Постанова

від 30.06.2015 по справі 813/1975/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року № 813/1975/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання Бігуна Н.Т.

за участі представників сторін:

від позивача - Івасик Г.Й., згідно довіреності,

від відповідача - Холявки І.Я., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні знаки" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожні знаки" (далі - ТзОВ "Дорожні знаки", позивач) звернулося до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Городоцька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000222201 від 14.04.2015 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що за результатами проведеної перевірки відповідач дійшов хибного висновку про порушення посадовими особами ТзОВ "Дорожні знаки" податкового законодавства, внаслідок чого протиправно прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Щодо зафіксованих в акті перевірки порушень, представник позивача зазначає, що вони стосуються виключно діяльності контрагента позивача - ТзОВ "Ем Ді Ейч" (код ЄДРПОУ 39315030), - а зі сторони самого позивача жодних порушень чинного податкового законодавства не було. На підтвердження реальності даних взаємовідносин, позивачем надано до перевірки усі первинні документи, які оформлені у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та містять всі необхідні реквізити. Відповідач жодних зауважень до представлених первинних документів в акті перевірки не зафіксував. Відтак, позивач вважає, що діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та виконав всі передбачені ПК України вимоги при формуванні податкового кредиту. Звідси, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 01.04.2015 року за № 96/2201/32127030, є необґрунтовані, а податкове повідомлення - рішення, прийняте на їх підставі - протиправне та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях в обґрунтування заявленого позову від 09.06.2015 та від 15.06.2015 року, підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених в письмових запереченнях, поданих суду 03.06.2015 року, суть яких зводиться до наступного. Встановлені за результатами перевірки обставини, що викладені в акті перевірки, свідчать про безтоварне вчинення позивачем операцій з ТзОВ "Ем Ді Ейч", що в свою чергу, не дає права на отримання податкового кредиту. Крім того, представник відповідача наголошує на неналежності первинної документації, поданій позивачем до перевірки. Так, мають місце порушення в оформленні та відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН контрагентом контрагента позивача. Враховуючи вищезазначене, представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "Дорожні знаки", код ЄДРПОУ 32127030, знаходиться за адресою: 79044, м. Львів, вул. Околична, 18.

Судом встановлено, що Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Дорожні знаки" (код ЄДРПОУ 32127030) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Перевірка проводилася у період з 17.03.2015 року по 25.03.2015 року з відома директора ТзОВ "Дорожні знаки" Мельничука В.М. та в присутності головного бухгалтера Івасик Г.Й.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 01.04.2015 року № 96/2201/32127030.

Згідно вищевказаного акта, позивачем до перевірки було надано всі наявні первинні документи, а саме: реєстр отриманих податкових накладних, видаткові та податкові накладні, подорожні листи, платіжні доручення тощо.

Жодних зауважень до наданих документів у акті перевірки не зафіксовано.

Проведеною перевіркою ТзОВ "Дорожні знаки" встановлено порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, а саме заниження податку на додану вартість на загальну суму 24369,00 грн. в тому числі за жовтень 2014 року на 15218,00 грн., за листопад 2014 року на 9100,00 грн., за грудень 2014 року на 51,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 14.04.2015 року № 0000222201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 30461,00 грн. (в т.ч. 24369,00 грн. за основним платежем та штрафна (фінансова) санкція в сумі 6092,00 грн.).

Позивач, не погоджуючись з висновками акта перевірки та з податковим повідомленням - рішенням звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення у справі, суд виходив з наступного.

Представник позивача вказує на те, що у відповідності до п. 86.9 ст. 86 ПК України, податковий орган не вправі був виносити оскаржуване повідомлення - рішення за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, адже на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення не існувало судового рішення, що набрало законної сили, в межах кримінального провадження.

Відповідно до п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Слід зазначити, що перевірка позивача проводилась на виконання вимог постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Богомолова Олексія Сергійовича від 27.02.2015 року «Про призначення позапланової документальної виїзної податкової перевірки ТзОВ "Дорожні знаки" за 2013 - 2014 роки».

Зазначена вище постанова слідчого виносилася з метою з'ясування певних обставин в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420140000000000869 від 26.08.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 5 ст. 191 КК України, порушеного щодо посадових осіб Державного підприємства «Українські дорожні інвестиції».

Відтак, враховуючи вимоги п. 86.9 ст. 86 ПК України, а також те, що кримінальне провадження порушено не щодо посадових осіб позивача, суд вважає, що відповідач вправі був виносити оскаржуване податкове повідомлення - рішення за наслідками проведеної 01.04.2015 року перевірки, оскільки актом такої перевірки Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області зафіксовано первні порушення податкового законодавства.

Щодо твердження представника позивача на те, що відсутність реєстрації податкових накладних контрагентами контрагента ТзОВ "Дорожні знаки" не може позбавити останнього права на формування податкового кредиту по ланцюгу постачання, суд зазначає таке.

Згідно акта перевірки, а саме п. 3.2.2, вбачається, що ТзОВ "Дорожні знаки" завищено податковий кредит на 24318,00 грн. в тому числі за жовтень 2014 року на 1518,00 грн., за листопад 2014 року на 9100,00 грн. за рахунок здійснення взаємовідносин з ТзОВ "Ем Ді Ейч" в результаті відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та здійснення імпортних операцій по ланцюгу постачання, що позбавляє покупців права на формування податкового кредиту по ланцюгу постачання.

Пунктом 201.10 ст. 210 ПК України передбачено, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Судом з акта перевірки встановлено, що ТзОВ "Комп'ютерна академія "Шаг" (код ЄДРПОУ 37608011), ТзОВ "БНТ" (код ЄДРПОУ 37041435), що є первинними у ланцюгу постачання, не реєстрували податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних по вищенаведених товарах, що, на думку відповідача, позбавляє покупців на формування податкового кредиту по ланцюгу постачання.

Крім того, згідно доводів відповідача, ТзОВ "Дорожні знаки" не мають права на отримання податкового кредиту, оскільки в жовтні - листопаді 2014 року здійснювали операції з ТзОВ "Ем Ді Ейч", яке пов'язане з отриманням податкової вигоди від ТзОВ "Комп'ютерна академія "Шаг" та ТзОВ "БНТ".

Водночас, суд зазначає, що згідно Реєстру виданих та отриманих податкових накладних по платнику ТзОВ "Дорожні знаки", що містяться в матеріалах справи, в Реєстрі наявні відомості про реєстрацію податкових накладних від постачальника ТзОВ "Ем Ді Ейч".

Тому, щодо відсутності доказів реєстрації податкових накладних контрагентами контрагента позивача, то суд вважає за необхідне наголосити, що за законом платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

З цього приводу варто також звернути увагу на узагальнення практики Вищого адміністративного суду України з даного питання, що викладена в листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11: "оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рухом товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Жодний чинний нормативно-правовий акт України не покладає на платника податків відповідальність за можливі порушення податкового або іншого законодавства його контрагентами, не кажучи про порушення законодавства контрагентами таких контрагентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, практика Європейського суду з прав людини визнається самостійним джерелом права в Україні і є обов'язковою для застосування судами України.

Вирішуючи податкові спори, Європейський суд застосовує ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.1950 року, що була ратифікована Україною 17.07.1997 року і набула чинності для України 11.09.1997 року, який гарантує право на повагу власності та передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При цьому термін "майно" має автономне для Європейського Суду значення, яке не залежить від кваліфікації цього терміну у праві України, та у контексті податкових справ може включати правомірне очікування повернення надміру сплаченого податку, відшкодування податку на додану вартість або права на податкову пільгу, вирахування для цілей податку на додану вартість та податку на прибуток, оспорювання податкового зобов'язання тощо.

Так, у справах "Інтерсплав" проти України" (2007 рік), "Булвес АТ" проти Болгарії" (2009 рік) та "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії" (2010 рік) податковими органами України та Болгарії платники ПДВ були позбавлені права на податковий кредит / бюджетне відшкодування у зв'язку з виявленням зловживань з боку їх постачальників, спрямованих на незаконне бюджетне відшкодування ПДВ.

Проаналізувавши справу "Інтерсплав" проти України", Європейський суд дійшов висновку, що право на відрахування (відшкодування) податку також може визнаватися "власністю" особи та відзначив, що перешкоджання відшкодуванню (відрахуванню) ПДВ могло бути виправдане, лише якщо б у податковому правопорушенні був замішаний сам платник.

Зокрема, у висновку в справі "Булвес АТ" проти Болгарії" Європейський суд вказав, що платник (позивач) не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника (позивача), що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності з огляду на таке. Європейський суд визнав, що, оскільки компанія (позивач) в повному обсязі і своєчасно виконала свої обов'язки з дотримання встановлених державою норм стосовно сплати податку на додану вартість, не мала способів для забезпечення виконання податкових обов'язків постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного з основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме - визнання права на відрахування вхідного ПДВ, який був сплачений постачальнику. Більше того, тільки після пред'явлення такого податку до відрахування та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок щодо подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Таким чином, Європейський суд визнав, що право компанії (позивача) на пред'явлення вхідного ПДВ до відрахування утворило, щонайменше, "правомірне очікування" того, що їй буде надана ефективна можливість реалізувати своє майнове право, яке могло бути прирівняне до "майна" у розумінні статті 1 Протоколу № 1 (п. 57 рішення). Європейський суд окремо відзначив, що компанія (позивач) не мала абсолютно ніяких повноважень відстежувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків щодо складання та подання звітності з ПДВ, а також обов'язки по сплаті ПДВ та інших зобов'язань. Відповідно, Європейський суд визнав, що, незважаючи на повне виконання своїх обов'язків, компанія (позивач) була поставлена в несприятливе становище через неясність щодо того, чи може вона відрахувати сплачений постачальнику вхідний ПДВ, оскільки визнання чи невизнання права на відрахування податку також залежало від висновків податкових органів з приводу того, чи своєчасно виконав постачальник свої обов'язки з поданням звітності з ПДВ та інші обов'язки (п. 69 рішення). Європейський суд погодився з тим, що, коли держава (відповідач) має інформацію про зловживання з боку певної фізичної або юридичної особи (контрагента), вона може вживати відповідних заходів щодо попередження, припинення чи покарання таких зловживань. Однак, якщо національна влада (відповідач) за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи (позивача) у зловживанні, пов'язаному зі сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюжку поставок, або будь-яких вказівок на поінформованість про таке порушення, все ж карає одержувача (позивача), який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, то влада (відповідач) виходить за рамки розумного і порушує справедливий баланс, який має бути дотриманий між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності (п. 70 рішення).

Аналогічних висновків Європейський суд дійшов й у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії".

Наведена вище судова практика дозволяє стверджувати, що відповідач неправомірно позбавив позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки відповідачем не було встановлено та не було доведено:

- невиконання позивачем власних обов'язків (вимог законодавства України) щодо формування та документального підтвердження оспорюваних витрат;

- обов'язку та можливості для позивача забезпечити виконання вимог законодавства України своїми контрагентами;

- обізнаність позивача про невиконання контрагентами вимог законодавства;

- безпосередню (пряму) участь та/або поінформованість позивача у порушеннях третіх осіб та/або у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податків.

Щодо покликання представника відповідача на безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом ТзОВ "Ем Ді Ейч", то суд зазначає, що згідно матеріалів справи та пояснень представників сторін між позивачем та контрагентом ТзОВ "Ем Ді Ейч" був укладений усний договір купівлі - продажу, на виконання якого в адресу ТзОВ "Дорожні знаки" було поставлено світлоповертаючу плівку.

Так, на підтвердження вказаної операції представником позивача надано суду копії розпорядження директора ТзОВ "Дорожні знаки" № 3-постачання від 30.09.2014 року на придбання у ТзОВ "Ем Ді Ейч" плівки світлоповертаючої EG 58100 жовтого, білого, червоного та синього кольору та плівки світлоповертаючої ІG 56100 білого кольору та розпорядження № 4-постачання від 31.10.2014 року на придбання у ТзОВ "Ем Ді Ейч" плівки Multi - Fix 3100 чорний оракул, плівки світлоповертаючої EG 58100 білого і синього кольору та плівки світлоповертаючої ІG 56100 білого кольору.

Крім того, до матеріалів справи було долучено:

- за жовтень 2014 року - реєстр отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року, подорожні листи службового автомобіля за жовтень 2014 року, видаткові накладні № 100214 від 02.10.2014 року, № 100714 від 07.10.2014 року, № 100801 від 08.10.2014 року, № 100803 від 08.10.2015 року, № 100911 від 09.10.2014 року, № 101323 від 13.10.2014 року, № 101524 від 15.10.2014 року, № 101525 від 15.10.2014 року, № 102204 від 22.10.2014 року, № 102915 від 29.10.2014 року, податкові накладні № 15 від 02.10.2014 року, № 77 від 07.10.2014 року, № 84 від 08.10.2014 року, № 86 від 08.10.2014 року, № 108 від 09.10.2014 року, № 211 від 15.10.2014 року, № 210 від 15.10.2014 року, № 302 від 22.10.2014 року, № 409 від 29.10.2014 року.

На підтвердження оплати вищевказаних ТМЦ позивачем подано копії платіжних доручень № 2 від 02.10.2014 року, № 8 від 07.10.2014 року, № 1 від 08.10.2014 року, № 2 від 08.10.2014 року, № 1 від 09.10.2014 року, № 1 від 14.10.2014 року, № 4 від 15.10.2014 року, № 1 від 16.10.2014 року, № 2 від 22.10.2014 року.

- за листопад 2014 року - реєстр отриманих податкових накладних за листопад 2014 року, подорожні листи службового автомобіля за листопад 2014 року, видаткові накладні № 110609 від 06.11.2014 року, № 111306 від 13.11.2014 року, № 111707 від 17.11.2014 року, 112621 від 26.11.2014 року, № 112622 від 26.11.2014 року, податкові накладні № 51 від 06.11.2014 року, № 139 від 13.11.2014 року, № 187 від 17.11.2014 року, № 316 від 26.11.2014 року, № 317 від 26.11.2014 року.

Факт оплати вказаних вище ТМЦ підтверджується копіями платіжних доручень № 6 від 06.11.2014 року, № 2751 від 07.11.2014 року, № 1 від 10.11.2014 року, № 2763 від 13.11.2014 року, № 1 від 17.11.2014 року, № 3 від 25.11.2014 року, № 1 від 26.11.2014 року, № 3 від 28.11.2014 року.

З пояснень представників сторін, наданих ними в судовому засіданні, випливає, що у ТзОВ "Дорожні знаки" відсутня кредиторська заборгованість за отримані ТМЦ.

Як вже було вказано вище, всі податкові накладні у взаємовідносинах ТзОВ "Дорожні знаки" з ТзОВ "Ем Ді Ейч" за жовтень-листопад 2014 року відображені в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Додатковим доказом реальності постачання світлоповертаючої плівки ТзОВ "Ем Ді Ейч" є відповідні записи у журналі реєстрації довіреностей за 2014 рік за період з жовтня по листопад 2014 року.

Отже, виходячи з вищенаведеного, реальність здійснення господарських операцій ТзОВ "Дорожні знаки" з його контрагентом ТзОВ "Ем Ді Ейч" підтверджена усіма належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Більше того, податковий орган не вказав жодних зауважень до обсягу та оформлення первинної документації в акті перевірки, не здійснив їх аналізу та надав оцінки змісту.

Крім того, відповідач не наводить жодних доказів того, що позивач знав або повинен був знати про порушення з боку його контрагентів або контрагентів його контрагентів, або що позивач мав чи має будь - яке відношення до таких можливих порушень.

Відповідно до вимог п. 5 та п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

На порушення вищевказаних вимог, в акті перевірки відповідач не приділив належної уваги змісту первинних документів, якими були оформлені господарські операції фактично здійснені позивачем, про що свідчить суттєве скорочення змісту таких первинних документів, що наведений в акті перевірки, в порівнянні з їх фактичним змістом, що також призвело до необґрунтованих та безпідставних висновків відповідача.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п. 2.4 даного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V ПК України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п. 7.3. ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Перелік підстав, відповідно до яких платник податку не має права відносити відповідні суми до податкового кредиту наведено у п.198.6 ст. 198 ПК України, а, відтак, виходячи зі змісту п. 7.3. ст. 7 ПК України, перелік цих підстав є вичерпним.

Таким чином, відображення господарських операцій у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до їх реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 КАС України, передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 01.04.2015 року № 96/2201/32127030.

Висновки відповідача про безтоварність та нереальність проведених позивачем з ТзОВ "Ем Ді Ейч" операцій купівлі - продажу не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Позивачем під час проведення перевірки було надано всі документи, які підтверджують спірні господарські операції. Реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ТзОВ "Ем Ді Ейч" підтверджується всіма належним чином оформленими первинними документами, а саме факт купівлі - продажу товарів підтверджується долученими до матеріалів справи податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, подорожніми листами тощо. Жодних зауважень у податкового органу до наданих до перевірки документів не було, в акті відсутні будь-які факти, які б свідчили про те, що господарські операції не відповідають дійсним намірам сторін і спрямовані на ухилення від сплати податків.

Щодо твердження відповідача про безпідставність одержання податкового кредиту у зв'язку з відсутністю реєстрації податкових накладних контрагентами контрагента у ЄРПН, то суд зазначив, що дослідженню в даній справі підлягають лише взаємовідносини позивача з його безпосереднім контрагентом, а отже, порушення податкового законодавства учасниками попередніх ланцюгів постачань не може бути підставою для визнання господарських операцій позивача безтоварними.

Також судом при вирішенні даної адміністративної справи взято до уваги лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, в якому зазначається, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що висновки Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, що викладені в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та поясненнями представників сторін в судовому засіданні.

Відтак, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України в сумі 24369,00 грн.

Звідси, відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 ПК України в сумі 6092,00 грн.

Тому, враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірне податкове повідомлення - рішення № 0000222201 від 14.04.2015 року, прийняте за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ "Дорожні знаки" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2012 року - скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 73 (сімдесят три) гривні 08 коп., та 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп. сплачених при подачі позову до суду судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000222201 від 14.04.2015 року, прийняте Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні знаки" (код ЄДРПОУ 32127030, що знаходиться за адресою: 79044, м. Львів, вул. Околична, 18) 73 (сімдесят три) гривні 08 коп., та 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 06.07.2015 року

Суддя Потабенко В.А.