Рішення

від 27.02.2007 по справі 14/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/63

27.02.07  

Україна

Господарський суд    Чернігівської  області

Іменем України

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                                                                                                        Тел.678-853

22 лютого 2007р.                                                                                                       справа №14/63

За позовом:        Приватного підприємства “СТВ”, вул.Щорса,67, м. Чернігів, 14011

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибалка”,

вул.Східна, 32, с.Радянська Слобода, Чернігівський р-н, Чернігівська обл. 14039

Про  стягнення  9274грн. 14коп.  

Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача:    Ващенок В.М. заступник директора, довіреність №14 від 01.02.2007р.

Від відповідача:  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6811грн.62коп. по договору №32 від 23.03.06р. за отриманий товар згідно видаткової накладної №02406 від 31.03.2006р. і №02460 від 03.04.2006р. та виконані автопослуги згідно акту №002407 від 31.03.2006р., штраф в сумі 741грн.16коп., пені в сумі 957грн.64коп. за період з 05.04.06р. по 19.01.07р., втрат від знецінення грошових коштів в сумі 599грн.41коп. за період травень-грудень 2006 року, та 3% річних в сумі 164грн.31коп. за період з 05.04.06р. по 19.01.07р.

Згідно ухвали суду від 06.02.07р. розгляд справи було відкладено та звернуто увагу сторін на те, що приписами Господарського процесуального кодексу України надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб. Відповідач відзив на позов та витребуваних документів не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні.

Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач у справі належним чином повідомлений про час і місце її розгляду судом, ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надіслано відповідачу за поштовою адресою зазначеною у позовній заяві, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. Крім того, судом явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

23.03.06р. між позивачем та відповідачем укладено договір №32. Відповідно до п.1.1. договору продавець (позивач по справі) зобов'язується продати та передати у власність покупця металопродукцію, а покупець (відповідач по справі) зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її загальну вартість на умовах договору. Номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, розмір партії, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умови і строки поставки передбачаються в рахунках-фактурах (п.1.2.договору).

Згідно п.3.2 і п.3.3 договору поставка відбувається транспортом покупця або транспортом продавця за додаткову плату по домовленості, датою поставки продукції є дата видачі продавцем видаткової накладної.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу металопродукцію по видатковим накладним №02406 від 31.03.06р. на суму 6513,54грн. та №02460 від 03.04.06р. на суму 823,38грн., а всього на суму 7336,92грн. Факт отримання товару підтверджується вказаними видатковими накладними, довіреністю ЯКЗ№563032 від 23.03.06р.

Між сторонами складено, підписано та скріплено печатками двосторонній акт №002407 від 31.03.06р., згідно якого виконавцем (позивачем) були проведені роботи замовнику (відповідачу) по рахунку №СФ-0002616 від 31.03.06р. –послуги по перевезенню метала на суму 74,70грн. з ПДВ.

Позивачем оформлені рахунки-фактури №02656 від 03.04.06р. на суму 823,38грн., №02612 від 31.03.06р. на суму 6513,54грн. та №02616 від 31.03.06р. на суму 74,70грн.

          У пункті 4.2. договору сторони передбачили умови розрахунків відповідача за поставлений товар - на протязі 3 банківських днів з дати відвантаження. Таким чином, відповідач зобов'язаний був розрахуватися за отриманий товар по видатковій накладній №02406 від 31.03.06р. у строк –04.04.06р. та по видатковій накладній №02460 від 03.04.06р. у строк –05.04.06р.

          Як вбачається із тексту договору №32 від 23.03.06р., сторони не передбачили строк оплати транспортних послуг.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          В пред'явленій позивачем претензій №77 від 14.11.2006р. на суму 8840,54грн. відсутня вимога щодо оплати відповідачем наданих транспортних послуг на суму 74,70грн., а тому подана претензія не приймається судом як належна вимога у розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідач, згідно поданого позивачем платіжного доручення №18 від 16.05.06р. з відміткою установи банку про проведення платежу, перерахував на рахунок позивача 600,00грн. з призначенням платежу –за матеріали по рах 02656 від 03.04.06р.

          В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем транспортних послуг на суму 74,70грн.

          Враховуючи визначення відповідачем призначення платежу при перерахуванні 600,00грн., суд доходить висновку, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково і його заборгованість за товар на день розгляду справи становить 6736,92грн., суд вважає безпідставним зарахування позивачем отриманих від відповідача грошових коштів в рахунок оплати транспортних послуг у сумі 74,70грн.

          На день розгляду справи в суді у відповідності до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав доказів оплати товару та транспортних послуг в повній сумі.

          З огляду на викладене, заборгованість за товар в сумі 6736,92грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Оскільки, сторонами в договорі не визначено строк оплати наданих послуг, а позивачем не пред'явлено вимогу на оплату відповідно до ст.530 ЦК України, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 74,70грн. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Позивач просить стягнути з відповідача втрати від знецінення грошових коштів в сумі 599грн.41коп. за період травень-грудень 2006 року нараховані із застосуванням відповідних індексів інфляції на суму боргу 6811,62грн. та три проценти річних в сумі 164,31грн. за період з 05.04.06р. по 19.01.07р.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наведений розрахунок, суд доходить висновку, що позивачем при нарахуванні індексів інфляції допущені арифметичні помилки та не враховано, що заборгованість за товар за період травень-грудень 2006р. становить 6736,92грн., а тому сума інфляції за період травень-грудень 2006р. становить 613,96грн. Приймаючи до уваги, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 599,41грн. і заяву про збільшення позовних вимог не подавав, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягає задоволенню в сумі 599,41грн.

Вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 161грн.98коп. за період з 05.04.06р. по 19.01.07р., які нараховані від суми заборгованості відповідача за отриманий товар. В решті стягнення трьох процентів річних відмовити у зв'язку з безпідставним нарахуванням.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 957,64грн. пені за період з 05.04.06р. по 19.01.07р.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що окрім штрафу, зазначеного в п.6.2. договору, за несвоєчасну оплату вартості продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення платежу, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення.

Відповідачем допущено прострочка виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, але приймаючи до уваги, що позивачем не було враховано, що відповідачем фактично частково сплачено вартість поставленого товару в сумі 600,00грн., і, що нарахування пені припиняється через шість місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання, а тому суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 614,10грн., яка нарахована за прострочку оплати товару по видатковій накладній № 02406 за період з 05.04.06р. по 05.10.06р. та по видатковій накладній № 02460 за період з 06.04.06р. по 06.10.06р. В решті нарахування пені вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф, відповідно до п. 6.2. договору, у сумі 741,16грн.

У пункті п.6.2. договору сторони передбачили, що у випадку невиконання зобов'язань у термін, передбачений договором відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

Статтею 549 Цивільного кодекс України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість-одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Приймаючи до уваги, що штрафні санкції передбачені за невиконання зобов'язань по оплаті товару і відповідач допустив прострочку виконання зобов'язань по оплаті товару на загальну суму 7336,92грн., суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають також частковому задоволенню в сумі 733,69грн. В решті вимоги задоволенню не підлягають

Оскільки відповідач в порушення ст.525,526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 6736,92грн., в частині стягнення пені в сумі 614,10грн., штрафу в сумі 733,69грн., трьох процентів річних в сумі 161,98грн., інфляції в сумі 599,41грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 102грн. та 112,55грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 193, 216, 217, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 49, 75, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибалка” (вул.Східна, 32, с.Радянська Слобода, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., р/р 26000018613001 в АКБ Імексбанк МФО 328384 код 02801224) на користь Приватного підприємства “СТВ” (вул.Щорса,67, м. Чернігів, р/р 26008017655 в Чернігівській філії Укрексімбанку МФО 353649 код 22818209) 6736грн.92коп. боргу, 614грн.10коп. пені, 733грн.69коп. штрафу, 161грн.98коп. три проценти річних, 599грн.41коп. інфляції, 102грн. державного мита, 112грн. 55коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                                    Н.Ю.Книш

Рішення підписано 26.02.2007р.

          Суддя                                                                                                    Н.Ю.Книш