 і отримує заробітну плату в розмірі 1 500 грн., щомісячно. На його утриманні знаходяться вагітна дружина та дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, від другого шлюбу. Просить також врахувати, що з 2008 року він, через поручителя, сплачує отриманий в банку кредит на придбаний ним автомобіль. У зв'язку з його матеріальним становищем згідний і надалі сплачувати аліменти у процентному відношенні, а не у твердій грошовій сумі, як про це просить позивачка, оскільки на даний час має постійне місце праці. Просить також врахувати, що він постійно несе додаткові витрати на лікування дочки ОСОБА_6, яка також отримує пенсію, як інвалід з дитинства. Позивачка не представила суду доказів про необхідність лікування дочки ОСОБА_6 в медичному центрі В«Примавера МедикаВ» м.Москви, хоча, з урахуванням його матеріального стану, не заперечує відшкодувати позивачці додаткові витрати на лікування дочки в розмірі не більше 7 000 грн. Що стосується позову в частині про отримання проїзних білетів та надання позивачці дозволу, без його згоди та супроводу, на виїзд дочки ОСОБА_6 з України за кордон, то згідний надати її такий дозвіл тільки в Російську Федерацію.

Аналогічні показання дала суду довірена особа відповідача ОСОБА_2

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши довірених осіб сторін та відповідача, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Сторони з 14 травня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано 14 червня 2004 року (а.с.7)

Від цього шлюбу народилася дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками якої записані сторони по справі, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про її народження (а.с.6).

Згідно ст.180 СК України обов'язок утримувати дитину є рівною мірою, обов'язком як матері так і батька.

Довідкою про склад сімї позивачки підтверджено, що дочка ОСОБА_5 проживає разом із мамою ОСОБА_3 (а.с.25).

У відповідності до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Згідно ч.3 ст.185 СК України додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини; вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.

Копією посвідчення серія ААБ №328966 підтверджено, що на утриманні позивачки є дитина - інвалід з дитинства, якій призначено пенсію в період з 26 березня 2003 року по 24 жовтня 2017 року (а.с.129).

Судом встановлено, що неповнолітня дочка сторін ОСОБА_5 є інвалідом з дитинства (ОСОБА_9), з часу народження.

Виписками з медичних карт, виданих медичним центром В«Примавера МедикаВ» м.Москви від 18 листопада 2010 року, 23 серпня 2012 року та 12 лютого 2013 року підтверджено, що неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 проходила медичні курси в даному лікувальному центрі з діагнозом В«Хвороба ДаунаВ» і на медичні послуги та на придбання медичних препаратів ОСОБА_3 затратила 25 235 грн. 26 коп., в тому числі витрати на проїзні білети в м.Москву і назад (а.с.8-24,56-59).

Із виписок медичних карт стаціонарно хворої ОСОБА_5 від 30 січня 2011 року, 29 жовтня 2011 року, 17 вересня 2012 року, 30 листопада 2012 року та 28 грудня 2012 року Івано-Франківської обласної дитячої лікарні, видно, що вона знаходилась на стаціонарному лікуванні з приводу різних хвороб з основним діагнозом В«Хвороба ДаунаВ» (а.с.65,73-76), а консультативними довідками Івано-Франківського обласного психоневрологічного диспансеру (а.с.67,68,69) підтверджено, що хвора дитина проходить курси лікування в медичному центрі В«Примера МедикаВ» м.Москви амінокислотами, у зв'язку з чим відмічається позитивна динаміка.

У зв'язку з цим, виходячи з характеру додаткових витрат та їх тривалості, зокрема трьохразового лікування в м.Москві та понесення у зв'язку з цим витрат в сумі 25 235 грн. 26 коп., матеріального становища сторін та інших істотних обставин, що мають значення для справи, суд вважає, що є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку сплатити половину суми додаткових витрат на лікування дитини.

Пунктом 2.2 ст.4 Закону України В«Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян УкраїниВ» передбачено, що за відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено за рішенням суду.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6 вимушена періодично виїжджати за кордон на лікування, медичне обстеження та отримання медичних препаратів, чи на санаторно-курортне лікування, а тому позов у частині придбання проїзних білетів за кордон, без згоди відповідача, як і надання дозволу позивачці поїздки за кордон з дочкою ОСОБА_6, без згоди і супроводу відповідача, також підлягає до задоволення.

Що стосується зміни розміру аліментів з відповідача в користь позивачки на утримання дочки ОСОБА_6, то позов в цій частині до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання відповідача ОСОБА_4 від 14 травня 2013 року підтверджено, що останній зареєстрований в житловому будинку своїх батьків в с.Небилів Рожнятівського району (а.с.104).

З ксерокопії свідоцтва про шлюб видно, що відповідач ОСОБА_4 6 квітня 2010 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_10, яка прийняла прізвище чоловіка (а.с.86).

Від цього шлюбу 24 червня 2010 року народилася дочка ОСОБА_8, батьками якої записані ОСОБА_4Д, та ОСОБА_11, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження (а.с.87).

Довідкою райполіклініки Долинської районної лікарні від 12 червня 2013 року №109/12 підтверджено, що дружина відповідача ОСОБА_11 на даний час є вагітною, термін вагітності 26 тижнів (а.с.128). З довідки виконкому Ясенської сільської ради Рожнятівського району за №1018 видно, що ОСОБА_11, жителька с.Ясень після закінчення ВУЗу в 2006 році ніде не працювала і не працює по даний час (а.с.125).

Трудовим договором від 1 квітня 2013 року №09611300205, укладеним між приватним підприємцем ОСОБА_7 та відповідачем, ОСОБА_4 підтверджено, що останній з 1 квітня 2013 року безстроково влаштований робочим в даного підприємця (а.с.53). Даний договір зареєстрований в Рожнятівському районному центрі зайнятості.

З довідки про доходи від 11 червня 2013 року, №6, виданої ПП ОСОБА_7, видно, що заробітна плата різноробочого ОСОБА_4 у квітні та травні 2013 року становила 1 500 грн., щомісячно (а.с.126).

Таким чином, виходячи із зміни матеріального та сімейного стану відповідача ОСОБА_4, його систематичних додаткових витрат на лікування дочки ОСОБА_6, суд не вбачає підстав для зміни розміру аліментів на утримання останньої.

У відповідності до ст.88 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

На підставі ст.ст.180,180,192 СК України, ст.4 Закону України В«Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян УкраїниВ» та керуючись ст.ст. 209, 214, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

рішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5 (ідентифікаційний номер №2915719378) на користь ОСОБА_3 половини суми додаткових витрат на лікування дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 12 617 (дванадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 63 коп.

Дозволити без згоди ОСОБА_4 виготовлення проїзного документа для виїзду дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України.

Дозволити ОСОБА_3 поїздки за кордон з дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителькою АДРЕСА_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_4.

У частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави судовий збір в розмірі 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп. (призначення платежу В«судовий збірВ» за позовом ОСОБА_3, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 02891486).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано - Франківської області через Рожнятівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 19 червня 2013 року.

Суддя :