Постанова

від 17.06.2015 по справі 814/879/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

17.06.2015 р. № 814/879/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариствао з обмеженою відповідальністю "ДІЯ", вул. Садова, 25-а, оф. 311-1, м. Миколаїв, 54055

доДПІ у Заводському р-ні м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

за участюпрокурора Миколаївської області, провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2015 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3; визнання протиправними дій відповідача; визнання протиправною бездіяльності відповідача; зобов'язання відповідача вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЯ", звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (Відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2015 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3; визнання протиправними дій та бездіяльності; зобов'язання вилучити з баз даних інформацію про результати проведеної перевірки.

На підставі повідомлення від 19.05.2015 р. у справу вступив прокурор Миколаївської області на боці відповідача (т. 2 а. с. 191).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має всі первинні документи по господарським операціям з контрагентом, а відтак господарські операції між даними суб'єктами господарювання є реальними. Факт придбання малька стерляді доведений належними та допустимими доказами. Натомість відповідач необґрунтовано зробив висновки, викладені в акті перевірки з посиланням на докази, набуті з порушеннями законодавства.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що встановлені порушення знайшли своє відображення в акті перевірки, а сама перевірка здійснена на підставі, в спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством (т. 1 а. с. 149-157).

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши пояснення представників сторін, прокурора і свідків, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить частковому задоволенню, виходячи з наступного:

У січні-лютому 2015 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 09.02.2015 р. № 201/14-04-15-01/35894165 (т. 1 а. с. 28-72).

Під час перевірки встановлено наступні порушення:

- п. 45.2 ст. 45, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201, абзац 9 п. 201.10 ст. 201, абзац г п. 201.1 ст. 201, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ за вересень 2014 р. у сумі 1865504,00 грн.;

- п. 45.2 ст. 45, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201, абзац 9 п. 201.10 ст. 201, абзац г п. 201.1 ст. 201, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за листопад 2014 р. на 19999,343 грн.;

- п. 45.2 ст. 45, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201, абзац 9 п. 201.10 ст. 201, абзац г п. 201.1 ст. 201, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, в результаті чого за листопад 2014 р. завищено суму бюджетного відшкодування на 1595000,00 грн. та суму залишку від'ємного значення на 5061378,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.02.2015 р. № НОМЕР_1 на суму зменшення бюджетного відшкодування ПДВ 1595000,00 грн. і 398750,00 грн. штрафних санкцій, № НОМЕР_2 на суму 25060721,00 грн. і № НОМЕР_3 на суму 2332390,00 грн. (т. 1 а. с. 14, 16, 18).

Як зазначено в акті перевірки (т. 1 а. с. 41 зворот) позивач у вересні 2014 р. отримав передплату від ТОВ "Гольфстрім ТМ" за поставку пшениці згідно договору від 15.09.2014 р. № 1509 на загальну суму 9345000,00 грн.

За умовами договору випливає, що ТОВ "Гольфстрім ТМ" не є першим покупцем, у зв'язку з чим операція з постачання йому пшениці звільнена від оподаткування на підставі п. 15-1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Висновок відповідача про необхідність оподаткування зазначеної операції ґрунтується на тому, що позивач не здійснював постачання пшениці, за що отримав кошти.

Відповідачем не враховано, що за умовами договору позивач зобов'язувався поставити ТОВ "Гольфстрім ТМ" пшеницю в червні-серпні 2015 р., тобто на момент проведення перевірки поставки не було.

Під час перевірки досліджувалися взаємовідносини позивача з ТОВ "Грін Смарт" згідно договорів від 01.08.2014 р. № 1/08 і від 01.11.2014 р. № 1/11, за умовами яких контрагент реалізував позивачу 997885 шт. малька стерляді на загальну суму 39915400 грн. і 2999432 шт. малька стерляді на загальну суму 119997280 грн. відповідно (т. 1 а. с. 44-45).

Передача товару оформлена видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними (т. 1 а. с. 95-130). Додатково до перевірки надано копії ветеринарних свідоцтв на товар, про що зазначено в акті перевірки. Підрахунок товару здійснювався поштучно, про що були складені відповідні протоколи підрахунку та експертні висновки Регіональної торгово-промислової палати України в Миколаївській області. Випуск малька стерляді до водойм було оформлено відповідними актами про виконання робіт із вселення водних біологічних ресурсів та підсумковими актами.

Тобто, позивач довів належними та допустимими доказами факт придбання та фактичного отримання малька стерляді.

Суд не приймає посилання відповідача на висновки фахівців Херсонського державного аграрного університету про недостатність природної кормової бази для годівлі стерляді та неможливість виростити поставлену позивачу кількість стерляді. Фахівці університету не долучались до проведення перевірки, не досліджували безпосередньо умови вирощування риби, створені позивачем. Висновок фахівців не має сили експертного висновку за призначеною судом експертизою.

В акті перевірки відповідач не ставить під сумнів товарність господарських операцій позивача з ТОВ "Грін Смарт", а зазначає лише про відсутність господарської мети.

Під час перевірки відповідач не врахував, що основними видами діяльності позивача є прісноводне рибництво (аквакультура) та оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, рибоподібними і молюсками. У позивача наявна ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з промисловим виловом риби, який буде здійснюватися лише з 2017 р.

Тобто, очевидно, що позивач має господарську мету для придбання малька стерляді, має всі умови для її вирощування в ставках, та її наступний вилов і реалізацію. Враховуючи, що вилов риби має відбутися після 2017 р., основні договори на реалізацію стерляді будуть укладатися також у 2017 р.

Відповідач посилається також на акти перевірок ТОВ "Грін Смарт" і його постачальника.

З даного приводу суд зазначає, що можливе порушення податкового законодавства контрагентом позивача не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов'язок і можливості перевіряти добросовісність свого контрагента.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. в п. 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, за результатами відвантаження товару, позивач був зобов'язаний відобразити в бухгалтерському та податковому обліку факт виникнення податкового кредиту на загальну суму 26648780,00 грн., у тому числі 6652567,00 грн. за серпень 2014 р., та 19962213,00 грн. за листопад 2014 р.

Крім того, в акті перевірки відповідач зазначив про включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, складених з порушенням порядку заповнення податкової накладної.

Так, у податкових накладних, виписаних ТОВ "Шелтон" і ПП фірма "Тепс & Со" на адресу позивача, зазначена попередня адреса його реєстрації - м. Київ, у той час як на момент складення податкових накладних позивач був зареєстрований у м. Миколаєві (т. 1 а. с. 74-81).

Регіональна торгово-промислова палата Миколаївської області виписала на адресу позивача податкові накладні, в яких номенклатура зазначена російською мовою.

Відповідні податкові накладні підтверджують фактично надані послуги, їх обсяг та суму податкового кредиту, правильно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Таким чином, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Шелтон", ПП фірма "Тепс & Со" і Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області. Помилки в оформлення податкових накладних не є підставою для неврахування сум ПДВ у податковому кредиті.

Стосовно завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 р. на суму 1595000,00 грн., акт перевірки взагалі не містить обґрунтувань суті правопорушення.

На підставі п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З викладеного вище, суд дійшов висновку про хибність висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 09.02.2015 р., що є підставою для визнання протиправними та скасування прийнятих за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень. Відповідач не довів перед судом правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вилучити з баз даних інформацію про результати проведеної перевірки, суд зазначає, що захисту в адміністративному судочинстві підлягає порушене право. Фактично права позивача порушені податковими повідомленнями-рішеннями, які підлягають скасуванню.

Суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача вилучити з баз даних інформацію про результати проведеної перевірки, оскільки в силу обов'язковості рішення суду відповідач повинен буде вилучити з баз даних інформацію про скасовані податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вилучити з баз даних інформацію про результати проведеної перевірки не належать задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивач надав суду квитанцію про сплату судового збору в сумі 5675,88 грн. (т. 1 а. с. 4). Таким чином, відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають судові витрати в сумі 5602,80 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 23.02.2015 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ДІЯ" (ідентифікаційний код 35894165) судовий збір у сумі 5602,80 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська